Рішення

від 06.08.2018 по справі 398/1930/16-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1930/16-ц

провадження №: 2/398/71/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" серпня 2018 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Голосеніної Т.В.

з участю секретаря - Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий Центр про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ТОВ Споживчий Центр про визнання недійсним кредитного договору №11.08.2015-000000225 від 11.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Споживчий Центр , мотивуючи тим, що відповідно до п.п.1.1. Кредитного договору Кредитор на підставі Договору надає на будь-які законні цілі, а Позичальник отримує фінансовий кредит на таких умовах: сума кредиту: 5000 грн.; строк кредиту: 14 календарних днів; термін повернення кредиту: до 25.08.2015 (включно). Позичальник сплачує Кредитору суму, плату за користування кредитом, в розмірі 1400 грн. за 14 календарних днів. Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного Кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , ЗУ Про третейські суди , ЗУ Про захист персональних даних , ЗУ Про інформацію . Враховуючи викладене, вважає, що її заборгованість перед відповідачем становить 5000грн. Просить визнати недійсним зазначений кредитний договір.

В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в позовній заяві просили розглядати справу за їх відсутності за наявних в матеріалах справи доказів.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, на адресу суду надіслала письмові заперечення та заяву про розгляд справи за їх відсутності. Обґрунтовуючи заперечення тим, що позивач особистим підписом підтвердила, що вважає справедливим щодо себе всі умови договору та повідомлена про умови кредитування відповідно до ч.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів .Посилання позивача на ЗУ "Про третейські суди" є безпідставними, оскільки згідно п.1.1 зазначеного кредитного договору, останній не є споживчим кредитом, так як кредит позивачу було видано на будь-які законні цілі, а не лише для придбання продукції чи задоволення побутових потреб. При укладені договору відповідачем також не було порушено норми ЗУ "Про захист персональних даних", оскільки відповідно до п.2 ч.2 ст.15 зазначеного закону персональні дані можуть бути видалені або знищені у разі припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом. Крім того, відповідно п.15 ч.2 ст.6, ст.ст.9,15 ЗУ "ПРО запобігання та протидію легалізації(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", оскільки надання або отримання кредиту (позики) є фінансовою операцією, відповідач, при здійснені такої операції зобов'язаний проводити верифікацію та ідентифікацію клієнта та зберігати документи з персональними даними не менше п'яти років після завершення фінансової операції, завершення ділових відносин з клієнтом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З матеріалів справи вбачається що ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.10.2016 року відкрито провадження у вказаній справі.

Судом встановлено, що 11 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Споживчий Центр укладено кредитний договір №11.08.2015-000000225. Згідно умов даного договору Кредитор на підставі Договору надає на будь-які законні цілі, а Позичальник отримує фінансовий кредит на таких умовах: сума кредиту: 5000 грн.; строк кредиту: 14 календарних днів; термін повернення кредиту: до 25.08.2015 (включно). За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору суму в розмірі 1400 грн. за 14 календарних днів. Повернення кредиту та внесення плати за користування кредитом здійснюється Позичальником в строки, передбачені цим Договором.

Спірний кредитний договір укладений в письмовій формі за ініціативою ОСОБА_1, яка була ознайомлена з умовами договору. При укладенні спірного договору банк діяв згідно з вимогами чинного законодавства.

За положеннями статей 626- 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст.215 ЦК передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на порушення при укладенні оспорюваного договору положень ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" в частині відсутності повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту.

Проте такі вимоги є безпідставними та спростовуються наданою позивачем копією кредитного договору від 11.08.2015 року, в пп.4.6.2 п.4.6 якого зазначено, що позичальник підтверджує, що він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови Договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними, що позивач засвідчила своїм підписом в кінці договору. Посилання позивача на те, що вона не мала достатнього часу щоб прочитати договір, та на те, що він виконаний дрібним шрифтом, також не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки позивачем не надано доказів, що вона була обмежена у часі при ознайомлені з договором, докази того, що вона має вади зору, які позбавили її можливості прочитати текст договору, виконаний таким шрифтом, теж відсутні.

При цьому, всі істотні умови кредитного договору були погоджені сторонами та не оспорювалися позивачем.

Посилання позивача як на підставу визнання кредитного договору недійсним, на укладення правочину під впливом помилки також не є обгрунтованими.

Згідно зі ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В даному випадку позивачем не доведено, що на момент укладення договору мала місце помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тощо та, що такі обставини мають істотне значення (ст.229 ЦК).

За змістом статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; в договорі передбачено повну інформацію щодо реальної процентної ставки, тощо, договір підписаний позивачем, у ньому міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-1341цс15та за змістом ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Щодо позовних вимог про порушення ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення .

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Разом із тим встановлено, що відповідно до п.п.1.1 Позичальник сплачує Кредитору плату за користування кредитом в розмірі 1400 грн. за 14 календарних днів.

Підпунктами 3.2., 3.3. кредитного договору встановлено, що плата за користування кредитом нараховується та обліковується в розмірі, вказаному в п.п.1.1. цього договору, та в день, визначений вказаним пунктом як термін повернення кредиту або пролонгації договору.

Сума кредиту та плата за користування кредитом - дві різні фінансові умови кредитного договору.

У разі порушення боржником зобов'язання він, відповідно до ст.ст.549,1050 ЦК України, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

При цьому, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.5.4 Договору передбачено право кредитора щодо нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язань в вигляді лише пені, отже, ні про яку подвійну цивільно-правову відповідальність в договорі не йдеться.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем завищено розмір пені в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником кредитних зобов'язань, то для їх задоволення суд теж підстав не вбачає.

Відповідно до п.5.4 Кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником кредитних зобов'язань, Кредитор залишає за собою право нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання, а саме:

-за прострочку повернення кредиту - пеню з розрахунку 2% (два) за кожний день прострочення платежу;

-за прострочку повернення плати за користування кредитом - пеню з розрахунку 2% (два) за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань : розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, яка сума простроченого платежу на день звернення до суду, яка сума пені була нарахована відповідачем за період прострочення платежу, та чим підтверджується розмір облікової ставки НБУ - 22%, вказаний позивачем в позові, оскільки, згідно даних, розміщених на офіційному сайті Мінфіну (index.minfin.com.ua) облікова ставка НБУ в період з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року становила 27%, які було встановлено постановою НБУ від 27.08.2015 р. № 557.

Отже, в даному випадку, суд позбавлений можливості впевнитись у правильності наданого позивачем розрахунку пені чи, навпаки, вирахувати належний розмір пені та його відповідність обліковій ставці НБУ.

Позивач зазначає, що сума компенсації, в разі невчасної сплати кредиту в сумі 5000грн., становить 100%: 5000х(2х365)/(365х14)=1400грн., однак не зрозуміло 100% чого, адже, виходячи з умов договору 1400 грн. становить розмір платежу за користування кредитом, що є абсолютно зрозумілим, прозорим для позичальника і жодним чином не вводить його в оману.

При цьому норми цивільного законодавства не містять заборони встановлення кредитним договором плати у вигляді фіксованої суми.

Абзацом 9 п.14.1.206 ст . 14 Податкового кодексу України визначено, що проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.

З наведеного вбачається, що встановлена підпунктом 1.1. кредитного договору плата за користування договором відповідає принципу свободи договору, передбаченого ст.627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і жодним чином не порушує прав позивача в разі нарахування пені.

Оскільки позивач в повній мірі ознайомилась з умовами кредитування наданого їй відповідачем, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання позивача як на підставу недійсності оспорюваного кредитного договору на ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, п.8, 9 ч.1 ст.6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п.8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг договір про надання фінансових послуг повинен містити: порядок зміни і припинення дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Оспорюваний кредитний договір містить чіткі умови його виникнення, зміни та припинення (п.1, п.2), а отже підстав говорити, що умови договору суперечать п.8 ч.1 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг не має. Сама пособі відсутність в умовах договору умов його зміни та припинення з ініціативи позивача не говорить про відсутність цих умов взагалі. Більш того, п.8.1. спірного договору говорить про те, що він припиняє свою дію після повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а отже дострокове погашення кредиту з ініціативи позичальника фактично являється припиненням договору.

Також оспорюваний договір містить чіткі права та обов'язки сторін і їх відповідальність (п.3, п.4, п.5, п.6). Відсутність відповідальності банку за вказаним договором викликана тим, що природа кредитного договору така, що кредитор знаходиться в більш незахищеному стані відносно позичальника, а отже встановленням додаткових санкцій за порушення вимог кредитного договору є способом врівноваження прав та обов'язків сторін договору.

Щодо вимог позивача про порушення норм, встановлених п.14 ч.1 ст.6 Закону України Про третейські суди .

Відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України Про третейські суди третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Підпунктом 10.1 кредитного договору визначено, що всі розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань, що стосуються цього Договору, становлять предмет спору та підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків за адресою: 02002, м. Київ, вул. м. Раскової, 15 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005 р., видане Київським міським управлінням юстиції). Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились, що суперечить нормам чинного законодавства.

Зазначений пункт договору, також спростовує заперечення представника позивача на те що оскільки вказаний кредитний договір не є договором про надання споживчого кредиту, то спір про визнання його недійсним не є спором про захист прав споживачів і на нього не розповсюджуються норми п.14 ч.1 ст.16 ЗУ Про третейські суди .

Разом з тим, відповідно до п.п. 11.7 кредитного договору та ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки представник позивача заявив позовну вимогу про визнання недійсним договору в цілому, а не окремо третейського застереження, суд вважає безпідставним задоволення такої вимоги.

Посилання позивача як на підставу недійсності оспорюваного кредитного договору на п.п.5,11 ч.2 ст. 8 ЗУ Про захист персональних д них суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Підпунктом 9.4 спірного договору Позичальник надає свою однозначну, безумовну та безвідкличну згоду на обробку будь-яких його персональних даних, включаючи, але не обмежуючись збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про Позичальника без будь-яких обмежень та з будь-якою метою.

Пунктами 3,5 ст.11 Закону України Про захист персональних даних передбачено два випадки, за яких персональні дані можуть оброблятись навіть без згоди суб'єкта персональних даних: укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних; необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України Про захист персональних даних встановлено, що персональні дані можуть бути видалені або знищені у разі припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.15 ч.2 ст.6, ст.ст.9,15 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масовою знищення встановлений обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу (в даному випадку відповідача) отримувати, обробляти та зберігати персональні дані, оскільки надання або отримання кредиту (позики) є фінансовою операцією, а відповідач при її здійсненні зобов'язаний проводити верифікацію та ідентифікацію клієнта та зберігати документи з персональними даними не менше п'яти років після завершення фінансової операції, завершення ділових відносин з клієнтом.

Таким чином, твердження позивача про те, що у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб'єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, є безпідставним, так як у відповідача існують підстави для їх обробки та зберігання незалежно від наявності згоди на обробку.

Отже, з огляду на зазначене, відсутні правові підстави для визнання недійсними договору споживчого кредиту, а тому у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, у зв'язку з чим судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263,265 ЦПК України, п.9, п.п.15.5 п.п.15 ч.1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий Центр про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2018 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації:28043, Кіровоградська область, Олександрійський район, с.Головківка, вул.Центральна (Леніна), буд.135;

Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ-ОЛІМП , Код ЄДРПОУ-38698169, місцезнаходження: 73025, м.Херсон, вул.Радянська,40, 2поверх, офіс 35 (адреса для листування:02002, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, 23 офіс 702);

Товариство з обмеженою відповідальністю Споживчий Центр , Код ЄДРПОУ-37356833, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133 А офіс 1.

Суддя