Рішення

від 24.07.2018 по справі 915/166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 915/166/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю прокурора - Дмитрієнко І.О. - посвідчення №034811 від 05.08.2015,

за участю представника 1-го відповідача - ОСОБА_1 - директор

за участю представника 2-го відповідача - ОСОБА_2 - дов. б/н від 04.04.17

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області, 54050, просп. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, в інтересах держави

до відповідачів: 1) Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернат I-II ступенів Вітовського району Миколаївської області Миколаївської обласної ради,

57263, вул. 50 років Жовтня, 1, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область;

2) фермерського господарства «Маяк» ОСОБА_3,

56101, вул. Ювілейна, 93, м. Баштанка, Миколаївська область,

про : - визнання недійсним договору від 01.03.2014 про спільний обробіток земельної ділянки

- зобов'язання повернути земельну ділянку державі, -

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області звернувся в інтересах держави з позовом до Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської області Миколаївської обласної ради та Фермерського господарства "Маяк" ОСОБА_3, в якому просить суд:

- визнати недійсним та припинити на майбутнє договір про спільний обробіток земельної ділянки площею 62,6 га в межах території Шевченківської сільської ради, укладений 01.03.2014 між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернат I-II ступенів Вітовського району Миколаївської області Миколаївської обласної ради та фермерським господарством «Маяк» .

- зобов'язати Фермерське господарство «Маяк» (ЄДРПОУ 23040999) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 62,6 га в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений 01.03.2014 між відповідачами договір про спільний обробіток земельної ділянки не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ГК України, ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2017 (суддя Коваль Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №915/166/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного суду (Касаційний господарський суд) від 28.03.2018 у справі №915/166/17, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2017 у справі №915/166/17 скасовано. Справу №915/166/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №82 від 11.05.2018 та відповідно приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/166/17. У вказаному розпорядженні зазначено, що підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/166/17 є прийняття Верховним судом постанови від 28.03.2018 про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2017 з подальшим переданням цієї справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області. За результатами якого справу №915/166/17, призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2018 справу №915/166/17 прийнято до свого провадження суддею Н.О.Семенчук. Призначено підготовче засідання на 12 червня 2018 року о 10 год.00 хв.

Прокурор у наданій суду позовній заяві №(15-32)1854вих-17 від 28.02.2017 та обгрунтваннях№08-127вих18 від 12.06.2018, з урахуванням постанови Верховного суду від 28.03.2018 зазначає, що предметом вказаного позову є вимоги про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору про спільний обробіток земельної ділянки, укладеного 01.03.2014 Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернат та ФГ Маяк , оскільки виходячи з вимог ст. ст. 1130-1139 ЦК України, ст. ст. 15, 16 Закону України Про оренду землі договір є удаваним, прикриває відносини щодо оренди землі, на укладання якого у школи-інтернату відсутні правові підстави та обсяг повноважень. Вказане відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України є підставою для визнання цього договору недійсним та, з урахуванням положень ст.1212 ЦК України, просить повернути спірну земельну ділянку.

Прокурор вважає, що спірний правочин є удаваним, так як зі змісту вказаного договору від 01.03.2014 вбачається, що він фактично є договором оренди землі, який в той же час не відповідає вимогам ст. ст. 92, 95 Земельного кодексу України, а використання ФГ «Маяк» земельної ділянки на підставі спірного договору суперечить вимогам чинного законодавства.

Прокурор у позові зазначає, що аналіз положень спірного договору дає підстави стверджувати про відсутність наміру сторін на укладення договору про спільну діяльність, укладений сторонами правочин не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, прокурор зазначає, що виходячи зі змісту Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною спірного договору, останній є фактично актом прийому-передачі землі між Шевченківською ЗОШ-інтернатом та ФГ Маяк .

Також, договором визначено суму, яку сплачує ФГ Маяк за використання землі (п.8.1 Договору), навчальний заклад отримував не відсоток від прибутку, як учасник спільного обробітку земельної ділянки, а оплату в розмірі 3% від умовної вартості землі, що фактично є орендною платою ФГ Маяк за користування земельною ділянкою.

Також, Шевченківська ЗОШ-інтернат фактично не виконує умов договору про спільний обробіток земельної ділянки. Так, школа-інтернат участі в охороні земель та посіві не приймає. Охорону здійснює фермерське господарство Маяк . Майно та техніка фермерського господарства на території школи не знаходилась. Обов'язки щодо вирощування та збору врожаю в повному обсязі виконуються фермерським господарством відповідно до його статутної діяльності. Школою-інтернатом оптова та роздрібна торгівля товарами та продукцією не здійснювалась, час початку та закінчення сівби сторонами не погоджувався, протоколи та інші документи щодо ходу сільськогосподарських робіт сторонами не узгоджувались. Окрім того, школа - інтернат є загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів, у якому не створюються відділи, підрозділи тощо, які займаються веденням підсобного сільського господарства. Також школа не залучає до обробітку земельної ділянки, ні вчителів, ні учнів, тобто, в начальних цілях земельна ділянка школою не використовується (інформація Шевченківської ЗОШ-інтернат).

Укладення договору про спільний обробіток земельної ділянки між Шевченківською ЗОШ-інтернат та ФГ Маяк суперечить встановленому державою порядку передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом, оскільки до цього часу Головним управлінням Держгеокадастру в області не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірної земельної ділянки з незаконного користування.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України Про оренду землі та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, отже є підстави для визнання його недійсним.

Відповідач-2 Фермерське господарство «Маяк» ОСОБА_3 у наданих до суду поясненнях №77 від 12.06.2018 та відзиві на позовну заяву №18 від 06.07.2018, з урахуванням постанови Верховного суду від 28.03.2018 вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просить суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає:

- договір про спільний обробіток земельної ділянки укладений відповідно до вимог діючого законодавства зміст договору не суперечить жодному нормативному документу. Правочин вчинено в письмовій формі, як того вимагає п.1 ч.1 ст.208 ЦК України. Представник кожної з сторін мав необхідний обсяг повноважень при укладанні договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.03.2014р. В позовній заяві прокурором не наведено жодного доказу відсутності повноважень представників сторін на укладання договору;

- відповідно до пунктів 3.3.4, 3.4.4 Статуту відповідача-1, заклад має право володіти та користуватись закріпленим за ним майном згідно чинного законодавства, укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, здійснювати будь-які операції в межах предмета своєї діяльності відповідно до чинного законодавства, що свідчить про безпідставність посилань Прокурора, що відповідач-1 позбавлений права укладати договори про спільний обробіток землі;

- зі змісту договору вбачається, що його основною метою є об'єднання зусиль та певних внесків для досягнення певних господарських цілей, результатом чого є отримання сторонами прибутку від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору. Зазначене свідчить, що між сторонами договору досягнута домовленість про спільний обробіток землі, що передбачає двосторонню участь у такому обробітку з метою отримання економічного ефекту від такої діяльності. Умови договору є взаємопов'язаними та орієнтованими на досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із сторін правочину, виходячи із предмету цього договору, у зв'язку з чим укладення наведеного договору не має на меті приховати інший правочин, зокрема, договір оренди землі, як це стверджує прокурор;

- щодо розрахунків за Договором про спільний обробіток земельної ділянки від 01.03.2014, то сторонами договору розуміється розподіл прибутку отриманого в результаті спільної діяльності, саме виходячи з участі кожної з сторін в досягненні цілей передбачених договором. Школа-інтернат приймає суми отримані за договором про спільний обробіток земельної ділянки, як свою частку доходу отриманого в результаті спільної діяльності за договором про спільний обробіток земельної ділянки;

- також відповіда-2 зазначає, що у спірних правовідносинах земля з володіння та користування Шевченківської школи-інтернату не вибувала. Жодного документу про передачу земельної ділянки від школи-інтернат до ФГ Маяк сторони не підписували. Відповідач звертає увагу суду, що відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки, що є обов'язковим у відносинах оренди. Сторони договору лише визначили розміри земельної ділянки до якої надається доступ в рамка договору про спільний обробіток землі;

- будь-якої зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулось, земельна ділянка використовується у відповідності до вимог законодавства.

Договір про спільний обробіток земельної ділянки від 01.03.2014 укладений між ФГ Маяк та Шевченківською школою-інтернат повністю відповідає праву самостійного господарювання на землі та спрямований на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов та функціонування школи-інтернат.

Відповідач-2 вважає безпідставним посилання прокуратури, як на доказ удаваності правочину, наявність в договорі про спільний обробіток земельної ділянки строків його дій. Зазначає, що строк дії договору є обов'язковою умовою всіх без винятку договорів, які укладаються відповідно до чинного законодавства України.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що Прокурором не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, в інтересах якого подано позов, та не зазначено в чому полягають порушені інтереси держави, не обґрунтував необхідність захисту (т.2, а.с.7-12, 23-29).

Прокурор у наданій до суду відповіді на відзив 2-го відповідача не погоджується з твердженнями відповідача. Зазначає, що обґрунтовуючи чинність спірного договору відповідач посилається на дотримання сторонами при його укладенні ст.ст. 1130, 1131 ЦК України, якими регламентовано спільну діяльність без створення юридичної особи, та одночасно - на ст. 1134 ЦК України щодо діяльності простого товариства. Проте, одночасне застосування в умовах договору положень ст. 1131 ЦК України, що регулює спільну діяльність без створення юридичної особи, та норм, які регламентують діяльність простого товариства (ст.ст.1132-1139 ЦК України) суперечать вимогам законодавства.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до п.6.1. спірного договору внеском Шевченківської ЗОШ-інтернат у спільну діяльність є вартість права користування земельною ділянкою загальною площею 62,6 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, яка є невід'ємною частиною договору, виходячи із середньої вартості одного умовного кадастрового га у сумі 2627,35 грн. Проте, вартість права користування земельною ділянкою не може бути вкладом у спільну діяльність та спільним майном у розумінні ст. 1133 ЦК України. Відтак, прокурор вважає, що договором фактично не передбачено вклад Шевченківської ЗОШ-інтернат у спільну діяльність (спільне майно).

Посилаючись на ч.2 ст.1133 ЦК України прокурор зазначає, що на момент укладення спірного договору сторони не мали на меті здійснення спільної діяльності, оскільки прибуток, одержаний учасниками договору розподіляється пропорційно вартості їх вкладів у спільне майно, які відповідачами у правочині не визначено.

Отже, договір про спільний обробіток земельної ділянки не є договором про спільну діяльність, оскільки одночасно містить елементи договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та простого товариства, умови якого суперечать розділу 77 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат у наданому до суду відзиві вх№9099/18 від 24.07.2018 вказує, що не погоджується із позовними вимогами та просить суд в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 12.06.2018 розгляд справи було відкладено на 10 липня 2018 о 11 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 24 липня 2018 року о 14 год. 00 хв.

24.07.2018 у підготовчому засіданні представником позивача та представником відповідача-1 та відповідача-2, у відповідності до ч.6 ст.183 ГПК України надали письмову згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день, після закінчення підготовчого судового засідання.

З огляду на вищевикладене, судом задоволені заяви сторін про перехід до розгляду справи по суті. 24.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та суд перейшов до розгляду справи по суті у цей же день після закінчення підготовчого судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За приписами ст. 53 (ч. ч. 3, 4) ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно інформації прокурора, Головним управління Держгеокадастру в Миколаївській області дотепер не вжито заходів до усунення вказаних вище порушень та повернення спірної земельної ділянки з незаконного користування. Водночас, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 не передбачено повноважень щодо звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області з позовом до суду, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

На підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області № 333-р від 04.07.1996 (т.1, а.с.26) Шевченківській школі-інтернату видано державний акт № 103 від 22.07.1996 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,6 га. для ведення підсобного господарства в межах згідно з планом землекористування (т.1, а.с.22-24).

Між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернат I-II ступенів (Сторона-1) та Фермерським господарством Маяк ОСОБА_3 (Сторона-2) 01.03.2014 укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (т.1, а.с.18-21), за умовами якого Сторони, з метою відпрацювання моделі співпраці з підприємствами та залучення додаткових джерел фінансування життєдіяльності Сторони-1, зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить Сторонам, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, а саме: вирощувати, переробляти та реалізовувати насіння всіх категорій (елітне та репродукційне); вирощувати та реалізовувати товарну сільськогосподарську продукцію; підвищувати ефективність використання майна; впроваджувати сучасні технології вирощування (п.1.1 Договору).

В подальшому Сторонами укладались додаткові угоди (№ 1 від 01.03.2015 та № 2 від 01.04.2016) щодо розрахунку грошової суми прибутку, що підлягає оплаті на підставі діючого договору Стороною-2 на розрахунковий рахунок Сторони-1 (т. 1, а.с.48, 50).

Договір та Додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.

Спільний обробіток земельної ділянки розподіляється наступним чином: Відповідач-2 бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, обумовленої договором, а Сторона-1 - зобов'язання надати Стороні-2 для спільного обробітку земельну ділянку площею 62,6 га з земель, наданих останній у постійне користування згідно з державним актом від 22.07.1996 та забезпечувати охорону земель та посівів, які на них розташовані, а також майна та техніки Сторони-2, на час їх знаходження на території Сторони-1, від посягань з боку третіх осіб (пункт 1.2 договору). Крім того, сторони зобов'язалися узгоджувати напрями та структуру господарської діяльності для поєднання науково-дослідної діяльності, підвищення товарності і рентабельності виробництва і наукової бази; здійснювати оптову та роздрібну торгівлю товарами та продукцією власного виробництва (пункт 2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, сторона-1 зобов'язана в термін до 30діб з моменту підписання цього договору залучити для спільної діяльності, зокрема, узгодити протоколи та інші планові документи щодо ходу робіт, що надаються стороною-2.

Розділом 4 договору сторони обумовили зобов'язання сторони-2.

Так, сторона-2 зобов'язана після підписання договору та Акту обміру земельної ділянки, зокрема:

- згідно письмового запиту надавати стороні-1 інформацію про хід виконання спільних робіт;

- своєчасно надавати стороні-1 списки осіб та сільськогосподарської техніки, які допускаються до проведення сільгоспробіт на виділеній ділянці;

- погоджувати з керівником сторони-1 час початку і закінчення робіт на виділеній земельній ділянці та не допускати до проведення сільгоспробіт третіх осіб;

- планувати та подавати звіти стороні-1, стосовно сівби сільгоспкультур та проведення інших сільгоспробіт на виділеній земельній ділянці;

- сторона-2 не може відчужувати права користування земельною ділянкою, яка надана їй за цим договором без письмового дозволу сторони-1;

- після збору врожаю в рік закінчення терміну дії договору, сторона-2 не має права проводити будь-які сільськогосподарські заходи на земельній ділянці, що їй надана за цим договором та зобов'язана залишити дану земляну ділянку з обов'язковим укладання відповідного акту огляду земельної ділянки якщо даний договір не пролонговано або відсутня письмова згода на це строни-1.

Внеском Сторони-1 в спільну діяльність є вартість права користування земельною ділянкою, обчислена виходячи з вартості 1 у.к. га по Миколаївській області, вказаної у листі № 619 від 14.02.2012 відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області, а внеском Сторони-2 - грошові кошти, пально-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню року (пункти 6.1-6.2 договору).

Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування грошової суми 27726,04 грн. (пункт 8.1 договору).

Відповідно до п.10.5 Договору, в разі порушення строку розрахунку зі стороною-1, сторона-2 зобов'язана сплатити на користь сторони-1 штрафу розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.11.1 Договору, цей договір вважається укладений з моменту його підписання сторонами, та скріплення його печатками обох сторін, і набирає чинності 01.03.2014 та закінчується 31.12.2017 року (п.11.2 договору).

На виконання умов договору між сторонами було складено та підписано Акт обміру земельної ділянки площею 62,2 га згідно Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 22.07.1996 за №І-МК №001132 (т.1, а.с.52), який є окремим додатком до Договору №б/н від 01.03.2014 та є його невід'ємною частиною.

Актом обміру земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 62.2 га складається з двох ділянок площею 22,1 га та 40,5 га. Межі земельної ділянки відповідають карті розміщення земельної ділянки, що є невід'ємною частиною Державного акту І-МК №001132 від 22.07.1996.

Згідно інформації Шевченківської сільської ради Вітовського району №0256/04-04/17 від 24.02.2017 вказана земельна ділянка використовується ФГ Маяк та засіяна озимим рапсом (т.1, а.с.72).

Звертаючись до суду з позовом, Прокурор зазначив, що вказаний договір є удаваним, оскільки його вчинено для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. При цьому, сам договір укладений з порушенням земельного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним та припинення на майбутнє договору від 01.03.2014 та зобов'язання Відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі (п. «а» ч. 1).

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Відтак, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у вигляді її продажу або надання її в оренду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Як зазначено у листі №203 від 27.02.2017 Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернат та не спростовано відповідачем-1 та відповідачем-2 в судовому засіданні, Школа-інтернат участі в охороні земель та посівів не приймала . Охорона земель та посівів здійснюється Фермерським господарством Маяк . Майно та техніка ФГ Маяк на території школи-інтернату не знаходилась. Відповідачем -1 оптова та роздрібна торгівля товарами та продукцією не здійснювалась. Протоколи та інші планові документи щодо ходу робіт фермерським господарством не надавались та не узгоджувались (п.3.1 договору). Запити щодо надання інформації про хід виконання спільних робіт школою-інтернатом в письмовій формі не надавались. Час початку та закінчення робіт на земельній ділянці фермерським господарством Маяк зі школою - інтернатом не погоджувались (п.4.1 договору). ФГ Маяк звіти стосовно сівби сільськогосподарських культур та проведення інших с/ г робіт на земельній ділянці не надавало (п.4.1 договору). Школою - інтернатом контроль за діяльністю ФГ Маяк шляхом перевірки бухгалтерських документів не здійснювався.

Отже, вирощування, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки відповідачем -2 без участі відповідача - 1. Відповідач - 1 лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному п.8.1 Договору.

Таким чином, спільної діяльності за Договором не велося, а відбувалось платне користування відповідачем - 2 земельною ділянкою наданою відповідачем 1 у користування.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями частин 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (Відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Крім того, статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірного договору) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частинами 2, 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» , в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельних ділянок.

Судом встановлено, що пунктом 8.1 договору та шляхом укладення додаткових угод до нього, Сторони дійшли згоди щодо розрахунку грошової суми прибутку, що підлягає оплаті на підставі діючого договору Відповідачем-2 на розрахунковий рахунок Відповідача-1, такий перерозподіл коштів, згідно наведених вимог Закону України "Про оренду землі", є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, вирощування сільськогосподарської продукції (пункт 1.2 договору) та отримання Відповідачем-1 плати за користування цією земельною ділянкою, про що також зазначено в постанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17.

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Пунктом 3.1 передбачено строк (30 діб) для передачі землі ФГ Маяк , що зроблено згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною спірного договору. У Акті зафіксовано площу землі (62,6 га), визначено її параметри та межі, що відповідає державному акту на постійне користування земельною ділянкою.

Виходячи зі змісту вищевказаного акту обміру земельної ділянки, останній є фактично актом прийому-передачі землі між Шевченківською ЗОШ-інтернатом та ФГ Маяк .

Підпунктами 13 та 14 пункту 4.1. договору передбачені права господарства щодо користування землею та строки повернення її інтернатному закладу. Зокрема, фермерське господарство не може відчужувати право користування земельною ділянкою, яка надана йому за цим договором , без письмової згоди інтернату. Після закінчення терміну дії договору фермерське господарство не має права проводити будь-які сільськогосподарські заходи на земельній ділянці, яка йому надана за цим договором та зобов'язано її залишити.

Так, в договорі від 01.03.2014 про спільний обробіток землі зазначено об'єкт оренди (п. 1.2), строк дії договору (п. 11.2), а також дані щодо орендної плати, порядку її внесення та відповідальність за порушення строку розрахунку (п. п. 8.1, 10.5).

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, суд вважає, що укладенням Договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.03.2014 сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (пункт 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11, пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на дату укладення спірного договору), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, суд зауважує, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним, що відповідає приписам ч.3 ст.207 ГК України.

Основні положення договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.03.2014 та додаткових угод до договору стосуються умов платного використання Фермерським господарством Маяк земельної ділянки з метою її обробітку, посіву та вирощування сільськогосподарської продукції, тобто використання її для сільськогосподарського виробництва, що по своїй суті є договором оренди землі.

Тобто, виходячи з наведених умов договору та обставин, фактично відповідач-1 за спірним договором передав відповідачу-2 у платне користування земельну ділянку для виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, при цьому не уклавши договір оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України «Про оренду землі» .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним на майбутнє договору про спільний обробіток земельної ділянки від 01.03.2014, укладеного між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернат I-II ступенів та Фермерським господарством «Маяк» ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Вимога прокурора про зобов'язання ФГ Маяк повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 62,6 га в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району» не підлягає задоволенню, оскільки, право постійного користування спірною ділянкою належить Шевченківській загальноосвітній школі-інтернат I-II ступенів на підставі державного акту № 103 від 22.07.1996.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що державний акт № 103 від 22.07.1996 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,6 га., який видано Шевченківській загальноосвітній школі-інтернат I-II ступенів не скасовано, то і підстави для повернення земельних ділянок із володіння/користування Фермерського господарства "Маяк" у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відсутні.

Земельні ділянки підлягають поверненню Шевченківській загальноосвітній школі-інтернат I-II ступенів, проте такі вимоги не є предметом даного спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір про спільний обробіток земельної

ділянки площею 62,6 га в межах території Шевченківської сільської ради, укладений 01.03.2014 між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернат I-II ступенів Вітовського району Миколаївської області Миколаївської обласної ради (57263, вул. 50 років Жовтня, 1, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 04590062) та фермерським господарством «Маяк» (56101, вул. Ювілейна, 93, м. Баштанка, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 23040999).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернат I-II ступенів

Вітовського району Миколаївської області Миколаївської обласної ради (57263, вул. 50 років Жовтня, 1, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 04590062) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 800,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з фермерського господарства «Маяк» (56101, вул. Ювілейна, 93, м. Баштанка, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 23040999)на користь прокуратури Миколаївської області (р/р35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 800,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 24.07.2018, повний текст рішення складено та підписано 03.08.2018.

Суддя Н.О. Семенчук