Рішення

від 06.08.2018 по справі 825/2219/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року Чернігів Справа № 825/2219/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Семенівського районного суду Чернігівської області (далі - відповідач), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати незаконними та скасувати накази Семенівського районного суду Чернігівської області; "Про встановлення надбавки за інтенсивність праці" від 19.12.2017 №166-о, від 24.01.2018 №08-о, від 20.02.2018 №25-о, від 26.03.2018 №37-о, від 23.04.2018 №45-о, від 23.05.2018 №57-о в частині позбавлення позивачки надбавки за інтенсивність праці;

- визнати незаконними та скасувати накази Семенівського районного суду Чернігівської області; "Про преміювання" від 19.12.2017 №167-о, від 24.01.2018 №09-о, від 20.02.2018 №26-о, від 26.03.2018 №38-о, від 23.04.2018 №46-о, від 23.05.2018 №56-о в частині позбавлення позивачки премії;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області виплатити позивачці надбавку за інтенсивність праці та премію за грудень 2017 року, виходячи із середніх показників виплати премії та надбавки за інтенсивність праці по Чернігівській області, за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, виходячи із середніх показників виплати премії та надбавки за інтенсивність праці по Семенівському районному суду Чернігівській області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що незважаючи на фактичний не допуск її до виконання обов'язків помічника шляхом не надання доручень, позивачка добросовісно та на належному професійному рівні виконує доручення іншого судді як помічник судді, роблячи особистий внесок в загальні результати роботи суду, що на її думку, дає їй право отримувати премії нарівні з іншими помічниками суддів Семенівського районного суду Чернігівської області. Також, позивачка вважає, що такі дії збоку судді ОСОБА_2 носять умисний характер, переслідуючи на меті підставу для штучного звинувачення позивачки у невиконанні обов'язків помічника, неробстві, саботуванні роботи, не наводячи реальних доказів своїх висловлювань, результатом чого є позбавлення її надбавки за інтенсивність праці та премій.

Ухвалою від 08.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що вимоги викладені в позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що зобов'язання надання завдань чи доручень працівникові після поновлення на роботі не може охоплюватися самим судовим рішенням суду про поновлення працівника на роботі, бо судові рішення у такому разі не ухвалюються на майбутнє. Суд не може в цьому випадку змусити до певного характеру подальших трудових правовідносин з працівником, що поновлений на роботі, бо в такому разі суд вдасться не до правових висновків на підставі наявних фактів, а до прогнозування нашарувань вірогідностей розвитку тих чи інших подій, що не є завданням права. В даному випадку, не преміювання ОСОБА_1 та не оформлення їй надбавок за інтенсивність праці є лише похідними від неможливості виконання нею трудової функції за обійманою посадою, адже такі виплати провадяться залежно від виконаної роботи за посадою, якщо не мало місця суміщення працівником посад (у випадку роботи помічником судді це не вбачається можливим).

На погляд відповідача, позивачка плутає й не розуміє, або розуміє та на свій лад та невірно ототожнює такі поняття як "позбавлення премії" чи "позбавлення надбавки за інтенсивність праці" з більш тонкими поняттями "не преміювання на певному рівні", "не встановлення на певному рівні надбавки за інтенсивність праці". Зокрема, позивачка посилається на те, що до неї не мали місце настання обставин застосування дисциплінарних стягнень, а тому вона не повинна позбавлятися оспорюваних виплат. В той же час, не преміювання працівника на певному рівні відрізняється від цього, адже визначення рівня премій щодо кожного працівника відноситься до дискреційних повноважень власника, або уповноваженого ним органу (суб'єкта владних повноважень). У даному випадку, протягом заявлених позивачкою за позовом періодів часу мало місце не позбавлення її премії чи надбавки за інтенсивність праці, а тільки її не преміювання та не встановлення розміру надбавки за інтенсивність праці на такому рівні, з якого починаються відповідні грошові виплати. Це не є заходами дисциплінарного стягнення, адже такі доплати в контексті ситуації за позовом визначаються керівником установи помічникові судді за наслідками активної участі в оформленні судових справ, готуванні за дорученням судді проектів запитів, листів та інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретних справ, виконавчих документів, здійснення оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справах та іншим учасникам справи відповідно до вимог процесуального законодавства, виконання функції контролю за своєчасність: надсилання копій судових рішень, виконання інших доручень судці, що стосуються організації розгляду судових справ, чого позивачка за посадою не здійснює. Водночас, виплати заробітної плати позивачці, виходячи з розміру її посадового окладу з моменту її поновлення на роботі за рішенням суду в грудні 2017 року і по цей час провадяться, затримок немає.

