Ухвала

від 01.08.2018 по справі 473/136/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 473/136/18

провадження № 61-39861ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про припинення іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилався на те, що 11 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) та ОСОБА_2 було укладено договір № 647/11-К11 про надання кредиту в сумі 18 тис. доларів США на строк до 10 січня 2023 року зі сплатою 13,5 % річних. В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором11 січня 2008 року між ним та ПАТ Укрсоцбанк було укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав в іпотеку будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1 000 кв.м, надану для його обслуговування, які належали йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності та Державного акта на право власності на земельну ділянку. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2013 року, крім іншого, було розподілено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках (по 1/2 частці за кожним) зобов'язання за вищевказаним кредитним договором від 11 січня 2008 року. За таких умов ОСОБА_3 набула прав та обов'язків боржника у кредитному зобов'язані, замінивши у відповідній частині зобов'язання іншого боржника ОСОБА_2. Посилаючись на статтю 17 Закону України Про іпотеку , пункт 6.3 договору іпотеки від 11 січня 2008 року, частину третю статті 6, статті 523, 574, 575 Цивільного кодексу України, позивач просив припинити іпотеку в частині кредитного зобов'язання, належного до виконання ОСОБА_3

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін.

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2018 року, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в даній справі є припинення іпотеки.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскаржувані судові рішення ухвалені після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про припинення іпотеки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук