Рішення

від 27.07.2018 по справі 821/1015/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1015/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Кукульник Я.В.,

за участю:

представника позивача - Кермача А.І.,

представника відповідача - Козлової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельхіор-Агро" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005721201 від 11 серпня 2016 року,

встановив:

12 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мельхіор-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Мельхіор-Агро") звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Херсонська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 серпня 2016 року №0005721201.

В обґрунтування своїх позовних вимог товариство зазначило, що термін реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом не у спосіб, встановлений законодавством, складено акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення як несвоєчасна реєстрація податкової накладної. Також позивач вказав на те, що порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), зафіксоване у висновку перевірки, мало місце у зв'язку із вчиненням протиправних дій відповідачем, а саме безпідставною відмовою товариству в укладенні договору Про визнання електронних документів .

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року по справі № 821/193/17 адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (касаційне провадження № К/9901/1857/17), скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, справу вирішено направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, даній справі призначений № 821/1015/18, головуючим по справі визначено суддю Гомельчука С.В.

Ухвалою від 31 травня 2018 року судом прийнято рішення про прийняття позовної заяви до провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 27 червня 2018 року.

27 червня 2018 року до суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Так, у своїй постанові від 06 березня 2018 року Верховний суд дійшов висновку про те, що положеннями пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган уповноважено проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН, у тому числі, щодо питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Наведений висновок, на думку відповідача, дає підстави стверджувати про необґрунтованість посилання позивача на незаконність проведеної перевірки. Відмова в укладанні договорів Про визнання електронних документів , надісланих позивачем, мотивована тим, що дані про місцезнаходження ТОВ "Мельхіор-Агро", визначені у поданих договорах, не відповідали даним Державного реєстру юридичних осіб. Більше того, встановлено відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, що підтверджується Повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 17 листопада 2015 року № 1508/21-03-11-01-40 та Довідкою про встановлення місцезнаходження платника податків від 17 листопада 2015 року №3549/21-03-07-06-10. З урахуванням наведеного та висновків Акта Про результати камеральної перевірки дотримання термінів реєстрації від 13 липня 2016 року № 468/21-03-12-01/34370123, відповідачем встановлено порушення товариством термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ за періоди: жовтень-грудень 2015 року, квітень-червень 2016 року, у зв'язку із чим, відповідно до ст.ст. 120, 120-1, 120-2 ПК України, контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 133922,96 грн.

Ухвалою від 27 червня 2018 року, на підставі ч. 4 ст. 262 КАС України, розгляд справи відкладено на 18 липня 2018 року. На підставі тієї ж статті розгляд справи було відкладено ухвалою від 18 липня 2018 року на 23 липня 2018 року. У зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання, протокольною ухвалою від 23 липня 2018 року розгляд справи був призначений на 27 липня 2018 року.

У судове засідання, 27 липня 2018 року, сторони з'явилися.

Протокольною ухвалою, на підставі клопотання представника позивача, за погодженням представника відповідача, судом долучено до матеріалів справи обґрунтування позовних вимог, що фактично є відповіддю на відзив.

У відповіді на відзив позивач наголошує на безпідставності висновків камеральної перевірки про те, що товариством порушено строк реєстрації податкових накладних у відповідному реєстрі, оскільки підставою для несвоєчасної реєстрації стала відсутність у позивача ключів електронного цифрового підпису, необхідних для подання до контролюючого органу податкової звітності по ПДВ, яка спричинена необґрунтованою відмовою ОДПІ в укладанні п'яти договорів Про визнання електронних документів . Позивач стверджує, що жодна відмова Херсонської ОДПІ не містить відомостей про те, які саме конкретні реквізити (реєстраційні дані) товариства є недостовірними та у чому полягає така недостовірність. Крім того, незрозумілим є той факт, що шостий договір Про визнання електронних документів , який подано позивачем до контролюючого органу 02 грудня 2015 року, прийнято Херсонською ОДПІ, незважаючи на те, що реєстраційні дані позивача, які зазначалися у попередніх (неприйнятих) договорах нічим не відрізняються від даних останнього договору, тобто були і залишаються незмінними. Позивач переконаний, що наведеними обставинами підтверджується необґрунтованість висновків проведеної камеральної перевірки та безпідставність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях на позов та відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у зв'язку із закінченням 27 жовтня 2015 року дії договору, яким позивачу було надано ключі цифрового електронного підпису, товариством до Центрального порталу прийому звітності ДФС України були надіслані наступні договори Про визнання електронних документів : від 29 жовтня 2015 року № 9221761343; від 09 листопада 2015 року № 9228270591; від 12 листопада 2017 року № 9231482547; від 18 листопада 2015 року № 9235704022; від 26 листопада 2015 року № 9240843684.

Згідно рішень Херсонської ОДПІ, оформлених відповідними квитанціями за № 2, відповідачем відмовлено у прийнятті наведених договорів, у зв'язку з тим, що: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру .

02 грудня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу черговий договір Про визнання електронних документів . Відповідачем прийнято вказаний договір, що підтверджується його рішенням, оформленим квитанцією № 2 від 04 грудня 2015 року.

13 липня 2016 року Херсонська ОДПІ провела камеральну перевірку позивача, за результатами якої склала акт Про результати камеральної перевірки дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Мельхіор-Агро за період жовтень-грудень 2015 року, квітень-червень 2016 року № 468/21-03-12-01/34370123.

У згаданому акті перевірки зафіксовано порушення пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: за результатами аналізу ІС Архів електронної звітності підсистеми Реєстр податкових накладних , встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платниками податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки Херсонська ОДПІ 11 серпня 2016 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005721201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 133924,96 грн.:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів у розмірі 10 % на суму податку на додану вартість 186792,41 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів у розмірі 20 % на суму податку на додану вартість 259983,95 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31до 60 календарних днів у розмірі 30 % на суму податку на додану вартість 219800,83 грн.

Позивач вважає прийняте повідомлення - рішення протиправним та необґрунтованим, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 1201, 1202 ПК України.

Тобто надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Отже, враховуючи положення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною перевіркою (у контексті спірних правовідносин) вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, яка складається, зокрема, і з даних ЄРПН, що свідчить про правомірність дій відповідача при проведенні камеральної перевірки щодо термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої складено акт від 13 липня 2016 року № 468/21-03-12-01/34370123.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 821/193/17 (касаційне провадження № К/9901/1857/17).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості висновку камеральної перевірки, оформленого відповідним актом, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктами 10 та 11 Порядку ведення реєстру податкових накладних регламентовано, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця), після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

У свою чергу, основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року № 851.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 851, суб'єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

Відповідно до ст. 14 Закону № 851, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10 квітня 2008 року (далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції № 233 закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно п. 5 р. 3 Інструкції № 233, з метою укладення договору платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці (пп. 5.1); отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (пп. 5.2); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії (пп. 5.4); після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пп. 5.5).

Відповідно до п. 6 р. 3 Інструкції № 233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору (пп. 6.1); записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (пп. 6.2); приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів (пп.6.3); звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору (пп. 6.4); після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору (пп. 6.5).

Пунктом 7 р. 3 Інструкції № 233 передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (пп. 7.4);

- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.5);

- якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.6);

- датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (пп. 7.7).

Як вбачається, зі змісту електронних квитанцій № 2, отриманих за наслідком направлення до контролюючого органу договорів Про визнання електронних документів , вони, крім загальних посилань на невідповідність місцезнаходження юридичної особи відомостям ЄДР та на положення Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , не містять визначення конкретних причин відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів та конкретних порушень платником податку порядку укладення договору про визнання електронних документів, так як у квитанціях за № 2 не визначено реєстраційні дані платника податків, які є недостовірними, та без яких неможливо прийняти відповідний договір.

Суд також зазначає, що квитанції № 2 про прийняття/неприйняття податкових документів, є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, квитанції № 2 про неприйняття договорів Про визнання електронних документів , не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відтак, посилання відповідача на невідповідність місцезнаходження юридичної особи відомостям ЄДР, як на причину відмови у підписанні договорів Про визнання електронних документів є неправомірним, що позбавило позивача права вжити заходів, які були б направлені на усунення "виявлених помилок" та укладення відповідного договору.

У відзиві відповідач посилається на Повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, підписаного керівником (заступником керівника) контролюючого органу та Довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 17 листопада 2015 року. Із змісту наведених документів, слідує, що місцезнаходження платника податків (ТОВ Мельхіор-Агро ) за адресою: Україна, 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Нафтовиків, 5, не встановлено.

Суд вважає цей доказ неналежним, оскільки відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не може підтверджуватись повідомленням та/або довідкою, крім того із даних документів неможливо встановити ким та коли було проведено вихід за адресою ТОВ Мельхіор-Агро .

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП від 28 квітня 2017 року ТОВ Мельхіор-Агро зареєстроване 31 травня 2006 року. 11 січня 2011 року зареєстровано зміни до установчих документів товариства (до виникнення спірних правовідносин). Із часу внесення останніх змін до державного реєстру (2011 рік), двічі вносились зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах - 24 липня 2012 року, 10 лютого 2016 року. Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ Мельхіор-Агро зазначено: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, Комсомольський район, вул. Нафтовиків, будинок 5.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, встановлений ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, відповідно до якої якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже суд приходить до висновку про безпідставність твердження відповідача про незнаходження ТОВ Мельхіор-Агро за адресою, зазначеною в ЄДРЮОФОП.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованою та протиправною відмову Херсонської ОДПІ в прийнятті договорів позивача Про визнання електронних документів від 29 жовтня 2015 року №9221761343; від 09 листопада 2015 року №9228270591; від 12 листопада 2017 року №9231482547; від 18 листопада 2015 року №9235704022; від 26 листопада 2015 року №9240843684.

Після вирішення питання стосовно неправомірності відмови податкового органу в прийнятті договорів Про визнання електронних документів , суд досліджує спірне податкове повідомлення-рішення на предмет його відповідності нормам законодавства та враховує наступне.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням встановленої протиправної діяльності податкового органу, яка виявилась у необґрунтованій відмові прийняти договори Про визнання електронних документів , суд вважає, що пропущення граничного строку реєстрації податкових накладних є прямим наслідком такої протиправної діяльності. Як наслідок, суд приймає рішення скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року № 0005721201.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 38697233, 73008, м. Херсон, вул. І. Кулика, 143а) від 11 серпня 2016 року №0005721201, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельхіор-Агро" (код ЄДРПОУ 34370123, 73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 5) застосовано штрафні санкції на загальну суму 130922,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 серпня 2018 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.3.3