Рішення

від 06.08.2018 по справі 813/3378/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3378/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Телиці О.В.,

з участю представників: позивача Бойко С.Г., Попельчука С.О.,

відповідача Ільницького Ю.І.,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівський елеватор до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов ,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Золочівський елеватор (далі - ТзОВ Золочівський елеватор ) звернулось до суду з позовом до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Золочівський РВ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 ВП №56785433, прийняту старшим державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ільницьким Юрієм Івановичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.07.2018 ВП №56785433, прийняту старшим державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ільницьким Юрієм Івановичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 24.07.2018 ВП №56785433, прийняту старшим державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ільницьким Юрієм Івановичем.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на норми Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності посилається на протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56785433, яка полягає у тому, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови ГУ Держпраці №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018, яка не набрала законної сили по причині її оскарження в судовому порядку. Постанови від 23.07.2018 про арешт коштів боржника та від 24.07.2018 про арешт майна боржника є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження, тому також є протиправними. Відповідно до положень ст. ст. 4, 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.

27.07.2018 позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 31.07.2018 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

Представником третьої особи в судовому засіданні 06.08.2018 подано пояснення, копії якого вручено представниками сторін до початку судового засідання.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав. Пояснив, що постанова ГУ Держпраці №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 відповідала вимогам, встановленим ст. 4 Закону України Про виконавче провадження до виконавчого документу, тому ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 ВП №56785433. Державний виконавець не наділений повноваженнями перевіряти правильність визначення дати набрання законної сили виконавчим документом. Вважає оскаржувані постанови законними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи позову не визнав з підстав, викладених у поясненнях. Суть пояснень полягає у тому, що твердження позивача про те, що на час пред'явлення до примусового виконання постанова №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 не набрала законної сили, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. При цьому посилався на норми статті 265 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, роз'яснення Держпраці України та лист Вищого адміністративного суду України. Зазначив, що постанова про накладення штрафу була подана до примусового виконання після спливу місячного строку у зв'язку із несплатою в добровільному порядку ТзОВ Золочівський елеватор штрафу та в межах трьохмісячного строку пред'явлення до виконання. Оскарження постанови про накладення штрафу не є перешкодою для пред'явлення такої до виконання. Вважає оскаржувані постанови законними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 уповноваженою посадовою особою - заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області на ТзОВ Золочівський елеватор за порушення вимог частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України Про оплату праці на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 186 150 грн.

Листом від 06.07.2018 №6363/2/11-34 ГУ Держпраці направило до Золочівського РВ ДВС постанову №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 для примусового виконання.

Згідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції виконавчий документ надійшов до виконання 16.07.2018 (вх.№3577/01-19).

Постановою державного виконавця від 17.07.2018 відкрито виконавче провадження №56785433 з виконання постанови №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018.

23.07.2018 постановою державного виконавця про арешт коштів боржника ВП №56785433 накладено арешт на грошові кошти ТзОВ Золочівський елеватор .

24.07.2018 постановою державного виконавця про арешт майна боржника ВП №56785433 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Вказані постанови є предметом оскарження у даному спорі з підстав їх протиправності.

На думку позивача, протиправність постанови про відкриття провадження полягає у тому, що виконавчий документ, яким є постанова №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 про накладення штрафу, на час пред'явлення до виконання не набрала законної сили. Ця обставина зумовлювала повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Протиправність постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника не має самостійних підстав, а є похідною від протиправності постанови про відкриття провадження.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 - VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до частини 1 якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Підстави та строки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання передбачено частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої такий повертається протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V(далі - Закон № 877-V).

Відповідно до наведеного у статті 1 Закону № 877-V терміну, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Дія Закону № 877-V поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Пунктом 8 Порядку № 509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно до пункту 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

У відповідності до пункту 11 цього ж Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, стягуються органами державної виконавчої служби.

Даючи оцінку постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018, суд встановив, що така містить всі необхідні реквізити, передбачені частинами 1 та 3 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, прийнята уповноваженою посадовою особу територіального органу Держпраці, відповідає формі, встановленій наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 №1338, тобто повністю відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим до виконавчого документа.

Суд зазначає, що у даному спорі надається оцінка постанові №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 виключно як виконавчому документу.

Наявність підстав прийняття ГУ Держпраці у Львівській області та законності такої постанови є предметом оцінки при розгляді справи №813/2510/18.

Постанова №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 містить дату набрання законної сили 11 травня 2018 року та строк пред'явлення до виконання до 11 серпня 2018 року .

Вказане спростовує твердження позивача про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ, який не набрав законної сили.

Постанова №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 була пред'явлена ГУ Держпраці у межах трьохмісячного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, у державного виконавця не було передбачених частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VІІІ підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Встановлені судом обставини свідчать про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 ВП №56785433.

Як зазначив позивач, постанова про арешт коштів боржника від 23.07.2018 ВП №56785433 та постанова про арешт майна боржника від 24.07.2018 ВП №56785433, є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 ВП №56785433, тому є також протиправними.

Оскільки суд встановив правомірність прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 ВП №56785433, правомірними є і наступні оскаржувані постанови.

Судом не беруться до уваги твердження позивача про не набрання законної сили постановою №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 з посиланням на норми Податкового кодексу України та Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з таких міркувань.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1).

Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Таким чином, ГУ Держпраці у Львівській області не є контролюючим органом в розумінні статті 41 Податкового кодексу України.

Відносини, котрі виникли між ТзОВ Золочівський елеватор і ГУ Держпраці у Львівській області у зв'язку із накладенням останнім штрафу, не є відносинами, на які поширюється сфера дії Податкового кодексу України.

Тому посилання позивача на норми Податкового кодексу України є безпідставним.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону № 877-V у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Диспозиція вказаної норми чи будь-якої іншої Закону № 877-V не регулює питання набрання законної сили постановою про накладення штрафу, яка приймається уповноваженою особою Держпраці, рівно як і не містять заборони щодо пред'явлення до примусового виконання документа, стягувачем за яким є держава або державний орган.

Ба більше, відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено судом, постанова ГУ Держпраці №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 оскаржена в судовому порядку і є предметом спору у справі №813/2510/18.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, вказана обставина державному виконавцю на час надходження до примусового виконання постанови №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 не була відома. За усіма реквізитами, наявність яких перевіряє державний виконавець при вирішенні питання про прийняття документа до виконання, вказана постанова відповідала вимогам до виконавчого документа, встановленим частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VІІІ та була скріплена гербовою печаткою.

Жодних доказів на спростування таких доводів відповідача учасниками справи не надано, а судом не здобуто, тому вони беруться судом до уваги.

Обов'язки державного виконавця визначено частиною 2, а права - частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, серед яких відсутні повноваження державного виконавця надавати оцінку правильності визначення стягувачем дати набрання виконавчого документа законної сили. Тому твердження позивача про наявність у відповідача такого обов'язку з посиланням на статтю 12 Закону № 1404-VІІІ (яка регулює поняття строків у виконавчому провадженні) є безпідставними.

Пред'явлення цієї постанови до виконання до закінчення судового розгляду і набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/2510/18 відбулося стягувачем - ГУ Держпраці у Львівській області.

Дії ГУ Держпраці у Львівській області щодо правомірності визначення дати набрання постанови №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018 про накладення штрафу та пред'явлення останньої до примусового виконання не є предметом оскарження у даній справі і не впливають на законність дій державного виконавця при прийнятті до виконання постанови №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018, яка, як встановлено судом, відповідає вимогам до виконавчого документа.

Протиправність, на думку позивача, таких дій третьої особи може бути предметом розгляду у справі щодо оскарження постанови №ЛВ281/459/АВ/ФС від 11.05.2018.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказаний обов'язок відповідачем щодо правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 ВП №56785433 та постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника, які є похідними від постанови про відкриття провадження, виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваним постановам, суд дійшов висновку, що вони відповідають критеріям, встановленим для такого роду рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівський елеватор (місцезнаходження: вул. Вокзальна, 31, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 00954857) до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: вул. Валова, 4, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 34912125), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: вул. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома