Рішення

від 03.08.2018 по справі 814/119/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 р. № 814/119/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон", вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

про:визнання протиправним та скасування акту від 20.11.2017 № 14-01-138/0219, визнання протиправним та скасування постанов від 14.12.2017 № 118 КП, № 119 КП, № 120 КП,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (далі - позивач, ТОВ "Південний регіон") звернулося з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі - відповідач, Управління) з вимогами про визнання протиправними та скасування Постанов про накладення штрафу уповноваженими особами № 118 КП та № 103 КП від 17.11.2017 року .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним порушені норми законодавства з питань, що підлягали перевірці, відповідно товариством і не визнано припис від 20.11.2017 № 14-01-138/0219-0162. Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача не було жодних підстав, відповідно до положень ч. 11 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на винесення оскаржуваних постанов та застосування накладення на позивача штрафних санкцій.

Позивач вказав про можливий розмір штрафу в сумі 9600,00 грн. відповідно до постанови № 119-КП за "порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі", пославшись на безпідставність визначення штрафу в розмірі 1152000,00 грн. та розмір штрафу в сумі 9600,00 грн. відповідно до постанови № 120-КП за "порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі", пославшись на безпідставність визначення штрафу в розмірі 64000,00 грн. тому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення штрафу від 14.12.2017 № 118, від 14.12.2017 № 120, та від 14.12.2017 № 121.

Відповідач надав відзив на позов та зазначив, що відповідач діяв в межах своїх повноважень. Відповідно до Наказу Управління Держпраці у Миколаївській області від 13.11.2017 № 282 "Про проведення інспекційних відвідувань" в період з 17.11.2017 по 20.11.2007 проведено перевірку з питань додержання законодавства про працю. За результатами перевірки було винесено директору ТОВ "Південний Регіон" припис від 20.11.2017 № 14-01-138/0219-0162 з терміном виконання до 28.11.2017. Проте вимоги Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю щодо забезпечення виконання вимог ч. 3 ст. 24, ст. 29 КЗпП України, п.2.5 глави 2 Інструкції № 58 у визначений строк не виконано.

Додатково, свої доводи та міркування, позивачем викладено у відповіді на відзив від 13.01.2018 року де зазначено, що позивач не заперечує, щодо законності проведення перевірки, в порядку передбаченому Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, але він не згоден з наслідками перевірки, які було оформлено та відображено у Акті перевірки. Отже, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Миколаївській області № 282 від 13.11.2017 "Про проведення інспекційних відвідувань в період з 17.11.2017 по 20.11.2017 інспектором праці ОСОБА_2 проведено перевірку з питань додержання законодавства про працю, за результатами якої складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 14-01-138/0219 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення вимог:

- ч. 3 ст. 24, ст. 29, ч. 5 ст.95 КЗпП України; працівників підприємства допущено до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

- ст. 33 Закону України "Про оплату праці";

- п.1, 4 Постанови КМУ № 1078 "Порядок проведення індексації грошових доходів населення";

- ч. 12 ст. 10 Закону України "Про відпустки".

За вказані порушення, заступником начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Жовненком Д.С. винесено постанову від 14.12.2017 № 118-КП, відповідно до якої на ТОВ "Південний регіон" накладено штраф у розмірі мінімальної заробітної плати, а саме 3200,00 грн., постанову від 14.12.2017 № 119-КП відповідно до якої на ТОВ "Південний регіон" накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, у розмірі 1152000,00, постанову від 14.12.2017 № 120-КП, відповідно до якої на ТОВ "Південний регіон" накладено штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, у розмірі 64000,00 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення № 96, передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Згідно з п. 2 Порядку № 295 Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно пункту 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. (п. 23 Постанови № 295).

Інспектором праці було винесено директору ТОВ "Південний Регіон" припис від 20.11.2017 № 14-01-138/0219-0162 з терміном виконання до 28.11.2017. Проте вимоги Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю щодо забезпечення виконання вимог ч. 3 ст. 24, ст. 29 КЗпП України, п.2.5 глави 2 Інструкції № 58 у визначений строк не виконано.

Як зафіксовано актом перевірки, в ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно зі штатним розкладом ТОВ "Південний Регіон" за січень-грудень 2016 року штатна чисельність працівників складала 12 осіб.

Згідно зі штатним розкладом ТОВ "Південний Регіон" січень-грудень 2017 року штатна чисельність працівників складає 13 осіб.

Згідно табелів обліку робочого часу ТОВ "Південний Регіон" за січень- жовтень 2017 року та відомостей нарахування заробітної плати за січень - жовтень 2017 року на підприємстві працювало від 10 до 12 працівників, яким нараховувалася заробітна плата. Із відомостей нарахування зарплати вбачається, що кожному працівнику підприємства було відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску, визначеної статтею 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку на відповідні рахунки органу доходів і зборів.

Водночас, під час інспекційного відвідування, як зазначено відповідачем, жодного підтверджуючого документу сплати підприємством єдиного внеску надано не було із чого вбачається, що єдиний внесок підприємством за працівників не сплачується.

He сплата єдиного внеску ТОВ "Південний Регіон підтверджується і інформацією головного управління ДФС у Миколаївській області від 29.11.2017 (арк.спр. 139).

Позивач вважає, що Постановою про накладення штрафу № 119-КП від 14.11.2017 помилково застосовано положення абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та накладено штраф у розмірі 1152000,00 грн., а потрібно було застосувати до позивача абзац 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в зв'язку з тим, що останнім (на його думку) порушено "встановлені строки виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більше як за один місяць , виплата їх не в повному обсязі" за що накладається штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тобто у розмірі 9600,00 грн.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, та зауважує, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) відповідно до п.2 ч. 1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, саме позивач помилково відносить страхові внески до інших виплат, передбачених законодавством про працю. Тому постанова про накладення штрафу № 119-КП від 14.11.2017 винесена правомірно.

Стосовно Постанови № 118-КП від 14.11.2017 про накладення штрафу у розмірі 3200,00 грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 24, ст. 29 КЗпП України суд зазначає таке.

Актом перевірки встановлено, що з працівником позивача ОСОБА_1, укладено трудовий договір, оформлений наказом від 31.10.2017 № 31/10-3, в якому визначено, що остання прийнята на роботу з 01.11.2017, проте повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу надіслано лише 20.11.2017. В порушення вимог ст. 29 КЗпП України ОСОБА_1, яка розпочала роботу 01.11.2017 відповідно до наказу від 31.10.2017 № 31/10-3, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку. З працівниками не проводиться інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

В порушення вимог п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган працівників підприємства не ознайомлює під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша), оскільки на ТОВ "Південний Регіон" не ведуться особові картки форми П-2 на працівників.

Позивач в своєму позові заперечує ці факти та на підтвердження надає копії документів: "Инструкция о мерах пожарной безопасности в помещениях офиса ООО "Южный регион" (арк.спр. 64-68) та "Инструкия по охране труда при работе с персональным компютером" (арк спр. 69-71). Також позивачем надана "Инструкция о мерах пожарной безопасности в помещениях склада ООО "Южный регион" зі списком осіб ознайомлених з цією інструкцією.

Суд наголошує на тому, що ані в цьому списку, ані в Інструкціях- працівника позивача ОСОБА_1, не ознайомлено під підпис (арк.спр. 71,78).

Також, суд не може погодитись з твердженнями позивача щодо Постанови № 120-КП від 14.11.2017 про накладення штрафу у розмірі 64000,00 грн. Позивач вважає, що відповідач повинен був застосувати положення абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України до порушень, які скоєні позивачем, а саме "порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх у неповному обсязі".

Актом перевірки встановлено, що працівникам ТОВ "Південний Регіон" в порушення вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", п. 1, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, згідно відомостей нарахування заробітної плати за червень - жовтень 2017 року індексація заробітної плати за період з червня по жовтень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалася двом працівникам: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Коефіцієнт індексації в червні - серпні 2017 року складав 3,7 %; в вересні - жовтні 2017 року - 6,9 %.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

На підставі ч. 2 ст. 19 наведеного Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що індексація заробітної плати є складовою належної працівникові заробітної плати.

Таким чином, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено ст. 95 КЗпП України та законами України, у зв'язку з чим індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність. Вказані порушення свідчать про недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно ст. 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", Про альтернативну (невійськову) службу", Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 32004095) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003 ідентифікаційний код 39787411) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник