Рішення

від 26.07.2018 по справі 912/736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 рокуСправа № 912/736/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/736/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вираж", 3300, Республіка Молдова, м. Тирасполь, вул. Шевченко, 91а

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Продекспорт", 25014, м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, буд. 213 а

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вираж" (далі - ТОВ "Вираж", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Продекспорт" (далі - ТОВ "Торговий дім Продекспорт", відповідач) про визнання недійсним контракту №32/09-17 від 08.09.17, укладеного між ТОВ "Вираж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ ГРУП".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п.12.6. контракту №32/09-17 від 08.09.2017 контракт вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженими особами зі сторони Покупця та Продавця, а п. 12.7. контракту передбачено, що контракт приймається до виконання, якщо реквізити однієї з сторін скріплені оригінальною печаткою, а другої сторони електронною копією. При цьому п.12.8. контракту передбачає, що при цьому наступне підтвердження реквізитів в оригіналі є необхідним. Проте, п.12.8. контракту ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП" виконаний не був, а саме відповідачем не підтверджено реквізитів, зазначених у контракті. Крім того, за твердженням позивача, як вбачається з поведінки ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП", з моменту укладення контракту його дії не були спрямовані на дійсне здійснення поставки за контрактом, тобто не мали на меті настання правових наслідків.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/736/18; ухвалено розглядати справу №912/736/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.05.2018. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу та позивачу встановлено строки для подання заяв по суті справи, а також задоволено клопотання позивача по витребуванню доказів та витребувано відповідні докази.

08.05.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 08.05.2018 оголошено перерву до 01.06.2018.

01.06.2018 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/736/18 за клопотанням позивача на 30 днів та в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.06.2018.

05.07.2018 господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 912/736/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2018

12.07.2018 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті. В судовому засіданні 12.07.2018 оголошено перерву до 26.07.2018.

В судове засідання 26.07.2018 представники сторін не з'явились. Між тим, на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач відзиву на позов не подав, участі уповноваженого представника в засіданні суду не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про його проведення. Про причини вказаного суду не повідомлено.

За правилами пунктів 2, 3 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З підстав викладеного господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 26.07.2018 за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи документами.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши в засіданні суду докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 між ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП" (Продавець) та ТОВ "Вираж" (Покупець) підписано контракт (далі по тексту - Контракт) на поставку товару - "битум нефтной дорожный БНД 70/100" на умовах DAP м. Камянка, республіка Молдова (а.с. 56-57).

В додатку № 1 до Контракту сторонами погоджено ціну товару (а.с. 58).

Відповідно до пункту 12.3. Контракту строк його дії - з моменту підписання до повного виконання сторонами зобов'язання.

Згідно умов Контракту він вважається дійсним якщо він підписаний уповноваженими представниками зі сторони Покупця і Продавця (пункт 12.6.). Контракт приймається до виконання якщо реквізити однієї із сторін скріплені оригінальною печаткою, і з другої сторони - електронною копією (пункт 12.7.). При цьому наступне підтвердження реквізитів в оригіналі являється обов'язковим (пункт 12.8.).

Як зазначає позивач, контракт було підписано шляхом скріплення оригінальною печаткою зі сторони ТОВ "Вираж" та електронною копією зі сторони ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП". Однак, пункт 12.8. Контракту ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП" виконаний не був, а саме - не підтверджено реквізитів, зазначених у Контракті, а тому, за твердженням позивача, такий Контракт відповідно до пункту 12.6. є недійсним. Окрім того, як зазначає позивач, дії ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП" не були спрямовані на дійсне здійснення поставки товару, тобто не мали на мели на меті настання правових наслідків.

При цьому, за поясненням позивача, Контракт укладено з ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП", ідентифікаційний код якого (40192717) відповідає коду ТОВ "Торговий дім Продекспорт" (40192717) , а тому відповідачем є ТОВ "Торговий дім Продекспорт" (код 40192717).

При вирішення даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

При цьому, сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (ст. 43 Закону). У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (ст. 44 Закону).

Контрактом від 08.09.2017, який є предметом розгляду у даній справі, передбачено, що всі спори розглядаються в господарському суді України за місцем знаходження відповідача згідно Правил арбітражу (пункт 12.2. Контракту).

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" відносить до видів зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, зокрема експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили (ст. 4 Закону).

Стаття 6 наведеного Закону передбачає, зокрема, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 5 наведеної норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-2690цс16 Верховний Суд України дійшов висновку щодо застосування статті 234 Цивільного кодексу України та зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як повідомляє позивач та що підтверджено доказами у справі, ТОВ "Вираж" 28.09.2017 на виконання умов Контракту перерахував на рахунок ТОВ "АТБ-МАРКЕТ ГРУП" (код 40192717) 15 840,00 доларів США (а.с. 20, 53, 54). Натомість, товар відповідно до Контракту поставлений не був. Докази поставки товару в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, господарським судом встановлено, що ТОВ "Вираж" вчинено дії на виконання Контракту, а саме здійснено оплату товару, що спростовує доводи позивача про те, що спірний договір не спрямований на настання реальних наслідків.

Доводи позивача стосовно того, що з моменту укладення Контракту відповідач не здійснював дій на поставку товару за Контрактом, не дає підстав для висновку вважати такий правочин фіктивним, оскільки саме по собі невиконання правочину сторонами ще не означає, що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Наведене вище спростовує доводи ТОВ "Вираж" про те, що Контракт від 08.09.2017 укладено без наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -– третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень статті 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

За положеннями частини 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно з частинами 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як слідує з обґрунтувань позовної заяви, між сторонами відбувся обмін документом, в якому викладено зміст Контракту, а саме - зі сторони ТОВ "Вираж" такий Контракт був підписаний та скріплений оригінальною печаткою, а зі сторони ТОВ "АТБ-МАРКЕТИ ГРУП" - електронною копією. Більш того, такий Контракт виконаний зі сторони ТОВ "Вираж", про що повідомлено у позові.

У відповідності до пункту 12.7. Контракту даний Контракт приймається до виконання якщо реквізити однієї із сторін скріплені оригінальною печаткою, і з другої сторони - електронною копією.

Невиконання відповідачем пункту 12.8. Контракту щодо наступного підтвердження реквізитів в оригіналі, що покладено в обґрунтування поданого позову, не є свідченням недійсності такого Контракту. За положеннями статті 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, а не умовами правочину.

З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку про не доведення позивачем визначених законом підстав для визнання Контракту від 08.09.2017 недійсним.

У зв'язку з наведеним господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Одночасно господарський суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання Контракту недійсним, однак з інших підстав.

У відповідності до частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вираж" за адресою: 67450, Одеська область, Роздільнянський район, с. Кучурган, вул. Миру, 14; Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Продекспорт" за адресою: 25014, м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, буд. 213а.

Повне рішення складено 03.08.2018.

Суддя                                                                       В.В.Тимошевська