Рішення

від 02.08.2018 по справі 910/5733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2018Справа № 910/5733/18

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Спілка хмелярів

та пивоварів

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСІТЕ-ФІНАНС ЛТД

про стягнення 170 050,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Спілка хмелярів та пивоварів (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 04.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСІТЕ-ФІНАНС ЛТД (відповідач) про відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Спілка хмелярів та пивоварів залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

31.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про усунення недоліків, згідно якого позивач повідомив, що на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2018 надсилає до суду позовну заяву з чітко визначеним предметом та підставами позову, попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та копіями письмових доказів, які засвідчені у порядку, встановленому чинним законодавством.

Судом враховано, що в якості додатку до вищенаведеного повідомлення про усунення недоліків, позивачем додано позовну заяву про стягнення безпідставно одержаних коштів № б/н від 29.05.2018, відповідно до якої заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів в сумі 170050,00 грн. Такі позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач згідно платіжних доручень № 876 від 25.09.2015, № 274 від 29.09.2015, № 273 від 29.09.2015 перерахував грошові кошти в сумі 250 000,00 грн. на рахунок відповідача, тоді як останній поставив позивачу товар лише на суму 79 950,00 грн., що підтверджується накладною від 29.09.2015, а відповідно, непоставленим залишається товар на суму 170050,00 грн. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави грошові кошти на суму 170 050,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно одержані кошти.

Враховуючи, що позивач просив прийняти до розгляду позовну заяву про стягнення безпідставно одержаних коштів № б/н від 29.05.2018, суд розглядає дану позовну заяву і заявлені в цій заяві позовні вимоги, а саме вимоги про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів в сумі 170 050,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5733/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також докази, долучені судом до матеріалів справи згідно повідомлення позивача про усунення недоліків, поданої 31.05.2015 через відділ діловодства суду.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Спілка хмелярів та пивоварів (позивач) на підставі рахунку-фактури № СФ-0002079 від 25.09.2015 перерахувало платіжними дорученнями № 876 від 25.09.2015, № 273 та № 274 від 29.09.2015 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСІТЕ-ФІНАНС ЛТД (відповідач) грошові кошти в загальній сумі 250 000,00 грн. за Діамофоску NPK 10:26:26 (Біг Бег).

Позивач стверджує, що відповідач поставив йому товар лише на суму 79 950,00 грн., що підтверджується накладною від 29.09.2015.

З огляду на зазначене, непоставленим залишається товар на суму 170 050,00 грн.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави грошові кошти на суму 170 050,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно одержані кошти.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 876 від 25.09.2015, № 273 та № 274 від 29.09.2015, підтверджується, що згідно виставленого відповідачем рахунка-фактури № СФ-0002079 від 25.09.2015, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 250 000,00 грн. за товар, передбачений рахунком-фактурою № СФ-0002079 від 25.09.2015.

Матеріалами справи також підтверджується, а рівно не спростовано відповідачем, що останній не здійснив поставку оплаченого позивачем товару на суму 170 050,00 грн. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду жодних доказів, з яких би вбачалось, що ним здійснено поставку позивачу спірного товару у повному обсязі чи частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв'язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дослідивши позовну заяву і додані до неї докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю у розмірі 170 050,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач разом із позовною заявою № б/н від 29.05.2018 подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 2 550,75 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 550,75 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСІТЕ-ФІНАНС ЛТД (03039, м. Київ, пр. Червонозоряний, буд. 123, оф. 22; ідентифікаційний код 39780699) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Спілка хмелярів та пивоварів (13235, Житомирська обл., Чуднівський район, с. Карпівці, вул. Леніна, буд. 19; ідентифікаційний код 31147302) 170 050,00 грн. (сто сімдесят тисяч п'ятдесят гривень 00 коп.) безпідставно одержаних коштів та 2 550,75 грн. (дві тисячі сімсот п'ятсот п'ятдесят гривень 75 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 02.08.2018

Суддя Гумега О.В.