Постанова

від 20.12.2018 по справі 905/544/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа № 905/544/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - Рабко Т.О., довіреність від 14.03.2018 № 3142 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4984 від 28.02.2018 (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

відповідача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Управління поліції охорони в Донецькій області (вх. № 392Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2018 (повний текст складено 07.08.2018) у справі № 905/544/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії, м. Дніпро,

до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області,

про стягнення 36695,24 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління поліції охорони в Донецькій області про стягнення 36695,24 грн заборгованості з оплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг за договором про надання послуг електрозв'язку № 61-27 від 01.09.2003, з урахуванням угоди про заміну сторони від 01.01.2016, за період з лютого 2015 по січень 2016, у тому числі: основний борг в сумі 26929,43 грн; інфляційні в сумі 8120,91 грн та 3% річних в сумі 1644,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 61-27 від 01.09.2003 про надання послуг електрозв'язку. В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення ст.ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

В процесі розгляду справи № 905/544/18 Господарським судом Донецької області ухвалою від 04.05.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.08.2018 у справі № 905/544/18 (суддя Левшина Г.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33204,20 грн, з яких: 24367,47 грн основного боргу; 1488,41 грн 3% річних та 7348,32 грн інфляційних, а також стягнуто судовий збір в сумі 1594,37 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Управління поліції охорони в Донецькій області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 1461/18 від 30.08.2018), в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що жодних дій, направлених на реальну передачу прав та обов'язків за укладеним між сторонами договором № 61-27 від 01.09.2003 від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Управління поліції охорони в Донецькій області позивачем не проводилось. Телекомунікаційні послуги надавались не УПО в Донецькій області, а УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, у зв'язку з чим, дію договору № 61-27 від 01.09.2003 не можна поширити на відносини між ПАТ Укртелеком та Управлінням поліції охорони в Донецькій області починаючи з березня 2015.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 905/544/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

На виконання зазначеної ухвали позивач - ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії за вх. № 4266/18 від 14.09.2018 надало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує на те, що заміна сторони у зобов'язанні відбувалась не внаслідок правонаступництва, а внаслідок досягнення всіма сторонами згоди, щодо такої заміни. 01.01.2016 між ПАТ "Укртелеком", Управлінням поліції охорони в Донецькій області та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області була укладена угода про заміну сторони. Управління поліції охорони в Донецькій області було отримано від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області усі оригінали документів на виконання договору про надання послуг електрозв'язку № 61-27 від 01.09.2003 та прийнято усі права та обов'язки боржника, в тому числі по оплаті боргу. Вказана угода від 01.01.2016 про заміну сторони в зобов'язанні відповідачем не оспорювалась, таким чином право та обов'язки, які існували у третьої особи, перейшли до відповідача за даним договором.

Третя особа - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області на виконання ухвали від 04.09.2018 за вх. № 4414/18 від 21.09.2018 також надало відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, передає до новоутвореного суду судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

За приписами ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З метою дотримання вимог ч.ч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання п. 4 р. ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого Наказом ДСАУ № 475 від 20.09.2018, у зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом з 01.10.2018 на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та Указу Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 "Про переведення суддів", всі нерозглянуті справи, що перебували у провадженні Донецького апеляційного господарського суду, згідно з Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2018 передані до Східного та Центрального апеляційних господарських судів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018.

19.10.2018 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 905/544/18 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 905/544/18 прийнято зазначену справу до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2018 об 11:00 год.

Приймаючи до уваги неявку у судове засідання 27.11.2018 представників відповідача та третьої особи, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 20.12.2018 о 10:00 год.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Барбашової С.В., 17.12.2018 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 905/544/18 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

Представник відповідача - Управління поліції охорони в Донецькій області в судове засідання 20.12.2018 не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними поштовими рекомендованими повідомленнями № 6102226715095, 12.12.2018 подав через канцелярію суду за вх.№ 2307 клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника, який буде знаходитись у службовому відрядженні.

Розглянувши клопотання представника відповідача, колегія суддів відмовила у його задоволенні з таких підстав.

За приписами ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неможливість з'явитись в судове засідання одного представника не позбавляє відповідача можливості направити в судове засідання іншого представника на підставі довіреності, а неможливість направити іншого представника в судове засідання відповідачем не обґрунтовано та не доведено.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів апеляційної інстанції залишає без задоволення заяву відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник 3-ї особи - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області також в судове засідання 20.12.2018 не прибув, про причину неявки в судовому засіданні не повідомив, хоча про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними поштовими рекомендованими повідомленнями № 6102226718087.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача та 3-ї особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає за можливе про можливість здійснення перегляду рішення суду першої інстанції а відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Позивач у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2018 у справі № 905/544/18 залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, колегія суддів встановила.

01.09.2003 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (Укртелеком) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (третьою особою) був підписаний договір № 61-27 про надання послуг електрозв'язку, згідно з умовами якого позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2.

У пунктах 1-34 додатку №1 до договору сторонами визначено перелік послуг електрозв'язку, які надаються споживачеві, зокрема: надання місцевого та автоматичного міжміського телефонного зв'язку, переоформлення і відновлення договору про надання послуг електрозв'язку, організація безпосереднього зв'язку, видача довідок про телефоні номери, надання можливості подання телеграми в кредит та інше.

У додатку №2 до договору сторонами узгоджено перелік послуг електрозв'язку, які надаються безоплатно.

Відповідно до п.2.1 договору ідприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв телематичних служб та передавання даних, здійснювати перевірку відповідності абонентських пристроїв, пломбувати діодні приставки (розетки), усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомережі в контрольні технологічні терміни, проводити перерахунок абонентської плати, якщо пошкодження телефону не з вини споживача не усунуто протягом однієї доби у разі відключення електроживлення АТС енергопостачальною компанією, відключення телефону для потреб забезпечення зв'язком проведення масових спеціальних заходів, а також у разі виникнення стихійного лиха або за надзвичайних обставин, тощо.

Згідно з п.3.1 договору споживач (третя особа) має право у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відмовитись від їх отримання та припинити дію договору, користування додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону, користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС, користуватися додатковими точками безоплатно, тощо.

У розділі 4 договору сторони домовились, що послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до п.4.2 договору споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати.

Згідно з п.4.3 договору споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати), якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Відповідно до п.4.6 договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послу.

Нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення (п.4.9 договору).

Згідно розділу 7 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони.

За змістом даної угоди третя особа передає, а відповідач набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №61-27 від 01.09.2003 та визнається стороною по договору замість третьої особи.

Позивач надає свою згоду на заміну сторони у договорі.

Відповідно до п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору від 01.09.2003 №61-27. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникла з березня 2015р. включно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, у зв'язку з наданням позивачем послуг електрозв'язку за період з лютого 2015 по січень 2016 відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 26929,43 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39432,79 грн, інфляційні в сумі 12248,47 грн та 3% річних в сумі 2596,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа вважається створеною згідно із ст.87 Цивільного кодексу України з дня її державної реєстрації.

Управління поліції охорони в Донецькій області утворене відповідно до п.4 ст.3, ст.13, ч.1 ст.15, п.п.19, 20 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", наказом голови Національної поліції України від 06.11.2015 №48 "Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області".

07.11.2015 відбулась державна реєстрація створеного розпорядчим актом органу державної влади Управління поліції охорони в Донецькій області (відповідача).

Згідно Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області, затверджене наказом Національної поліції №48 від 06.11.2016, останнє є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони. Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, до основних видів діяльності якого відноситься охорона об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами; охорона на договірних засадах фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності, здійснення технічних заходів охоронного призначення, технічний захист інформації, реагування на спрацювання технічних засобів охоронного призначення тощо.

Таким чином, внаслідок проведення 07.11.2015 державної реєстрації Управління поліції охорони в Донецькій області останнє стало здатним набувати цивільні права та відповідні обов'язки, бути суб'єктом цивільних відносин.

Як було зазначено вище, 01.01.2016 між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони, за змістом якої відповідач фактично замінив третю особу у зобов'язаннях, що виникли з договору про надання послуг електрозв'язку № 61-27 від 01.09.2003.

При цьому, як було узгоджено сторонами, на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з березня 2015 включно.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідачем угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016 не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.

Таким чином, у зв'язку з укладанням сторонами угоди від 01.01.2016 до договору № 61-27 від 01.09.2003 права та обов'язки, які існували у третьої особи за даним договором з 01.03.2015 перейшли до відповідача.

Посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області колегія суддів до уваги не приймає.

Зокрема, у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні не внаслідок правонаступництва, а саме у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором № 61-27 від 01.09.2003 починаючи з 01.03.2015. Відповідні оригінал договору № 61-27 від 01.09.2003 та укладені на його виконання документи були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідача з цього приводу, надана угода не містить.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості за певний період саме позивач має надати відповідний розрахунок, а також довести наведені у цьому розрахунку нарахування.

З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості

Виходячи зі змісту наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №61-27 від 01.09.2003р. (а.с.17), наявні відомості про заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 26929,43 грн. за період з 02.2015р. по 01.2016р. При цьому, згідно розрахунку крім спірного періоду лютий 2015р. - січень 2016р. позивачем також враховано заборгованість в сумі 13989,73 грн. станом на 01.11.2014р., а також заборгованість за період з листопада 2014р. по січень 2015р.

В підтвердження даних нарахувань позивачем до справи додано рахунки-акти від 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.. 31.01.2016р.

Згідно із п.72 правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) авторизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст. 24 Закону України Про телекомунікації щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється із Законом України Про підтвердження відповідності відповідно до вимог НКРЗІ.

Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України Про телекомунікації .

Відповідно до п.5.15 Умов порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком , що оприлюднені на офіційному web-сайті http://www.ukrtelecom.ua , кількість та вартість послуг телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за послуги, що належить позивачу, та тарифу/тарифного плану на кожну окрему послугу.

Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, згідно п.4.6 договору №61-27 від 01.09.2003р. у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послу.

При цьому, за висновками суду, враховуючи відсутність у відповідача прав та обов'язків за договором №61-27 від 01.09.2003 до 28.02.2015, відсутні й відповідні правові підстави для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати надані послуги до цієї дати.

Так, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг за період з березня 2015 по січень 2016.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку позивача за період з листопада 2014 по січень 2016 нараховано заборгованість в сумі 36805,10 грн. У графі 3 розрахунку містяться відомості щодо проведених оплат на суму 23865,40 грн.

Проте, третьою особою в якості доказів сплати позивачу грошових коштів за договором №61-27 від 01.09.2003 до матеріалів справи надано наступні копії платіжних доручень:

- №21745 від 20.10.2014р. на суму 1743,37 грн. за рахунком №61-27.5.2014 від 31.05.2014р. за послуги зв'язку;

- №21746 від 20.10.2014р. на суму 10,02 грн. за рахунком №61-27.5.2014 від 31.05.2014р. за послуги зв'язку-пеня;

- №23035 від 21.11.2014р. на суму 2133,01 грн. за рахунком №1401030061000273.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №23036 від 21.11.2014р. на суму 15,68 грн. за рахунком №1401030061000273.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

-№24534 від 26.12.2014р. на суму 2782,69 грн. за рахунком №1401030061000273.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №24535 від 26.12.2014р. на суму 37,53 грн. за рахунком №1401030061000273.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №24530 від 26.12.2014р. на суму 2476,13 грн. за рахунком №1401030061000273.8.2014 від 31.08.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №24531 від 26.12.2014р. на суму 66,78 грн. за рахунком №1401030061000273.8.2014 від 31.08.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №23278 від 27.11.2014р. на суму 2480,86 грн. за рахунком №1401030061000273.9.2014 від 30.09.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

-№23279 від 27.11.2014р. на суму 91,55 грн. за рахунком №1401030061000273.9.2014 від 30.09.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №24526 від 26.12.2014р. на суму 2478,60 грн. за рахунком №1401030061000273.10.2014 від 30.10.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №24527 від 26.12.2014р. на суму 115,70 грн. за рахунком №1401030061000273.10.2014 від 30.10.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №341 від 21.01.2015р. на суму 2457,68 грн. за рахунком №1401030061000273.11.2014 від 30.11.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №342 від 21.01.2015р. на суму 126,16 грн. за рахунком №1401030061000273.11.2014 від 30.11.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №3225 від 31.03.2015р. на суму 2502,12 грн. за рахунком №1401030061000273.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №3226 від 31.03.2015р. на суму 105,15 грн. за рахунком №1401030061000273.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №6124 від 31.08.2015р. на суму 2524,58 грн. за рахунком №1401030061000273.1.2015 від 31.01.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №9125 від 31.08.2015р. на суму 46,96 грн. за рахунком №1401030061000273.1.2015 від 31.01.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №8007 від 31.07.2015р. на суму 2457,60 грн. за рахунком №1401030061000273.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №8008 від 31.07.2015р. на суму 66,64 грн. за рахунком №1401030061000273.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27;

- №9210 від 01.09.2015р. на суму 2495,65 грн. за рахунком №1401030061000273.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно договору №61-27;

- №9211 від 01.09.2015р. на суму 181,14 грн. за рахунком №1401030061000273.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно договору №61-27.

