Рішення

від 07.08.2018 по справі 905/544/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.2018р. Справа №905/544/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Київ в особі Дніпропетровської

філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Дніпро

до відповідача Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 36695,24 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Свістельник Г.О.-по дов.

від третьої сторони: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком , м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 36695,24 грн., у тому числі основний борг в сумі 26929,43 грн., інфляція в сумі 8120,91 грн. та три проценти річних в сумі 1644,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку №61-27 від 01.09.2003р. з урахуванням угоди про заміну сторони від 01.01.2016р. щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг за період з лютого 2015р. по січень 2016р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 11.04.2018р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на:

- відсутність у сторін документів щодо обсягу переданих від позивача відповідачу послуг під час підписання трьохсторонньої угоди про заміну сторони у зобов'язанні, внаслідок чого не можливо визначити обсяг переданих йому зобов'язань;

- визнання кредиторських вимог позивача Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ, внаслідок чого відсутній обов'язок відповідача сплачувати спірну суму заборгованості;

- відсутність документального підтвердження наданих послуг, приймаючи до уваги місцезнаходження Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м. Краматорськ, відсутність доказів вручення рахунків-актів споживачу;

- невірне нарахування інфляції.

Крім цього, у даному відзиві відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності.

03.05.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 27.04.2018р., згідно якої позивач стверджує про те, що:

- відповідачем було отримано всі оригінали документів на виконання договору про надання послуг електрозв'язку №61-27 від 01.09.2003р. під час підписання угоди про заміну сторони;

- спірний договір не було розірвано або визнано недійним в судовому порядку;

- споживачем не подано заяв про наявність пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів, що виключає обов'язок позивача проводити будь-які відновлювальні роботи та роботи перерахунок заборгованості;

- правові підстави для відключення телекомунікаційних послуг та розірвання договору або здійснення перерахунку в зв'язку з пошкодженням телекомунікаційних мереж та технічних засобів у розумінні п.11 ч.1 ст.32 Закону України Про телекомунікації , п.п.35, 52, 53, 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р., та п.п.3.1.2 і 5.2 договору у позивача були відсутні;

- відповідач своїм правом передбаченим законом та договором (п.3.1.2 договору) на відмову від договору не скористався;

- про факт наявності договірних відносин із позивачем відповідачу було відомо.

Крім того, зі змісту вказаної відповіді на відзив позивачем надано пояснення щодо суми нарахування основного боргу.

03.05.2018р. до суду від відповідача надійшли пояснення по справі від 16.04.2018р., в яких відповідач зазначив, що 07.11.2015р. відбулась державна реєстрація Управління поліції охорони в Донецькій області шляхом заснування юридичної особи і це утворення не пов'язано із перетворенням іншого суб'єкта права. Крім того, позивач зазначив, що він не є правонаступником третьої особи, а згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області.

Згідно з ухвалою від 04.05.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ.

Третя особа 30.05.2018р. надала письмові пояснення від 14.05.2018р. №75л/к, за змістом яких зазначила, що Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області оплатило отримані послуги електрозв'язку за договором №61-27 від 01.09.2003р. по березень 2015 року а тому, питання погашення зазначеної заборгованості є вирішеним та підстави для стягнення зазначеного боргу повторно з відповідача відсутні, а позовні вимоги незаконні.

30.05.2018р. відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив від 10.05.2018р. №789, в яких останній зазначив, що:

- позивачем не проводилось жодних дій, направлених на реальну передачу прав та обов'язків за договором №61-27 від 01.09.2003р.. від третьої особи до відповідача, а послуги електрозв'язку надавалися не відповідачу, а третій особі;

- фактично передача-приймання певних прав та обов'язків сторін не відбулась, а на початку 2016р. спірний договір взагалі було припинено;

- дію договору №61-27 від 03.05.2007р. не можна поширювати на відносини між позивачем та відповідачем починаючи з березня 2015р., оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління поліції охорони в Донецькій області було створено 07.11.2015р.;

- рішенням ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області кредиторські вимоги позивача були визнані та включені до четвертої черги вимог кредиторів, а тому питання повернення вказаного боргу є врегульованим у відповідності до приписів ст.121 ЦК України.

18.06.2018р. позивачем надано письмові пояснення від 15.06.2018р., в яких останній зазначив, що:

- позивач є правонаступником третьої особи, про що надав копію Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області;

- висновок Донецької Торгово-промислової палати від 19.08.2018р. який наданий третьою особою стосується питання проведення господарської діяльності УДСО при ГУМВС України в Донецькій області у м. Макіївка, вул.Черепанових, 161, в той час як спірні послуги надавались у м. Лиман;

- рішення за результатами розгляду вимог кредиторів від 26.02.2016р. №37л/к третьою особою не містить жодних посилань на спірний договір та не може бути належним доказом виконання зобов'язань по сплаті заборгованості;

- надані платіжні доручення третьою особою підтверджують наявність несплачених нарахувань у сумі 24367,47 грн. за період з квітня 2015р. по січень 2016р.

18.06.2018р. відповідачем надано пояснення по справі №811 від 11.06.2018р., в яких зазначив, що кредиторські вимоги позивача за спірним договором ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВВС України в Донецькій області визнані, ліквідаційна комісія УДСО при ГУМВС України в Донецькій області наданими поясненнями та рішенням про задоволення вимог кредиторів підтвердила свій обов'язок та наміри щодо виплати визначених сум в порядку приписів статті 112 ЦК України, а тому сторони спірного договору вчинили юридично значимі дії для врегулювання питання щодо погашення вказаної заборгованості задовго до початку розгляду даної справи судом.

11.07.2018р. до суду від позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи копію наказу Міністерства внутрішніх справ України №1399 від 07.11.2015р. Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішні справ , копію газети Урядовий кур'єр №221 (5595) від 26.11.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено, 01.09.2003р. між позивачем та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (третьою особою) був підписаний договір №61-27 про надання послуг електрозв'язку, згідно з умовами якого позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2.

У пунктах 1-34 додатку №1 до договору сторонами визначено перелік послуг електрозв'язку, які надаються споживачеві, зокрема: надання місцевого та автоматичного міжміського телефонного зв'язку, переоформлення і відновлення договору про надання послуг електрозв'язку, організація безпосереднього зв'язку, видача довідок про телефоні номери, надання можливості подання телеграми в кредит та інше.

У додатку №2 до договору сторонами узгоджено перелік послуг електрозв'язку, які надаються безоплатно.

Підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв телематичних служб та передавання даних, здійснювати перевірку відповідності абонентських пристроїв, пломбувати діодні приставки (розетки), усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомережі в контрольні технологічні терміни, проводити перерахунок абонентської плати, якщо пошкодження телефону не з вини споживача не усунуто протягом однієї доби у разі відключення електроживлення АТС енергопостачальною компанією, відключення телефону для потреб забезпечення зв'язком проведення масових спеціальних заходів, а також у разі виникнення стихійного лиха або за надзвичайних обставин тощо (п.2.1 договору).

В свою чергу, споживач (третя особа) має право у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відмовитись від їх отримання та припинити дію договору, користування додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону, користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС, користуватися додатковими точками безоплатно тощо (п.3.1 договору).

Відповідно до розділу 4 договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати (п.4.2 договору).

Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати), якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п.4.3 договору).

У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послу.

Нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення (п.4.9 договору).

Згідно розділу 7 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

01.01.2016р. між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони.

За змістом даної угоди третя особа передає, а відповідач набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №61-27 від 01.09.2003р. та визнається стороною по договору замість третьої особи.

Позивач надає свою згоду на заміну сторони у договорі.

За змістом п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору від 01.09.2003р. №61-27. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникла з березня 2015р. включно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, у зв'язку з наданням позивачем послуг електрозв'язку за період з лютого 2015р. по січень 2016р. відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 26929,43 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа вважається створеною згідно із ст.87 Цивільного кодексу України з дня її державної реєстрації.

Управління поліції охорони в Донецькій області утворене відповідно до п.4 ст.3, ст.13, ч.1 ст.15, п.п.19, 20 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію , наказом голови Національної поліції України від 06.11.2015р. №48 Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області .

07.11.2015р. відбулась державна реєстрація створеного розпорядчим актом органу державної влади Управління поліції охорони в Донецькій області (відповідача).

Згідно Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області останнє є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони. Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, до основних видів діяльності якого відноситься охорона об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами; охорона на договірних засадах фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності, здійснення технічних заходів охоронного призначення, технічний захист інформації, реагування на спрацювання технічних засобів охоронного призначення тощо.

Таким чином, внаслідок проведення 07.11.2015р. державної реєстрації Управління поліції охорони в Донецькій області останнє стало здатним набувати цивільні права та відповідні обов'язки, бути суб'єктом цивільних відносин.

Як було зазначено вище, 01.01.2016р. між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони, за змістом якої відповідач фактично замінив третю особу у зобов'язаннях, що виникли з договору про надання послуг електрозв'язку від 01.09.2003р. №61-27.

При цьому, як було узгоджено сторонами, на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з березня 2015р.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідачем угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016р. не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.

Таким чином, за висновками суду, у зв'язку з укладанням сторонами угоди від 01.01.2016р. до договору №61-27 від 01.09.2003р. права та обов'язки, які існували у третьої особи за даним договором з 01.03.2015р. перейшли до відповідача.

Посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області суд до уваги не приймає.

Зокрема, у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні не внаслідок правонаступництва, а саме у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором №61-27 від 01.09.2003р. починаючи з березня 2015р. Відповідні оригінал договору №61-27 від 01.09.2003р. та укладені на його виконання документів були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідач з цього приводу, надана угода не містить.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості за певний період саме позивач має надати відповідний розрахунок, а також довести наведені у цьому розрахунку нарахування.

Виходячи зі змісту наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №61-27 від 01.09.2003р. (а.с.17), наявні відомості про заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 26929,43 грн. за період з 02.2015р. по 01.2016р. При цьому, згідно розрахунку крім спірного періоду лютий 2015р. - січень 2016р. позивачем також враховано заборгованість в сумі 13989,73 грн. станом на 01.11.2014р., а також заборгованість за період з листопада 2014р. по січень 2015р.

В підтвердження даних нарахувань позивачем до справи додано рахунки-акти від 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.. 31.01.2016р.

Згідно із п.72 правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) авторизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст. 24 Закону України Про телекомунікації щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється із Законом України Про підтвердження відповідності відповідно до вимог НКРЗІ.

Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України Про телекомунікації .

Відповідно до п.5.15 Умов порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком , що оприлюднені на офіційному web-сайті http://www.ukrtelecom.ua , кількість та вартість послуг телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за послуги, що належить позивачу, та тарифу/тарифного плану на кожну окрему послугу.

Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, згідно п.4.6 договору №61-27 від 01.09.2003р. у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послу.

При цьому, за висновками суду, враховуючи відсутність у відповідача прав та обов'язків за договором №61-27 від 01.09.2003р. до 28.02.2015р., відсутні й відповідні правові підстави для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати надані послуги до цієї дати.

Так, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг за період з березня 2015р. по січня 2016р.

Як встановлено, згідно розрахунку позивача за період з листопада 2014р. по січень 2016р. нараховано заборгованість в сумі 36805,10 грн. У графі 3 розрахунку містяться відомості щодо проведених оплат на суму 23865,40 грн.

Проте, третьою особою в якості доказів сплати позивачу грошових коштів за договором №61-27 від 01.09.2003р. до матеріалів справи надано наступні копії платіжних доручень:

- №21745 від 20.10.2014р. на суму 1743,37 грн. за рахунком №61-27.5.2014 від 31.05.2014р. за послуги зв'язку;

- №21746 від 20.10.2014р. на суму 10,02 грн. за рахунком №61-27.5.2014 від 31.05.2014р. за послуги зв'язку-пеня;

- №23035 від 21.11.2014р. на суму 2133,01 грн. за рахунком №1401030061000273.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №23036 від 21.11.2014р. на суму 15,68 грн. за рахунком №1401030061000273.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

-№24534 від 26.12.2014р. на суму 2782,69 грн. за рахунком №1401030061000273.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №24535 від 26.12.2014р. на суму 37,53 грн. за рахунком №1401030061000273.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №24530 від 26.12.2014р. на суму 2476,13 грн. за рахунком №1401030061000273.8.2014 від 31.08.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №24531 від 26.12.2014р. на суму 66,78 грн. за рахунком №1401030061000273.8.2014 від 31.08.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №23278 від 27.11.2014р. на суму 2480,86 грн. за рахунком №1401030061000273.9.2014 від 30.09.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

-№23279 від 27.11.2014р. на суму 91,55 грн. за рахунком №1401030061000273.9.2014 від 30.09.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №24526 від 26.12.2014р. на суму 2478,60 грн. за рахунком №1401030061000273.10.2014 від 30.10.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №24527 від 26.12.2014р. на суму 115,70 грн. за рахунком №1401030061000273.10.2014 від 30.10.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №341 від 21.01.2015р. на суму 2457,68 грн. за рахунком №1401030061000273.11.2014 від 30.11.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №342 від 21.01.2015р. на суму 126,16 грн. за рахунком №1401030061000273.11.2014 від 30.11.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №3225 від 31.03.2015р. на суму 2502,12 грн. за рахунком №1401030061000273.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №3226 від 31.03.2015р. на суму 105,15 грн. за рахунком №1401030061000273.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №6124 від 31.08.2015р. на суму 2524,58 грн. за рахунком №1401030061000273.1.2015 від 31.01.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №9125 від 31.08.2015р. на суму 46,96 грн. за рахунком №1401030061000273.1.2015 від 31.01.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №8007 від 31.07.2015р. на суму 2457,60 грн. за рахунком №1401030061000273.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №8008 від 31.07.2015р. на суму 66,64 грн. за рахунком №1401030061000273.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №9210 від 01.09.2015р. на суму 2495,65 грн. за рахунком №1401030061000273.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №9211 від 01.09.2015р. на суму 181,14 грн. за рахунком №1401030061000273.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27.

Однак, копії платіжних доручень №21745 від 20.10.2014р., №21746 від 20.10.2014р., №23035 від 21.11.2014р., №23036 від 21.11.2014р., №24534 від 26.12.2014р. №24535 від 26.12.2014р., №24530 від 26.12.2014р., №24531 від 26.12.2014р., №23278 від 27.11.2014р., №23279 від 27.11.2014р., №24526 від 26.12.2014р., №24527 від 26.12.2014р., №341 від 21.01.2015р., №342 від 21.01.2015р., №3225 від 31.03.2015р., №3226 від 31.03.2015р., №6124 від 31.08.2015р. №9125 від 31.08.2015р. не можуть бути взяті судом до уваги як докази сплати основного боргу по договору №61-27 від 01.09.2003р., №8007 від 31.07.2015р., №8008 від 31.07.2015р. оскільки, вказаними платіжними дорученнями третьою особою сплачені послуги не за спірний період (з лютий 2015р. по грудень 2016р.), який є предметом розгляду справи №905/544/18.

Крім того, з копії платіжного доручення №8007 від 31.07.2015р. вбачається сплата третьою особою на користь позивача грошових коштів за лютий 2015р. (спірний період визначений позивачем), однак, як було встановлено вище право вимоги позивача до відповідача з урахуванням угоди про зміну сторони від 01.01.2016р. настало лише з березня 2015р., а тому вказане платіжне доручення не може розглядатися судом, оскільки вимога позивача про стягнення грошових коштів за послуги за лютий 2015р. є неправомірною.

При цьому, з копії платіжного доручення №9210 від 01.09.2015р. вбачається сплата третьою особою на користь позивача грошових коштів за березень 2015р. (тобто, за місяць, що входить до спірного періоду) на суму 2495,65 грн.

Платіжні доручення №8008 від 31.07.2015р., №9211 від 01.09.2015р., які також додані третьою особою, судом не враховуються, оскільки даними платежами третьою особою сплачувалась на користь позивача пеня, а не основний борг.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків , встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі по тексту Інструкція ).

При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи зі змісту наданого третьою особою платіжного доручення №9210 від 01.09.2015р. третьою особою було зазначено: „Оплата рах.№1401030061000273.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27 .

Проте, даний платіж щодо погашення заборгованості за березень 2015р. у розрахунку позивача не врахований.

Посилання відповідача на неотримання Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області послуг від позивача у повному обсязі, внаслідок його знаходження та реєстрації до листопада 2014р. в місті Донецьку, втрати частини майна внаслідок проведення антитерористичної операції суд відхиляє, враховуючи, що в період безпосереднього отримання даних послуг відповідач ще не набув прав та обов'язків сторони за договором №247 від 03.05.2007р. та, які наслідок, не може знати про стверджуванні обставини. При цьому, третьою особою будь-яких доказів щодо звернення до позивача з вимогою про припинення договору, відмови від отримання послуг в період з липня 2014р. по листопад 2014р., наявності претензій щодо якості, обсягу наданих послуг до справи не надано.

Відповідач у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях також стверджує про відсутність в нього зобов'язання зі сплати спірної заборгованості внаслідок визнання даного боргу ліквідаційною комісією третьої особи та включенням вимог позивача до четвертої черги вимог кредиторів та про їх задоволення в порядку визначеному ч.4 ст.112 Цивільного кодексу України.

Проте, за висновками суду, зі змісту даного рішення відсутні будь-які відомості щодо визнання кредиторських вимог позивача саме за договором №61-27 від 01.09.2003р. Інших доказів в підтвердження викладених обставин відповідачем, третьою особою до матеріалів справи не надано.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги умови договору №61-27 від 01.09.2003р. щодо проведення розрахунку не пізніше до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг, відповідно, не пізніше 20.03.2015р., 20.04.2015р., 20.05.2015р., 20.06.2015р., 20.07.2015р., 20.08.2015р., 20.09.2015р., 20.10.2015р., 20.11.2015р., 20.12.2015р, 20.01.2016р.

Як наслідок, право позивача на відповідний позов виникло з 21.03.2015р., з 21.04.2015р. та т.д.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 19.03.2018р. (згідно поштового штампу на конверті), судом встановлен відсутність порушень з боку позивача встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності за період з березня 2015р. (право вимоги якого настало на підставі угоди про зміну сторони від 01.01.2016р.) по січень 2016р.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за лютий 2015р. підлягають залишеню без задоволення, оскільки у сторін виникли відповідні зобов'язання за договором №61-27 від 01.09.2003р. з березня 2015р., то і відповідні правові підстав для стягнення з відповідача заборгованості за лютий 2015р. є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене позов про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги підлягає частковому задоволенню в сумі 24367,47 грн. за період з березня 2015р. по січень 2016р.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 8120,91 грн. за період з березня 2016р. по лютий 2018р. та три проценти річних в сумі 1644,90 грн. за період з 01.03.2016р. по 14.03.2018р.

Враховуючи висновки суду про часткову неправомірність позовних вимог, внаслідок проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляція в сумі 7348,32 грн. з березня 2016р. по лютий 2018р. та три проценти річних в сумі 1488,41 грн. за період з 01.03.2016р. по 14.03.2018р.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 81, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро до Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 36695,24 грн., у тому числі основний борг в сумі 26929,43 грн., інфляція в сумі 8120,91 грн. та три проценти річних в сумі 1644,90 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Італійська, буд. 84, р/р 26006212000076 в відділенні №313/04 АБ Укргазбанк , МФО 320478, ЄДРПОУ 40109189) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, р/р №2600231843 в ПАТ ПУМБ м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії ПАТ Укртелеком (49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26, ЄДРПОУ 25543196, адреса для листування: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 85) основний борг в сумі 24367,47 грн., три проценти річних в сумі 1488,41 грн. та інфляцію в сумі 7348,32 грн., всього заборгованість в сумі 33204,20 грн., судовий збір в сумі 1594,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 07.08.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина