Постанова

від 26.07.2018 по справі 815/3709/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3709/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представників:

від апелянта - Гукова Х.О.

від позивача - Осипчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом іноземного підприємства АІС АВТО - ЮГ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року іноземне підприємство АІС АВТО - ЮГ (далі - ІП АІС АВТО - ЮГ ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002101306 від 06.04.2017 року (форма ПС), відповідно до якого застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.;

- № 0002101306 від 06.04.2017 року (форма Д) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 54 388,27 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання на суму 26 330,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19 555,16 грн. та пенею у сумі 8 502,37 грн.;

- № 0002111306 від 06.04.2017 року (форма Д) про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 4 227,33 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 2 084,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 554,88 грн. та пенею в сумі 588,10 грн.;

- № 0006171401 від 07.04.2017 року (форма Р) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 662 369,00 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 529 895,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 132 474,00 грн.;

- № 0006181401 (форма Р) від 07.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 064,00 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання 553 428,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 154 636,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав декілька підстав.

Так, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення (форми ПС та Д), якими до нього були застосовані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, а також було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, позивач посилається на те, що контролюючий орган порушив п.3 розділу ІІ наказу Мінфіну від 28.12.2015 року за №1204 Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків , оскільки прийняв два рішення за одним номером.

Далі, позивач зазначив, при складанні ним Декларації з податку на прибуток за 2014 рік, відбулась помилка щодо включення до загальної суми доходів, дохід від реалізації товарів, що були отримані на комісію в розмірі 2 618 650,00 грн.

На думку позивача, контролюючий орган повинен був виправити цю помилку та не враховувати зазначену суму в доходи.

До того ж, висновки ГУ ДФС в Одеській області щодо нереальності господарських операцій з передачі автомобілів на комісію, є, за ствердженням позивача, перевищенням повноважень.

Окрім того, позивач не згоден з висновком ГУ ДФС в Одеській області про заниження підприємством податку на доходи фізичних осіб та заниження зобов'язання з утримання військового збору, адже твердження контролюючого органу, що ремонти транспортних засобів виконано не за гарантійних термінів та не за гарантійними зобов'язаннями є припущеннями.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року позов задоволено повністю та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції погодився з правовими підставами ІП АІС АВТО - ЮГ , викладеними в позові, щодо помилковості правової позиції ГУ ДФС в Одеській області про заниження підприємством податку на прибуток та на податку додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, про заниження від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

До того ж, суд першої інстанції вважав безпідставними звинувачення контролюючого органу щодо заниження підприємством податку на доходи фізичних осіб та заниження зобов'язання з утримання військового збору.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, ГУ ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументуючи доводи апеляції, ГУ ДФС в Одеській області наголосило на тому, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги невключення позивачем до складу доходів сум агентської винагороди, отриманої від страхових компаній за укладання позивачем договорів страхування автомобілів, а також невключення до складу податкових зобов'язань, зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за безоплатно наданими послугами за якими сплинув гарантійний термін їх надання або на які гарантія не поширювалась.

Окрім того, одним із аргументів апелянта, є непідтвердження позивачем податкового кредиту щодо придбання у ТОВ Автостиль Київ автомобілів для їх реалізації за договорами комісії, оскільки даний контрагент не імпортував, не виготовляв та не придбавав у своїх контрагентів - постачальників указаний товар.

У відзиві на апеляцію ІП АІС АВТО - ЮГ зазначає про необґрунтованість її доводів та про те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на наступне.

Судом першої, а також апеляційної інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

ГУ ДФС в Одеській області у період з 30.01.2017 року по 13.03.2017 року провело документальну планову виїзну перевірку ІП АІС АВТО - ЮГ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт № 188/15-32-14-01/37008403 від 20.03.2017 року (далі - акт перевірки), яким, встановлені наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.138.10, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 529 895 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 529 895,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що стало підставою для заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 553 428,00 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження від'ємного значення рядка 21 Декларації з ПДВ за вересень 2016 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядку 16.1 Декларації наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 260 019,00 грн.

До того ж, актом перевірки виявлено, що ІП АІС АВТО - ЮГ , в порушення пп. 14.1.47,п п.14.1.54 п. 14.1 ст. 14,пп. 162.1.1, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, не утримало та не перерахувало в бюджет податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року на загальну суму 26 330,74 грн.

Не втримавши податок з фізичних осіб, позивач, в порушенні пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення , п.162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.5 ст. 164, пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п.168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, занизив відповідно, зобов'язання з військового збору за період з 01.08.2014 року по 30.09.2016 року на загальну суму 2 084,35 грн.

Далі, контролюючий орган зазначив, що ІП АІС АВТО - ЮГ , у порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 та п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України надавало до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкову звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за 1-4 квартали 2016 року з помилками, а саме, невідображало суми виплачених доходів громадянам за ознакою 126 - дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

ГУ ДФС в Одеській області, обґрунтовуючи свої звинувачення щодо заниження позивачем податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, зокрема, за 2014 рік у сумі 529 895,00 грн. зазначило, що до складу доходів по рядку 02 Дохід від операційної діяльності в Декларації з податку на прибуток за 2014 рік не включено суми агентської винагороди, отриманої від страхових компаній за укладання договорів (полісів) страхування автомобілів на суму 115 807,00 грн.

Декларуючи витрати, позивач двічі відобразив вартість наданої послуги, що призвело до завищення витрат в сумі 168 940,00 грн.

Далі, за аналізом типових додатків до договорів купівлі-продажу автомобілів, контролюючий орган встановив, що безоплатні послуги обслуговування та ремонту автомобілів, а також безоплатна реалізація запчастин надавались після спливу гарантійного терміну, встановленого ІП АІС АВТО - ЮГ в договорах купівлі-продажу або за договорами купівлі-продажу, на які гарантія не поширювалась.

Наведене вище, на думку ГУ ДФС в Одеській області, стало підставою для порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що виразилось у невключенні до складу податкових зобов'язань з ПДВ на суму 29 777,00 грн.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 1 192 800,00 грн., ГУ ДФС в Одеській області наполягає на тому, що останній не отримував на реалізацію за договором комісії від свого контрагента ТОВ Автостиль Київ автомобілі, адже останній, за весь період своєї діяльності не придбавав, не виготовляв та не імпортував будь-які транспортні засоби.

Зазначаючи про надання безоплатних послуг з обслуговування та ремонту автомобілів, а також безоплатної реалізації запчастин, після спливу гарантійного терміну, відповідач вказує на невиконання позивачем функцій податкового агента при виплаті оподаткованого доходу фізичним особам у кількості 57 осіб, у вигляді додаткового блага на загальну суму 138 123,07 грн.

За підсумками викладених порушень, ГУ ДФС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002101306 від 06.04.2017 року (форма ПС), відповідно до якого застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.;

- № 0002101306 від 06.04.2017 року (форма Д) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 54 388,27 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання на суму 26 330,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19 555,16 грн. та пенею у сумі 8 502,37 грн.;

- № 0002111306 від 06.04.2017 року (форма Д) про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 4 227,33 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 2 084,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 554,88 грн. та пенею в сумі 588,10 грн.;

- № 0006171401 від 07.04.2017 року (форма Р) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 662 369,00 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 529 895,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 132 474,00 грн.;

- № 0006181401 (форма Р) від 07.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 064,00 грн., у тому числі за основною сумою податкового зобов'язання 553 428,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 154 636,00 грн.

Проведений, колегією суддів, аналіз доводів апеляції та правової позиції суду першої інстанції, дозволяє зробити наступні висновки.

Досліджуючи зміст апеляції, колегія суддів встановила, що по суті, він відтворює положення, викладені в акті перевірки.

Так, перевіряючи довід апелянта про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 529 895 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 529 895,00 грн.;

Приписами п. п. 44.1,44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2014 рік), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2014 рік), у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2014 рік), для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:136.1.19. кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів;

Приписами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2014 рік) передбачено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так в акті перевірки вказано, що позивач занизив доходи по рядку 3 декларації за 2014 рік на 115 807,00 грн. у зв'язку із не включенням сум агентської винагороди від страхових компаній за укладення ІП АІС АВТО-ЮГ договорів (полісів) страхування автомобілів.

Також в акті перевірки вказано, що відповідач встановив невідповідність даних бухгалтерського обліку - Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, а саме витрати по рядку 05 Декларації завищені на 2 659 114,00 грн.

Колегія суддів, провівши аналіз наведених вище правових норм податкового законодавства, а також, встановлених порушень, вважає обґрунтованим довід апелянта про те, що позивач занизив доходи по рядку 3 Декларації з податку на прибуток за 2014 рік на 115 807,00 грн., оскільки повинен був включити до доходів суму агентської винагороди від страхових компаній за укладення договорів (полісів) страхування автомобілів та зависив витрати на суму 168 940,00 грн., відобразивши їх двічі в спірній декларації.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком контролюючого органу, що сума доходу ІП АІС АВТО - ЮГ за 2014 рік складає 45 347 057,00 грн.

Так, сторонами були визнані обставини того, що позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за 2014 рік помилково було завищено дохід на 2 734 457,00 грн., в т.ч. за рахунок включення доходів від реалізації товарів, які були отримані на умовах комісії - 2 706 977,50 грн.

Водночас на дане порушення, контролюючий орган уваги не звернув, попри те, що на нього покладений обов'язок здійснювати контролю за дотримання податкового законодавства.

Так, ГУ ДФС в Одеській області повинно було на підставі регістрів бухгалтерського обліку та Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік, що був складений за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва встановити, що сума доходу дорівнює:

42 336 855,32 грн. - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2 000 звіту) (відображено на Рахунках бухгалтерського обліку №702+№703-№704);

275 542,73 грн. - дохід від інших операційних доходів (рядок 2120 звіту) Рахунки бухгалтерського обліку №710+№719;

202,07 грн. - дохід від інших доходів (рядок 2240 звіту) Рахунок бухгалтерського обліку №732.

За таких умов, колегія суддів доходить висновку, що об'єкт оподаткування, визначений відповідачем за результатами перевірки, повинен бути зменшений на 2 706 977,50 грн. і складати 236 883,00 грн. (2 943 861 - 2 706 978 =236 883).

Це дає підстави стверджувати, що сума збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основною сумою повинна складати 42 639 грн. (236 883 - 18% = 42 639 грн.), а не 529 895 грн., як зазначено в акті.

Наполягаючи на порушення п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, апелянт зазначає, що позивач повинен був нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період лютого 2014 р по серпень 2016 р. в сумі 29 777 грн., виходячи з вартості безоплатно наданих послуг технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а також запчастин, використаних для виконання цих ремонтів, на адресу фізичних та юридичних осіб на загальну суму 148 887 грн. (без ПДВ).

Колегія суддів не погоджується з таким доводом та вважає, що суд першої інстанції, спираючись на вимоги Закону України Про захист прав споживачів , дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок позивача здійснювати безоплатно передпродажну підготовку, гарантійне обслуговування та після продажне обслуговування реалізованих транспортних засобів.

Так, ІП АІС АВТО - ЮГ на підтвердження правильності відображення в бухгалтерському обліку здійснення господарської операції - гарантійного ремонту транспортних засобів на виконання умов дилерських договорів з ТОВ ПЕЖО СІТРОЕН Україна , ПАТ РЕНО Україна , та договорів з ТОВ АВТО ЛІНІЯ , ТОВ Автодрайв Плюс , ТОВ Автостиль Київ , було надано документи, які підтверджують факт виконання, саме гарантійних ремонтів, а не безоплатного надання послуг.

До цих документів відносяться додатки до договорів купівлі-продажу, де встановлювались гарантійні зобов'язання виробника автомобілів, акти виконаних гарантійних робіт, наряди-замовлення.

Згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України Про захист прав споживачів , виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач,в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1] розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Розділ VIII Гарантійні зобов'язання виконавця і їх установлення Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 № 615 встановлює, що виконавець гарантує замовнику виконання передбачених договором послуг у повному обсязі.

Також даний розділ регулює строки гарантійного ремонту та встановлює, що початок гарантійного строку обчислюється з дня передачі замовнику колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) чи його складових частин (систем). У разі відправлення відремонтованих складових частин (систем) КТЗ поштою гарантійний строк обчислюється від дня доставки складової частини замовнику, а якщо складова частина потребує спеціального встановлення (підключення) або складання - від дня його здійснення. Складання здійснюється виконавцем або третьою стороною, якщо це передбачено відповідним договором.

Докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про те, що дилерська угода, яка була укладена між позивачем та ПАТ РЕНО Україна , включала безоплатний обмін або ремонт деталі, яка визнана несправною, а також виконання робіт, необхідних для здійснення такого обміну або ремонту деталі до набуття нею оригінального стану.

Аналогічна дилерська угода була укладена між позивачем та ТОВ ПЕЖО СІТРОЕН Україна , де уповноважений дилер зобов'язаний був здійснювати передпродажну підготовку, гарантійне обслуговування та після продажне обслуговування реалізованих транспортних засобів.

На підтвердження виконання дилерських угод платником податків надані: заяви, акти прийому-передачі, наряди-замовлення, акти виконаних робіт, договори купівлі-продажу, рекламаційні акти, меморіальні ордери.

Відповідно до п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз доказів, що наведені вище та норм податкового законодавства, що регулюють податкові зобов'язання платника податків, свідчать про відсутність в діях позивача заниження податкових зобов'язань за вказаними операціями.

Досліджуючи довід апеляції про порушення позивачем п.189.4 ст. 189 та 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за березень - серпень 2016 року на загальну суму 1 192 800 грн., колегія суддів встановила наступне.

Пункт 189.4. ст. 189 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Контролюючий орган, звинувачує позивача в проведенні фіктивних правочинів щодо отримання на комісію автомобілів від ТОВ Автостиль Київ через те, що ТОВ Автостиль Київ не придбавав такі автомобілі у ТОВ Автодрайв Плюс , ТОВ Радіал Україна .

Суд першої інстанції, спростовуючи дані звинувачення, обґрунтовано посилається на те, що вони базуються лише на відомостях отриманих з Системи автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань, Єдиного реєстру податкових накладних, а також та інформації з митних постів ДФС.

При цьому, судом правомірно було зазначено, що ТОВ Радіал Україна та ТОВ Автодрайв Плюс тривалий час працюють у даному сегменті ринку і могли придбати транспортні засоби до введення, тобто 01.01.2015 року, обов'язку платників податків реєструвати податкові накладні в ЄРПН податкових накладних.

Понад те, для того, щоб робити висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ Радіал Україна , а також ТОВ Автодрайв Плюс контролюючому органу необхідно було провести податкову перевірку зазначених контрагентів.

Водночас, за фактом передачі автомобіля від комітента ТОВ Автостиль Київ комісіонеру - ІП АІС АВТО - ЮГ були складені відповідні акти отримання товарів від комітента, акти на повернення товарів комітенту, які мають необхідні реквізити, податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Далі, апелянт зазначає про порушення позивачем п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні суми коригувань податкового кредиту з ПДВ на 929 168 грн. по автомобілям, які не були отримані на комісію.

Не приймаючі дані доводи, колегія суддів враховує надані позивачем, на їх спростування, податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, квитанції про реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування в ЄРПН, довіреності, звіт комісіонера та вважає правильним рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення рішення № 0006171401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 662 369,00 грн. та податкового повідомлення - рішення №0006181401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 064,00 грн.

Останнє, на що звертає апелянт, це те, що ІП АІС АВТО - ЮГ не виконало функції податкового агента при виплаті додаткового блага на загальну суму 138 123,07 грн., а тому йому правомірно було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб та збільшені зобов'язання з військового збору.

На думку апелянта додаткове благо виражалось у наданні позивачем фізичним особам безоплатних послуг з ремонту автомобілів.

Колегія суддів, критично відноситься до вказаних доводів та вважає, що вони не засновані на податковому законодавстві.

Слід вважати обґрунтованим скасування судом першої інстанції спірних податкових повідомлень - рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та сплати військового збору за наступними підставами.

Так, приписами ст. 162 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно положень ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Стаття 164 Податкового кодексу України визначає базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до положень пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Положеннями пп. 165.1.12 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів.

Окрім того, слід наголосити на тому, що вартість ремонтів, виконаних під час гарантійного строку експлуатації відшкодовується позивачу постачальниками таких авто (продавець, комітент, принципал).

З цього слідує висновок, що для постачальників автомобілів це є додатковими витратами після продажу автомобілів.

Слушно зауважити, що в акті перевірки контролюючий орган, зазначаючи про порушення позивачем обов'язків податкового агента, не конкретизував, в чому це порушення полягає і, лише в апеляційній скарзі, з'явилась версія, що безоплатні послуги з обслуговування та ремонту автомобілів надавались після закінчення строку гарантійного ремонту.

Однак, жодного доказу з цього приводу суб'єкт владних повноважень не зазначив і не навів жодного прикладу.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи, судом першої інстанції було достовірно встановлено надання з боку ІП АІС АВТО - ЮГ гарантійних послуг, відповідно до укладених договорів, висновки контролюючого органу про отримання особами додаткового блага, є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини справи в частині заниження позивачем доходів від отримання агентської винагороди за страхування автомобілів за 2014 рік на суму 115 807,00 грн. та обставини безпідставного завищення підприємством витрат на суму 168 940,00 грн., рішення суду, в цій частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом іноземного підприємства АІС АВТО - ЮГ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати, в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0006171401 від 07.04.2017 року (форма Р) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 529 895,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 132 474,00 грн. та в частині розподілу судових витрат.

Прийняти, в цій частині, нову постанову, якою позовну вимогу іноземного підприємства АІС АВТО - ЮГ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0006171401 від 07.04.2017 року (форма Р) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006171401 від 07.04.2017 року (форма Р) Головного управління ДФС в Одеській області в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 487 256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 814,00 грн.

У задоволенні позову іноземного підприємства АІС АВТО - ЮГ в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006171401 від 07.04.2017 року (форма Р) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основною сумою податкового зобов'язання в розмірі 42 639,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10 660,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь іноземного підприємства АІС АВТО - ЮГ (код за ЄДРПОУ 37008403) судові витрати у сумі 20 643 (двадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 89 коп.

В іншій частині судове рішення залишити - без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39398646) судовий збір у розмірі 32 165 (тридцять дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 06 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський

Повне судове рішення складено 31.07.2018 року.