Рішення

від 02.08.2018 по справі 816/1253/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1253/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача: Віташ М.С., Гуржій С.С., Нестеренко Н.М., Ткаченко А.В.,

від відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Нива" до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Хорса" про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Нива" (надалі - позивач, ТОВ "Батьківщина-Нива") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 №№ 0003831401, 0003841401, на підставі яких платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 64045,00 грн та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19443,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "Батьківщина-Нива" вимог Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ "Агро-Хорса". Зазначив, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. 03.05.2018 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 150-154/. При цьому посилалась на обставини, встановлені позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ "Батьківщина-Нива" з питань дотримання вимог податкового законодавства у ході фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Агро-Хорса" (код ЄДРПОУ 32882969) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.03.2017 по 31.03.2017, відображені у акті перевірки від 20.03.2018 №363/16-31-14-03-14/39362892.

3. Заяви сторін по суті спору.

Відповідь на відзив позивачем не надано.

14.05.2018 судом одержано заперечення на відповідь /а.с. 158-159/, у якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Батьківщина-Нива" повністю. При цьому посилалась на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі №201/4747/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.03.2017 між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області та гр. ОСОБА_6, якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 31.05.2018 протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Хорса".

Третя особа про розгляд справи повідомлена належним чином, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, письмових пояснень до суду не надала.

У судовому засіданні 02.08.2018 представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ТОВ "Батьківщина-Нива" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 39362892 /а.с. 17/.

Позивач з 27.08.2014 перебуває на обліку платників податків в Миргородській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /а.с. 17 - зворот/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /а.с. 17 - зворот/.

Фахівцем Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 05.03.2018 по 13.03.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Батьківщина-Нива" з питань дотримання вимог податкового законодавства у ході фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Агро-Хорса" (код ЄДРПОУ 32882969) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.03.2017 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2018 №363/16-31-14-03-14/39362892 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ТОВ "Батьківщина-Нива" зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 51236,00 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 19443,00 грн /а.с. 23-38/.

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 03.04.2018 сформував податкові повідомлення-рішення:

№0003831401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 64045,00 грн (в т.ч., основний платіж - 34422,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 29623,00 грн) /а.с. 41, 44/;

№0003841401, на підставі якого платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року на 19443,00 грн /а.с. 42, 43/.

В основу спірних рішень контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту ТОВ "Агро-Хорса" у складі ціни товарів.

Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до баз даних АС "Податковий блок" щодо ТОВ "Агро-Хорса" у IV кварталі 2016 року та І кварталі 2017 року на підприємстві працювала одна особа, згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік основні засоби на підприємстві відсутні, з квітня 2017 року підприємство звітність до контролюючого органу за місцем обліку не подає.

Крім того, відповідач зауважив, що у видаткових накладних не зазначено посаду та ПІБ посадової особи покупця, посаду продавця, а у видатковій накладній №РН-1301 помилково зазначено дату складання - 13.01.2016. До того ж, у податковій накладній від 07.11.2016 №7 не зазначено код товарів за УКТ ЗЕД. На перевірку не надано актів приймання-передачі по кількості та якості товарів, документів про якість.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області одержано копію вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі №201/4747/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.03.2017 між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області та гр. ОСОБА_6 При цьому даним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме - створення фіктивного підприємства "Агро-Хорса" та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарська операція між позивачем та його контрагентом мала фіктивний характер, товар фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і це призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та завищення від'ємного значення суми податку.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

/у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України/.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України/.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. За змістом статті 1 названого Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

ОЦІНКА СУДОМ ДОВОДІВ СТОРІН.

За твердженням позивача, право ТОВ "Батьківщина-Нива" на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

До матеріалів справи залучено копію договору постачання товарів від 05.11.2016 №19, за умовами якого ТОВ "Агро-Хорса" (постачальник) зобов'язувалося поставити покупцю (ТОВ "Батьківщина-Нива") товари у кількості, асортименті і у терміни, передбаченні специфікацією, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - оплатити та прийняти зазначений товар /а.с. 63-64/.

Стосовно зазначення у даному договорі відомостей про директора ТОВ "Агро-Хорса" представник позивача (директор Віташ М.С.) зауважив, що договір складено постачальником та передано для погодження покупцю, за результатами погодження ним не звернуто увагу на зазначену описку, проте умови договору сторонами виконані у повному обсязі.

Залученими до матеріалів справи копіями додатків до договору постачання від 05.11.2016 №1, від 11.01.2017 №2, від 13.03.2017 №3 підтверджено, що ТОВ "Агро-Хорса" поставило позивачу товар - шрот соняшниковий кількістю 5300,00 тон та макуху соняшникову загальною кількістю 8600,00 тон /а.с. 65, 71, 78/.

Факт відвантаження товарів на адресу позивача підтверджено копіями видаткових накладних від 07.11.2016 №РН-0711, від 13.01.2017 №РН-1301, від 14.03.2017 №РН-0000092 /а.с. 66, 72, 79/ та товарно-транспортних накладних від 06.11.2016, від 12.01.2017, від 13.03.2017 /а.с. 67, 74, 80/.

При цьому стосовно тверджень відповідача про те, що у видаткових накладних не зазначено посаду та ПІБ посадової особи покупця, посаду продавця, а у видатковій накладній №РН-1301 помилково зазначено дату складання - 13.01.2016, суд зауважує, що надані позивачем копії видаткових накладних скріплені печатками підприємств, що дає можливість ідентифікувати постачальника та покупця. Помилка у зазначенні року складення видаткової накладної є опискою, що не позбавляє таку видаткову накладну чинності.

Крім того, залучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні скріплені печаткою ТОВ "Агро-Хорса", а відсутність у них відомостей про реквізити довіреності вантажоодержувача не є безумовною підставою для твердження про безтоварність спірних господарських операцій.

Постачальником товару складено податкові накладні від 07.11.2016 №7, від 13.01.2017 №1, від 14.03.2017 №12 /а.с. 68, 73, 81/. Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено залученими до матеріалів справи квитанціями /а.с. 69, 75, 82/.

Контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення вищевказаних податкових накладних ТОВ "Агро-Хорса" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстрованим як юридична особа у встановленому законодавством порядку /а.с. 56, 57/.

З приводу посилань відповідача на те, що у податковій накладній від 07.11.2016 №7 не зазначено код товарів за УКТ ЗЕД, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

У відповідності до підпункту 1 пункту 9 названого Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є наявність помилок під час заповнення податкової накладної.

Податкова накладна від 07.11.2016 №7 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних за №9214659162 /а.с. 69/, а відтак, контролюючим органом проведено перевірку її відповідності вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та підтверджено дотримання платником податку - постачальником вимог до форми такої податкової накладної.

Позивачем проведено оплату за поставлені товари, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії платіжних доручень від 07.11.2016 №1583 /а.с. 70/, від 13.01.2017 №54, від 16.01.2017 №60 /а.с. 76, 77/, від 14.03.2017 №351 /а.с. 83/.

Придбані товари позивачем оприбутковані, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунках 277, 631 /а.с. 86-96/, та використані у власній господарській діяльності. Зокрема, залученою до матеріалів справи копією звіту про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2016 рік підтверджено, що ТОВ "Батьківщина-Нива" мало на утриманні велику рогату худобу /а.с. 84-85/.

Залученими до матеріалів справи копіями лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей підтверджено, що придбані позивачем макуха та шрот соняшникові списані на ферму для відгодівлі ВРХ /а.с. 97-134, 178-180/.

У судовому засіданні 02.08.2018 судом заслухано пояснення свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Так, свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працює завідуючим током №1 ТОВ "Батьківщина-Нива" та був відповідальним за одержання товарів від постачальників. Свідок підтвердив, що у період з листопада 2016 року по березень 2017 року підприємством одержано макуху та шрот соняшникові, постачальником яких було ТОВ "Агро-Хорса".

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що у 2016-2017 роках він працював у ТОВ "Агро-Хорса" за цивільно-правовим договором, до його обов'язків відносились пошуки покупців та організація поставки вантажів. Свідок підтвердив факт укладення договору поставки між ТОВ "Агро-Хорса" та ТОВ "Батьківщина-Нива", проведення переговорів з директором Віташ М.С., відвантаження товарів. Крім того, за твердженням свідка, пропозиція укладення договору поставки була надана ТОВ "Агро-Хорса", останнє також займалось пошуком транспорту та відвантаженням товарів.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона працює завідуючою током №2 ТОВ "Батьківщина-Нива". Свідок підтвердила, що ТОВ "Батьківщина-Нива" у листопаді 2016 року, січні та березні 2017 року отримало від ТОВ "Агро-Хорса" макуху та шрот соняшникові, товар оприбутковано та передано на ферму для відгодівлі ВРХ.

Стосовно посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції (актів приймання-передачі товарів за кількістю та якістю, сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), суд зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у ТОВ "Батьківщина-Нива" належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стверджуючи про відсутність у ТОВ "Агро-Хорса" необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності відповідач не врахував, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди.

Щодо посилань контролюючого органу на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі №201/4747/17, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому, частиною сьомою цієї статті визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №808/1507/16 зазначив, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічний підхід до оцінки судами вироків у кримінальному провадженні стосовно контрагентів платників податків висловлений Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справах №№ 802/1853/16-а, 813/1766/17, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 26.06.2018 у справі №826/548/17.

З урахуванням наведеного, суд оцінює посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №823/419/13-а, у якій Суд дійшов висновку про те, що факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку, у сукупності з вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Суд враховує, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі №201/4747/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.03.2017 між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радника юстиції Соколовим Є.А. та громадянином ОСОБА_6 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень /а.с. 167-170/.

При цьому цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, діючи умисно, знаходячись на вул. Гоголя в Жовтневому (Соборному) районі м. Дніпро (більш точну адресу встановити не виявилось можливим) за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши протокол загальних зборів учасників ТОВ "Агро-Хорса" та нотаріально завірений статут ТОВ "Агро-Хорса" (ЄДРПОУ 32882969), на підставі якого створюється юридична особа, зареєструвавши на своє ім'я підприємство ТОВ "Агро-Хорса" (ЄДРПОУ 32882969) та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленому співучаснику злочину, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного Товариства, отримав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб. У подальшому, протягом 2015-2016 років підприємство ТОВ "Агро-Хорса" використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов'язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків.

Аналізуючи встановлені у вироку обставини, суд зауважує, що згаданий вирок не містить посилань на господарські взаємовідносини з ТОВ "Батьківщина-Нива". Крім того, у ньому йдеться про вчинення діяння упродовж 2015-2016 років, тоді як господарські операції між позивачем та його контрагентом мали місце у листопаді 2016, січні та березні 2017 року.

З урахуванням наведеного та з огляду на наявність у позивача усіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем товару саме у його контрагента.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору поставки або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Оскільки відповідачем у ході проведення перевірки позивача не встановлено фактів вчинення ТОВ "Батьківщина-Нива" навмисних кримінально караних дій з метою штучного формування даних податкового обліку задля отримання податкових вигод, зважаючи на доведеність факту здійснення спірних господарських операцій, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень, покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, а відтак, право позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Батьківщина-Нива" повністю.

При цьому, зважаючи на те, що спірні рішення є правовими актами індивідуальної дії, які, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності визнаються протиправними і скасовуються, суд, керуючись положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2018 №№ 0003831401, 0003841401.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 12.04.2018 №463 /а.с. 3/.

З огляду на задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, вказані судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Нива" до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Хорса" про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2018 №№ 0003831401, 0003841401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Нива" (код ЄДРПОУ 39362892; вул. Козацька, 4, с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область, 37633) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба