Рішення

від 27.07.2018 по справі 643/11506/17

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/11506/17

Провадження № 2/643/1132/18

27.07.2018 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.,

за участі секретаря судових засідань - Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр , Голови ліквідаційної комісії Місюра Ірина Іванівна,Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 07.09.2017 звернулась до суду із позовом до відповідача, Комунального закладу охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр , в якому просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.

В обґрунтування позову зазначила, що на підставі наказу від 04.10.2010 №120-к вона прийнята на 0,25 посади лікаря-онколога поліклінічного відділення КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр . З 01.07.2012 на підставі наказу №67-к її переведено на 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №1 та 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №2. Однак, 01.08.2017 відповідно до наказу №10-ОС виданого головою ліквідаційної комісії КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр Місюра І.І., її звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Цей наказ та трудову книжку позивач отримала 04.08.2017.

Позивач вважала, що її звільнення з 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №1 та 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №2 є незаконним та безпідставним.

Так, як зазначила позивач, 05.09.2016 VII сесією Харківської обласної ради VII скликання прийнято рішення №283-VII про припинення шляхом ліквідації КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр . Однак її про вивільнення пов'язане із припиненням шляхом ліквідації КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр , у встановленому чинним законодавством порядку, не попереджено.

Вважала, що протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягала в наступному. Позивача внаслідок незаконного звільнення безпідставно позбавили права на отримання заробітку, внаслідок чого вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини, зазнала постійних хвилювань з приводу необхідності забезпечувати свою родину, перебуває у постійній нервовій та психологічній напрузі.

В судове засідання позивач та її представник, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги - ОСОБА_4, не з'явились, до його початку позивач звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 наполягала.

Від представника відповідача - Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації - ОСОБА_5,. до початку судового засідання надійшли письмові пояснення за позовом про те, що Управління охорони здоров'я Харківської облдержадміністрації (до перейменування - Департамент охорони здоров'я) ніколи не виступало для позивача в якості роботодавця і не вчиняло та не уповноважене вчиняти будь-яких розпорядчих дій з приводу трудових відносин між позивачем та КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр , не наділене жодними повноваженнями по внесенню змін або призупиненню дії розпорядчих документів або з скасування таких актів, а, відтак, не є належним відповідачем по справі.

Відповідачі - КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр та голова ліквідаційної комісії КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр на судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили. Відзив на позовну заяву, письмові заперечення чи заяви про відкладення розгляду справи, розгляд справи за їх відсутності зазначені відповідачі не надали, про час та місце розгляд справи сповіщались своєчасно та належним чином.

Суд, ознайомившись із заявами позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці, копія якої долучена до матеріалів справи, позивач, ОСОБА_2 відповідно до наказу №120-к від 04.10.2010 прийнята до КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр на 0,25 посади лікаря-онколога поліклінічного відділення. В подальшому, 01.07.2010 позивач переведена на 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №1 та 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №2. Наказом №10-ОС від 01.08.2017 ОСОБА_2 звільнена з займаних посад у зв'язку із ліквідацією організації, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.9,10).

В матеріалах справи наявна копія наказу №168-к від 20.09.2016, згідно якого (п.7.1) позивачу надано з 20.09.2016 соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 11,12).

З копії свідоцтва про народження дитини, ОСОБА_6, вбачається, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто соціальна відпустка по догляду за дитиною надавалась позивачу на строк з 20.09.2016 по 15.12.2017. Вказаний факт також підтверджено копією довідки №01-09/154 від 10.09.2017 (а.с. 13).

З наданих позивачем копій листів, надісланих на її поштову адресу КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр вбачається, що 06.07.2017 за №01-09/192 на її адресу направлено персональний лист-пропозицію щодо працевлаштування. Зі змісту вказаного листа вбачається, що позивача повідомлено про її майбутнє звільнення з займаних посад в зв'язку із припиненням шляхом ліквідації КЗОЗ, та наведено перелік актуальних вакансій, які позивачу запропоновано розглянути з метою її подальшого працевлаштування (а.с. 17-21). Вказаним листом позивачу запропоновано у строк до 31.07.2018 надати голові ліквідаційної комісії І.І. Місюра письмову відповідь з приводу згоди на працевлаштування та переведення її на роботу до іншого підприємства.

Як вбачається з довідки ХД ПАТ Укрпошта від 04.08.2017, вказаний лист-пропозиція відправлений на адресу позивача 08.07.2017 та отриманий нею особисто 04.08.2017 (а.с. 22).

01.08.2017 за вихідним номером №01-09/199 КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр направив на адресу позивача персональне повідомлення про звільнення її з займаної посади відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії І.І. Місюра від 01.08.2017. У вказаному персональному повідомленні позивачу пропонується до 11.08.22017 звернутися особисто до голови ліквідаційної комісії І.І. Місюра для отримання трудової книжки.

Вказане персональне повідомлення та копію наказу про звільнення позивач отримала поштою 04.08.2017, що підтверджено відповідною довідкою оператора поштового зв'язку (а.с. 26).

Таким чином, з наданих позивачем доказів вбачається, що попередження про майбутнє звільнення з пропозицією щодо працевлаштування та повідомлення про звільнення нею отримано фактично в один день, та реальної можливості скористатися запропонованими вакансіями та повідомити голову ліквідаційної комісії Місюра І.І. про прийняте рішення з приводу подальшого працевлаштування ОСОБА_2 не мала.

Згідно ст.1 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату, і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін. Трудовий договір породжує тривалі правовідносини між роботодавцем і працівником.

Загальні підстави для звільнення працівника з ініціативи роботодавця визначені у статті 40 КЗпП України, і за цими підставами у відповідних випадках може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим договором, незалежно від виконуваної роботи і займаної ним посади.

Зокрема, п.1ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Порядок вивільнення працівників врегульовано ст.49-2 КЗпП України.

Відповідно до коментованої статті про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільнені працівників і випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п.1ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Доказування цих обставин є обов'язком роботодавця.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 вказаної правової норми у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з переведенням на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, судом встановлено, що при звільненні позивача з займаних нею посад відповідачем - КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр не дотримано порядку та строків, визначених діючим трудовим законодавством, зокрема - строків попередження про звільнення, в зв'язку із чим позов в частині визнання звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_2 на роботі є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,але не більш як за один рік.

При цьому законодавцем передбачена можливість відшкодування працівникові й моральної шкоди, завданої працівникові порушенням його прав.

Відповідно до п.5 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу є середньоденна заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів.

В матеріалах справи наявна надана позивачем копія архівної довідки від 26.06.2018 про нарахування їй заробітної плати в період 2014-2016 років, але розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем до суду не надано. В зв'язку із перебуванням позивача з 20.09.2016 у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також через ненадання позивачем до суду відомостей про розмір заробітної плати яку б вона отримувала у період, що безпосередньо передував її звільненню, суд позбавлений можливості самостійно провести розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд наголошує, що з боку позивача та її представника, який надавав їй правову допомогу, за час розгляду справи судом клопотань про витребування чи забезпечення доказів не надходило, як і не надходило відомостей про хід ліквідаційної процедури КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр .

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В зв'язку із наведеним, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, суд, ухвалюючи рішення по справи враховує лише надані сторонами докази, оскільки згідно ч.2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд вважає, що внаслідок незаконного звільнення позивача їй дійсно заподіяно значні моральні страждання. Порушено її нормальні життєві зв'язки, стресові ситуації призвели до погіршення її емоційного та психологічного стану, вона перебуває у постійній тривозі та невпевненості у майбутньому. Позивач вимушена вирішувати спір в судовому порядку, відволікаючись від свого особистого життя.

Суд визначає розмір моральної шкоди 10000,00 гривень, вважаючи його таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі суд вважає за доцільне стягнути з відповідача - КЗОЗ Харківський обласний клінічний онкологічний центр на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду із позовом була звільнена від сплати судового збору.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст.2, 10-13, 258,259,263,265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити ОСОБА_2 на роботі у Комунальному закладі охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр на 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №1 та 0,5 посади лікаря променевого терапевта відділення променевої терапії №2.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 (десять тисяч грн. 00 коп.) гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр на користь держави судовий збір в розмірі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.) гривень.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Московський районний суд м. Харкова.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 61038 АДРЕСА_1.

Відповідач - Комунальний заклад охорони здоров'я Харківський обласний клінічний онкологічний центр , код ЄДРПОУ 02002776, 61070 м. Харків, вул. Лісопаркова, 4.

Відповідач - Голова ліквідаційної комісії КЗОЗ Харківський онкоцентр - Місюра Ірина Іванівна, м. Харків, вул. Лісопаркова, 4.

Відповідач: Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків, 61022 м-н Свободи, 5, Держпром, 9 під'їзд, 5 поверх.

Повне судове рішення складене 06.08.2018.

Суддя: Р.Є. Сиротников