Однак, копії платіжних доручень №21745 від 20.10.2014р., №21746 від 20.10.2014р., №23035 від 21.11.2014р., №23036 від 21.11.2014р., №24534 від 26.12.2014р. №24535 від 26.12.2014р., №24530 від 26.12.2014р., №24531 від 26.12.2014р., №23278 від 27.11.2014р., №23279 від 27.11.2014р., №24526 від 26.12.2014р., №24527 від 26.12.2014р., №341 від 21.01.2015р., №342 від 21.01.2015р., №3225 від 31.03.2015р., №3226 від 31.03.2015р., №6124 від 31.08.2015р. №9125 від 31.08.2015р. не можуть бути взяті судом до уваги як докази сплати основного боргу за договором №61-27 від 01.09.2003, №8007 від 31.07.2015, №8008 від 31.07.2015 оскільки, вказаними платіжними дорученнями третьою особою сплачені послуги не за спірний період (з лютого 2015 по грудень 2016), який є предметом розгляду справи №905/544/18.

Крім того, з копії платіжного доручення №8007 від 31.07.2015 вбачається сплата третьою особою на користь позивача грошових коштів за лютий 2015 (спірний період визначений позивачем).

Однак, як встановлено вище право вимоги позивача до відповідача з урахуванням угоди про зміну сторони від 01.01.2016 настало лише з березня 2015, а тому вказане платіжне доручення не може розглядатися судом, оскільки вимога позивача про стягнення грошових коштів за послуги за лютий 2015 є неправомірною.

При цьому, з копії платіжного доручення №9210 від 01.09.2015 вбачається, що третьою особою на користь позивача сплачено грошових коштів за березень 2015 (тобто, за місяць, що входить до спірного періоду) на суму 2495,65 грн.

Платіжні доручення №8008 від 31.07.2015 та №9211 від 01.09.2015р, які також додані третьою особою, судом не враховуються, оскільки даними платежами третьою особою сплачувалась на користь позивача пеня, а не основний борг.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків , встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22 (далі по тексту Інструкція ).

Відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З платіжного доручення № 9210 від 01.09.2015 вбачається, що третьою особою зазначено: Оплата рах. №1401030061000273.3.2015 від 31.03.2015 за послуги зв'язку згідно договору №61-27 .

Проте, даний платіж щодо погашення заборгованості за березень 2015 у розрахунку позивача не врахований.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2015 по січень 2016 становить 24367,47 грн.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що дію договору № 61-27 від 01.09.2003 не можна поширити на відносини між ПАТ Укртелеком та Управлінням поліції охорони в Донецькій області починаючи з березня 2015, оскільки телекомунікаційні послуги надавались не УПО в Донецькій області, а УДСО при ГУМВС України в Донецькій області і фактичної передачі певних прав та обов'язків сторін за договором не відбулося.

Колегія суддів вважає вказане твердження відповідача безпідставним, оскільки у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором № 61-27 від 01.09.2003. Відповідні оригінал договору № 61-27 від 01.09.2003 та укладені на його виконання документи були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідача з цього приводу, вказана угода не містить.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги умови договору № 61-27 від 01.09.2003 щодо проведення розрахунку не пізніше до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг, відповідно, не пізніше 20.03.2015р., 20.04.2015р., 20.05.2015р., 20.06.2015р., 20.07.2015р., 20.08.2015р., 20.09.2015р., 20.10.2015р., 20.11.2015р., 20.12.2015р, 20.01.2016р.

Як наслідок, право позивача на відповідний позов виникло з 21.03.2015р., з 21.04.2015р. та т.д.

З поштового штампу на конверті вбачається, що позовна заява направлена до суду 19.03.2018, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності за період з березня 2015 (право вимоги якого настало на підставі угоди про зміну сторони від 01.01.2016) по січень 2016.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за лютий 2015 підлягають залишенню без задоволення, оскільки у сторін виникли відповідні зобов'язання за договором № 61-27 від 01.09.2003 з березня 2015, то і відповідні правові підстав для стягнення з відповідача заборгованості за лютий 2015 є неправомірними.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги підлягає частковому задоволенню в сумі 24367,47 грн. за період з березня 2015 по січень 2016.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 8120,91 грн. за період з березня 2016 по лютий 2018 та три проценти річних в сумі 1644,90 грн. за період з 01.03.2016 по 14.03.2018.

Перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань колегією суддів здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

Внаслідок проведеного перерахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в сумі 7348,32 грн. з березня 2016 по лютий 2018 та три проценти річних в сумі 1488,41 грн. за період з 01.03.2016 по 14.03.2018.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області 07.08.2018 у справі № 905/544/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2018 у справі № 905/544/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 22.12.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова