Постанова

від 02.08.2018 по справі 810/4283/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4283/17 Головуючий у І інстанції - Панова Г.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-перспектива до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-перспектива звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 року № 0034861414, № 0034911414, № 0034921414.

На обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, стали висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 30.08.2017 №653/10-36-14-14/35162130 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Техно-перспектива (код за ЄДРПОУ 65162130) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період часу 01.01.2016 по 31.12.2016 року про не підтвердження реальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ Будівельна компанія Олімпік (код за ЄДРПОУ 39714825).

Позивач вважає, що обставини вчинення зазначеними сторонами господарських операцій та виникнення у їх результаті правових наслідків підтверджені належним чином оформленими первинними та іншими документами, які наявні у позивача та були надані до перевірки. На переконання позивача, посилання контролюючого органу на те, що у вищезазначеного контрагента відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, є безпідставними та документально не підтверджені.

На час виникнення та подальшого здійснення фінансово-господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрованою юридичною особою, жодних відомостей про відсутність зазначеної юридичної особи за їх місцезнаходженням чи припинення її реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься. На момент здійснення господарських операцій ТОВ Будівельна компанія Олімпік мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 року № 0034861414.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 року № 0034911414.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 року № 0034921414.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначає, що відсутність первинних документів, передбачених Державними будівельними нормами, не дає можливості встановити які саме електромонтажні роботи виконувались ТОВ Будівельна компанія Олімпік для ТОВ Техно-перспектива . Таким чином, ТОВ Будівельна компанія Олімпік здійснено нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ Техно-перспектива у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, посадовими особами відповідача на підставі направлень від 14.08.2017 року № 1887, № 1888, № 1889, виданих ГУ ДФС у Київській області, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75,підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. від 14.02.2017 року (справа № 757/8433/17-к), на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 14.08.2017 рок № 1479, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Техно-перспектива .

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 30.08.2017 року № 653/10-36-14-14/35162130 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Техно-перспектива (код за ЄДРПОУ 65162130), номер телефону +380457264494, адреса електронної пошти TE-PER@UKR.NET, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період часу 01.01.2016 року по 31.12.2016 року .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 316 127,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205 235,00 грн, у тому числі за січень 2016 року в сумі 61 660,00 грн, за лютий 2016 року в сумі 114 392,00 грн, за березень 2016 року в сумі 29 273,00 грн, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145 928,00 грн, у тому числі за квітень 2016 року в сумі 106 705,00 грн, за травень 2016 року в сумі 7 401,00 грн, за серпень 2016 року в сумі 12 937,00 грн, за вересень 2016 року в сумі 18 885,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Будівельна компанія Олімпік на підставі укладених з зазначеним контрагентом договорів, на виконання яких складено податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо.

Однак, за висновками контролюючого органу контрагент позивача - ТОВ Будівельна компанія Олімпік не мав найманих працівників, залишків ТМЦ та основних фондів, не знаходився за податковою адресою, а тому не міг фактично здійснити господарські операції на користь позивача. Крім того, за результатами проведеного аналізу баз даних ДФС України ТОВ Будівельна компанія Олімпік не задекларовано придбання номенклатури товару, яка в подальшому реалізовувалась позивачу.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017 року:

№ 0034861414, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 395 159,00 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями 316 127,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 79 032,00 грн;

№ 0034911414, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 256 656,00 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями 205 325,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 51331,00 грн;

№ 0034921414, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145 928,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.11.2017 року № 27250/6/99-99-11-01-02-25 скарга ТОВ Техно-перспектива залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 року № 0034861414, № 0034911414, № 0034921414 - без змін.

Суд першої інстанції виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність Відповідачем висновків щодо нереальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ БК Олімпік , які є лише суб`єктивним припущенням контролюючого органу, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.

За приписами пункту 44.3 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Кодексу передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з цим, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Кодексу лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вказані норми Кодексу, існує декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, між ТОВ Будівельна компанія Олімпік і Позивачем укладено ряд господарських договорів, а саме: договір поставки № 0722-1 від 22.07.2015 року, за умовами якого ТОВ Будівельна компанія Олімпік зобов'язалась поставити Позивачу електротехнічну продукцію в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим Договором (т.1 а.с.133-136).

Постачання товару здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій товару визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних які є невід'ємно частиною цього Договору і визначаються на основі заявок Покупця (позивача) в усній або письмовій формі, підтверджених Постачальником (1.2 договору).

Отримавши замовлення Постачальник протягом трьох календарних днів з моменту отримання надає покупцю рахунок-фактуру для проведення оплати партії товару. Погоджені ціни, асортимент та кількість товару відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження Товару (п.1.3 договору)

Поставка товару здійснюється у відповідності з Правилами міжнародного тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс 2000), на базисних умовах поставки FCA (п.4.2 договору).

Датою виконання постачальником обов'язку щодо поставки замовленого покупцем товару вважається дата отримання товару покупцем, що вказав у відповідних видаткових накладних, які супроводжують поставку товару (п.4.3 договору).

Відповідно до договору № 0114-1 від 14.01.2016 року укладеного між Позивачем (Замовник) та ТОВ Будівельна компанія Олімпік (Підрядник), за умовами якого (Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, виконати ремонт комірки № 21, яка знаходиться в ПС Велика Олександрівка з використанням матеріалів і механізмів підрядника, а саме: провести демонтажно-опоряджувальні роботи, виконати монтажні роботи по відновленню комірки, провести окраску обладнання, виконати очистку обладнання від слідів кіптяви та залишків горіння. (т.1 а.с.137-139),

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

Згідно з договором № 0115-1 від 15.01.2016 року укладеного між Позивачем (Замовник) та ТОВ Будівельна компанія Олімпік (Підрядник) вбачається, що ТОВ Будівельна компанія Олімпік зобов'язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, на об'єкті (Київська обл., м. Буча, вул. Нове шосе, 48) виконати монтаж електроустаткування.

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації. (т.1, а.с.140-142),

Також, між Позивачем (Замовник) та ТОВ Будівельна компанія Олімпік (Підрядник) укладеного договір № 0118-1 від 18.01.2016 року, згідно з п.1.1 якого, ТОВ Будівельна компанія Олімпік (Підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, на об'єкті (м. Київ, вул. Бальзака, 65/1) виконати монтаж електроустаткування (т.1 а.с.143-145).

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

Договором № 0425-1 від 25.04.2016 року укладеного між Позивачем (Замовник) та ТОВ Будівельна компанія Олімпік (Підрядник) передбачено, що Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, на об'єкті (Київська обл., м. Буча, вул. Нове шосе, 48 ТЦ Модуль ) виконати монтаж електроустаткування.

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту надання послуг за вищезазначеними договорами Позивачем були надані до перевірки такі первинних документів, а саме: видаткові накладні № ВН-00611 від 06.09.2016 року , № ВН-000171 від 04.08.2016 року, № ВН-000108 від 26.05.2016 року, № ВН-000017 від 29.02.2016 року, № ВН-000014 від 26.02.2016 року; акти приймання виконаних робіт № 80 від 26.04.2016 року, № 71 від 18.04.2016 року, № 62 від 04.04.2016 року, № 53 від 28.03.2016 року , № 22 від 04.02.2016 року, № 21 від 04.02.2016 року, № 14 від 25.01.2016 року, № 13 від 25.01.2016 року, № 8 від 19.01.2016 року; податкові накладні, видані ТОВ Будівельна компанія Олімпік та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних № 63 від 19.01.2016 року, № 97 від 25.01.2016 року, № 96 від 25.01.2016 року, № 20 від 04.02.2016 року, № 19 від 04.02.2016 року, № 138 від 26.02.2016 року, № 152 від 29.02.2016 року, № 173 від 28.03.2016 року, № 7 від 04.04.2016 року, № 82 від 18.04.2016 року, № 130 від 26.04.2016 року, № 121 від 25.05.2016 року, № 19 від 04.08.2016 року, № 15 від 06.09.2016 року.

При цьому, оплата придбаних Позивачем у ТОВ Будівельна компанія Олімпік товарів та робіт проведена шляхом безготівкових розрахунків, як передбачено умовами договорів, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень та встановлено в акті перевірки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач правомірно відобразив придбання товарів і послуг у ТОВ Будівельна компанія Олімпік у складі витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, та у складі податкового кредиту відповідного періоду, відповідно до вимог статтей198, 201 Податкового кодексу України, на підставі належно оформлених первинних документів, обов'язкова наявність яких передбачена вимогами чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем були вжиті всі можливі заходи розумної обачності у відношенні до свого контрагента, серед іншого, і запит документів, що підтверджують те, що ТОВ БК Олімпік є добросовісним платником податків.

Зокрема, Позивачем було перевірено інформацію щодо контрагента через офіційні сайти державних установ, і встановлено, що дані ТОВ БК Олімпік як діючого підприємства, на момент здійснення операцій, розміщені на офіційних сайтах, у тому числі на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на офіційному сайті ДФС України.

Також, на підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю Позивача, наявності розумної ділової мети при укладанні вищезазначених договорів, Позивачем зазначено, що вказані угоди з ТОВ Будівельна компанія Олімпік мали реальний господарський характер, були укладені з метою виконання підготовчих монтажних робіт, необхідних для діяльності підприємства і виконання ним зобов'язань перед своїми замовниками, а також придбання необхідної для цього електротехнічної продукції (т.2, а.с. 51-116).

За висновками податкового органу, монтажні роботи та поставка ТМЦ отримані Позивачем з джерела невідомого походження, а тому є безоплатно отриманими, оскільки у контрагента Позивача ТОВ Будівельна компанія Олімпік відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності у Третіх осіб можливостей для здійснення господарської діяльності не надав.

Зокрема, податкових орган зазначає, що у контрагента Позивача ТОВ Будівельна компанія Олімпік відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутні власні або орендовані основні фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, транспортні засоби, складські приміщення, залишки ТМЦ, наймані працівники не зміг пояснити, виходячи з яких джерел, податковим органом зроблено такі висновки, проте доказів на підтвердження цього суду не надав.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Натомість наявність у Позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, Відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на ту обставину, що перевірка проведена на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. від 14.02.2017 року не може бути доказом здійснення ТОВ Будівельна компанія Олімпік нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу Позивача.

Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. від 14.02.2017 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000300 здійснюється за фактом неправомірних дій завідувача сектора перевірок відшкодування ПДВ ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_2 та службових осіб ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві, а саме за фактом прикриття незаконної діяльності підприємств з ознаками фіктивності, які використовуються у схемі мінімалізації податкових зобов'язань та конвертації безготівкових коштів у не обліковану готівку, у т.ч. ТОВ Будівельна компанія Олімпік , за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано Відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 804/15389/15 (№К/9901/31113/18).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, доказів постановлення вироку у кримінальній справі стосовно позивача чи його контрагентів, матеріали справи не містять.

Більше того, з наданого Відповідачем акта проведеної Головним управлінням ДФС у м.Києві тематичної перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві з питань дотримання вимог чинного законодавства та відомчих нормативних документів під час проведення перевірки підприємств із ймовірними ознаками ризиковості № 116/26-15-22 від 22.02.2017 року, вбачається, що у зв'язку з надходженням до ДПІ від ГУ ДФС у м.Києві переліку підприємств з ознаками ризику в рамках ранньої податкової діагностики, розглядалась фінансово-господарська діяльність ТОВ БК Олімпік .

20.05.2016 року на засіданні робочої групи був присутній керівник ТОВ БК Олімпік ОСОБА_3, який надав відповідні пояснення та документи щодо діяльності підприємства, а також була підписана додаткова угода про визнання електронних документів.

Вищезазначеним актом також підтверджено подання ТОВ БК Олімпік податкових декларацій з податку на додану вартість за період з серпня 2015 року по жовтень 2016 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 року № 0034861414, № 0034911414, № 0034921414.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.08.2018 року.