Рішення

від 30.07.2018 по справі 904/1717/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1717/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (02121, м. Київ вул. Декабристів, буд.3, оф. 702) в особі Павлоградського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія Україна" (51400, м.Павлоград, вул. Полтавська, 127)

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Удовікової Олени Семенівни (АДРЕСА_3)

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Калиниченко Лариси Анатоліївни (АДРЕСА_1)

відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Селіної Лариси Григорівни (АДРЕСА_4)

про стягнення грошових коштів в розмірі 71368,34 грн.

Представники:

від позивача: Копил А.М-ген. директор

від позивача: Егоричева Н.М. - представник дов 02.01.2018р №б/н

від відповідача-1: Кошкіна О.В. - договір про надання правової допомоги від 20.07.2018р. №45/2018

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Павлоградського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Удовікової Олени Семенівни, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Калиниченко Лариси Анатоліївни, відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Селіної Лариси Григорівни про стягнення грошових коштів в сумі 71 368,34 грн., що складаються з 37 500,00 грн. тіла, 31 804,93 грн. відсотків за користування кредитом, 2 063,41 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 договору кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016 року та невиконанням відповідачем-2 та відповідачем-3 положень договору поруки № 8 від 26.07.2016 року в частині невиконання зобов'язань відповідача-1, за якими вони несуть солідарну відповідальність перед позивачем, згідно п.3.1.,3.3. договору поруки.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито загальне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 31.05.2018.

04.07.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на позов від 02.07.2018. У відзиві відповідач проти позову заперечує частково. Тіло кредиту вона не змогла погасити у зв'язку з складним фінансовим становищем. А проценти взагалі не повинні нараховуватись, оскільки договір № ДК 33-8 від 26.07.2016 є припиненим. Тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 31.05.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018 оголошено перерву до 02.07.2018.

21.06.2018 від відповідача-1 надійшла заява про закриття провадження у цій справі у зв'язку із тим, що його діяльність як фізичної особи - підприємця - припинено, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Позивачем подано клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживання процесуальними правами. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач-1 маніпулює фактом припинення відповідачем-1 підприємницької діяльності, наполягаючи на закритті провадження у справі. Постановою №3-788гс 17 від 09.08.2017 Судова палата у господарських справах Верховного суду України винесла рішення по справі №915/1056/16 в якому зазначено, що у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду. Таким чином, у закритті проваджені по цій праві слід відмовити.

Ухвалою суду від 02.07.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 24.07.2018.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі № 904/1717/18 від 24.07.2018, в якому він просить провадження у даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України в особі Павлоградського відділення товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України до Фізичної особи -підприємця Удовікової Олени Семенівни, Фізичної особи - підприємця Селіної Лариси Григорівни, Фізичної особи - підприємця Калиниченко Лариси Анатоліївни про стягнення грошових коштів у розмірі 71 368,34 грн. зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №183/4182/182/183/2697/18, що перебуває на розгляді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Клопотання обґрунтовано тим, що Кредитор при укладанні кредитного договору з Позичальником не здійснив детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно вимог п.2 ч.4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів та п.3 Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ; не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п. 3.3 Правил , шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем на користь Кредитора під час отримання, обслуговування та погашення кредиту, - який не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем.

Відповідно до ч.1, п.5 ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Доказів об'єктивної неможливості розгляду справи відповідач суду не надав. Однак суд зазначає, що у випадку з'ясування нових обставин, які можуть бути виявлені за результатами розгляду справи №183/4182/182/183/2697/18, за заявою сторони дана справа може бути розглянута за нововиявленими обставинами. Тому, клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 24.07.2018 розгляд судового засідання відкладено до 30.08.2018.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання. У своїх поясненнях позивач заперечив проти зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №183/4182/182/183/2697/18.

Представник відповідача-1 у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представника відповідача-2,3 у судове засідання не з'явились про причини неявки не повідомили.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 30.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (кредитор) і Відповідачем-1 (позичальник) укладений договір кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016. Відповідно до його умов кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 150 000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3,55% на місяць, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах передбачених Договором. Відповідно до п.2.2 кредит надається з метою на розвиток бізнесу. У 3 частині зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Поз чальник зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором та проценти за користування ним до 16-00 години 25.07.2018 включно. Закінчення строку дії цього договору, а також дострокове розірвання договору кредитором відповідно до п.3.3.3 не звільняє сторони від зобов'язання повного виконання умов договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Відповідно до п.5.1 за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п.3.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3,55% на місяць від суми, вказаної в п.2.1 договору. У п.5.2 вказано, що нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в п.3.2 договору. Сума нарахованих процентів за весь час користування кредитом складає 127 624,93 грн.. У разі дострокового погашення кредиту нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно п. 5.3, повернення кредиту і сплата процентів здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту та процентів (Додаток №1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Позивач надав відповідачу-1 кредит у сумі 150 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 25 від 26.07.2016 (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ГПК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ГПК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідач-1 порушив умови договору а саме, порушив періодичність сплати платежів відповідно до умов договору.

У зв'язку з цим, позивач достроково розірвав договір кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016. та повідомив відповідача-1 про необхідність дострокового повернення кредиту та відсотків (Лист №61 від 28.03.2018 р. (а.с.36)), проте заборгованість не була ним погашена.

Згідно з проведеними позивачем розрахунками Відповідач-1 сплатив 112500,00 грн. - тіла кредиту та 95820,00 грн. - процентів за користування кредитом. Отже, сума боргу загалом складає 69 304,93 грн., з яких: 37 500,00 грн. тіло кредиту, 31 804,93 грн. - проценти за користування кредитом. Позивач просить стягнути відсотки за загальний період з 25.08.2016р. по 25.07.2018р.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1 договору кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

За порушення умов договору кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016 позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 2063,41 грн. за загальний період з 16.10.2017 по 16.04.2018.

Розрахунок пені наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Як було вже вищезазначено, згідно п.2.1, 5.1 договору кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016 відповідач-1 повинен був сплатити відсотки за користування кредитом у сумі 127624,93 грн., а сплатив 95820,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Удовікової Олени Семенівни, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Калиниченко Лариси Анатоліївни, відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Селіної Лариси Григорівни про стягнення грошових коштів в сумі 71 368,34 грн., що складаються з 37 500,00 грн. тіла, 31 804,93 грн. відсотків за користування кредитом, 2 063,41 грн. пені, з чим не можна погодитись виходячи з наступного:

В забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016 був укладений договір поруки №8 від 26.07.2016 між позивачем (кредитор) та відповідачем-2(поручитель), фізичною особою ОСОБА_7.(поручитель), відповідачем-3(поручитель). Предметом цього договору є те, що поручителі на добровільних засадах зобов'язуються відповідати перед кредитором за виконання відповідачем-2( позичальник) своїх зобов'язань, що випливають з договору кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016. Згідно п.2.2 договору поруки №8 від 26.07.2016, сторони договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань до договору кредиту, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 150 000,00грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірі передбаченому договору кредиту, а також відшкодування збитків Згідно пунктів 3.1,3.3 договору поруки №8 від 26.07.2016, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі. У випадку невиконання або неналежного виконання поручителями взятих на себе зобов'язань по цьому договору, кредитор має право звернути стягнення на майно та кошти, які належать поручителям та на які може бути звернено стягнення у порядку встановленому законодавством України. Відповідно до п. 4.1 договору поруки №8 від 26.07.2016 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та втрачає свою дію у випадках:

- припинення зобов'язання за договором кредиту;

- погашення поручителями зобов'язань позичальника перед кредитором;

- зміни зобов'язань позичальника за договором кредиту без згоди поручителів, внаслідок чого збільшується обсяг їхньої відповідальності;

- якщо кредитор не пред'явить вимоги поручителям протягом 3-х років від дня закінчення терміну дії договору кредиту.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, виходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги). якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Результат аналізу зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно до п.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Листами № 62 від 28.03.2018 та №63 від 28.03.2018 відповідач -2 та відповідач-3 були повідомлені про невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016. Крім того, у своїх листах позивач зазначив про розірвання договору кредиту № ДК 33-8 від 26.07.2016.

Оскільки позивач направив до поручителя досудову вимогу щодо дострокового повернення залишку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та відсотків за користування кредитними коштами, до відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України - було змінено строк виконання основного зобов'язання. Таким чином, на час звернення позивачем з позовом до суду, порука за договором поруки №8 від 26.07.2016 не припинилась.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 року за № 564/2199/15-ц, провадження № 61 - 2404 св 18 було підтверджено правову позицію-якою ВС підкреслив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами по 25 07. 2019 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всієї сум у строк до 07.04.2018.

Водночас сам кредитний договір № ДК 33-8 від 26.07.2016, як й договір поруки №8 від 26.07.2016 припинив свою дію з дати направлення повідомлення - вимоги про дострокове повернення кредиту та розірвання договору кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимог, тобто після 28.03.2018. Таким чином, у Позивача відсутнє право на стягнення процентів за користування кредитними коштами після 28.03.2018.

За розрахунком суду, відповідач-1 повинен сплатити відсотки за користування кредитом у сумі 10 520,00 грн. за період з 25.08.2016 по 26.03.2018.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з фізичної особи підриємця Удовікової Олени Семенівни (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Плеханова, буд. 39), фізичної особи підприємця Калиниченко Лариси Анатоліївни (51200, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1), фізичної особи підриємця Селіної Лариси Григоріївни (АДРЕСА_4, ,., ІНН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (02121, м.Київ, вул. Декабристів, буд 3, офіс 702, код ЄРДПОУ 34067398) в особі Павлоградського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України"(52001, Дніпропетровська область, м Павлоград, вул. Полтавська 127, код ЄДРПОУ 37062995) основного боргу у сумі 50083,41 (37500,00 грн., - тіло основного боргу, 10 520,00грн. - проценти за користуванням кредитом, 2063,41грн.-пені) та 1236,50грн. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.08.2018

CУДДЯ С.П. ПАННА