Рішення

від 02.08.2018 по справі 815/2779/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2779/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 665663/37420022 від 25.04.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс" до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію або відмову у такій реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №665663/37420022 від 25.04.2018 року, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №53 від 31.08.2017 року по наданим ТОВ ЛАТОРЦА-ТЕМП послугам.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ Вірту Плюс податкову накладну №53 від 31.08.2017 року.

Ухвалою суду від 12.06.2018 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

На виконання ухвали 14.06.2018 р. (вх. № 16759/18) представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалю Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. При відкритті провадження судом також прийнято рішення про залучення Державної фіскальної служби України до участі у справі, як співвідповідача.

05.07.2018 року за вх.. №19329/18 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

10.07.2018 року за вх..№ ЕП/3874/18 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 10.07.2018 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомлення з відповіддю на відзив та надання заперечень на відповідь на відзив. За таких обставин, судом було прийнято рішення відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 16.07.2018 року під час встановлення осіб, які прибули у судове засідання, судом встановлено відсутність належно оформленої довіреності представника позивача, а саме відсутня посада та прізвище особи, яка підписала довіреність. За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість подальшого розгляду справи, тому розгляд справи було відкладено.

23.07.2018 року за вх..№ 21065/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника позивача.

Розгляд справи призначено на 23.07.2018 року.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що ТОВ Вірту плюс було складено податкову накладну за №53 від 31.08.2017 року в електронній формі та направлено до Державної фіскальної служби України. 14.09.2018 року Державною фіскальною службою України позивачеві було надіслано квитанцію №1, згідно якої документ прийнято, проте реєстрація зупинена. Обгрунтовує відповідач таке рішення тим, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків. Позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. Позивач, у свою чергу, направив всі необхідні на його думку документи на адресу ДФС України, проте квитанції №2 так і не отримав. Рішенням про реєстрацію або відмову у такій реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №665663/37420022 від 25.04.2018 року, прийняте комісією, яка приймає рішення реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, було відмовлено у реєстрації направленої податкової накладної. Позивач вважає таке рішення протиправним, безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме Податковому кодексу України (далі - ПК України), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2018 року №117 тощо. За таких підстав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

05.07.2018 року за вх.. №19329/18 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зазначеного відзиву, відповідачі не погоджуються з доводами позивача та вважає їх безпідставними. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначається, що Головним управлінням ДФС в Одеській області під час винесення оскаржуваного рішення чітко було вказано, які документи не подав ТОВ Вірту плюс , які б могли слугувати підтвердженням реальності господарських операцій. Крім того, у відзиві зазначається на тому, що в досліджуваних правовідносинах діють лише норми, чинні на момент прийняття оскаржуваного рішення. За таких підстав, відповідачі рішення вважають законним та обґрунтованим, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

У судове засідання 23.07.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно, про що у матеріалах справи наявні докази такого сповіщення (а.с. 173). 23.07.2018 року за вх..№ 21065/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача. Від відповідача жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило.

Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обстанин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України Одеському окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ Вірту Плюс є господарюючим суб'єктом, основними видами діяльності якого за КВЕД-2010 є 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 122).

Як зазначає позивач 31.08.2018 року ТОВ Вірту плюс було складно та направлено на реєстрацію податкову накладну №53 по наданим ТОВ Латоріца-Темп послугам з транспортно-експедиційного обслуговування загальною сумою 50100 грн (п'ятдесят тисяч сто гривень) (а.с. 69).

14.09.2017 року позивачем було отримано квитанцію №1, згідно якої документ прийнято, проте реєстрація зупинена. Обгрунтовує відповідач таке рішення тим, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків. Позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с. 69).

Позивачем для забезпечення своєчасної реєстрації податкової накладної було направлено пояснення та копії документів на підтвердження реальності господарських операцій (а.с. 19). Серед зазначених документів, зокрема, направлено договір купівлі продажу пального та його передачі бланками-дозволами (а.с. 24-29, 33-37), видаткові накладні (а.с. 31, 84), договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с. 43-45, 75-77), договори оренди транспортних засобів (а.с. 47-50, 52-55, 59-62, 64-67), акти здачі-приймання робіт (а.с. 57, 73). У матеріалах справи наявні квитанції №1 від 04.10.2017 року про доставку вищезазначених документів. Усі квитанції №1 від 04.10.2017 року (а.с. 21, 22, 30, 32, 38, 40, 42, 46, 51, 56, 58, 63, 68, 70, 72, 74, 79) ідентичні за своїм змістом та у графі Результат обробки містять наступну інформацію: Документ доставлено до Державної фіскальної служби України. ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу .

Як зазначає позивач, квитанцію №2 отримано так і не було.

З метою з'ясування інформації щодо стану реєстрації податкової накладної №53 від 31.08.2018 року та отримання додаткових пояснень та документів на підтвердження реальності господарських операцій позивачем 16.01.2018 року було здійснено адвокатський запит на адресу Державної фіскальною служби України, який направлено 26.01.2018 року (а.с. 95-96). Відповіді надано не було.

09.03.2018 року позивачем в адміністративному порядку було направлено скаргу на бездіяльність ДФС України (а.с. 97-104).

24.04.2018 року Державна фіскальна служба України направила лист про розгляд скарги №14291/6199-99-07-05-02-15. Згідно наданої відповіді вбачається, що направлені пояснення та письмові докази від 04.10.2017 року були завантажені до інформаційних систем ДФС України 18.04.2018 року.

21.05.2018 року позивачем було направлено ще одну скаргу до ГУ ДФС в Одеській області щодо бездіяльності, яка полягає у ненаданні рішення щодо реєстрації чи не реєстрації податкової накладної №53 від 31.08.2017 року (а.с. 108-112).

31.05.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було направлено відповідь №8194/10/15-32-12-02-09, згідно якої рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.04.2018 року №665663/37420022 було відмовлено у реєстрації вищевказаної податкової накладної (а.с. 113).

Саме рішення позивач отримав лише 01.06.2018 року (а.с. 114-115). Згідно змісту цього документа, підставою прийняття такого рішення стало ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Вищезазначене оскаржуване рішення і стало підставою звернення позивача до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Особливість нормативного врегулювання даних правових відносин полягає у численних змінах процедури прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у її реєстрації у період з 31.08.2017 року по 25.04.2018 року.

Так, на момент направлення позивачем податкової накладної №53 від 31.08.2017 року процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації була регламентована:

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2016 року №752/30620 (далі - Наказ № 567);

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій (далі - Постанова № 190);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 "Про затвердження Порядку роботи Комісії Державної фінансової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року №753/30620 (далі - Наказ №566);

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 року №1246 (зі змінами та доповненнями (далі - Постанова №1246).

Відповідно п.12 Постанови №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

обсяг постачання товару/послуг, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податків за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 та 215.3.2 п. 215.3 ст. 2015 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Згідно пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складання податкової накладної/рахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику.

Такий перелік затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, та передбачає надання платником податків для критерію, зазначеного у пп. 1 п. 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Для критерію, зазначеного в пп.2 п. 6 Критеріїв необхідно надати:

Договори у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

Договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, відвантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) за урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

Документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені в Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно - правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Відповідно пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. "в" п. 201.16.1, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/рахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп. 201.16.2, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається із встановлених обставин справи, позивачем на виконання чинних на момент отримання квитанції №1 від 14.09.2017 року приписів законодавства України було направлено пояснення та письмові докази на підтвердження реальності господарських операцій, а саме договори купівлі продажу пального та його передачі бланками-дозволами (а.с. 24-29, 33-37), видаткові накладні (а.с. 31, 84), договори-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с. 43-45, 75-77), договори оренди транспортних засобів (а.с. 47-50, 52-55, 59-62, 64-67), акти здачі-приймання робіт (а.с. 57, 73).

Відповідно п.1 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації" № 566 від 13.06.2017 року, цей порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмови в такій реєстрації, а також права та обов'язки її членів.

Згідно п. 2 Порядку №566, комісія є постійним діючим колегіальним органом ДФС, що діє в межах повноважень, визначених п. 201.16 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або ро відмову в такій реєстрації".

Зазначена комісія приймає рішення про:

Реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог Кабінету Міністрів України №190 від 29.03.2017 року підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп. 201.16.2.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп. 201.16.4 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Судом з'ясовано, що фіскальним органом в квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.

Між тим, визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що контролюючим органом, у даному випадку, порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у Квитанціях №1 не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Суд наголошує на тому, що наведені вище дії позивача щодо направлення пояснень та письмових доказів на підтвердження реальності господарських операцій оцінюються судом шляхом аналізу норм законодавства, чинного на момент отримання квитанції №1 від 14.09.2017 року, яким реєстрацію податкової накладної №53 від 31.08.2017 року зупинено.

На момент винесення оскаржуваного рішення про реєстрацію або відмову у такій реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №665663/37420022 від 25.04.2018 року, прийняте комісією, яка приймає рішення реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області аналогічні правовідносини регламентовані:

Постановою КМУ №117 від 21.02.2018 року Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ;

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 року №1246 (зі змінами та доповненнями (далі - Постанова №1246);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 "Про затвердження Порядку роботи Комісії Державної фінансової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року №753/30620 (далі - Наказ №566).

Згідно п.12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

П. 14, 15, 16 зазначеного порядку встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 18-21 цього порядку встановлено, що Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначав, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної було прийнято з урахуванням норм законодавства, чинного на момент винесення такого рішення.

Дослідивши пояснення учасників справи, суд надає наступну правову оцінку таким відносинам.

Пунктом 2 Постанови КМУ №117 від 21.02.2018 року Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 р. зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 р. № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 р. не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Аналізуючи вищезазначену норму суд дійшов висновку, що при прийнятті вищезазначеної Постанови застосовувався принцип захисту прав та інтересів платників податків, який полягає у тому, щоб платник податку міг адекватно, своєчасно та повною мірою зреагувати на зміни у порядку подання та реєстрації податкових накладних. Для цього платникам податків було надане право подавати пояснення з урахуванням вимог чинного законодавства. Однак у справі, що розглядається, позивач таким правом відповідно до Постанови не наділений, оскільки надав пояснення і додаткові письмові докази на підтвердження реальності господарських операцій до 01.12.2017 року, а саме 04.10.2017 року.

Суд наголошує, що така ситуація склалась через те, що відповідачем вчасно не було прийнято необхідну документацію від позивача через технічну помилку.

Згідно п.п. 35 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою КМУ №234 від 21.05.2014 року, ДФС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує розвиток, здійснює впровадження і технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організовує впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Необхідно зазначити, що належних доказів дійсної наявності технічної помилки відповідачем надано не було. Суд критично ставиться до твердження представника відповідачів, що наявність технічної помилки може слугувати підставою не направлення на адресу платника податків необхідних документів, а саме квитанцій про прийняття чи неприйняття документації. В результаті технічної помилки цифрового оснащення відповідача, який зобов'язаний забезпечувати його стабільну роботу, негативні наслідки вплинули саме на позивача. Суд вважає неприпустимим несення відповідальності платниками податку за невиконання відповідачем своїх законодавчо визначених обов'язків.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягає у невинесенні рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та незабезпеченні належного функціонування електронної системи документообігу.

Представник відповідачів у відзиві на адміністративний позов наголосив, що комісією, яка приймає рішення реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області в оскаржуваному рішенні було вказано підстави, з яких позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної. Згідно змісту цього документа, підставою прийняття такого рішення стало ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків (а.с. 115).

Суд не може приймати таке твердження представника відповідачів, оскільки перелік документів, які, на думку відповідача, платник податку мав подати, він надає одночасно із винесенням рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Такі дії відповідача, на думку суду, не надають платнику податків можливість підтвердити реальність господарських операцій саме у спосіб, який необхідний для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Крім того, у направленому відповідачем рішенні зазначено Документи, які не надано, підкреслити , однак жодних документів в порушення оформлення оскаржуваного рішення не підкреслено (а.с. 115), що знову ж таки не дає зрозуміти, які документи, на думку контролюючого органу, необхідно надати.

Зважаючи на все вищесказане, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування Рішення про реєстрацію або відмову у такій реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №665663/37420022 від 25.04.2018 року, прийняте комісією, яка приймає рішення реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №53 від 31.08.2017 року по наданим ТОВ ЛАТОРЦА-ТЕМП послугам є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення №665663/37420022 від 25.04.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області зареєструвати податкову накладну №53 від 31.08.2017 року. З приводу цієї позовної вимоги суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010р. №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Суд також наголошує на тому, що податкову накладну №53 від 31.08.2017 року позивачем було направлено на адресу саме Державної фіскальної служби України, а не Головного управління ДФС в Одеській області. Більш того, квитанцію №1 від 14.09.2017 року з пропозицією надати пояснення та додаткові докази на підтвердження реальності господарських операцій також було направлено саме Державною фіскальною службою України. Як наслідок, позивач пояснення та додаткові докази направляв на адресу центрального органу, як то передбачено законодавством, чинним на момент направлення таких пояснень та доказів.

До суду відповідачами не надано доказів передачі направлених 04.10.2017 року позивачем документів від ДФС України до ГУ ДФС в Одеській області, тому суд дійшов висновку, що такої передачі не відбувалось.

Таким чином, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність прийняття комісією, яка приймає рішення реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, оскаржуваного позивачем Рішення №665663/37420022 від 25.04.2018 року, та визнано протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягає у невинесенні рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, задоволення позовної вимог ТОВ Вірту Плюс у вигляді зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у даному випадку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих спростовуючих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ Вірту плюс підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні), що підтверджується платіжним дорученням №246 від 07.06.2018 року (а.с. 146).

За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс" (код ЄДРПОУ 37420022) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.00 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс" (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, буд. 50, корпус 2, кв. 94; код ЄДРПОУ 37420022) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, сул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8) про визнання протиправним та скасування рішення № 665663/37420022 від 25.04.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягає у невинесенні рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та незабезпеченні належного функціонування електронної системи документообігу

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 665663/37420022 від 25.04.2018 року, прийняте Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС в Одеській області, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної № 53 від 31.08.2017 року по наданим ТОВ Латоріца-Темп (код ЄДРПОУ 21005409) послугам.

Зобов'язати ДФС України (код ЄДРПОУ 39293197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Вірту Плюс податкову накладну № 53 від 31.08.2017 року.

Стягнути з ДФС України (код ЄДРПОУ 39293197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірту Плюс" (код ЄДРПОУ37420022) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тарасишина

.