Ухвала

від 24.07.2018 по справі 611/424/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/424/14-к Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/790/13/18 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.3 ст.190 КК України

УХВАЛА

Іменем України

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10 ,

обвинуваченого - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 05 березня 2015 року відносно ОСОБА_11 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, не працюючий, раніше не судимий, проживаючого АДРЕСА_1 ,

засуджений за ч.3 ст.190 КК України до 5 років позбавлення.

Стягнуто на користь ОСОБА_9 295243грн. 64коп. у відшкодування завданих злочинів матеріальних збитків та 100000грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, задовольнивши позов частково. В інший частині позову відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_8 295243грн. 64коп. у відшкодування завданих злочинів матеріальних збитків та 100000грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, задовольнивши позов частково. В інший частині позову у задоволенні відмовлено.

Згідно вироку, ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України, за наступних обставин. В березні 2012р. ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з ініціативи ОСОБА_11 досягли усної домовленості про спільне вирощування насіння соняшника на орендованих земельних ділянках. згідно з домовленістю ОСОБА_9 і ОСОБА_8 повинні були фінансувати всі витрати, необхідні для вирощування соняшника, а ОСОБА_11 повинні були фінансувати всі витрати, необхідні для вирощування соняшника, а ОСОБА_11 зобов`язувався надавати поради по вирощування соняшника і сприяти залученню необхідної техніки і людей. За домовленістю кожний мав отримати 1/3 частину одержаного від вирощування соняшника прибутку.

Реалізуючи вказану домовленість, 10 травня 2012 ОСОБА_9 уклав з фермерським господарством «Подолянка» в особі голови господарства ОСОБА_12 договори суборенди двох земельних ділянок, розташованих на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, площею 20,0га, кадастровий номер 6320481500:02:000:0504, контур 44, та площею 47,3га, кадастровий номер 6350481500:02:000:0505, контур 58, на термін 2 роки.

На вказаних земельних ділянках були здійснені необхідний передпосівний обробіток ґрунту, посів соняшнику і необхідні технологічні операції з його вирощування, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 фінансували всі витрати. пов`язані з вирощуванням соняшника.

Коли врожай соняшника було вирощено. у ОСОБА_11 , зважаючи на відсутність у місці вирощування соняшника ОСОБА_9 і ОСОБА_8 виник умисел на незаконне заволодіння належної ОСОБА_9 і ОСОБА_8 частини врожаю соняшника.

Реалізуючи виниклий злочинний умисел. діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливого мотиву. ОСОБА_11 , не повідомивши ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , за їх відсутністю і без погодження з ними, скориставшись довірчими відносинами з ними і зловживаючи їх довірою, в вересні-жовтні 2012 року здійснив збирання врожаю вирощеного соняшника та в подальшому продав зібране насіння соняшнику. присвоївши отримані гроші.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_11 потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 590487грн. 40коп., в сумі 295243грн. 64 коп. кожному, тобто у великих розмірах грошового еквіваленту не отриманої кожним з них частині прибутку від вирощування соняшнику.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, що виразилися в заволодінні майном у великих розмірах ОСОБА_9 і ОСОБА_8 шляхом зловживання їх довірою (шахрайство), ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України.

В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просять скасувати вирок у зв`язку з тим, що вирок незаконний та не обґрунтований та ухвалити новий вирок, яким притягнути до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.190 КК України та задовольнити цивільний позов повністю, стягнувши з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 361804грн. 80коп., моральну шкоду в розмір 300000грн. кожному.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, які підтримали свої апеляційні скарги, обвинуваченого та захисника, які не підтримали апеляційні вимоги, прокурор просив залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляції слід залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з вироку суду (т.2 а.с.153-162), фактичні обставини справи встановлені у загальному порядку на підставі досліджених у суді доказах.

Так як, судом встановлено, що ОСОБА_11 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою тобто шахрайство у великих розмірах то суд вірно кваліфікував ці його дії за ч.3 ст.190 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно обвинувального акту (т.1 а.с.1-2) ОСОБА_11 висунуте обвинувачення у вчиненні ч.3 ст.190 КК України то ж відповідно до вищенаведеної норми суд позбавлений можливості вийти за межі висунутого обвинувачення.

Під час судового розгляду прокурору надане право змінити обвинувачення але як випливає з матеріалів кримінального провадження у прокурора, який підтримував обвинувачення не виникло такої потреби виходячи з доказів які були досліджені у суді. Крім того, у дебатах, сам обвинувачений ОСОБА_11 визнав свою вину в інкримінованому злочині.

Таким чином, доводи апелянтів про необхідність скасування вироку і ухваленню нового вироку, яким притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 за ч.4 ст.190 КК України не відповідають процесуальним повноваженням суду, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив цивільні позови потерпілих у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для зміни вироку в цій частині відсутні.

Звідси колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляцій потерпілих, а тому їх слід залишити без задоволення, а вирок без змін.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілих залишити без задоволення, а вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 05 березня 2015 року відносно ОСОБА_11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді