Постанова

від 31.07.2018 по справі 0870/4938/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа №0870/4938/12

касаційне провадження №К/9901/500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Васильківського відділення на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2012 (суддя Чернова Ж.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі № 0870/4938/12 за позовом Приватного підприємства АТК-Дніпро до Васильківського відділення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство АТК-Дніпро звернулось до суду з адміністративним позовом до Васильківського відділення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2012 № 0000052300 та від 26.01.2012 № 0000062300.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 14.09.2012 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2013 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2012 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (правонаступник Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби) в особі Васильківського відділення оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2012, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Васильківського відділення посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 10, 11, 60, 86, 138, 190 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварності розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства АТК-Дніпро з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, результати якої оформлено актом від 06.01.2012 № 3/23/34611200.

За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок неправомірного формування даних податкового обліку при придбанні сільськогосподарської продукції (соняшника, жмиха соняшника, сої) в Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Альянс 3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд-Холдінг , Товариства з обмеженою відповідальністю Спалдус , Товариства з обмеженою відповідальністю Вершина мрії , Товариства з обмеженою відповідальністю Тісаво , Товариства з обмеженою відповідальністю Трансалар ЛТД , Фермерського господарства Вікторія Ч , Приватного підприємства АФ Астарта , Приватного підприємства Юг Зерно-Трейд з огляду на безтоварність господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відсутність у вказаних постачальників Приватного підприємства АТК-Дніпро необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Крім того, податковий орган звертав увагу на відсутність у позивача під час здійснення контрольного заходу первинних документів, які застосовуються для обліку та контролю за знаходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей, для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки, для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів, а також документів, які підтверджують транспортування та переміщення товарно-матеріальних цінностей.

На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 0000062300, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3980856,00 грн. за основним платежем та 272211,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 0000052300, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 921387,60 грн. за основним платежем та 7109,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено й у пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним підприємством АТК-Дніпро до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; рахунків-фактур; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; документів, що свідчать про оприбуткування придбаної продукції та її використання у власній господарській діяльності позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення Приватним підприємством АТК-Дніпро розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат (витрат) та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Альянс 3 , Товариством з обмеженою відповідальністю Євротрейд-Холдінг , Товариством з обмеженою відповідальністю Спалдус , Товариством з обмеженою відповідальністю Вершина мрії , Товариством з обмеженою відповідальністю Тісаво , Товариством з обмеженою відповідальністю Трансалар ЛТД , Фермерським господарством Вікторія Ч , Приватним підприємством АФ Астарта , Приватним підприємством Юг Зерно-Трейд господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Васильківського відділення без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Васильківського відділення залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 0870/4938/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова