Постанова

від 20.06.2007 по справі 4/411-26/100

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/411-26/100

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

20.06.07                                                                                           Справа  № 4/411-26/100

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                Городечної М.І.

суддів                                                        Юркевича М.В.

                                                                 Кузя В.Л.                                                                             

розглянувши апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Тех” б/н і без дати (вх. № 1168 від 04.05.2007 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2007 року у справі       № 4/411-26/100

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Україна”, м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Тех”, м.Самбір, про стягнення 2716759,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Корнага Ю.Ф., довіреність від 18.06.2007 року.

від відповідача  - Ганущин М.В., довіреність від 24.01.2007 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2007 року у справі № 4/411-26/100 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Тех” та стягнено з останнього на користь позивача 2255375,74 грн. основного боргу, 212029 грн. пені, 55755,41 грн. 3% річних, 193599,37 грн. інфляційних втрат та судові витрати: 25500 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що відповідач своїх зобов‘язань по сплаті відпущених йому товарів згідно договору від 01.12.2005 року № 0112-м/2005 належним чином не виконав, внаслідок чого виник борг в сумі 2255375,74 грн., який згідно п.  5.2 даного Договору, ст. 625 ЦК України підлягає стягненню з нього, з врахуванням нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат,  річних та пені за прострочення оплати отриманого товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Тех” (відповідач у справі, надалі ТОВ) не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого суду подало апеляційну скаргу б/н і без дати (вх. № 1168 від 04.05.2007 року), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що судом безпідставно відхилено подану відповідачем заяву про зупинення провадження в даній справі до вирішення господарським судом Львівської області іншої справи: про визнання недійсним договору № 0112-м/2005 на поставку матеріалів від 01.12.2005 року, на підставі якого проводиться стягнення боргу, та вирішив спір по суті.

Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Україна” (позивач у справі, надалі ТзОВ) вимоги апеляційної скарги заперечило, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу від 18.06.2007 року. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2007 року у справі № 4/411-26/100 залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до  задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

01.12.2005 року між сторонами укладено договір № 0112-м/2005 на поставку матеріалів (надалі Договір), відповідно до якого позивач зобов‘язувався поставити відповідачу, а відповідач зобов‘язувався прийняти та оплатити рулонні пакувальні матеріали (кашировану фольгу, багатошарові матеріали з лаками, друком та без них) згідно замовлень, що є невід‘ємними частинами Договору (п.п. 1.1). Відповідно до п. 2.2 Договору поставка здійснюється партіями, відповідно до письмових заявок відповідача, де повинні бути вказані асортимент, параметри матеріалів, їх кількість та особливості намоток. Заявки повинні бути отримані позивачем не пізніше ніж за 5 днів до вказаної дати поставки. Передача товару відповідачу здійснюється у місті Львові або у місці знаходження відповідача згідно накладної. Пунктом 2.3 Договору сторонами обумовлено, що ціна, загальна вартість товару та порядок розрахунків визначаються сторонами в специфікаціях на кожну партію, що є невід‘ємними частинами Договору.  Моментом передачі партії товару є дата підписання сторонами товарної накладної на відповідну партію товару. В цей момент до покупця (відповідача у справі) переходить право власності на товар (п. 2.5 Договору). Відповідно до п. 5.2 Договору, розрахунок з продавцем здійснюється з відтермінуванням оплати на 90 днів з дати поставки товару. Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок продавця.

Таким чином, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, оскільки відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються главою 54 ЦК України. Крім цього, даний Договір вчинений в належній формі, підписаний повноважними представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 ЦК України, тобто є правомірним правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема специфікації –додаток № 1 до Договору, копій накладних на відвантаження товару, довіреностей на його отримання, позивачем було відповідно до умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 2255375,74  грн. (а.с. 10-21).

18.12.2006 року позивачем було направлено відповідачу претензію, яка містить вимогу про дострокову сплату боргу відповідно до договору від 25.10.2005 року (а.с. 22-23).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач своїх зобов‘язань по Договору щодо оплати отриманого по Договору від позивача товару згідно п.п. 1.1, 5.2 Договору не виконав. Як вбачається з наявної в матеріалах справи заборгованість відповідача перед позивачем по Договору складає 2255375,74 грн. Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму  (ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 2255375,74 грн.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов ТзОВ “АКОМ-Україна” в частині стягнненя 2255375,74 грн. основного боргу є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Також апеляційний суд вважає обгрунтованим та законним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 193599,37 грн. інфляційнх нарахувань, 55755,41 грн, що складає 3% річних з простроченої суми, оскільки нарахування даних сум річних повністю відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім цього, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За наведеного апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачу на підставі п. 6.2 Договору, ст. 231-232 ГК України, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання” правомірно нараховано пеню за прострочення оплати відпущеного йому товару на суму  212029,19 грн.

Щодо заперечень апелянта про те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, а саме безпідставно відхилено подану ним заяву про зупинення провадження в даній справі до вирішення господарським судом Львівської області іншої справи про визнання недійсним договору поставки № 0112-м/2005  від 01.12.2005 року, на підставі якого проводиться стягнення боргу, то апеляційний суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки судом у відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України зроблений правильний висновок про можливість розгляду даної справи по суті без зупинення провадження до вирішення справи №1/283-20/65, та роз‘яснено відповідачу про те, що він зможе в майбутньому переглянути судове рішення в даній справі за нововиявленими обставинами в разі задоволення його позову у справі № 1/283-20/65.  Крім цього,  апеляційним судом встановлено, що на час прийняття даної постанови, ухвалою господарського суду Львівської області від 03.05.2007 року залишено позов ТОВ “Аком –Тех” у справі № 1/283-20/65 без розгляду в зв‘язку з неявкою позивача в судове засідання.

Подане апелянтом 20.06.2007 року клопотання (вх. № 5873) про припинення провадження у справі в зв‘язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно його заяви від 18.06.2007 року, апеляційний суд вважає таким, що не підлягає до задоволення, оскільки апеляційний суд в силу ст.ст. 101, 103 ГПК України за наслідками перегляду справи наділений повноваженнями припинити провадження у справі лише в разі скасування рішення суду першої інстанції як незаконного та необгрунтованого, однак в даному випадку наведені апелянтом обставини щодо зарахування однорідних грошових вимог не існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, а отже, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду, і як встановлено вище, відповідачем не було доведено суду першої інстанції про відсутність заборгованості за Договором.

Таким чином,  апеляційний суд, виходячи з наданих йому ст. 103 ГПК України повноважень, прийшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2007 року у справі № 4/411-26/100 слід залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АКОМ-Тех” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2007 року у справі № 4/411-26/100 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.           Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий- суддя                                                                  М.І.Городечна

Судді                                                                                            М.В.Юркевич

                                                                                                      В.Л.Кузь