Постанова

від 25.07.2018 по справі 755/526/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 755/526/17

провадження № 61-27196св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Ніколас ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Ніколас на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року у складі судді Гончарук В.П. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року у складі суддів: Стрижеуса А.М., Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Ніколас ( далі - ТОВ ЮК Ніколас , товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання виконання договірних обов'язків в натурі, шляхом перерахування грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2015 року між товариством та ОСОБА_4 було укладено договір № 159 про надання юридичних послуг, вартість яких збільшено відповідно до додаткової угоди № 1 та на підставі якого представляло інтереси відповідача у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. За результатом проведеної роботи представниками товариства було досягнуто зменшення розміру заборгованості, яка підлягала стягненню з відповідача з 40 955 384,48 грн до 6 088 370,15 грн.

Відповідно до обсягу виконаних робіт, 08 червня 2016 року ТОВ ЮК Ніколас було складено акт наданих послуг на загальну суму 1 746 810,72 грн, від підписання якого відповідач відмовився.

19 грудня 2016 року товариством ОСОБА_4 направлено лист-претензію з вимогою сплатити борг за надані юридичні послуги в розмірі 1 746 810,72 грн, яка відповідачем залишена без задоволення.

Посилаючись на викладене, ТОВ ЮК Ніколас просило зобов'язати ОСОБА_4 виконати обов'язок в натурі, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 1 746 810,72 грн на рахунок товариства.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю вимог позивача та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Також судом зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ТОВ ЮК Ніколас відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

01 листопада 2017 року ТОВ ЮК Ніколас подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем було надано суду беззаперечні докази на підтвердження існування між сторонами правовідносин за договором про надання юридичних послуг та додатковою угодою № 1 до нього, й відповідно обов'язку їх виконання. Твердження відповідача, що датою підписання додаткової угоди № 1 є 15 березня 2016 року , а не 01 лютого 2016 року, є безпідставними. Факт дійсності договору про надання юридичних послуг № 159 від 12 листопада 2015 року та додаткової угоди № 1 до нього від 01 лютого 2016 року встановлено та підтверджено судовими рішеннями, проте судами не вирішено питання щодо виконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг, навіть без врахування визначеної додатковою угодою винагороди. Висновок судів про невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права вимогам стаття 16 ЦК України є невірним та помилковим.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 травня 2018 року матеріали справи та касаційного провадження передані до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України , інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901 , частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом , є грошовим зобов'язанням.

Судами встановлено, що 12 листопада 2015 року між ТОВ ЮК Ніколас та ОСОБА_4 було укладено договір № 159 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник доручив, а юридична компанія взяла на себе зобов'язання щодо здійснення від імені та за рахунок замовника юридичних та фактичних дій щодо позитивного вирішення справи за позовом ТОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

Згідно з пунктом 2 розділу IV цього договору замовник протягом двох календарних днів з дня підписання цього договору сплачує аванс в розмірі 1 500,00 грн. Якщо вказана сума не надходить на рахунок юридичної компанії, вона до виконання договору не приступає. Вартість юридичних послуг щодо представництва інтересів замовника у судах всіх інстанцій складає 450 грн - одне судове засідання, щодо складання процесуальних документів складає 90 грн - один аркуш (пункти 3, 4 розділу IV договору № 159 про надання юридичних послуг від 12 листопада 2015 року).

Додатковою угодою № 1 до договору № 159 про надання юридичних послуг від 12 листопада 2015 року внесено зміни до пункту 1 розділу IV цього договору й викладено його в такій редакції: Вартість юридичних послуг щодо позитивного вирішення спору між замовником та ПАТ Сведбанк (право вимоги якого перейшло до ТОВ Кредитні ініціативи ), що мають результатом отримання замовником вигоди, надходження коштів на будь-які рахунки замовника, передачу майна, зменшення зобов'язань замовника перед ПАТ Сведбанк , визначених у грошовому еквіваленті, укладення мирової угоди становить 5% від суми такої вигоди .

До пунктів 3, 4 цього розділу також внесено зміни та збільшено вартість юридичних послуг щодо представництва інтересів замовника у судах всіх інстанцій до 850 грн - одне судове засідання, щодо складання процесуальних документів складає до 150 грн - один аркуш документу.

Згідно примірника позивача датою укладення цієї додаткової угоди є 01 лютого 2016 року, а згідно примірника відповідача - 15 березня 2016 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у справі № 755/1202/15-ц за позовом ТОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, позов ТОВ Кредитні ініціативи задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором в розмірі 67 133, 12 доларів США, що еквівалентно 1 026 912,31 грн та 330 647, 66 доларів США пені, що еквівалентно 5 057 803,84 грн.

08 червня 2016 року позивачем складено акт наданих послуг на загальну суму 1 746 810,72 грн, яка розрахована згідно внесених змін додатковою угодою № 1 до договору про надання юридичних послуг № 159 від 12 листопада 2015 року.

Вказаний акт відповідач підписувати відмовився.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року, у задоволенні позову ТОВ ЮК Ніколас до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати обов'язок в натурі, шляхом підписання акта наданих послуг, відмовлено (справа № 755/10582/16-ц).

19 грудня 2016 року ТОВ ЮК Ніколас надіслало відповідачеві лист-претензію з вимогою сплатити борг за надані юридичні послуги в сумі 1 746 810,72 грн, яка відповідачем також не виконана.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав, що метою укладення з позивачем 12 листопада 2015 року договору № 159 про надання юридичних послуг, було здійснення представництва його інтересів у суді в межах розгляду справи за позовом ТОВ Кредитні ініціативи до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язався здійснити юридичні та фактичні дії від його імені щодо позитивного вирішення спору, яким, на його думку, є відмова в задоволенні вимог про стягнення з нього кредитної заборгованості в повному обсязі.

Проте позитивного для нього результату досягнуто не було, у зв'язку з чим, маючи намір оскаржити судове рішення про стягнення на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованості за кредитним договором в апеляційному порядку, між ним та позивачем було укладено 15 березня 2016 року додаткову угоду № 1 до договору № 159 про надання юридичних послуг.

Таким чином, вартість юридичних послуг щодо позитивного вирішення спору з ТОВ Кредитні ініціативи становить 5% від суми вигоди, яка мала визначатися у разі зменшення апеляційним судом суми стягнутої з нього заборгованості за кредитним договором, або відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Однак ТОВ ЮК Ніколас не було надано юридичних послуг щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку, у зв'язку з чим ним було скасовано довіреність видану на ім'я працівників позивача для представництва його інтересів в судах всіх інстанцій, а тому відсутні правові підстави для сплати позивачеві винагороди, розмір якої не є розумно обґрунтованим.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні вимоги містяться у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення статей 212-215 ЦПК України 2004 року, не визначився з характером спірних правовідносин, не встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у судовому рішенні.

Суд першої інстанції, при вирішенні спору зауважив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року встановлено, що додаткову угоду №1 до договору про надання юридичних послуг № 159 від 12 листопада 2015 року було укладено 01 лютого 2016 року, при цьому у судовому рішенні дійшов протилежних висновків щодо неспростування позивачем укладення додаткової угоди № 1 15 березня 2016 року, підтримавши позицію відповідача.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у справі № 755/10582/16-ц (а.с. 23-25) вбачається, що участь у цій справі приймали представники відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які визнали, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Не має правового значення, коли саме була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання юридичних послуг № 159 від 12 листопада 2015 року - 01 лютого 2016 року (а.с. 16) чи 15 березня 2016 року (а.с. 94), оскільки обидва варіанти цієї додаткової угоди містять всі необхідні реквізити, погоджено сторонами та засвідчено їх підписами. Крім того, з метою усунення таких розбіжностей, суд першої інстанції в порядку частини четвертої статті 10 ЦПК України повинен був у разі необхідності роз'яснити сторонам їх право на призначення відповідної експертизи. Оригіналів цієї додаткової угоди матеріали справи не містять. До того ж примірник додаткової угоди № 1, копію якого надано відповідачем містять візуальні виправлення.

Недійсною додаткова угода від 01 лютого 2016 року № 1 до договору про надання юридичних послуг № 159 від 12 листопада 2015 року у встановленому законом порядку не визнавалась, а отже з урахуванням положень статті 204 ЦК України є дійсною і підлягає виконанню.

Разом з цим, судом першої інстанції не перевірено належним чином умови додаткової угоди № 1 до вказаного договору щодо визначення розміру вартості юридичних послуг (гонорару) за позитивне вирішення спору, не з'ясовано, які саме послуги надавались позивачем відповідачеві, чи відповідає визначений позивачем розмір вартості послуг встановленим обставинами справи, чи сплачувались відповідачем позивачеві грошові кошти на виконання договору про надання юридичних послуг № 159 від 12 листопада 2015 року.

За правилами статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог, фактично позбавив позивача права на захист порушених інтересів.

Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України 2004 року належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з'ясованих обставин справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Ніколас задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик