Ухвала

від 01.08.2018 по справі 816/1897/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

01 серпня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1897/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - Кобрися О.М.,

відповідача - Настеки Н.О.,

представника третіх осіб - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Настеки Наталії Олександрівни 1. ОСОБА_5 2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування рішення В С Т А Н О В И В:

05.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора приватного нотаріуса Настеки Наталії Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування рішення, а саме просить:

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Настеки Наталії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39017529 від 28.12.2017 10:50:55, номер запису про інше речове право: 24209888 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки площею 4,06 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, кадастровий номер: НОМЕР_2, за суб'єктом: орендар - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/1897/18, призначено підготовче засідання на 11.07.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 відкладено підготовче засідання на 01.08.2018.

У підготовчому засіданні 01.08.2018 представником третіх осіб подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання представник третіх осіб зазначила: спір у цій справі є приватно-правовим, оскільки стосується права користування земельною ділянкою; фактично позовні вимоги ґрунтуються на вимогах цивільного судочинства. За доводами представника третіх осіб, договір оренди від 27.07.2018, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6, є дійсним, позивачем не оспорюється. Крім того, наголошено, що ОСОБА_5 не визнає факту укладення додаткової угоди з ТОВ "Бурат-Агро", у зв'язку з чим звернулася до Решетилівського районного суду із позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 26.10.2010 до договору оренди від 20.09.2003, укладену між ТОВ "Бурат-Агро" та ОСОБА_5, визнання недійсною та скасування державної реєстрації додаткової угоди, яка зареєстрована у відділі Держкомзему Решетилівського району в Державному реєстрі земель 18.10.2012 за № 532120004003706 /а.с. 161/.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував.

Відповідач щодо закриття провадження у справі № 816/1897/18 покладався на розсуд суду.

Надаючи оцінку клопотанню про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Настекою Наталією Олександрівною зареєстровано договір оренди землі від 27.12.2017, укладений між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 строком на 7 років, про що прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39017529 від 28.12.2017, об'єкт: земельна ділянка площею 4,0603 га /а.с. 20, 79/.

ТОВ "Бурат-Агро" звернулося до суду із цим позовом про скасування вищевказаного рішення, оскільки, на думку позивача, відповідачем фактично здійснено подвійну реєстрацію договорів оренди землі.

В обґрунтування позову товариство зазначило те, що 20.09.2007 між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки в розмірі 4,06 га, яка належить останньому на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 022652, виданого Решетилівською райдержадміністрацією 05.09.1998. Договір укладено на термін 10 років та зареєстровано в Жовтневій сільській раді Решетилівського району Полтавської області, про що зроблено запис в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 153 від 26.12.2003 /а.с. 13-16/.

За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача, маючи переважне право для продовження строку дії договору, між сторонами договору оренди укладено додаткову угоду від 26.10.2010.

У додатковій угоді вказано, зокрема, що перше речення пункту 2.2 договору викласти у новій редакції: "Договір укладено на двадцять років" /а.с. 19/. Додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2012 № 038120004003706.

За змістом письмової відповіді на пояснення третьої особи, залученої до матеріалів справі, позивачем зазначено, що на виконання вищевказаного договору останнім своєчасно та в повному обсязі нараховано та виплачено ОСОБА_5 орендну плату, що підтверджується звітами по проводкам, оборотно-сальдовими відомостями (за 2015-2018 рік).

Оскільки, за твердженням позивача, вищевказаний договір з додатковою угодою зареєстровано згідно з вимогами законодавства, а у відповідача відсутні підстави для реєстрації аналогічних прав з третьої особою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, відповідача, третю особу-2, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &? ;…&?в; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?х;…&?м;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги про скасування права оренди на земельну ділянку є похідними від спору щодо майнових прав на земельну ділянку, а також у зв'язку із дотриманням умов та порядку укладання цивільно-правової угоди. Отже, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки під час надання судом оцінки реєстраційним діям органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, виникне питання щодо правомірності укладення цивільно-правової угоди, на підставі якої проведено державну реєстрації права оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16 (номер в ЄДРСР 73304854).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника третіх осіб про закриття провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника третіх осіб про закриття провадження у справі № 816/1897/18 задовольнити.

Провадження у справі № 816/1897/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до державного реєстратора приватного нотаріуса Настеки Наталії Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування рішення закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 06.07.2018.

Суддя Т.С. Канигіна