Щодо виконання позивачкою за її твердженнями "доручень" іншого судді, відповідач зазначає, що в силу вимог ст.157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вона такому судді не підпорядковується, і відповідно, власник або уповноважений ним орган не повинен оплачувати виконання такої самодіяльної ініціативи з її боку, бо оплата праці здійснюється за посадою.

Крім цього, відповідач також вказує, що перед виданням оскаржуваних наказів власника або уповноважений ним орган відповідним суддею про це не було інформовано, роботу цього судді за законом забезпечує помічник судді, який закріплений за ним.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області також надано відзив на позов, в якому Управління з заявленими вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 №7-К позивачку було звільнено з посади помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області на підставі подання судді від 09.06.2017 вх. № 1946/17, ч.ч.2, 3 ст.157 Закону України "Про статус суддів", п.п.6, 7, 19, 22 "Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції", у зв'язку з відсутністю диплома про вищу юридичну освіту та втратою довіри судді.

Підставою для видання згаданого вище наказу було подання судді ОСОБА_2, у зв'язку з виявленням відсутності підтвердження наявності вищої юридичної освіти у помічника судді ОСОБА_1 та необґрунтоване зневажливе ставлення помічника ОСОБА_1 до роботи судді.

ОСОБА_1 оскаржила вказаний наказ про її звільнення у судовому порядку. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 у цивільній справі №744/697/17 у задоволенні її позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку було відмовлено. Проте, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 скасував, визнавши незаконним наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к про звільнення ОСОБА_1, і відповідно, поновив ОСОБА_1 на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 з 22.06.2017.

Семенівський районний суд Чернігівської області не погодився із наведеним рішенням суду апеляційної інстанції та подав касаційну скаргу. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у цивільній справі №744/697/17 щодо рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника судді було відкрите касаційне провадження, а також зупинене виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції частково до закінчення касаційного провадження (з урахуванням приписів п.2 та п.4 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, які унеможливлюють зупинення виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць).

04.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області з вимогою про поновлення її на роботі, надавши вступну та резолютивну частину зазначеного рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 та цієї ж дати, наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області, позивачка на роботі була поновлена.

В подальшому, Семенівським районним судом Чернігівської області було видано ряд наказів, а саме від 19.12.2017 №166-о, від 24.01.2018 №08-о, від 20.02.2018 №25-о, від 26.03.2018 №37-о, від 23.04.2018 №45-о, від 23.05.2018 №57-о та від 19.12.2017 №167-о, від 24.01.2018 №09-о, від 20.02.2018 №26-о, від 26.03.2018 №38-о, від 23.04.2018 №46-о, від 23.05.2018 №56-о про встановлення надбавки за інтенсивність праці та преміювання працівників патронатної служби, якими помічнику судді Бочкарьовій Н. С. надбавку та премію було встановлено у розмірі - 00% посадового окладу. З вказаними наказами позивачку ознайомлено, про що остання вказує в своєму позові.

Підставою для встановлення надбавки та премії у розмірі 00% від посадового окладу помічнику судді ОСОБА_2 вказано невиконання жодних доручень судді, внаслідок втрати довіри та відсутності внеску у забезпечення підготовки та організаційного забезпечення судових процесів.

Вважаючи вказані накази протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.92 Закону України від 10.12.2015 №889 "Про державну службу" (далі - Закон №889) до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Таким чином, з набранням чинності Закону України №899 посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби. В свою чергу, особливості патронатної служби в судах, органах та установах систем правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Статтею 157 Закону України від 02.06.2016 №1402 "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 02.06.2016 №1402) визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Аналогічна за змістом норма наведена також у Положенні про помічника судді загальної юрисдикції, яке затверджене рішенням Ради суддів України, від 25.03.2011 № 14 (далі - Положення), де зазначено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Тобто, призначення на посаду помічника судді, який з 2016 року є працівником нової патронатної служби відбувається виключно за поданням судді.

Вказаним Положенням також врегульовано питання оплати праці помічника судді, згідно якого помічник судді має право на оплату праці залежно від посади, яку він займає, якості, досвіду та стажу роботи.

Пунктом 16 Положення зазначено, що оплата праці помічника судді регулюється та встановлюється відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", іншими нормативно-правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів" затверджено умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах, зокрема, останнім встановлюється надбавка за інтенсивність праці (у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавка скасовується або її розмір зменшується) та здійснюється преміювання працівників патронатної служби відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах фонду преміювання відповідного державного органу.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників патронатних служб визначаються у положенні про преміювання, що діє у відповідному державному органі.

Згідно п.3. Положення про преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", працівників патронатної служби, службовців, робітників зайнятих обслуговуванням у Семенівському районному суді Чернігівської області - у межах наявного фонду оплати праці, працівникам апаратів судів можуть встановлюватись місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу. Вид преміювання визначає керівник апарату суду залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.

Аналогічні положення затверджені також п.15 Положення про помічника судді, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21, згідно якого, оплата праці помічника судді встановлюється відповідно до Законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про оплату праці" і нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що регулюють умови оплати праці працівників патронатних служб, у тому числі в системі правосуддя.

Керівник апарату суду має право, за поданням безпосереднього керівника, у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного суду помічнику судді встановлювати надбавку за інтенсивність праці, здійснювати преміювання відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання відповідного суду.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання помічника судді визначаються в положенні про преміювання, що діє у відповідному суді.

Відтак, преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій не є абсолютним та може обмежуватись, в силу чого, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати, виходячи з результатів роботи працівника.

Слід звернути увагу, що ОСОБА_1 хоча й перебуває у трудових відносинах з Семенівським районним судом Чернігівської області як помічник судді ОСОБА_2. (як встановлено судом поновлена на посаді), але жодних трудових функцій не виконує, через втрату довіри з боку судді. При цьому, позивачка вказує, що останній не надає їй жодних доручень, оскільки намагається перешкодити виконанню рішення суду про її поновлення на роботі, не даючи їй жодних доручень з метою звинувачення її у невиконанні обов'язків.

Так, пунктами 20, 21, 22 Положення від 25.03.2011 визначено, що основною формою взаємодії судді та його помічника є надання суддею помічникові судді доручень.

Проте, в даному випадку, зобов'язання надання завдань чи доручень працівникові, після його поновлення на роботі, не може охоплюватися та не охоплюється судовим рішенням про поновлення позивачки на роботі та залежить виключно від волевиявлення судді.

Як зазначає ОСОБА_2, жодних доручень по роботі ОСОБА_1 через втрату довір'я до неї він надавати не може, о тому трудову функцію помічника судді ОСОБА_2. та відповідно до цього роботу за штатною посадою, щодо якої на підставі законодавства встановлене виключне підпорядкування судді виконувати не може, що має наслідком відсутність особистого внеску в загальні результати роботи суду.

Тобто, не преміювання позивачки та не оформлення їй надбавок за інтенсивність праці є лише похідними від неможливості виконання нею трудової функції за посадою, яку обіймає, адже такі виплати провадяться залежно від виконаної роботи за посадою.

Також, на увагу не заслуговують посилання ОСОБА_1 щодо виконання нею доручень іншого судді, оскільки в силу вимог ст.157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вона такому судді не підпорядковується. Докази на спростування вказаної обставини відсутні.

Необґрунтованим є також посилання позивачки на порушення відповідачем ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, оскільки на її думку, середній заробіток за час вимушеного прогулу було виплачено Управлінням з фонду заробітної плати за рахунок зменшення премій всім працівникам Семенівського районного суду. В той же час, обґрунтовуючи дане твердження, жодних доказів таких дій позивачка не надає.

Крім того, питання правомірності або протиправності зменшення премій іншим працівникам Семенівського районного суду виходить за межі даного адміністративного позову та не стосується суті спірних правовідносин.

Щодо посилань на те, що до позивачки не мали місце настання обставин застосування дисциплінарних стягнень, а тому вона не повинна позбавлятися оспорюваних виплат, суд зазначає, що ст. 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (зі змінами і доповненнями), визначено виплати, які відносяться до основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та до інших заохочувальних виплат. Відповідно до цієї Інструкції до заохочувальних і компенсаційних виплат включаються винагороди та премії, що мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Види заохочень встановлюються в колективному договорі, іншому локальному нормативному акті.

Згідно ст.147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один із заходів стягнення - догана або звільнення. Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені й інші дисциплінарні стягнення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Частиною 3 ст.151 Кодексу законів про працю України заборонено протягом строку дії дисциплінарного стягнення застосовувати до працівника будь-яке заохочення (зокрема, виплату премій до святкових або ювілейних дат тощо).

Тобто за начедених норм законодавством, яке регулює спірні правовідносини, позбавлення премії певного виду застосовується у визначеному обсязі автоматично внаслідок накладення дисциплінарного стягнення.

В той же час не преміювання працівника на певному рівні відрізняється від цього, оскільки визначення рівня премій щодо кожного працівника відноситься до дискреційних повноважень власника, або уповноваженого ним органу (суб'єкта владних повноважень).

Аналогічним чином застосовується і рівень надбавки за інтенсивність праці.

Тобто не преміювання та не встановлення надбавки не є заходами дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1, адже такі доплати в контексті ситуації за позовом визначаються керівником установи помічникові судді за наслідками активної участі в оформленні судових справ, готуванні за дорученням судді проектів запитів, листів, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретних справ, виконавчих документів, здійснення оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справах та іншим учасникам справ відповідно до вимог процесуального законодавства, виконання функції контролю за своєчасність: надсилання копій судових рішень, виконання інших доручень судді, що стосуються організації розгляду судових справ, чого ОСОБА_1 за посадою не здійснює, в силу ненадання їй жодних доручень та залежить виключно від волевиявлення судді.

Враховуючи все вищевикладене, підстави визнавати оскаржувані накази незаконними та скасувати їх у суду об'єктивно відсутні. В свою чергу, позовні вимоги в частині зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області виплатити позивачці надбавку за інтенсивність праці та премію за грудень 2017 року, виходячи із середніх показників виплати премії та надбавки за інтенсивність праці по Чернігівській області, за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, виходячи із середніх показників виплати премії та надбавки за інтенсивність праці по Семенівському районному суду Чернігівській області задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними.

Щодо посилань відповідача про пропущення без поважних причин встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) строк звернення до адміністративного суду у частині оскарження наказів за період часу з грудня 2017 року по квітень 2018 року, суд зауважує, що згідно ст.2 Закону України "Про оплату праці", надбавки та премії входять до структури заробітної плати. В свою чергу, згідно ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З наведеного слідує, що строки, передбачені ч.5 ст.122 КАСУ на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції, суд зазначає, що положеннями КАСУ, зокрема, встановлені особливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які врегульовані ст.195 Кодексу, якою передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. В той же час, згідно частини 1 ст.12 КАСУ встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В свою чергу, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч.2 та ч.5 ст.12 КАСУ). Частиною 6 цієї статті визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; типові справи; оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Відповідно до ч.5 ст.262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАСУ). В той же час, згідно п.2 ч.6 ст.262 КАСУ суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. З огляду на наведені процесуальні норми, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки наявних матеріалів справи та наданих сторонами доказів достатньо для повного та всебічного розгляду справи.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Семенівського районного суду Чернігівської області (вул. Центральна,6, м. Семенівка, Чернігівської області, 15400, код ЄДРПОУ 02894421), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул. Гонча,37, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26295412), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання незаконними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 06 серпня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк