Рішення

від 03.08.2018 по справі 812/1696/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1696/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації про скасування рішення про відмову у поновленні виплат допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації про скасування рішення про відмову у поновленні виплат допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач отримувала допомогу при народженні дитини до червня 2014 року. Влітку 2014 року у Луганській області почалися активні бойові дії, у зв'язку з чим припинили роботу державні органи та державні реєстри, у червні позивач отримала останній платіж допомоги. У вересні 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплат при народженні дитини та отримання адресної допомоги ВПО. 20 квітня 2018 року позивач звернулась до відповідача для отримання роз'яснення щодо поновлення виплати допомоги.

05 травня 2018 року позивач отримала відповідь на запит, якої у поновленні виплат відмовлено у зв'язку з тим, що пройшло три роки після припинення останньої виплати. Позивач вважає таке рішення протиправним.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

- скасувати рішення Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації про відмову у поновленні виплат допомоги при народженні третьої дитини;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації поновити позивачу нарахування допомоги при народженні третьої дитини - ОСОБА_2 з моменту припинення виплат, а саме з 2014 року.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12 липня 2018 року (а.с. 1-2).

12 липня 2018 року підготовче засідання відкладено до 30 липня 2018 року.

17 липня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву

10 квітня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 47), в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплат допомоги при народженні дитини у вересні 2017 року. Позивачу було відмовлено у поновленні виплати згідно постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751 Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми допомога при народженні призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим, двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

30 липня 2018 року підготовче засідання відкладено на 03 серпня 2018 року.

Позивач у судове засідання не прибула, надала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 66).

Представник відповідача не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с. 65).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації з 11.09.2017, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.09.2017 № 0000324103 (а.с. 8).

11 вересня 2017 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації з письмовою заявою щодо призначення про соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 49-51).

ОСОБА_1 має трьох дітей, а саме: ОСОБА_3 2003 р.н., ОСОБА_4 2010 р.н., ОСОБА_2 2012 р.н., що підтверджується посвідченням Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації № 014298 від 12.04.2013 (а.с. 11).

Рішенням Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації від 15.11.2017 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини, у зв'язку з тим, що згідно постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751 Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми допомога при народженні призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим, двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою (а.с. 48).

Листом Міністерства соціальної політики України повідомлено, що за інформацією бази даних Центрального сховища Мінсоцполітики ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено допомогу при народженні з 01.08.2012, остання виплата допомоги у розмірі 1400,97 грн проведена у липні 2014 року (а.с. 59).

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Як встановлено судом, позивачем були виконані умови Закону України "Про державну допомогу з дітьми" та Порядку №1751 та надано усі необхідні документи для призначення допомоги при народженні дитини, у зв'язку із чим зазначену допомогу позивачу було призначено.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом, з урахуванням вимог пункту 13 Порядку № 1751 ОСОБА_1 було призначено виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на період 72 місяці (6 років) з 01.08.2012 по 01.08.2018, оскільки ОСОБА_2 є третьою дитиною позивача.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та факт призначення позивачу зазначеної допомоги строком на шість років з 01.08.2012.

Крім того, судом встановлено, що позивачу виплачувалася вищезазначена допомога при народженні дитини у період з 01.08.2012 по липень 2014 року включно, а з серпня 2014 року зазначені виплати були припинені (а.с.58).

Вирішуючи питання щодо законності рішення відповідача від 15.11.2017 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Крім того, порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

Цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно із пунктами 4,5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач звернулася до відповідача для призначення допомоги при народженні дитини після спливу встановленого Законом дванадцяти місячного строку з дня народження дитини, оскільки позивач вперше звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації в строк встановлений Законом. Тобто, позивачем не було порушено зазначений строк. Застосування ч.6 ст.11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка регулює строки звернення для призначення допомоги при народженні дитини до даних правовідносин не застосовуються, оскільки дана норма не ругулює питання поновлення раніш призначеної допомоги при народженні дитини та не встановлює строки звернення з заявою про поновлення таких виплат.

Крім того, суд зазначає, що повторного звернення із зазначеною заявою законодавством не передбачено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації про скасування рішення про відмову у поновленні виплат допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року було відстрочено сплату ОСОБА_1 судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1-2).

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну самостійну позовну вимогу немайнового характеру, друга позовна вимога є похідною першої.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", та враховуючи кількість заявлених немайнових вимог, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Таким чином, оскільки до ухвалення судового рішення по справі позивачем не сплачено судовий збір та судом позовні вимоги задоволенні повністю, з урахуванням того, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру та вимог ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати, які підлягали сплаті, підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації про скасування рішення про відмову у поновленні виплат допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації від 15.11.2017 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації (92500, Луганська обл., Міловський район, смт. Мілове, вул. Мира, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 03196972) відновити нарахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації (92500, Луганська обл., Міловський район, смт. Мілове, вул. Мира, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 03196972) на користь Державного бюджету України (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача - 899998; рахунок отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова