Постанова

від 25.06.2007 по справі 38/429-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2007 р.                                                    

Справа № 38/429-06

Колегія суддів у складі

головуючого судді Шепітько І.І., судді Івакіної В.О., судді Лакізи

В.В.

при секретарі

-Саутенко К.О.

за

участю представників сторін :

позивача

  - Ніколенко Я.О. за дорученням №

08-11/3053/2-06 від 28.12.2006 року 

Верховної

ради України  - Лаптєва А.М. за дорученням  № 182 від 11.07.2006 року

ТОВ

„УКН”

-Георгієвського Ю.В. за дорученням б/н від 12.02.2007 року

Міністерства

оборони України -після

перерви Гаврищук А.П. за дорученням № 220/417/д від 25.12.2006 року

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний№1593Х/1-32) на

рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2007 року по

справі

за

позовом Харківської

міської ради Харківської області, м.Харків

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство „Харківське

міське бюро технічної інвентаризації”, м.Харків

до

1.

Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, м.Харків

     2. Кабінету Міністрів України, м.Київ

     3. Міністерства оборони України, м.Київ

треті

особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача      

     1.Верховна рада України, м.Київ

2.Державна

компанія „Національна мережа аукціонних центрів”, м.Київ

3.Товариство

з обмеженою відповідальністю „Украінтер”, м.Харків

4.Товариство

з обмеженою відповідальністю „УКН”, м.Харків

про

зобов'язання передати об'єкт нерухомості у комунальну власність територіальної

громади м.Харкова

встановила:

       Харківська міська рада звернулася до

господарського суду з позовом про зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ

м. Харкова безоплатно передати майно - нежитлову будівлю літ. “Б-2”загальною

площею 822,6 кв. м., розташовану в м. Харкові по вул. Полтавський шлях за №177

до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі

Харківської міської ради.

       Ухвалою господарського суду Харківської

області від 24.01.2007 року до участі у справі в якості третьої особи, що не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Верховну

Раду України.

       15.02.2007 року через канцелярію суду

позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд залучити до

участі у справі другим та третім відповідачами відповідно Державну компанію

“Національна мережа аукціонних центрів”м. Київ та Товариство з обмеженою

відповідальністю “Украінтер”м. Харків та третіми особами, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України та Кабінет

Міністрів України. Крім того, позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати

недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.12.2005 р.,

укладений між Державною акціонерною компанією “Національна мережа аукціонних

центрів”м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Украінтер”м.

Харків з продажу нежитлової будівлі літ. “Д-2”загальною площею 842,3 кв. м. ,

яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-а, повернути

вказану будівлю в державну власність в особі Кабінету Міністрів України та

повернути сторони за вищевказаним договором у попередній стан.

      Ухвалою господарського суду Харківської

області від 22.02.2007 року залучено другим та третім відповідачами по справі

відповідно Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України, третіми

особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідно залучено Державну компанію “Національна мережа аукціонних центрів”

м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю “Украінтер” м. Харків та

Товариство з обмеженою відповідальністю “УКН” м. Харків. В задоволенні вимог,

щодо зміни підстав та предмету позову відмовлено.

       Рішенням господарського суду Харківської

області від 16 березня 2007 року (суддя Жельне С.Ч.) клопотання позивача про

зупинення провадження у справі відхилено, в позові відмовлено повністю, скасовано

всі заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали господарського

суду Харківської області від 22.02.2007 року.

       Позивач з рішенням суду першої інстанції

не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського

суду Харківської області від 16 березня 2007 року  скасувати та прийняти нове рішення, яким

позов задовольнити. Вказує на те, що спірне приміщення є будинком дитячого

садка і відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України “Про дошкільну освіту”, а

також ст. 7 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та

комунальної власності” повинно бути безоплатно передано до територіальної

громади Харківської області в особі Харківської міської ради.

       У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „УКН”

зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення

прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є

обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного

законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської

області від 16 березня 2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу

позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що на час звернення з позовом

про зобов'язання передати об'єкт нерухомості з державної власності у комунальну,

спірне приміщення знаходилося у приватній власності ТОВ „УКН” на підставі

Договору купівлі-продажу № 3701 від 19.10.2006 року.

