Постанова

від 31.07.2018 по справі 808/2570/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №808/2570/17

адміністративне провадження №К/9901/50620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (суддя - Прасова О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (судді: Щербак А.А. (головуючий), Малиш Н.І., Барабанник Н.П.) у справі №808/2570/17 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТЕНЕРГОМАШ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТЕНЕРГОМАШ" (далі - позивач, ТОВ "РОСТЕНЕРГОМАШ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ Прайміз , ТОВ Торгівельний Дім Вітар на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2017 року №0017271313, №00017281313, №0017291313, №0011101414, №0011081414, №0011091414. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 27 331, 06 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "РОСТЕНЕРГОМАШ".

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №416/08-01-14-14/35875210 від 24 липня 2017 року, оформленого за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2017, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 620 973,00 грн; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 432 464,00 грн; підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у вигляді заробітної плати, у сумі 63 897,37 грн; підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, а саме: заборгованість по утриманому та не перерахованому податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів інших, ніж заробітна плата, у сумі 198 624,96 грн та по утриманому та не перерахованому військовому збору у сумі 14 292,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2017 року:

№0017271313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафної (фінансової) санкції у сумі 6 389,74 грн;

№00017281313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору у сумі 17 150,40 грн, у тому числі: 14 292,00 грн - за податковим зобов'язанням; 2 858, 40 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією;

№0017291313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 238 349,95 грн, у тому числі: 198 624,96 грн - за податковим зобов'язанням, 39 724, 99 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією;

№0011101414, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 294 427,00 грн;

№0011081414, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 489 536,25 грн, у тому числі: 391 629,00 грн - за податковим зобов'язанням; 97 907,25 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією;

№0011091414, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 776 216,25 грн, у тому числі: 620 973,00 грн - за податковим зобов'язанням; 155 243, 25 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Торгівельний Дім Вітар на підставі договору №1610/1 купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення від 16 жовтня 2012 року, про фактичне виконання яких свідчать наявні у матеріалах справи копії специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, виписок з сертифікату якості.

Також позивач мав господарські відноси з ТОВ Прайміз на підставі договору суборенди №6 від 1 січня 2016 року, договір оренди нежитлового приміщення №01/1-16 від 3 січня 2016 року, договору оренди автомобілів від 12 січня 2016 року, договору оренди №116А/ЗП-06.15 від 8 серпня 2016 року, договору №0401 купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення від 4 січня 2016 року, про фактичне виконання яких свідчать копії специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з сертифікату якості; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних, експортних-накладних ТОВ Нова Пошта .

У матеріалах справи також містяться копії документів щодо правовідносин з ФОП ОСОБА_6 (рахунки, акти виконаних робіт, платіжні доручення) та ФОП ОСОБА_7 (договір про надання юридичних послуг №б/н від 01.08.2016, №б/н від 19.08.2016, №РР173 від 15.09.2016, №РР176 від 15.09.2016, №РР177 від 15.09.2016; рахунки; платіжні доручення; акти прийому-передачі наданих послуг).

Судом першої інстанції було допитано в якості свідка ФОП ОСОБА_7, який підтвердив надання юридичних послуг та консультацій ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ .

Про фактичне виконання господарських операцій з оренди нерухомості між ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ та ФОП ОСОБА_8, свідчать копії договорів оренди об'єкта нерухомості №РР146 від 01.11.2014, №РР174 від 01.10.2016; акти передання-приймання, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку; платіжні доручення).

Позивачем були надані до суду документи, які підтверджують зміни у складі його активів внаслідок вчинення операцій, оподаткування яких становить предмет спору у справі з яких вбачається використання ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ товарів/робіт/послуг, отриманих від ТОВ Прайміз , ТОВ Торгівельний Дім Вітар , ФОП ОСОБА_7, у власній господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили правомірність віднесення позивачем витрат по оренді об'єктів нерухомості та виробничого обладнання до складу адміністративних витрат підприємства (рахунок бухгалтерського обліку 92) у повному обсязі, оскільки це передбачено Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого 31.12.1999 наказом Міністерства фінансів України №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Також судами встановлено, що відповідачем документально не доведено того, що ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ має заборгованість по утриманому та перерахованому на єдиний казначейський рахунок податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів інших, ніж заробітна плата (з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України), у сумі 198 624,96 грн, а отже, не знайшли свого підтвердження порушення ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ вимог пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170, пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у вигляді заробітної плати, у сумі 63 897,37 грн; заборгованість по утриманому та не перерахованому податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів інших, ніж заробітна плата, у сумі 198 624,96 грн; заборгованість по утриманому та не перерахованому військовому збору у сумі 14 292,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують витрати позивача, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, з огляду на отриману контролюючим органом податкову інформацію щодо контрагентів позивача, відповідно до якої не було встановлено фактичного здійснення діяльності (придбання товарів, послуг) вказаними підприємствами. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

8. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

9.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

9.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

14. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

15. Крім того, контролюючий орган посилається на те, що в наданих при проведенні перевірки, платіжних дорученнях поле Призначення платежу не підтверджує здійснення позивачем перерахування, як податковим агентом до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих із нарахованого та виплаченого доходу фізичній особі - платнику податку ОСОБА_8 на особових рахунках позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що усі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів, тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк та як наслідок для застосування штрафних санкцій.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

17. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів надання послуг, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Крім того, відповідачем документально не доведено того, що ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ має заборгованість по утриманому та перерахованому на єдиний казначейський рахунок податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів інших, ніж заробітна плата (з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України), у сумі 198 624, 96 грн, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0017271313 від 15.08.2017 (яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 389,74 грн).

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те,що не знайшли свого підтвердження порушення ТОВ РОСТЕНЕРГОМАШ вимог пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170, пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у вигляді заробітної плати, у сумі 6 3897 грн. 37 коп.; заборгованість по утриманому та не перерахованому податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів інших, ніж заробітна плата, у сумі 198624 грн. 96 коп.; заборгованість по утриманому та не перерахованому військовому збору у сумі 14292 грн. 00 коп.

18. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та контрагентів, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів.

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

21. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

22. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 44, 138, 139, 193, 198 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №808/2570/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду