Постанова

від 03.08.2018 по справі 917/1595/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2018 р. Справа №917/1595/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полимя (вх.№1107П/1-41) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.04.2018 у справі №917/1595/17 (головуючий суддя Семчук О.С., суддя Бунякіна Г.І., суддя Пушко І.І. повний текст рішення складено 23.04.2018),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полимя , м. Суми

до Фізичної особи-підприємця Логачова Сергія Анатолійовича, м. Полтава

про стягнення 139000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полимя (далі - позивач/ ТОВ Полимя ) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Логачова Сергія Анатолійовича (далі - відповідач/ ФОП Логачов С.А.) про стягнення 139000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач отримав грошові кошти в сумі 139000,00 грн, сплачені платіжними дорученнями №123 від 29.06.2017, №139 від 06.07.2017, №154 від 21.07.2017, № 169 від 31.07.2017, №171 від 03.08.2017, №177 від 10.08.2017, без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.04.2018 в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Полимя на користь Фізичної особи-підприємця Логачова Сергія Анатолійовича 5220,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.04.2018 у справі №917/1595/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема, на підтвердження факту укладення договору №1 від 27.06.2017, надання актів приймання-передачі робіт. Позивач вважає, що посилання відповідача на акти приймання-передачі виконаних робіт не є належним доказом існування договірних відносин між сторонами. Зокрема, на наданих до суду відповідачем примірниках актів приймання-передачі робіт до договору підряду не було здійснено жодних записів щодо відмови ТОВ Полимя від підписання акту приймання-передачі робіт до договору підряду. Враховуючи те, що акти приймання-передачі робіт до договору оформлені відповідачем з порушенням вимог ст. 882 ЦК України, суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку, що акти можуть бути належними доказами на підтвердження факту виконання відповідачем робіт. Апелянт вважає, що суд помилково вважає вирішальним для застосування ст. 1212 ЦК України відсутність правовідносин між сторонами. Відповідач здійснював зварювальні роботи, але не за договором №1 від 27.06.2017, крім того обсяг таких робіт сторонами не погоджувався.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи ухвали про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані представниками сторін.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Апелянт надав доповнення до апеляційної скарги (вх.№4774 від 20.06.2018), в яких зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.96 ГПК України визнав надані відповідачем докази - листування між сторонами електронною поштою щодо виконання підрядних робіт, пересилання креслень, ескізів, паспортних даних, виписок, кодів, направлення один одному для погодження проектів договорів, в тому числі з підписами сторін, надсилання позивачем на електронну адресу відповідача копії платіжного доручення в підтвердження оплати, здійснення неодноразової оплати, погодження зразка акту виконаних робіт - належними та допустимими.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4995 від 02.07.2018), в якому він просить оскаржуване рішення - залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Зокрема, в обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, про те, якщо документи, якими обмінялись сторони містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначених умовах, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною, або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі. Відповідач вказує, що ТОВ Полимя прийняло виконання договору підряду та визнало його укладеним шляхом проведення неодноразової оплати підрядних робіт, а відтак зазначене свідчить про виконання сторонами умов договору. Отже, на думку відповідача, наявність договору на виконання робіт, укладеного між ТОВ Полимя та ФОП Логачов С.А., яким визначена вартість робіт на суму 156000,00 грн, шляхом обміну між собою, із застосуванням засобів електронного зв'язку та не заперечення позивача про наявність між сторонами договірних відносин, дозволяє встановити наявність правових підстав для виконання зобов'язання замовника з оплати ціни робіт у відповідності до умов договору, що само-собою виключає безпідставність отримання коштів та застосування норм ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів повідомляє, що клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Полимя перерахувало на рахунок ФОП Логачова С.А. грошові кошти на загальну суму 139000,00 грн., зокрема платіжними дорученнями:

- № 123 від 29.06.2017 - 20000,00 грн.,

- № 139 від 06.07.2017 - 29000,00 грн.;

- № 154 від 21.07.2017 - 40000,00 грн.;

- № 169 від 31.07.2017 - 20000,00 грн.;

- № 171 від 03.08.2017 - 5000,00 грн.;

- № 177 від 10.08.2017 - 25000,00 грн.

При цьому у призначенні платежу вказаних платіжних доручень позивачем вказано: Передоплата згідно договору підряду №1 від 27.06.2017 .

Позивач стверджує, що договір підряду №1 від 27.06.2017 між сторонами не укладався.

Таким чином, позивач вважає, що отримавши на свій рахунок грошову суму у розмірі 139000,00 грн. лише на підставі платіжних доручень, відповідач набув майно позивача (грошові кошти) без достатніх правових підстав.

В зв'язку з цим, позивачем двічі направлялася відповідачу вимога про повернення коштів. На підтвердження надсилання відповідачу вимоги позивачем надано копії фіскальних чеків Укрпошти від 17.08.2017, від 28.08.2017, а також копію опису вкладення до цінного листа.

Оскільки відповідач вимогу позивача щодо повернення коштів добровільно не виконав, позивач просить суд стягнути з ФОП Логачова С.А. безпідставно отримані ним грошові кошти в сумі 139000,00 грн.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову вказав про те, що під час розгляду справи позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту того, що грошові кошти в сумі 139000,00 грн. є безпідставно набутим відповідачем майном. Навпаки, судом встановлено, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано у порядку ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умом. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №923/1366/16 та постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13, від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була надана копія договору підряду на капітальне будівництво, за яким підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва зерноочисного комплексу. В пункті 9 цього договору визначено, що замовником є ТОВ Полимя , а підрядником - ФОП Логачов С.А.

Вказаний договір 27.06.2017 позивач надіслав на електронну пошту відповідача з відтиском печатки позивача та його підписом. Крім цього, позивач здійснював електронне листування з відповідачем ще до укладання договору підряду, направляючи креслення конструкцій, які необхідно було виконати відповідачу.

Також в матеріалах справи містяться підписані позивачем, але не підписані позивачем акти виконаних робіт на загальну суму 139000,00 грн. (а.с. 60-65); роздруківку вихідних листів електронної пошти на підтвердження направлення одного акту виконаних робіт позивачу ((а.с. 58), за твердженням відповідача інші акти були надані особисто керівнику позивача); копії креслень, що надсилалися позивачем відповідачу (а.с.94-98).

Заперечуючи факт укладання між сторонами договору позивач вказує на те, що - надана відповідачем копія договору підряду на капітальне будівництво зерноочисного комплексу не містить ні номеру, ні дати його укладання; договір не містить ідентифікуючих даних сторін, зі змісту договору не вбачається, хто являється замовником та підрядником; договір не містить істотної умови, а саме підпису ФОП Логачова С.А.; станом на 20.11.2017 ТОВ Полимя не отримувало ні в письмовій формі, ні в електронному вигляді підписаний договір підряду, тобто, не отримано акцепт стороною договору.

Відносно таких тверджень позивача колегія суддів зазначає, що наявні у справі роздруківки електронних листів щодо виконання підрядних робіт за період з 12.06.2017 по 20.07.2017, пересилання креслень, ескізів, паспортних даних, виписок, кодів; направлення один одному для погодження проектів договорів, в тому числі с підписами сторін; надсилання позивачем на електронну адресу відповідача копії платіжного доручення в підтвердження оплати (29.06.2017 на суму 20000,00 грн.); здійснення неодноразової оплати (6 платежів протягом 2 місяців з 26.06.2017 по 10.08.2017), погодження зразка акту виконаних робіт (21.07.2017) у сукупності з іншими матеріалами справи (зокрема, актами виконаних робіт на відповідні суми, що були сплачені позивачем) свідчать про договірний характер таких правовідносин сторін, а відтак спростовують наведене в позовній заяві твердження позивача, що жодних господарських відносин між позивачем та відповідачем наразі не існує.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що матеріали справи свідчать те, що між сторонами існували договірні відносини. Позивач в апеляційній скарзі, також, підтверджує факт виконання відповідачем певних робіт за спільною домовленістю.

Щодо посилань апелянта на те, що договір №1 від 27.06.2017 між сторонами не укладався, колегія суддів зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору з реквізитами №1 від 27.06.2017 не може свідчити про відсутність договірних відносин, адже реквізити договору зазначав саме позивач (в призначені платежу), а відповідач, неодноразово приймаючи кошти, не заперечував, що саме такі реквізити для договірних відносин є вірними.

Доводи апелянта про те, що обсяг робіт сторонами не погоджувався, а електронні листи надсилались без електронного цифрового підпису є необґрунтованими, оскільки взагалі не свідчать про помилкове перерахування коштів.

Посилання апелянта на те, що акти приймання-передачі робіт до договору оформлені відповідачем з порушенням вимог ст. 882 ЦК України, , а отже не можуть бути належними доказами на підтвердження факту виконання відповідачем робіт, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до приписів статті 882 цього Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Тобто, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Тобто, з огляду на приписи чинного законодавства не підписання актів виконаних робіт не ставиться в залежність від необхідності здійснення оплати та в будь-якому разі не може свідчити про безпідставність перерахування грошових коштів, що є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, посилання апелянта на обставини договірних домовленостей у даному спорі не мають значення, тому що зі змісту наведених позивачем підстав позову не випливає необхідність встановлення у даному спорі факту належного чи неналежного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань.

Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд встановивши вищевикладені обставини, зробив правильний висновок, що оскільки переказ грошових коштів позивачем був здійснений не помилково, а на виконання домовленості між сторонами, то положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Відтак судом апеляційної інстанції, в межах доводів апеляційної скарги позивача, не встановлено передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведене вище є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача на оскаржене рішення суду першої інстанції, яке підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати позивача в сумі 3127,50 грн. судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, тому відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полимя залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.04.2018 у справі №917/1595/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.І. Сіверін

Суддя П.В. Тихий