Постанова

від 31.07.2018 по справі 820/4767/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №820/4767/17

адміністративне провадження №К/9901/46393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

представники сторін:

представник позивача - Радигін Є.С.,

представник відповідача - Дмитренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (судді-П'янова Я.В., Зеленський В.В., Калитка О.М.)

у справі № 820/4767/17

за позовом Дочірнього підприємства Харківський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

до Головного Управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Дочірне підприємство Харківський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі -Підприємство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного Управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС) від 31.05.2017.

Позов мотивовано тим, що відповідач застосував до Підприємства штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі статті 127 Податкового Кодексу України, не врахувавши при цьому, що в діях позивача відсутня повторність порушення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (суддя - Єгупенко В.В.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 частково задоволено апеляційну скаргу Підприємства, скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДФС від 31.05.2017 №0000621316 та № 0000611316 та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Підприємства задоволено:

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 № 0000621316 на суму 83 451, 05 грн., з яких: 10 243, 51 грн. - штраф, 0,99 грн. - пеня;

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 № 0000611316 на суму 8 133, 90 грн., з яких: 754, 93 грн. - штраф, 0,10 грн. - пеня.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 виправлено описки в абзацах 2,4,5 постанови та викладено їх у наступній редакції:

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 по справі №820/4767/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 31.05.2017 року: №0000621316 на суму 83 451, 05 грн., з яких: 82 208, 53 грн. - штрафу, 1 242, 52 грн. - пені, та №0000611316 на суму 8 133, 90 грн., з яких: 7 911, 19 грн. - штрафу, 222, 71 грн. - пені.

Абзаци 4 та 5 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 відповідно викласти в такій редакції:

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 року № 0000621316 на суму 83 451, 05 грн., з яких: 82 208, 53 грн. - штрафу, 1 242, 52 грн. - пені.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 року №0000611316 на суму 8 133, 90 грн., з яких: 7 911, 19 грн. - штрафу, 222, 71 грн. - пені .

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДФС виїзної планової перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 складено акт від 17.05.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168, абз. "а" п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України: несвоєчасне при виплаті заробітної плати перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 191 728, 9 грн.;

- пп.129.1.3 п.п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України - за прострочку встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб нараховано пені в розмірі 1 243, 51 грн.;

- частини 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - несвоєчасне при виплаті заробітної плати перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 15 712, 93 грн.;

- пп. 129.1.3 п.п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України - за прострочку встановлених строків сплати військового збору нараховано пені в сумі 222, 81 грн.

На цій підставі відповідачем 31.05.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000621316, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 92 452, 04 грн. та № 0000611316, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 8 666, 12 грн.

Позивачем не оскаржується ані порушення ним строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, ані розміри такої заборгованості, ані терміни порушення, наведені у розрахунках ДФС.

Пунктом 127.1. статті 127 Податкового Кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що розмір штрафних санкцій за вчинення порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового Кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1 095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 цього Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

У разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та несплати утриманого податку податковий агент має нести відповідальність, визначену статтею 127 Податкового Кодексу України.

Натомість, скасувавши постанову суду першої інстанції та частково задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт неналежної сплати податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків підтверджено матеріалами справи. Проте ДФС безпідставно розцінила дії Підприємства як не однократне порушення, відтак протиправно застосувала до позивача підвищений розмір штрафу на підставі приписів статті 127 Податкового Кодексу України. У діях позивача не вбачається повторності, оскільки порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору нараховано штрафні санкції з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє та більше.

Колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, з огляду на таке.

В своїй постанові від 22 травня 2018 року у справі №820/6437/16 (К/9901/31032/18) Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування приписів статті 127 Податкового Кодексу України у подібних відносинах, зазначивши, що положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції внаслідок невірної оцінки матеріалів справи та неправильного застосування матеріального права скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 344, 349,352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року скасувати, залишивши в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер