Постанова

від 30.07.2018 по справі 922/357/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. Справа № 922/357/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Агротемп" (вх.№ 1318 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року, повний текст якої складено 13.06.2018 року у приміщенні вказаного суду суддею Прохоровим С.А. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротемп", м. Харків,

до Фермерське господарство "Носовського В.П.", с. Сосонівка,

треті особи , що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-диво", 61166, м. Харків,

2) Липковатівський аграрний коледж, 63221, с. Липковатівка,

про стягнення 200000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротемп" з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Носовського В.П." суми заборгованості в розмірі 200 000 грн. Судові витрати ТОВ "Агротемп" просить покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що 08 серпня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДИВО" (позичальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № АТ0411-1з поворотної безоплатної фінансової допомоги від 11 квітня 2016 року (основний Договір), якою збільшувалась сума фінансової допомоги до 15 000 000,00 для позичальника. Строк повернення фінансової допомоги сторонами був визначений в пункті 2.5 основного договору у строк до 10 квітня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2018р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агротемп про вжиття заходів забезпечення позову, вжито заходів забезпечення позову, а саме: встановлено заборону для усіх державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно на здійснення будь-яких реєстраційних дій, у тому числі на внесення будь-яких записів (змін) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іншого речового права, права оренди на наступні об'єкти нерухомого майна, що розташовані на території Бірківської селищної ради Нововодолазького району Харківської області та знаходяться в оренді, а саме на земельні ділянки:

кадастровий № 6324255300:02:000:0124, площею 26,8032 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0127, площею 74,0740 га.

кадастровий № 6324255300:03:000:0080, площею 68,5696 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0133, площею 186,9442 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0131, площею 96,0342 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0130, площею 81,5751 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0129, площею 77,8913 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0128, площею 74,6648 га.

кадастровий № 6324255300:03:000:0077, площею 103,1493 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0132, площею 148,2419 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0126, площею 73,4332 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0123, площею 24,9706 га.

кадастровий № 6324255300:03:000:0075, площею 37,7306 га.

кадастровий № 6324255300:03:000:0076, площею 102,2585 га.

кадастровий № 6324255300:03:000:0078, площею 184,7273 га.

кадастровий № 6324255300:03:000:0079, площею 19,8804 га.

кадастровий № 6324255300:02:000:0016, площею 76,0226 га.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року скасовано заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 922/357/18 від 22.02.2018р.

В обґрунтування ухвали про скасування заходів щодо забезпечення позову місцевий господарський суд вказав, що оскільки 08.06.2018 року сторонами подано спільну заяву про призначення процедури врегулювання спору за участю судді, суд вважає, що змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 922/357/18 від 22.02.2018 р. слід скасувати.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що починаючи з 22.02.2018 року жодних змін у стані розрахунків між сторонами не відбулось, заборгованість не зменшена, а відповідач фактично ухиляється від проведення процедури примирення сторін за участю судді, а отже підстави для скасування вжитих заходів до забезпечення позову - відсутні.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник другої третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, пояснив, що на даний час спірні земельні ділянки перебувають у користуванні Липковатівського аграрного коледжу, а позивачем не надано будь-яких доказів про те, що на цих земельних ділянках перебуває врожай відповідача.

Представники відповідача та першої третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ер рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обгрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову зазначив про те, що у відповідь на вимогу позивача про стягнення заборгованості ФГ Носовського В.П. повідомило, що виконати свої зобов'язання, що витікають з зазначених договорів на даний час не має можливості, оскільки прибутки планується отримати виключно від майбутнього врожаю с/г продукції в 2018 році на орендованих земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Бірківської селищної ради Нововодолазького району Харківської області. ФГ Носовського В.П. були надані позивачу для ознайомлення інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок с/г призначення, що знаходяться в оренді у ФГ Носовського В.П.

Таким чином, позивач вважає, що саме ФГ Носовського В.П. вбачає єдиними джерелом можливого погашення заборгованості перед позивачем - доходи, отримані від реалізації майбутнього врожаю с/г продукції, що буде вирощений та зібраний з земельних ділянок с/г призначення, що розташовані на території Бірківської селищної ради Нововодолазького району Харківської області. Зважаючи на те, що основним видом діяльності ФГ Носовського В.П. , згідно з даними КВЕД є вирощування с/г продукції, а також враховуючи значну вартість заборгованості позивач має обґрунтовані побоювання, що виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог буде утруднене, якщо не вжити відповідних заходів, а саме у випадку якщо з тих чи інших причин врожай буде зібрано іншими особами, або ж зникне, або якщо з тих чи інших причин буде припинено право оренди ФГ Носовського В.П. на земельні ділянки. За наявною у позивача інформацією ФГ Носовського В.П. має намір передати земельні ділянки, належні йому на праві оренди, третій юридичній особі на підставі фіктивного договору суборенди з метою ухилитись від виконання своїх зобов'язань, оскільки врожай с/г культур 2018 року є єдиним майном відповідача, на яке може бути звернено стягнення на підставі рішення суду. Враховуючи значну вартість предмета спору (200 000,00 грн.) ФГ Носовського В.П. може здійснити заходи, спрямовані на приховування майна чи його умисне відчуження з метою уникнення від відповідальності, є обґрунтовані підстави стверджувати, що таке майно - врожай с/г культур 2018 року може зникнути, або якщо з тих чи інших причин буде припинено право оренди ФГ Носовського В.П, на земельні ділянки, що зробить неможливим виконання суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 4, 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, зокрема, забезпечення позову шляхом забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки перебувають у державній власності, а не у власності відповідача. Будь-яких доказів того, що на цих земельних ділянках перебуває врожай відповідача - відсутні.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається лише у випадку коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить забезпечити позов про стягнення грошових коштів не накладенням арешту на майно чи врожай, що належить відповідачу, а шляхом заборони державному реєстратору внесення будь-яких записів (змін) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іншого речового права (права оренди) на земельні ділянки. В судовому засіданні представник позивача не надав змістовних відповідей на питання колегії суддів щодо співвідношення обраних заходів для забезпечення позову з реальним виконанням рішення суду про стягнення грошових коштів.

На думку колегії суддів заходи забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору внесення будь-яких записів (змін) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іншого речового права (права оренди) на земельні ділянки не сприятиме меті вжиття таких заходів, передбаченої частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, а позивачем не доведено як наявність підстав для вжиття обраних саме позивачем заходів, так і обставини, покладені в основу його заяви про вжиття таких заходів , зокрема, перебування на земельних ділянках врожаю відповідача.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвалу місцевого господарського суду, якою скасовано вжиті у справі заходи забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 06.08.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.