Рішення

від 25.07.2018 по справі 802/765/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 липня 2018 р. Справа № 802/765/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: Семка В.М.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано наступним. Так, 30.10.2010 позивача було обрано Шендерівським сільським головою та після складення присяги 19.11.2010 вона приступила до виконання обов'язків на посаді. Разом з тим, рішенням 17 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради від 08.11.2011, повноваження позивача було достроково припинено. В подальшому, 25.07.2012 на 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради зазначене рішення було скасовано. Одночасно, на даній сесії вирішено питання про недовіру позивачу, як Шендерівському сільському голові та повторно, достроково припинено її повноваження.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, звернулась із позовом до Шаргородського районного суд Вінницької області, який 03.10.2013 ухвалив постанову у справі № 230/4706/12. Зазначеною постановою суд визнав протиправним та скасував рішення 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради від 25.07.2012 "Про недовіру Шендерівській сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1", одночасно поновивши позивача на посаді та стягнувши з Шендерівської сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення в сумі 31 689,00 грн. Постанова набула чинності 14.11.2013.

Також, позивач зверталась до районного суду з іншим позовом, у якому серед іншого просила скасувати рішення 17 сесії 6 скликання з Шендерівської сільської ради від 08.11.2011 про її звільнення та з вимогою про поновлення її посаді ( а.с.26). Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 23.04.2013 у справі № 152/349/13-а, в задоволенні позову про скасування звільнення з публічної служби та поновлення на посаді позивача - відмовлено з тих мотивів, що відповідач самостійно скасував оскаржуване рішення, а відтак оскаржуване рішення не порушує прав та законних інтересів позивача. Постанова переглядалась в апеляційній та касаційній інстанціях, які залишили постанову суду першої інстанції без змін. Разом з тим, під час перегляду зазначеної справи в касаційному порядку, Вищий адміністративний суду у своїй ухвалі від 14.05.2015 у справі № К800/42329/13, зазначив, що питання зобов'язання сільської ради здійснити поворот скасованого рішення шляхом виплати ОСОБА_1 заробітної плати в даній справі не мають правового зазначення для вирішення зазначеного спору, оскільки такі вимоги в установленому порядку в справі позивачем не ставились. Проте, позивач не позбавлена права звернутись до суду з новим позовом із зазначеного питання.

Враховуючи те, що рішеннями судів встановлено факт її незаконного звільнення з посади Шендерівського сільського голови в періоди з 08.11.2011 по 25.07.2012, з 25.07.2012 по 21.10.2013, при цьому нею не отримано або отримано із затримкою понад місяць середній заробіток за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 звернулась до суду з даними позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимоги, просила:

- стягнути з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.07.2012 в сумі 28456 грн. 29 коп.;

- стягнути з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 21 жовтня 2013 року по 06 червня 2018 року в розмірі 186332,43 грн.;

- зобов'язати Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, присудженій їй Шаргородським районним судом 03.10.2013 по справі № 230/4706/12 в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по 03.10.2013 (помісячно) на дату фактичної виплати;

- зобов'язати Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, що належить їй за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичної виплати.

Ухвалою від 05.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 19.03.2018, в силу положень ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи відкладено на 19.04.2018.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. В зв'язку з чим судом призначено підготовче судове засідання на 02.05.2018.

Ухвалою від 16.05.2018, суд керуючись положеннями ст. 181, ч. 2 ст. 205 КАС України, відклав підготовче судове засідання на 23.05.2018.

Ухвалою від 23.05.2018, суд керуючись положеннями ст. 181, ч. 2 ст. 205 КАС України, відклав підготовче судове засідання на 23.05.2018.

Ухвалою від 23.05.2018 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 25.07.2018.

Позивач та її представник в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали. Просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В силу положень ст. 205 КАС України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, ), який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника. За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності суд встановив наступне.

Так, 30.10.2010 ОСОБА_1 було обрано Шендерівським сільським головою та після складення нею присяги 19.11.2010 вона приступила до виконання обов'язків на посаді.

В подальшому, вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2011 року ОСОБА_1 було засуджено до 1 року позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2011 року у справі № 2а-2193/2011 зобов'язано Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області протягом місяця скликати сесію Шендерівської сільської ради, на якій розглянути подання кримінально-виконавчої інспекції щодо перебування ОСОБА_1 на посаді сільського голови Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

На виконання вищенаведеного рішення суду, рішенням 17 сесії 6 скликання від 08 листопада 2011 року Шендерівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області достроково припинено повноваження Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 (а.с. 13).

04 травня 2011 року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2011 року було залишено без змін.

24 жовтня 2011 року постановою Чернівецького районного суду Вінницької області у справі № 5-32/2011 позивачу було замінено міру покарання з умовної на реальне відбуття покарання.

01 грудня 2011 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було скасовано ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

18 січня 2012 року Апеляційний суд Вінницької області скасував вирок Чернівецького районного суду від 11 березня 2011 року відносно ОСОБА_1, а справу направив на новий судовий розгляд.

Рішенням 24 сесії 6 скликання від 25 липня 2012 року Про скасування раніше прийнятих рішень від 08.11.2011 та від 16.12.2011 Шендерівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області скасувала, зокрема, рішення 17 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради від 08 листопада 2011 року Про дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 (а.с. 15). Одночасно на даній сесії вирішено питання про недовіру позивачу, як Шендерівському сільському голові та повторно, достроково припинено її повноваження (а.с. 16).

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, окрім іншого, визнано протиправним та скасовано рішення 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області "Про недовіру Шендерівському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1" від 25.07.2012. Позивача поновлено на посаді та стягнуто з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення в сумі 31 689,00 грн. Постанова набула чинності 14.11.2013. Як слідує зі змісту даного судового рішення питання про стягнення коштів за період з 08.11.2011 по 25.07.2012 не розглядалось (а.с. 20-25).

Рішенням 33 сесії 6 скликання від 14 жовтня 2013 року Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови та вирішено виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення у сумі 31689,00 грн. Також, на цій же сесії вже іншим рішенням відповідач знову достроково припинив повноваження позивача на посаді (а.с. 17-18).

Одночасно, суду надано рішення 34 сесії 6 скликання від 21.10.2013, яким Шендерівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області знову припинила повноваження позивача на посаді (а.с. 19).

Позивач вказує, що при її звільненні з 08.11.2011 по 25.07.2012, та з 21.10.2013 з нею не проведено розрахунку.

Як слідує із записів в трудовій книжці позивача після запису 08.11.2011 про дострокове припинення її повноважень на посаді, вчинено запис про її поновлення на посаді 14.10.2013, а потім запис про дострокове припинення її повноважень 21.10.2013. Інших записів після того не вчинено (а.с. 10-11).

27.08.2012, 28.01.2013 та 22.10.2013 ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявами про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за період вимушеного прогулу та приведення трудової книжки у відповідність (а.с. 33-35), однак рішенням 26 сесії 6 скликання від 08 січня 2013 року Шендерівська сільська рада вирішила заяву ОСОБА_1 про поновлення на посаді та виплату заробітної плати із всіма виплатами за період вимушеного прогулу - відхилити з підстави, що сесія сільської ради прийняла рішення Про недовіру Шендерівському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень , яке ніким не скасовано (а.с. 66).

На звернення від 04.04.2016 позивача про нарахування та здійснення їй виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні, нарахування індексацій та компенсацій відповідачем їй надана відповідь, що таке питання може бути вирішено лише на підставі судового рішення (а.с. 67-69).

11 квітня 2016 року позивач звернулась до Чернівецького районного суду Вінницької області з позовом до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і затримки виплати заробітної плати та розрахунку і зобов'язання вчинити дії.

Заочним рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області прийнятому у справі №150/218/16-ц (Провадження №2/138/646/16) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме:

- стягнуто з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.07.2012 в сумі 28456 грн. 29 коп.;

- стягнуто з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 21 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2016 року в розмірі 121 863 грн. 66 коп.;

- зобов'язано Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, присудженій їй Шаргородським районним судом 03.10.2013 по справі № 230/4706/12 в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по 03.10.2013 (помісячно) на дату фактичної виплати, що мала місце 26.02.2016;

- зобов'язано Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, що належить їй за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичної виплати.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20.10.2017 заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.10.2016 у цивільній справі №150/218/16-ц за позовом ОСОБА_1 було скасовано, а провадження у справі закрито.

З огляду на отриману від відповідача відповідь на звернення від 04.04.2016 та беручи до уваги висновки, наведені в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 20.10.2017 у справі №150/218/16-ц, ОСОБА_1 28.02.2018 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2011 по 25.07.2012, затримки виплати заробітної плати по рішенню суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, а також зобов'язання виплатити індексацію та компенсацію, у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам в частині стягнення з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на позивача користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2011 по 25.07.2012 в сумі 28456 грн. 29 коп., суд виходив з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 79 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі: набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.

Як вже було встановлено судом, підставою звільнення позивача із займаної посади голови Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області стало набрання законної сили обвинувальним вироком Чернівецького районного суду Вінницької області, яким ОСОБА_1 було засуджено до 1 року позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Отже, звільняючи позивача з займаної посади за рішенням Шендерівської сільської ради від 08 листопада 2011 року Про дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 відповідач діяв у спосіб визначений п. 3 ч. 1 ст. 79 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , норми якої носять імперативний характер та є обов'язковими до виконання.

В свою чергу, Рішенням 24 сесії 6 скликання від 25 липня 2012 року Про скасування раніше прийнятих рішень від 08.11.2011 та від 16.12.2011 Шендерівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області самостійно скасувала власне рішення від 08 листопада 2011 року Про дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 . Підставою для прийняття вищезазначеного рішення від 25.07.2012 слугувало постановлення 18 січня 2012 року Апеляційним судом Вінницької області ухвали про скасування вироку Чернівецького районного суду від 11 березня 2011 року відносно ОСОБА_1

Із наведеного слідує, що, незважаючи на те, що станом на час прийняття рішення від 08.11.2011 про дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1, останнє відповідало вимогам законодавства, скасування 18 січня 2012 року вироку Чернівецького районного суду від 11 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 призвело до того, що обставини які слугували підґрунтям для його прийняття відпали.

В свою чергу, відповідач, самостійно скасувавши рішення сесії від 08.11.2011 про звільнення позивача, фактично визнав факт її незаконного звільнення із займаної посади.

Згідно із ст. 235 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Разом з тим, як свідчить зміст рішення 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 25 липня 2012 року Про скасування раніше прийнятих рішень від 08.11.2011 та від 16.12.2011 , питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено не було.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованою покликання позивача на наявність в неї правових підстав на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2011 по 25.07.2017.

При цьому, визначаючись щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відповідний період, суд враховує роз'яснення Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9, в ч. 3 п.32 яких зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100 від 08.02.1995).

Відповідно до п.2 Порядку № 100 від 08.02.1995 у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п.8 розділу 4 вказаного Порядку, де передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.11.2011 (наступний день за днем звільнення) по 25.07.2012 (з дня поновлення на посаді згідно рішення 24 сесії 6 скликання від 25 липня 2012 року Про скасування раніше прийнятих рішень від 08.11.2011 та від 16.12.2011 ), відповідно, кількість днів вимушеного прогулу станом на 25.07.2012 становить 177 робочих днів.

До матеріалів справи позивачем додано розрахунок позовних вимог в частині середнього заробітку за час затримки виплати присудженої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні - з 21 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2016 року (на день винесення рішення у справі).

Згідно вказаного розрахунку, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.07.2012 становить - 28456 грн. 29 коп. (а.с. 46).

Отже, зважаючи на вказане вище та положення зазначених норм, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 08.11.2011 по 25.07.2012 слід задовольнити.

В свою чергу, надаючи оцінку позовним вимогам в частині стягнення з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 21 жовтня 2013 року по 06 червня 2018 року в розмірі 186332,43 грн. суд зважає на наступне.

В поданому до суду позові позивач, покликаючись на несвоєчасне виконання постанови Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, якою, окрім іншого, стягнуто з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по 03.10.2013 в сумі 31 689,00 грн., просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 21 жовтня 2013 року по 06 червня 2018 року в розмірі 186332,43 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 24 вказаного Закону встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Отже необхідною передумовою для отримання працівником заробітної плати має бути виконання ним певної роботи.

В даному випадку, судом встановлено, обов'язок сплати відповідачем на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.07.2012 по 03.10.2013 позивачу встановлено постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, в якій визначена чітка сума, яку належить виплатити позивачу, як компенсація за час вимушеного прогулу.

Так, ухвалене на користь позивача судове рішення є рішенням зобов'язального характеру та передбачає виплату особі державним органом певних грошових сум.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, примусове виконання постанови Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12 має здійснюватися не інакше як в порядку Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням визначених ним особливостей.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Отже, діяльність органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає, саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов (рішень) судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для їх негайного виконання.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В контексті наведених правових норм, судом встановлено, що позивач, незважаючи на тривале невиконання відповідачем постанови Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, не вчиняла дій щодо примусового стягнення належних їй за рішенням суду коштів. Зокрема, суду не надано доказів звернення до Шаргородського районного суду Вінницької області щодо видачі виконавчого листа на постанову від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, та як наслідок не надано доказів звернення до державного виконавця щодо примусового стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 21 жовтня 2013 року по 06 червня 2018 року в розмірі 186332,43 грн.

В свою чергу, в судовому засіданні позивач зазначила, що рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 03.10.2013 по справі № 230/4706/12 в частині виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення, а саме 03 жовтня 2013 року, у сумі 32 689 гривень на час звернення до суду з даним позовом є виконаним в повному обсязі.

З огляду на викладе, беручи до уваги, що постанови Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12 на час розгляду справи в суді є виконаною в повному обсязі, при цьому визначена в постанові суду коштів в розумінні Закону України Про оплату праці не є заробітною платою, суд вважає помилковим застосування позивачем до вказаних правовідносин положення ст. 117 КЗпП, як підставу для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 21 жовтня 2013 року по 06 червня 2018 року в розмірі 186332,43 грн.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, присудженій їй Шаргородським районним судом 03.10.2013 по справі № 230/4706/12 в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по 03.10.2013 (помісячно) на дату фактичної виплати, а також індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, що належить їй за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичної виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати проводиться лише у випадку затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів.

Тобто, якщо особа перебуває у трудових відносинах, то їй згідно укладеного колективного договору виплачується у встановленні строки заробітна плата за виконану роботу.

В контексті вищенаведеного, суд враховує, що компенсація заробітної плати має місце лише у випадку, коли вона не виплачується у встановлені законодавством строки особі, яка перебуває у трудових відносинах та виконує конкретну роботу.

Середня заробітна плата, як окремий вид виплат, застосовується згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 за № 100 в конкретно визначених випадках, у тому числі, як зазначено у пп. з) п.1 Постанови Кабінету Міністрів України у випадку вимушеного прогулу. В даному випадку, має місце саме факт вимушеного прогулу ОСОБА_1 якій було припинено службу в органах місцевого самоврядування і яка в трудових відносинах з Шендерівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області не перебувала. Зазначений факт був встановлений у рішенні Шаргородського районного суду Вінницької області у справі №230/4706/12, яким повністю відновлено права позивача в цій частині.

Виходячи зі змісту Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації підлягають доходи, виплата яких була затримана громадянам на строк, що перевищує один і більше місяців. Законодавцем наданий вичерпний перелік доходів, що підлягають компенсації за їх несвоєчасну виплату, а саме: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 08.11.2011 по 21.10.2013 у трудових відносинах з Шендерівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області не перебувала жодного дня, роботу позивач не виконувала, заробітна плата їй не нараховувалась, відповідно затримки у виплаті заробітної плати не було. Виплати, які за невиконання рішення суду можуть бути виплачені за судовим рішенням не являються згідно закону об'єктом компенсації, а тому правових підстав для виплати компенсації немає взагалі.

Таким чином, позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог помилково застосовано правовий механізм виплати компенсації заробітної плати до правовідносин, які взагалі не передбачають нарахування та виплату саме заробітної плати працівникові.

Крім того, як визначено ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку. В даному випадку виплата середньої заробітної плати і є компенсацією ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Щодо проведення та виплати ОСОБА_1 індексації за періоди з 08.11.2011 по 25.07.2012 та з25.07.2012 по 03.10.2013, колегія суддів вважає, що п.2 Постанови КМУ від 17.07.2003 за № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" чітко зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, тобто виплати мають проводитись на постійній основі.

Виплата середнього заробітку ОСОБА_1 по рішенню суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер і передбачає виплати разового характеру. Крім того, серед переліку об'єктів, що підлягають індексації визначеною постановою КМУ від 17.07.2003 за № 1078, відсутній такий об'єкт індексації, як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду. Тобто, законодавством не передбачено проведення індексації виплат, призначених за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виплата ОСОБА_1 середньої заробітної плати з урахуванням компенсації та індексації суперечить діючому порядку проведення вказаних виплат, оскільки компенсація і індексація проводиться тільки із виплат, які законодавчо визначені, як об'єкти виплат, що підлягають компенсації та індексації. Зазначені виплати повинні носити постійний характер, з доходів, які виплачуються за конкретно виконану роботу, (за трудовим, чи колективним договором), що в даному випадку відсутнє.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, присудженій їй Шаргородським районним судом 03.10.2013 по справі № 230/4706/12 в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по 03.10.2013 (помісячно) на дату фактичної виплати, а також індексації та компенсації, у зв'язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі, що належить їй за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичної виплати задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 в сумі 28456,29 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 29 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Шендерівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області (вул. Молодіжна, буд. 22, с. Шендерівка, Чернівецький район, Вінницька область, 24113, код ЄДРПОУ 20092211).

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна