Постанова від 01.08.2018 по справі 826/1494/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1494/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника відповідача - Ілюченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Індустріальні та дистрибуційні системи до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Індустріальні та дистрибуційні системи (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач та/або митний орган) про визнання протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/057476 від 28.07.2015 року; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000044/2 від 29.07.2015 року; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00075 від 29.07.2015 року, складеної відділом митного оформлення м/п Західний Київської міської митниці ДФС.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 16 квітня 2018 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилається на необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків суду першої інстанції про неправомірність рішень митного органу, оскільки подані ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях.

Позивач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 13.01.2015 року між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (за контрактом - продавець) та ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, згідно умов якого, продавець продає, а покупець - придбає мінеральну воду Боржомі .

02.03.2015 року між покупцем та продавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно умов якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.

28.07.2015 року на виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року була здійснена поставка товару.

Цього ж дня ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи до митниці в порядку електронного декларування було подано вантажну митну декларацію за №1000250002/2015/057476 від 28.07.2015 року.

Одночасно з вказаною вище митною декларацією декларантом було подано перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0003919 від 22.12.2014 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №098188 від 21.07.2015 року; рахунок - фактуру (інвойс) GE20150213 від 20.07.2015 року; пакувальний лист від 20.07.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 21.07.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу №2730 від 21.07.2015 року; сертифікат походження товару СТ-1 №GEО201501/002453 від 21.07.2015 року; копію митної декларації країни відправлення С1655 від 22.07.2015 року, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100250002.2015.057476 від 28.07.2015 року.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган дійшов висновку про існуючий взаємозв'язок між продавцем товару та покупцем, що вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена, а також повідомив, що під час митного оформлення товару у контролюючого органу була наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Позивачу запропоновано надати додаткові документи згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом вих. №В2 від 28.07.2015 року ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи на адресу митного органу додатково надав: поліс, прайс-лист, видаткові накладні, виписки з бухгалтерських та банківських документів, висновок ДЗІ, платіжні доручення, swift, заключення ТПП.

Проте, 29.07.2015 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000044/2, відповідно до якого обрано резервний метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00075 від 29.07.2015 року.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (ч.1,2 ст. 53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3,4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015 року у справі 21-127а15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

До того ж, при митному оформленні товару позивачем надано відкритий поліс страхування вантажу № 00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку.

Згідно контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме - ТОВ Аі ді ес Боржомі Грузія із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс, а страхувальником - ТОВ Страхова компанія Ай Сі Груп (Грузія).

У відповідності до п. 6 статті А.3, ст. Б4 Інкотермс тривалість періоду страхового покриття пов'язана з датою прийняття покупцем товару.

Як встановлено судом першої інстанції, страховий період становить 28.01.2015 року - 04.03.2015 року. При цьому, 04.03.2015 року ТОВ АйДіЕс Боржомі Тбілісі (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ Страхувальна компанія Ай Сі Груп ) на предмет внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 року та виданого на його основі вищевказаного полісу до 04.03.2016 року.

Копія даної угоди № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 року була надана відповідачу, проте не взята останнім до уваги з тієї підстави, що на копії вказаної угоди до відкритого страхового полісу відсутні печатки та підпис страхувальника.

Проте, колегія суддів зазначає, що копія угоди № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 року стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, містить підпис представника страхувальника Георгія Шенгелії, що скріплений слабким відтиском печатки ТОВ Страхувальна компанія Ай Сі Груп .

Разом із тим, митним органом не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували дійсність угоди № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 року, а також не надано доказів, які б стверджували про наявність у поданих позивачем документах ознак підробки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, а також про існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Так, за ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи (Україна) та IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) є частинами однієї міжнародної компанії IDS Borjomi International.

У зв'язку з тим, що в лютому 2015 року в Україні відбулось стрімке та значне зниження курсу гривні по відношенню до долару США, в рамках прийнятої стратегії введення бізнесу та розвитку, з метою збереження ринку збуту та відповідно зменшення впливу процесу девальвації гривні на ціну товару для кінцевого споживача, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) було прийнято рішення про зменшення ціни товару за контрактом № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року, внаслідок чого було укладено додаткову угоду № 1 до контракту від 02.03.2015 року.

На час митного оформлення товару за МД №1000250002/2015/057476 від 28.07.2015 року зазначена додаткова угода не була змінена/розірвана сторонами чи скасована рішенням суду.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що митна декларація країни відправлення не містить печаток і штампів, в накладних CMR в графі 21 зазначений номер документа, який також зазначений в експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який надано для митного оформлення, оскільки вказані доводи не відображені в графі 33 оскаржуваного рішення. Крім того, вказані обставини не впливають на визначення митної вартості та не є її складовою.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та апеляційній скарзі, відносно обставин перевезення товару, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно додаткової угоди №2 від 10.06.2015 року до договору (контракту) п. 5.3 сформований наступним чином: "поставка товару здійснюється на вантажівках, в вагонах або контейнерах.

Матеріалами справи підтверджено, що оцінювана партія товару була доставлена автомобільним транспортом, що не суперечить умовам додаткової угоди №2 від 10.06.2015 року до договору (контракту).

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки митних органів про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються необґрунтованими, а застосування резервного методу неправомірним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев