Постанова

від 02.08.2018 по справі 908/2200/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 справа № 908/2200/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретаряОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС , м. Житомир на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2018 року (повний текст складено 16.04.2018 року у м. Запоріжжя) у справі№ 908/2200/17 (суддя Проскуряков К.В.) за первісним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС , м. Житомир Приватного малого підприємства Роман , смт.Приазовське, Запорізька область простягнення 210 000, 00 грн. за зустрічним позовом Приватного малого підприємства Роман , смт.Приазовське, Запорізька область до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС , м. Житомир провизнання недійсним договору будівельного підряду 13.03.2017р. та стягнення грошових коштів у розмірі 210 000, 00 грн. як безпідставно отриманих в рахунок виконання за недійсним правочином.

В С Т А Н О В И В:

03.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС м.Житомир звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного малого підприємства Роман смт.Приазовське, Запорізька область про стягнення заборгованості у розмірі 210 000грн. (т.1 а.с.3-5).

Ухвалою суду від 03.11.2017р. порушено провадження у справі №908/2200/17 та призначено до розгляду на 06.12.2017р. (т.1, а.с.2)

01.12.2017р. відповідач, Приватне мале підприємство Роман смт.Приазовське, Запорізька область звернувся до господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС м.Житомир

про визнання договору будівельного підряду від 13.03.2017р. недійсним та стягнення грошових коштів у розмірі 210 000 грн., як безпідставно отриманих в рахунок виконання за недійсним правочином (т.1 а.с. 37-39).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2017р. зустрічну позовну заяву Приватного малого підприємства Роман смт.Приазовське, Запорізька область прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №908/2200/17 (т.1 а.с. 36).

Справа була розглянута в порядку загального позовного провадження згідно ГПК України в новій редакції (ухвала господарського суду Запорізької області від 15.01.2018р.) (т.1, а.с.111-112).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2018р. по справі №908/2200/17 у задоволені позовних вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом відмовлено (т.1, а.с.214-218).

Рішення суду мотивоване тим, що роботи по облаштуванню фундаментів це роботи з реставрації приміщення або будівлі, що включають в себе ремонт і укріплення фундаментів, які входять до одного з етапів і складу виконання будівельних робіт та є невід'ємними частинами проведення будівельних робіт на відповідному об'єкті. Отже, спірні правовідносини у цій справі стосуються укладання саме договору будівельного підряду на капітальне будівництво, а не укладення у спрощений спосіб договір підряду.

За висновком суду за первісним позовом, між сторонами у встановленій законом формі не досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору підряду на капітальне будівництво, а тому він є неукладеним. З огляду на це, у задоволені вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 210000грн., судом відмовлено.

У задоволені зустрічних вимог про визнання недійсним неукладеного правочину судом відмовлено.

В частині стягнення грошових коштів у розмірі 210 000 грн. як безпідставно отриманих в рахунок виконання за недійсним правочином, судом відмовлено, так як ці кошти були перераховані на підставі рахунку-фактури №СФ-0442 від 13.03.2017 р., що виключає застосування норм, передбачених ст.ст.1212-1213 ЦК України.

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС м.Житомир звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2018р. скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити у повному обсязі (т.2 а.с. 4-8).

Підставами для скасування рішення за первісним позовом апелянт вважає те, що воно прийнято місцевим судом з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з ясовані обставини, що мають значення по справі, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

Зокрема, апелянт вказує на те, що ТОВ ПАРТНЕР-ВС були виконані роботи по облаштуванню фундаментів, складанню та запуску під навантаженням. За своєю суттю дані роботи полягали у здійсненні складання збірно-розбірної конструкції, а саме частин зерноочисного комплексу. Дана конструкція є збірно-розбірною, а тому ніяк не підпадає під визначення нерухомого майна. Тому, апелянт вважає, що роботи по облаштуванню фундаментів, виконані ТОВ ПАРТНЕР-ВС , не підпадають під ознаки будівельних робіт.

Апелянт наполягає, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору підряду та укладено господарський договір підряду шляхом виставлення ПМП РОМАН рахунку №СФ-0442 на суму 420 000 грн. Враховуючи, що на направлений відповідачу ОСОБА_5 №ОУ-0000081 здачі-приймання робіт для підписання жодних заперечень з боку відповідача не надходило, то це свідчить про відсутність заперечень з його боку стосовно повноти та якості виконаних робіт, тому твердження відповідача, що роботи не були виконані не відповідає дійсності.

Також, апелянт звертає увагу на те, що за загальним правилом невиконання чи неналежного виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, у такому разі заінтересована сторона має вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом або договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 837, ч.4 ст.882, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.253, 254, 256, 257, 258, 259 та п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. по справі №908/2200/17 відкрито апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС м.Житомир на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2018р. у даній справі.

Згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено на 02.08.2018р. об 11-00год.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Стойка О.В., визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Апелянт у судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

30.07.2018р. електронною поштою позивач надіслав заяву про відкладання розгляду справи через хворобу представника (т.2, а.с.20-35).

Відповідач у судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на апеляційну скаргу не надіслав у встановлений судом строк.

01.08.2018р. електронною поштою відповідач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника в іншому судовому процесі (т.2, а.с.39-47).

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись зазначеною нормою та враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов язковою, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи не здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв язку з відсутністю сторін, було складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС м.Житомир (код ЄДРПОУ 39268892) є юридичною особою, що підтверджено витягом з ЄДРПОУ та Статутом (т.1, а.с.55-61, 62-82).

Відповідач, Приватне мале підприємство Роман смт.Приазовське, Запорізька областьє юридичною особою (код ЄДРПОУ 22146282), що підтверджено витягом із ЄДРПОУ (т.1, а.с.21-26).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» надав відповідачу, ПМП «РОМАН» пропозицію щодо виконання робіт по облаштуванню фундаментів, складанню та запуску під навантаження шляхом оформлення рахунку-фактури №СФ-0442 від 13.03.2017р. на суму 420 000,00 грн., який наявний у матеріалах справи (т.1, а.с. 10).

Відповідач, ПМП «РОМАН» прийняв вказану пропозицію і здійснив часткову сплату за роботи 13.03.2017р. на суму 100 000,00грн. та 24.03.2017р. на суму 110 000,00 грн. з посиланням на рахунок - фактуру №СФ-0442 від 13.03.2017р., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» (т.1, а.с. 11-13).

14.07.2017р. позивачем, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» було складено та зі своєї сторони підписано Акт №ОУ-0000081 здачі-приймання робіт (надання послуг) про те, що Виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по рахунку №СФ-0442 від 13.03.2017р. на суму 420 000,00 грн. (т.1, а.с. 14).

Два примірника вказаного Акту ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» направив ПМП «РОМАН» листом за вих.№1424 від 19.09.2017р., в якому зазначив, що 13.03.2017р. між ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» та ПМП «РОМАН» у спрощений спосіб було укладено господарський договір шляхом виставлення ПМП «РОМАН» рахунку №СФ-0442 на суму 420 000,00 грн. ПМП «РОМАН» було здійснено часткову оплату.

Як зазначає позивач, 14.07.2017р. ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» були виконані роботи, зазначені у вказаному рахунку в повному обсязі та ПМП «РОМАН» надано через уповноважених осіб два примірника Акту № ОУ-0000081 здачі-приймання робіт.

Однак, один з примірників Акту відповідач, ПМП «РОМАН» не повернув позивачу, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» .

Враховуючи вказані обставини, позивач, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» повторно направив відповідачу, ПМП «РОМАН» два примірника Акту №ОУ-0000081 здачі-приймання робіт для підписання, з вимогою один примірник повернути виконавцю та здійснити остаточний розрахунок за виконані ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» роботи вказані у рахунку №СФ-0442 від 13.03.2017р.

Факт направлення зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.09.2017 р. та фіскальним чеком від 19.09.2017р. (т.1, а.с. 15-17).

У відповідь на лист за вих. №1424 ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» від 19.09.2017р. ПМП «РОМАН» направив лист від 02.10.2017р., в якому зазначив наступне. ПМП «РОМАН» дійсно прийняло пропозицію ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» укласти договір (оферту), викладену у рахунку-фактурі №СФ-0442 від 13.03.2017р. При цьому, прийняття пропозиції хоча і свідчить про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, однак жодним чином не може бути підставою для оплати невиконаних робіт. Згідно пропозиції, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» зобов'язувалось виконати роботи по облаштуванню фундаментів, складанню та запуску під навантаженням. Однак, пропозиція не містить жодного посилання, яке саме обладнання повинно бути складеним та запущеним під навантаженням. Крім того, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» вказані роботи виконані не були. Отже, ПМП «РОМАН» сплатило вартість фактично виконаних робіт, не більше, не менше. Більш того, ця позиція підприємства не є офіційною і у випадку подальших намагань зі сторони ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» отримати кошти за роботи, які не виконувались, ПМП «РОМАН» буде змушене звернутись до суду з вимогою про повернення безпідставно сплачених на користь ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» грошових коштів (т.1, а.с. 18).

За таких обставин позивач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 210000грн. (т.1 а.с. 3-5), а позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) визнання договору будівельного підряду від 13.03.2017р. недійсним та стягнення грошових коштів у розмірі 210 000 грн., як безпідставно отриманих в рахунок виконання за недійсним правочином (т.2 а.с. 37-39).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за виконані роботи (за первісним позовом) та визнання договору підряду недійсним і стягнення грошових коштів відповідно до положень ст.1212 ЦК України (за зустрічним позовом).

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202, ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За нормами ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як зазначалось вже вище, позивач, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» надав відповідачу, ПМП «РОМАН» пропозицію щодо виконання робіт по облаштуванню фундаментів, складанню та запуску під навантаження шляхом оформлення рахунку-фактури №СФ-0442 від 13.03.2017р. на суму 420 000,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0442 від 13.03.2017р., позивачу, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» пропонувалось провести виконання робіт по облаштуванню фундаментів, складанню та запуску під навантаження.

Згідно п. 2 Загальних положень Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011р. №466 (абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. N 404), будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту.

Отже, висновок суду, що роботи по облаштуванню фундаментів це роботи з реставрації приміщення або будівлі, що включають в себе ремонт і укріплення фундаментів, які входять до одного з етапів і складу виконання будівельних робіт та є невід'ємними частинами проведення будівельних робіт на відповідному об'єкті, суд апеляційної інстанції вважає правильним та таким, що відповідає законодавству.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Відповідно до статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 Господарського кодексу України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 р. №668, загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

У пункті 5 Загальних умов передбачено, що договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови. Примірний договір підряду затверджується Мінрегіоном.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рахунку-фактурі №СФ-0442 від 13.03.2017р., який позивачем, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» було виставлено відповідачу, ПМП «РОМАН» міститься тільки банківські реквізити, за якими необхідно сплатити 420000,00грн. за роботи по облаштуванню фундаментів, складанню та запуску під навантаженням (у кількості 1000 шт. за ціною без ПДВ 350000,00 грн.). Він підписаний з боку ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» та свідчить про волевиявлення ПМП «РОМАН» .

При цьому, у даному рахунку-фактурі відсутні: перелік, строки початку та закінчення робіт; вартість матеріалу; об'єкт, на якому будуть проводитись роботи; склад і зміст проектно-кошторисної документації та строки надання відповідної документації тощо.

Таким чином, відсутність в договорі переліку робіт унеможливлює встановлення обставин відносно того, які саме роботи сторони домовлялись виконати.

Крім того, Акт №ОУ-0000081 здачі-прийняття робіт (надання послуг) також не містить всіх вказаних вище умов та також підписаний тільки з однієї сторони ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» , що не може бути прийнято в якості належних та допустимих доказів виконання вказаних будівельних робіт.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив з того, що позивачем за первісним позовом, у встановленій законом формі не досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору підряду від 13.03.2017р., а отже він є неукладеним в силу ст.181 ГК України, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Доводи апелянта про те, що за своєю суттю роботи полягали у здійсненні складання збірно-розбірної конструкції, а саме частин зерноочисного комплексу, дана конструкція є збірно-розбірною, а тому ніяк не підпадає під визначення нерухомого майна, жодним чином не підтверджені, а висновок суду, що роботи по облаштуванню фундаментів це роботи з реставрації приміщення або будівлі, що включають в себе ремонт і укріплення фундаментів, які входять до одного з етапів і складу виконання будівельних робіт та є невід'ємними частинами проведення будівельних робіт на відповідному об'єкті, не спростований.

Інші доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

Як вбачається, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання договору будівельного підряду від 13.03.2017р. недійсним та стягнення грошових коштів у розмірі 210 000 грн., як безпідставно отриманих в рахунок виконання за недійсним правочином обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 216, 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність договору підряду від 13.03.2017р., враховуючи, що вказаний договір є неукладеним, є безпідставними, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наслідки недійсності правочину застосуванню в цьому випадку не підлягають.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави Підрозділу 2 Недоговірні зобов язання .

За приписом ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення зобов язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума коштів у розмірі 210 000грн., яка оплачена ПМП «РОМАН» на підставі рахунку-фактури №СФ-0442 від 13.03.2017р., а не за договором підряду від 13.03.2017р, який судом було визнано неукладеним, та підтвердження в листі від 02.10.2017р. ПМП «РОМАН» , що ним оплачена вартість певних фактично виконаних робіт, свідчить про перерахування цих коштів за певних правових підстав, що виключає застосування норм, передбачених ст. ст. 1212-1213 ЦК України.

У пункті 7 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.04.2015р. №01-06/631/15 Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (постанова ВСУ від 25.02.2015 № 910/1913/14).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 210000грн., як безпідставно отриманих з підстав, які заявлені позивачем за зустрічним позовом, є необгрунтованими та в задоволені стягнення яких судом правомірно відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, а тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак повинно бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР-ВС м.Житомир на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2018р. у справі № 908/2200/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2018р. у справі № 908/2200/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02 серпня 2018 року.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 -у справу; 1 -позивачу;1 -відповідачу; 1 -ДАГС;1-ГСЗО