      Верховна рада України у відзиві на

апеляційну скаргу зазначає, що спірна нежитлова будівля належала на праві власності

Державі України та знаходилась на балансі Міністерства оборони України, згідно

технічної документації обліковувалась, як будівля № 4 (дитячий садок),

військового містечка № 103 і мала статус військового майна. З метою реалізації

своїх повноважень Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від

26.07.2001 року за № 299-р, яким затверджено Перелік нерухомого військового

майна Збройних Сил України, яке пропонується до відчуження, розпорядженням

Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 518-р, строк його дії

продовжено на період до 26.07.2007 року. А тому, відчужуючи спірний об'єкт

нерухомості Міністерство оборони України, діяло в межах наданих йому нормативно

- правовими актами повноважень. На цій підставі Верховна рада України просить

рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2007 року

залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. 

      16 червня 2007 року від Міністерства

оборони України на адресу суду надійшла телеграма про відкладення розгляду

апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його

представника.

       Вислухавши думку представника сторін,

розглянувши клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія

суддів не вбачає підстав для його задоволення у зв'язку з можливістю розгляду

справи в порядку ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріаліами.

       Представники КП „Харківське міське бюро

технічної інвентаризації”, 

Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, Кабінету Міністрів України,  ДК „Національна мережа аукціонних центрів” в

судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, як

вбачається з матеріалів справи, про час та місце проведення судового засідання

були повідомлені належним чином.

      Ухвала суду, направлена на адресу ТОВ

„Украінтер” повернута з відміткою поштового відділення про неповноту

адреси.        

       18 червня 2007 року справа слухалася по

суті, позивачем заявлено  клопотання про

зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Харківської

області справи №51/134-07 за позовом Харківської міської ради до Товариства з

обмеженою відповідальністю “Украінтер” та Товариства з обмеженою

відповідальністю “УКН” про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

       Вислухавши думку представників сторін,

розглянувши клопотання позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність

підстав для його задоволення у зв'язку з тим, що вказані справи між собою не

пов'язані.

        18 червня 2007 року у судовому

засіданні оголошено перерву до 22 червня 2007 року.

Заслухавши

представників сторін, дослідивши матеріали справи,  викладені в апеляційній скарзі доводи,

перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом

першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як

встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи,  відповідно до свідоцтва про право власності

від 27.10.2005 року, виданого Виконкомом Харківської міської ради, нежитлова

будівля літ. “Д-2” загальною площею 842,3 кв. м., розташована у м. Харкові по

вул. Полтавський шлях, буд. 177-А, , належала Державі Україна на праві

державної власності, знаходилась на балансі Міністерства оборони України,

значилася як будівля № 4 (дитячий садок), військового містечка № 103 і мала

статус військового майна.

КП

„Харківське міське бюро  технічної

інвентаризації у письмових доповненнях до відзиву на позов повідомило суд, що

нежитлова будівля літ. “Б-2” загальною площею 822,6 кв. м., розташована у м.

Харкові по вул. Полтавський шлях, буд. 177-А та нежитлова будівля літ. “Д-2”

загальною площею 842,3 кв. м., розташована у м. Харкові по вул. Полтавський

шлях, буд. 177-А є тотожніми.

        Ст. 2 Закону України "Про правовий

режим майна у Збройних Силах України" визначає правове становище

військового майна та компетенцію органів виконавчої влади в сфері управління

даним майном, а саме вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України

військовим майном, а також визначає порядок вилучення і передачу його до сфери

управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів,

уповноважених управляти державним майном належить до компетенції Кабінету

Міністрів України. Міністерство оборони України є центральним органом

виконавчої влади на який покладено функції управління Збройними Силами України,

а державне майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного

управління.

Згідно

до ч. 2 ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах

України” рішення про відчуження військового майна, що є придатним для

подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній

діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та

іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням

Міністерства оборони України. Методика оцінки вартості військового майна, а

також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України,

узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами

виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок

відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою

Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 року затверджено Положення про

порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України.

        Згідно з п. 6 цього Положення про

порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил, рішення про

відчуження військового майна, приймає Кабінет Міністрів України із

затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку

такого майна. При цьому, додаткові переліки військового майна затверджуються

Урядовим комітетом з питань оборони, який є робочим органом Кабінету Міністрів

України. Термін дії рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження

переліку військового майна, яке може бути відчужено, становить три роки від

дати його видання. Додаткові переліки військового майна, яке може бути

відчужено, чинні до закінчення терміну чинності переліку військового майна,

затвердженого рішенням Кабінету Міністрів України чи його робочим органом -

Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та

правоохоронної діяльності.

З

метою реалізації вищевказаних повноважень Кабінетом Міністрів України

26.07.2001 року було прийнято розпорядження № 299-р, яким затверджено Перелік

нерухомого військового майна Збройних Сил України, яке пропонується до

відчуження.

       З матеріалів справи вбачається, що

нежитлову будівлю № 4 військового містечка № 103, яка відповідно до письмових

пояснень КП”Харківське міське бюро технічної інвентаризації” є тотожною з

будівлею літ. “Д-2” загальною площею 842,3 кв. м. та розташованою (т.2 а.с.1,2)

у м. Харкові по вул. Полтавський шлях, буд. 177-А, було включено до Додаткового

переліку № 6 нерухомого майна Збройних сил, яке пропонувалося до відчуження (

т.3 а.с. 18-30). Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 518-р від

28.07.2004 року термін дії додаткового переліку № 6 від 19.07.2002 року  продовжено до 26.07.2007 року.

Відповідно

до абз. 3 п. 2 цього Положення під відчуженням військового майна, вилучення

військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізація здійснюється

через уповноважені підприємства (організації), якими є суб'єкти підприємницької

діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України

надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або

зовнішньому ринку. Повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на

реалізацію військового майна, у тому числі майна військових містечок, та іншого

нерухомого майна, надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

       Розпорядженням Кабінету Міністрів

України № 489-р від 26.10.2001 року 

повноваження щодо реалізації військового майна на внутрішньому ринку

були надані ДАК “Національна мережа аукціонних центрів” ( т.1 а.с.75).

       З матеріалів справи вбачається, що за

результатами проведення аукціону з продажу військового майна, 19 грудня 2005

року між ДАК „Національна мережа аукціонних центрів” та ТОВ „Украінтер”

укладено  договір купівлі-продажу

нежитлової будівлі літ. „Д-2” по вул. Полтавський шлях 177-А у м. Харкові (т.1

а.с.59-61), який зареєстровано в реєстрі правочинів за реєстровим № 1051294.

13.01.2006 року право власності ТОВ „Украінтер” на зазначену нежитлову будівлю

зареєстровано КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” в Реєстрі

прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 12653842 ( т.2 а.с.82).

        19 жовтня 2006 року ТОВ „Украінтер” уклало договір купівлі-продажу

спірних приміщень з ТОВ „УКН”, який зареєстровано в Державному реєстрі

правочинів за № 1651573, що підтверджується витягом № 3043224 (т.1 а.с.72).

Право власності ТОВ „УКН” на нежитлову будівлю літ. „Д-2” по вул. Полтавський

шлях 177-А у м. Харкові 30.10.2006 року зареєстровано КП „Харківське міське

бюро технічної інвентаризації” в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за

реєстровим № 12653842 9( т.1 а.с.74).

        Колегія суддів вважає за необхідне

зазначити, що на час розгляду справи вищезазначені Договори у судовому порядку

недійсними не визнані.

        Твердження позивача про те, що спірне

приміщення є будинком дитячого садка і відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України

“Про дошкільну освіту” та ст. 7 Закону України “Про передачу об'єктів права

державної та комунальної власності” повинно бути безоплатно передано до

територіальної громади Харківської області в особі Харківської міської ради

колегія суддів вважає недоведеним з наступних підстав.

         Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України

„Про дошкільну освіту” дошкільні навчальні заклади передаються центральними

органами державної влади або власником з державної у комунальну власність на

безоплатній основі. Такий нормативний припис кореспондує ч. 1 ст. 7 Закону

України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”,

відповідно до якої з державної у комунальну власність безоплатно передаються, в

тому числі, навчальні заклади.

         Згідно зі ст. 13 Закону України „Про

дошкільну освіту” дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з

дня реєстрації його статуту. У п. п. 4 та 5 Положення про дошкільний навчальний

заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003

р. № 305 зазначено, що дошкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на

підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з

відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом

виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, в порядку, встановленому

діючим законодавством.

         Доказів про те, що Міністерство

оборони, як орган, уповноважений здійснювати функції управління спірним майном,

приймало рішення про створення у приміщенні №4 військового містечка №

103 дошкільного учбового закладу позивачем не надано.

         З Довідок Головного управління

статистики Харківської області від 11.06.2007 року вбачається, що станом на

19.07.2002 року ( на дату затвердження Додаткового переліку №6 військового

майна Збройних Сил України) та на 19.12.2005 року (на дату укладення договору

купівля-продажу між ДАК „Національна мережа аукціонних центрів” та ТОВ

„Украінтер”) за адресами вул. Полтавський шлях 177-А у м. Харкові, літ. „Д-2”

та вул. Полтавський шлях 177-А у м. Харкові, літ. „Б-2” дошкільного начального  закладу (дитячий садок) не числиться.

         За таких обставин, колегія суддів

дійшла висновку про неможливість застосування до спірних відношень ч. 6 ст. 16

Закону України „Про дошкільну освіту”.

Колегія

суддів вважає, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про передачу об'єктів

права державної та комунальної власності” ініціатива щодо передачі об'єктів

права державної та комунальної власності може виходити від органів,

уповноважених управляти державним майном, та відповідних органів місцевого

самоврядування. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 4 цього закону, пропозиція щодо

передачі об'єктів з державної у комунальну власність, яка здійснюється за

рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціаторами такої передачі з

органом, уповноваженим управляти державним майном, та подаються до Міністерства

економіки України.

        Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету

Міністрів України „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового

майна Збройних Сил” від 29.08.2002 р. № 1282, яким регулюється порядок

вилучення та передачі військового майна у комунальну власність територіальних

громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися

безоплатно військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме

військове майно, майно закладів освіти, у разі невключення до відповідного

переліку військового майна, яке підлягає відчуженню. При цьому, передача

військового майна з державної у комунальну власність територіальної громади

міста проводиться за наявності згоди відповідної міської ради.

       Позивачем не надано суду доказів

ініціювання уповноваженими на то органамипитання щодо передачі спірного майна з

державної у комунальну власність, прийняття рішення з цього приводу в порядку,

встановленому Законом України „Про місцеве самоврядування”.

Відповідно

до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43

цього ж кодексу  господарський суд  оцінює 

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді  в  судовому 

процесі  всіх  обставин 

справи  в   їх сукупності, керуючись Законом.

Колегія

суддів вважає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді, ні

при розгляді справи у суді апеляційної інстанції не забезпечив дотримання

передбачених цією статтею положень, а саме, не довів факту неправомірного

відчуження Міністерством оборони України спірного майна.

        За таких обставин, колегія суддів

вважає, що господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку

про те, що вимоги позивача не відповідають фактичним обставинам справи та

нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягають.

На

підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського

суду Харківської області  від  16 березня 2007 року прийняте без порушень

норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його

скасування.        

Керуючись

ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105

ГПК України,                                                   

                                               постановила:  

      У задоволенні клопотання відповідача про

зупинення апеляційного провадження у справі відмовити.

      Рішення господарського суду Харківської

області від 16 березня 2007 року у справі № 38/429-06 залишити без змін, а

апеляційну скаргу позивача залишити без 

задоволення.

         Головуючий суддя               (підпис)                                 Шепітько І.І. 

                                суддя              (підпис)                                  Лакіза

В.В. 

                               суддя              (підпис)                                  Івакіна

В.О.