Постанова

від 31.07.2018 по справі 816/1774/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

31 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1774/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 по справі № 816/1774/17, повний текст складено 05.02.2018, розташованого за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039

за позовом Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10.10.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення, а саме від 19.07.2017 № 0008691311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 160146,00 грн; від 19.07.2017 № 0008701311, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 603285,00 грн; від 19.07.2017 № 0008681311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 52767,65 грн; від 19.07.2017 № 0008671311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 634020,14 грн;

- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 № 0008651311, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 166328,30 грн;

- визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2017 № 0008661311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 24668,61 грн.

В обґрунтування адміністративного позову ФОП ОСОБА_4 зазначив, що під час перевірки контролюючому органу надано всі документи на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами. За твердженням позивача, безпідставні висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства, оскільки чинне законодавство не передбачає ні права, ні обов'язку покупця перевіряти технічні можливості контрагентів та не ставить дійсність господарських договорів, укладених з ними, у залежність від наявності виробничих потужностей.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008691311, № 0008701311, № 0008681311, № 0008671311.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 № Ф-0008651311.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2017 № 000866131.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39461639 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням ДФС у Полтавській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 залишити без змін, у задоволенні апеляційних вимог відмовити.

Представник відповідача просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено навними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.09.2006.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом № 1516164500029 з Реєстру платників податку на додану вартість.

З 29.05.2017 по 19.06.2017 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_7, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 482628,00 грн; пункту 44.1 статті 44, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 507216,11 грн; пункт 2 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті 8, статті 9 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 166328,30 грн; підпункти 1.1- 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з військового збору в сумі 42214,12 грн; статтю 128 Господарського кодексу України, підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України щодо включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2016 роки перекручених даних.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017:

- № 0008671311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 634020,14 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 507216,11 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 126804,03 грн ;

- № 0008691311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 160146,00 грн.;

- № 0008681311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 52767,65 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 42214,12 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 10553,53 грн.;

- № 0008701311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 603285,00 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 482628,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 120657,00 грн.

Крім того, на підставі акта перевірки від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_7 контролюючим органом прийнято рішення № 0008661311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 24668,61 грн.

Також за результатами перевірки конролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 № Ф-0008651311, якою позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 166328,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено реальність господарських операцій, правомірність зазначення у податкових деклараціях позивачем суми доходу отриманого від господарської діяльності, а відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошових зобов'язань, зменшення суми від'ємного значення ПДВ, застосування штрафних санкцій до позивача контролюючим органом здійснено на підставі висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ "Діойл-ЛТД", ТОВ "Мората", ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ"), ТОВ "Промостар ЛТД", ТОВ "Мінард", ТОВ "Джардан".

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом здійснено перевірку за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності - 01.01.2016) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема наступні:

1) у пункті 198.5: "абзац другий доповнити словами "та місце постачання яких розташоване за межами митної території України"; абзац третій після слів та цифр "підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу" доповнити словами та цифрами "та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу"; доповнити абзацом десятим такого змісту: "У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку";

2) у пункті 198.6: "в абзаці першому слова "податковими накладними" замінити словами "податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних"; в абзаці п'ятому слова "зазначені в податкових накладних" замінити словами "зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних", а слова "податкову накладну" замінити словами "податкові накладні / розрахунки коригування"; в абзаці шостому слова "податкової накладної" замінити словами "податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних"; абзац восьмий виключити".

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень встановлено, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2016) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Діойл ЛТД" (код ЄДРПОУ 39411279), ТОВ "Мората" (код ЄДРПОУ 39834047), ТОВ "Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ" (код ЄДРПОУ 39837268), ТОВ "Промостар ЛТД" (код ЄДРПОУ 40393363), ТОВ "Мінард" (код ЄДРПОУ 40727235), ТОВ "Джардан" (код ЄДРПОУ 40870319), колегія суддів зазначає наступне.

22.06.2015 між ТОВ "Діойл - ЛДТ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 150622, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві узгодженими партіями продукцію - лісоматеріали, а покупець прийняти і сплатити товар, в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в рахунках і накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

До договору додані підписані сторонами специфікації №1 від 22.06.2015 та № 2 від 27.07.2015.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на сплату та товарно-транспортні накладні, за якими відвантажено придбаний товар.

09.02.2016 між ТОВ "Мората" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 020916, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах; номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною до договору. До вказаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 09.02.2016 та № 2 від 11.02.2016.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на сплату, товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи.

20.10.2015 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Главпостачання" укладено договір купівлі-продажу № 151020, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві узгодженими партіями продукцію - лісоматеріали, а покупець прийняти і сплатити товар, в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в рахунках і накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору; до договору додано підписану сторонами специфікацію від 20.10.2015 №1, якою визначено умови поставки товару.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

Також матеріалами справи встановлено, що 22.02.2016 між ТОВ "ТД Главпостачання" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 022216, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах; номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору.

До указаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 22.02.2016, № 2 від 29.03.2016, № 3 від 31.03.2016, № 4 від 29.04.2016, № 5 від 11.05.2016, № 6 від 31.05.2016, № 7 від 09.06.2016, № 8 від 04.07.2016 та додаткова угода № 1 від 22.02.2016.

На підтвердження виконання договору договір купівлі-продажу № 022216 від 22.02.2016 позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи.

03.10.2016 між ТОВ "Промостар ЛТД" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 100316, згідно з яким ТОВ "Промостар ЛТД" зобов'язується передати у власність, а покупець - ФОП ОСОБА_1 прийняти і оплатити лісоматеріали, умови поставки, асортимент, кількість, якість, ціна якого визначається в специфікаціях, що оформлені у вигляді додатків до договору. До указаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 03.10.2016, № 2 від 12.10.2016, № 3 від 14.10.2016, №4 від 21.10.2016, № 5 від 01.11.2016, № 6 від 04.11.2016, № 7 від 09.11.2016, № 8 від 11.11.2016, №9 від 14.11.2016, № 10 від 18.11.2016, № 11 від 21.11.2016, № 12 від 23.11.2016.

На підтвердження виконання договору купівлі-продажу № 100316 від 03.10.2016 позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи.

08.11.2016 між ТОВ "Мінард" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 110816, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця лісоматеріали круглі і пиломатеріали хвойних порід (сосна), а саме: рудстійка 10-13 см, L-344м і рудстійка 14-24 см, L-3-4м, обапол з ліса хвойних порід (сосна) D= 16-20 см, L=3 м, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його в асортименті, кількості та за ціною на умовах цього договору згідно з рахунком-фактурою.

До вказаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 08.11.2016, № 2 від 21.11.2016, № 3 від 30.11.2016, № 4 від 06.12.2016.

На підтвердження виконання вказаного договору поставки позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні , які містяться в матеріалах справи.

08.12.2016 між ТОВ "Джардан" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 120816, пунктом 1.1 якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця лісоматеріали круглі і пиломатеріали хвойних порід (сосна), а саме: рудстійка 10-13 см, L-344м і рудстійка 14-24 см, L-3-4м, обапол з ліса хвойних порід (сосна) D= 16-20 см, L=3 м, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його в асортименті, кількості та за ціною на умовах цього договору згідно з рахунком-фактурою.

До вказаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 08.12.2016, № 2 від 12.21.2016, № 3 від 19.12.2016.

На підтвердження виконання вказаного договору поставки позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні , які містяться в матеріалах справи.

В акті перевірки стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Діойл-ЛДТ", ТОВ "Мората", ТОВ "ТД "Главпостачання" контролюючий орган зазначив, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю у наданих на перевірку документах: специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22; карантинного сертифікату Міністерства аграрної політики України; товарно-транспортної накладної та інших документів з підтвердження реальності відображених у первинних бухгалтерських та податкових документах поставок товарів та документів, передбачених договорами купівлі-продажу.

Як зазначив позивач в ході розгляду справи, що відсутність специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22 пояснює тим, що видання специфікації передбачається лише у випадку відправки товару вагонами (залізницею) або водним шляхом. Водночас у цьому випадку поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження відвантаження товару надано до суду товарно-транспортні накладні.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка товару між позивачем та контрагентами здійснювалася автомобільним транспортом.

Водночас Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не передбачають обов'язкової наявності специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22 для перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Щодо посилань контролюючого органу стосовно ненадання під час перевірки позивачем карантинного сертифікату Міністерства аграрної політики України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про карантин рослин" від 30.06.1993 № 3348-XII карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 705 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 829), фітосанітарний та карантинний сертифікати видаються за результатами проведення фітосанітарних процедур.

Пунктом 23 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування визначено, що карантинний сертифікат (додаток 7) видається на об'єкти регулювання, включені до переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, для цілей контролю за переміщенням територією України у разі: вивезення об'єктів регулювання з карантинної зони; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами. На запит особи, яка здійснює переміщення, карантинний сертифікат може видаватися на рослини, продукти рослинного походження, місця зберігання, упаковки, засоби перевезення, контейнери, ґрунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, не включені до переліку об'єктів регулювання для цілей контролю за переміщенням територією України. На запит особи, яка здійснює переміщення об'єктів регулювання, що вироблялися на місці виробництва або виробничій ділянці, на яких офіційно встановлено та підтримується статус вільних від регульованих шкідливих організмів, карантинний сертифікат видається за результатами інспектування без здійснення відбору зразків та фітосанітарної експертизи.

Власник вантажу об'єктів регулювання не раніше ніж за 14 днів до відвантаження або відправлення пред'являє державному фітосанітарному інспектору партію зазначених об'єктів для проведення фітосанітарних процедур (пункт 24 Порядку).

Карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором не раніше ніж за 14 днів до дати переміщення об'єктів регулювання територією України на підставі результатів проведених фітосанітарних процедур. Державний фітосанітарний інспектор зобов'язаний видати заявникові карантинний сертифікат або прийняти рішення про відмову в його видачі протягом 24 годин після завершення завантаження транспортного засобу. Завершення завантаження транспортного засобу фіксується шляхом надсилання власником вантажу або уповноваженою ним особою державному фітосанітарному інспектору письмового повідомлення про початок завантаження транспортного засобу із зазначенням інформації про транспортний засіб, вантаж, запланований час та дату завершення завантаження. Строк дії карантинного сертифіката становить 14 днів (пункт 26 Порядку).

У письмових поясненнях позивач вказав, що карантинний сертифікат надавався його контрагентам виробником продукції, водночас, постачальники не надали його позивачеві, оскільки строк дії карантинного сертифіката складає 14 днів, тому на момент здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами строк дії карантинних сертифікатів був прострочений.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 23 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування видача карантинного сертифіката здійснюється на об'єкти регулювання, включені до переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, для цілей контролю за переміщенням територією України у разі: вивезення об'єктів регулювання з карантинної зони; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Контролюючим органом не надано до суду першої та апеляційної інстанцій доказів переміщення придбаного позивачем товару з карантинної зони чи транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Позивачем на підтвердження відвантаження товару по господарських операціях з контрагентами ТОВ "Діойл-ЛДТ", ТОВ "Мората" надано товарно-транспортні накладні, за якими відвантажено придбаний товар.

Також в акті перевірки контролюючим органом зазначено щодо відсутності наданих на перевірку позивачем документів з контрагентом - ТОВ "ТД "Главпостачання" товарно-транспортних накладних за періоди: 31.03.2016 по видатковій накладній № 03022 на загальну суму 193140,00 грн., надано лише дві товарно-транспортні накладні на суму 146016,00 грн; за 12.05.2016 по видатковій накладній № 05011 на суму 129870,00 грн у наявності лише 2 товарно-транспортні накладні; за 07.06.2016 відсутні товарно-транспортні накладні; за 10.06.2016 по видатковій накладній № 06032 на загальну суму 125340,00 грн у наявності лише одна товарно-транспортна накладна на суму 32940,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні за вказані періоди та в акті перевірки перелічені платіжні доручення, за якими здійснено оплату за вказані господарські операції, тощо.

Колегія суддів погоджується з висновом суду першої інстанції, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, відповідачем в акті перевірки при перевірці господарських операцій позивача з ТОВ "ТД "Главпостачання", ТОВ "Промостар ЛТД", ТОВ "Мінард", ТОВ "Джардан" зазначено, що до перевірки не надано сертифікати якості, які б могли підтвердити якість продукції, зокрема сертифікат про маркування лісового господарства на всіх колодах.

В ході розгляду справи позивач зазначив, що сертифікати якості на лісоматеріали надаються лише на експорт відповідно до Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів". також зазначив, що в укладених договорах дійсно вказано про необхідність наявності сертифікатів, але вказані положення містять факультативний характер, тому повинні були застосовуватися лише у випадку появи сумнівів щодо якості продукції при її прийманні за якістю.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" реалізація за межі митної території України в митному режимі експорту суб'єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 2-1 цього Закону, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність сертифікату походження товару не є обов'язковою у випадку реалізації лісоматеріалів на території України.

Крім того, сертифікат якості не може вважатися первинним документом відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Натомість сертифікат якості свідчить про якість товару, і жодним чином не може свідчити про господарську операцію її реальність та повноту.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосуються лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору.

В акті перевірки контролюючим органом вказано щодо оформлення товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ТОВ "Промостар ЛТД" з порушенням, а саме: у товарно-транспортній накладній № 10/1 в графі пункт розвантаження зазначено - м. Чигирин, у товарно-транспортній накладній № 12 від 23.11.2016 в графі пункт розвантаження зазначено м. Корсунь-Шевченківський.

На підтвердження виконання договору купівлі-продажу № 100316 від 03.10.2016, укладеного між позивачем та ТОВ "Промостар ЛТД", надані податкові накладні, видаткові накладні та в акті перевірки перелічені платіжні доручення, за якими здійснено оплату за вказані господарські операції, тощо.

Крім того, стосовно посилань контролюючого органу щодо наявності порушень податкового законодавства у господарських операціях між ТОВ "Мінард" та позивачем, оскільки за 25.11.2016 по видатковій накладній № 10 на суму 87360 грн в наявності лише 2 товарно-транспортні накладні на суму 74880,00 грн., колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та в акті перевірки перелічені платіжні доручення, за якими здійснено оплату за вказані господарські операції, тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, у даному випадку товарно-транспортних накладних, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей та їх транспортування автомобільним транспортом.

Враховуючи вказане, відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з актом перевірки та письмовими поясненнями відповідача, останнім зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій у зв'язку з тим, що у ланцюгах постачання згідно з Єдиним реєстром податкових накладних не встановлено поставок лісоматеріалів контрагентам позивача та виробника товару.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на податковій інформації, наявній у податковому органі, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, позивачем надано до суду докази використання у власній господарській діяльності придбаних товарів, докази оренди автомобільного транспорту та договір оренди складу.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені докази свідчать про фактичне придбання товарів позивачем у контрагентів, у зв'язку з чим позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту сплачений за результатами спірних господарських операцій з указаними контрагентами податок на додану вартість, а відтак податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017 № 0008691311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 160146,00 грн, та від 19.07.2017 № 0008701311, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 603285,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 № 0008671311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 634020,14 грн, колегія суддів зазначає наступне.

У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у спірному періоді від реалізації лісоматеріалів: ПАТ "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА", ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "ТІМБЕР ТРЕЙД", ТОВ "ПРОМСПЕЦЛІС", ПАТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ", ПАТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", АВ ТОВ "Агроцентр К", ПрАТ "НОВОТРОЇЦЬКЕ РУ".

Яз зазначає контролюючий орган, позивачем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, включено вартість придбаних лісоматеріалів у вказаних юридичних особах, здійснення операцій з якими не підтверджено перевіркою, оскільки відсутня реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ "Діойл-ЛТД", ТОВ "Мората", ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ"), ТОВ "Промостар ЛТД", ТОВ "Мінард", ТОВ "Джардан".

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено заниження сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 507216,11 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 59740,97 грн. та за 2016 рік у сумі 447475,14 грн.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.1-177.3 ПК України).

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (пункт 177.5 статті 177 ПК України).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України).

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 ПК України).

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки суд дійшов висновку про підтвердження господарських операцій з контрагентами позивача, а саме: ТОВ "Діойл-ЛТД", ТОВ "Мората", ТОВ "ТД Главпостачання", ТОВ "Промостар ЛТД", ТОВ "Мінард", ТОВ "Джардан", то, відповідно, наявні підстави для визнання протиправним (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 № 0008671311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 634020,14 грн.

Щодо вимоги від 19.07.2017 № Ф-0008651311, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 166328,30 грн., та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2017 № 0008661311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 24668,61 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Винесення цих рішень обґрунтовано встановленням вищевказаних порушень за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина одинадцята статті 8 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній до 31.12.2015).

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (редакція, чинній з 01.01.2016).

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (редакція, чинній у спірний період).

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено реальність господарських операцій, правомірність зазначення у податкових деклараціях позивачем суми доходу отриманою від господарської діяльності, то наявні підстави для визнання протиправними та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 19.07.2017 № 0008651311, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 166328,30 грн., та рішення ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2017 № 0008661311.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.3 пункту 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008681311, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з платежем з військового збору на суму 52767,65 грн. також підлягає скасуванню, оскільки судовим розглядом встановлено реальність господарський операцій та правомірність зазначення у податкових деклараціях ФОП ОСОБА_1 суми доходу отриманого від господарської діяльності.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 по справі № 816/1774/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Старостін Судді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 02.08.2018.