Рішення

від 03.08.2018 по справі 902/179/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2018Справа № 902/179/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №902/179/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УКР АГРО НПК"

про: повернення 750 000,00 грн, -

Представники учасників справи:

від позивача: Дудчик О.М. (договір про надання правової допомоги №27-03/18 від 27.03.18)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія", 12 квітня 2018 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УКР АГРО НПК", про повернення 750 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, неналежно виконав умови договору купівлі-продажу №458807 від 08.02.2018, в частині поставки, передбаченого договором, товару.

13.04.2018 Ухвалою Господарського суду Вінницької області матеріали позовної заяви від 12.04.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви у справі №902/179/18 передані на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.06.2018.

У судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 розгляд справи було відкладено на 11.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з викликом судді Блажівської О.Є. для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання, розгляд даної справи, призначений на 11.07.2018 не відбудеться, наступне засідання у справі призначено на 12.07.18.

09.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

11.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

У судове засідання, призначене на 12.07.2018 року, представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкладено розгляд справи на 18.07.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці судове засідання, призначене на 18.07.2018 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 повідомлено сторін про те, що наступне засідання у справі призначено на 03.08.18.

У судове засідання 01.08.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 01.08.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про відкриття провадження рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, до суду повернулось поштове відправлення із зазначенням за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення судового засідання у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018 Верховного Суду по справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД "УКР АГРО НПК (далі - продавець) був укладений договір купівлі-продажу №458807 (далі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Найменування товару Нітроамофоска NPK 16:16:16+6s (Білорусь), Карбамід (Україна), Аміачна селітра (Україна), Сульфат амонію гранульований (Росія) (пункт 1.2 договору).

Відповідно пункту 1.3. договору документи на товар, які продавець має передати покупцю: - відповідним чином оформлену видаткову та податкову накладну та підписану в разі якщо за договором дотримано усіх вимог.

Одиниця виміру кількості - тонн. Загальна кількість товару визначається в специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною (пункт 2.1-2.2 договору).

З наявної в матеріалах справи копії специфікації №1 вбачається, що сторони погодили поставку Селітра аміачна в кількості 65 тонн, Сульфат амонію гранульований в кількості 65 тонн, Карбамід в кількості 32 тонн та Нітроамофоска NPK 16:16:16+6s в кількості 32 тонн.

Як передбачено пунктом 4.1. договору товар постачається на умовах попередньої оплати. Продавець зобов'язаний відвантажити товар на протязі 10-ти днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.

Згідно пункту 5.1. договору ціна за одиницю товару та умови поставки згідно правил Інкотермс 2010 зазначаються в специфікації до даного договору. Ціна на оплачений товар не змінюється. Загальна вартість товару визначається в Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Із наявної в матеріалах справи копії специфікації №1 вбачаєьться, що загальна вартість товару становить 1 547 299,74 грн з ПДВ. При цьому, визначено, що товар поставляється на умовах СРТ - Залізнична станція Липовець (420402).

Також у специфікації зазначено, що період поставки становитьь16-17.02.2018 за умови попередньої оплати в розмірі 50% - сплаченої до 09.02.2018 включно та 50% - до 20.02.2018 включно.

Також відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура №РФ-458807 на оплату товару в розмірі 1 547 299,74 грн.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 750 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: №436 від 13.02.2018 на суму 235 000,00 грн, №437 від 13.02.2018 на суму 95 000,00 грн, №426 від 08.02.2018 на суму 270 000,00 грн та №435 від 13.02.2018 на суму 150 000,00 грн.

В обумовлений договором строк, а саме протягом 16-17 лютого 2018 року відповідач товар не поставив, у зв'язку із чим позивач звернувся до продавця з вимогою від 07.03.2018 щодо повернення сплачених грошових коштів. Вказана вимога була скерована на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком від 12.03.2018. Вимога від 07.03.2018 залишена без виконання з боку відповідача, що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банку про відсутність грошових надходжень позивачу від відповідача у період з 08.02.2018-20.06.2018.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс в сумі 750 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №458807 від 08.02.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

За частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відтак, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 3-127гс11.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як встановлено судом вище - товар мав бути поставлений 16-17 лютого 2018 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 750 000,00 грн. перерахованої відповідачу попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ РАПСОДІЯ до ТОВ ТД УКР АГРО НПК про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12 000 грн, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем належними та допустимим доказами не доведено обсягу виконаних послуг адвокатом, а також не вказано їх вартість та не надано доказів на підтвердження оплати таких послуг клієнтом, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення на відповідача обов'язку сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УКР АГРО НПК" (03189, м.Київ, вул. Академіка Вільямса, 6Д, офіс 43, код ЄДРПОУ 33594105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" (21034, м.Вінниця, вул. Чехова, 29, код ЄДРПОУ 25498159) грошові кошти у розмірі 750 000 (сімсот п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "УКР АГРО НПК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" судовий збір у розмірі 11 250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.08.2018

Суддя О.Є. Блажівська