Рішення

від 24.07.2018 по справі 378/319/18

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/319/18

Провадження № 2/378/128/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

представників позивача -

ТОВ „Інтерагроінвест": Бойко В.О., Верховця О.В.,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерагроінвест" до ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулося ТОВ „Інтерагроінвест" посилаючись на те, що 2 липня 2012 року між ТОВ „Інтерагроінвест" та ОСОБА_5, власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,7116 га, розташованої на території Ясенівської сільської ради, укладений договір оренди даної земельної ділянки № 257 терміном на 5 років, який зареєстрований 27 листопада 2012 року в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, термін дії якого закінчився 27 листопада 2017 року. 9 січня 2013 року до ТОВ „Інтерагроінвест" звернулася відповідач про видачу грошей на поховання своєї баби ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 15 березня 2013 року товариство виплатило відповідачу одну тисячу гривень на поховання. З ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ „Інтерагроінвест" спадкоємці померлої ОСОБА_5 за виплатою орендної плати не зверталися. 9 січня 2018 року від відповідача надійшла заява про виплату орендної плати за попередні роки у грошовій формі. Позивач вважає, що даним листом відповідач повідомила йому про набуття права власності на спірну земельну ділянку.

Позивач просить суд визнати поновленим договір оренди вищевказаної земельної ділянки за № 257 від 2 липня 2012 року, який зареєстрований 27 листопада 2012 року в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області.

В судовому засіданні представник позивача Бойко В.О. позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що відповідно до умов вищевказаного договору оренди земельної ділянки термін його дії з урахуванням дати його державної реєстрації закінчився 27 листопада 2017 року. ОСОБА_4 успадкувала земельну ділянку 1 грудня 2017 року, тому не була стороною договору оренди, оскільки його дія була припинена. Остання має намір використовувати вищевказану земельну ділянку для задоволення особистих потреб, про що повідомила позивача. Проте, як стало їй відомо після отримання позовної заяви, позивач продовжує безпідставно користуватися даною земельною ділянкою. Якщо позивач мав намір продовжувати договірні орендні відносини з відповідачем, то він мав можливість запропонувати останній укладення нового договору оренди земельної ділянки під час її звернення 9 січня 2018 року до позивача із заявою про виплату орендної плати за минулі роки або під час передачі даної орендної плати, що відбулася 22 січня 2018 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 1 грудня 2017 року (а.с. 48) ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,7116 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, спадкоємцем якої був син ОСОБА_6, який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав.

2 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_5 був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки за № 257 терміном на 5 років, які були передані в строкове платне користування ТОВ „Інтерагроінвест", що підтверджується копіями вищевказаного договору оренди та акту приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 8-12).

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 2 липня 2012 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку НОМЕР_2 загальною площею 2,7116 га., в тому числі ріллі - 2,7116 га, що розташована на території Ясенівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 12.2 даного Договору оренди, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до копій заяв позивача та видаткових касових ордерів від 22 січня 2018 року (а.с. 13, 15-22), та пояснень, даних у судовому засіданні представників позивача та представника відповідача, ОСОБА_4 отримала у позивача дохід за оренду вказаної земельної ділянки з 2013 по 2017 роки включно.

18 червня 2018 року відповідач звернулася до позивача із вимогою повернути їй спірну земельну ділянку, вказавши, що не має наміру передавати її в оренду (а.с. 49). 18 січня 2018 року ТОВ Інтерагроінвест направило відповідачу додаткову угоду до вищевказаного Договору оренди земельної ділянки, яка не містить дати та підпису та яку відповідач отримала 19 січня 2018 року (а.с. 24-25).

Відповідно до копій відомостей про наявність земельних ділянок від 16 лютого 2018 року (а.с. 82-88), податкової декларації платника єдиного податку (а.с. 89-91), платіжного доручення про сплату єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників за 1 квартал 2018 року від 25 квітня 2018 року № 897 (а.с. 92) вищевказаною земельною ділянкою користується позивач.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме, у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.08.2004, № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2018 року відповідач звернулася до позивача із вимогою повернути їй спірну земельну ділянку, вказавши, що не має наміру передавати її в оренду, а бажає використовувати особисто. Дану обставину також підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення відповідачем договору оренди із новим орендарем, отже право на поновлення договору фактично відсутнє, тому права орендаря ТОВ „Інтерагроінвест" не підлягають захисту у спосіб, передбачений ст. 33 Закону України Про оренду землі , а визнання договору оренди поновленим за умови відсутності інших орендарів порушує вимоги ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, примушуючи орендодавця до правовідносин, які він бажає припинити.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_5 , є припиненим в зв'язку із закінченням строку його дії, підстави, передбачені ст. 33 Закону України Про оренду землі для визнання його поновленим, відсутні, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 319, 626, 638, 764, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 124 ч. 4, 125 ЗК України, ст. ст. 3, 6, 27, 31, 33 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 4, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерагроінвест" до ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки № 257 від 2 липня 2012 року поновленим - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 2 серпня 2018 року.

Суддя Т. Н. Скороход