Рішення

від 01.08.2018 по справі 511/2344/17

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2344/17

Номер провадження: 2/511/96/18

01 серпня 2018 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Теренчук Ж. В.,

секретарі - Ніколас С.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в листопаді 2017 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, яка була уточнена ним 10.04.2018 року та подана в новій редакції (а.с.150) , в якій просить поділити майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 14.04.1994 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 На підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.07.2017 року шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано.

Зазначив, що в період шлюбу ними було за сумісні кошти придбано будинок, розташований в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області. Будинок був зареєстрований на ім'я дружини ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

В 2010 році ОСОБА_4 виявила бажання переїхати за місцем проживання її матері у м.

Роздільна Одеської області.

17.06.2010 року відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вони продали будинок по вул. Зарічна № 1 с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області за 51993,00 грн, що складало в еквіваленті 6573 доларів САШ.. На підтвердження того, що це була їх сумісна власність у п. 4.1 ч. 4 договору купівлі-продажу зазначеного будинку було зазначено, що будинок відчужується за його згодою, згода також була посвідчена нотаріально по реєстру № 1679.

Після переїзду до м. Роздільна, вони поселилися у будинку по вул. Горького, 13-в (на теперішній час вул. Святого Інокентія). 09.07.2010 року він зареєструвався в зазначеному будинку. Будинок належав матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5

Під час проживання у вказаному будинку він робив там ремонтні роботи, допомагав по господарству, тобто вони вели сумісне господарство, витрачав кошти на придбання майна.

Оскільки вони мали намір і в майбутньому проживати в будинку, за його згодою відповідачка передала своїй сестрі ОСОБА_6 6000 доларів США, які були їх спільною сумісною власністю і були отримані від продажу будинку у с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області, про що була складена відповідна розписка.

Це була угода між його дружиною ОСОБА_4. та її сестрою ОСОБА_6, по якій остання повинна була відмовитись від спадщини на будинок у випадку смерті матері.

18.06.2013 року мати його дружини ОСОБА_5 при житті подарувала вказаний будинок по вул. Горького, 13-в (на теперішній час вул.. Св.Інокентія) в м. Роздільна Одеської області, ОСОБА_7

Окрім того під час сумісного проживання з метою облаштування будинку ними було придбано: - кухонний гарнітур за 2600 грн, холодильник Индезит за 3999 грн, пральна машина-автомат; гарнітур стінка, двоспальне ліжко; кутовий диван; гарнітур кухонний за 2600 грн; гардероб; - зварювальний апарат; килими 4 штуки; побудовано огорожу на суму 6077,64 грн.

Тому позивач просив визнати дохід отриманий від продажу житлового будинку по вул. Зарічній, 1 в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області у сумі 51993 грн (що становило по курсу НБУ 6573 доларів США) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; - визнати спільною сумісною власністю подружжя подарований його дружині будинок №13-в по вул. Святого Інокентія (колишня вул. Горького) м. Роздільна Одеської області, так як він фактично був придбаний за спільні кошти подружжя та визнати за ним відповідно право власності на 1/3 частину житлового будинку. Крім цього просив поділити інше майно придбане у шлюбі, яке є спільною сумісною власністю подружжя, передавши йому із придбаного майна у власність: холодильник "Індезіт", кутовий диван, кухонний гарнітур, 1/2 частину огорожі по вул. Святого Інокентія, 13-в (колишня вул. Горького) м. Роздільна Одеської області.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та просила суд в його задоволенні відмовити, про що надала суду письмовий відзив.

В відзиві та в поясненнях представник відповідача ОСОБА_3 вказали, що сторони дійсно перебували в зареєстрованому шлюбі з 1994 року по 11.07.2017 року.

У відповідачки була квартира в смт. Первомайськ Слободзейського району ПМР, АДРЕСА_1, яка належала їй на праві особистої власності в порядку приватизації, яку вона 12.12.2002 року продала, а за отримані кошти 06.06.2003 року вона придбала будинок по вул. Зарічній, 1 в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області. Вважає, що вказаний будинок був її особистою власністю, так як придбаний за її особисті кошти. 17.06.2010 року вказаний будинок було продано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу за 24000,00 грн (по курсу НБУ еквівалентно 3002 доларів США). Вважає, що вказані кошти є також її особистою власністю.

В 2010 році вони з чоловіком переїхали проживати до м. Роздільна до будинку матері ОСОБА_5 на вул. Горького, 13-в м. Роздільна Одеської області.

18.06.2013 року її мати ОСОБА_5 подарувала їй вказаний житловий будинок. Будь яких коштів за нього вона ОСОБА_6 не передавала, а надана позивачем копія розписки є неналежним доказом по справі. Тому цей будинок також є її особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, як на то вказує позивач.

Щодо визнання спільною сумісною власністю рухомого майна згідно переліку, до якого входять меблі та побутова техніка, не заперечувала сам факт придбання цих предметів в період шлюбу, однак вказувала, що це все було придбано нею в 2010 році за її особисті кошти в розмірі біля 3000 доларів США, які вона отримала він продажу будинку в с.Топірчики Ізяславського району і відповідно також є її особистою приватною власністю і відповідно поділу не підлягає.

Тому просили суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, на підставі наданих доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (до одруження Опря) перебували в зареєстрованому шлюбі з 1994 року по 11.07.2017 року, що підтверджується рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.07.2017 року про розірвання шлюбу. (а.с.8)

Перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_4 в лютому 1996 року приватизувала квартиру АДРЕСА_2 ПМР. (а.с.64)

Згідно договору від 12.12.2002 року ОСОБА_4 продала вказану квартиру ОСОБА_8, вказаний договір було зареєстровано в реєстрі за №2Д- 77. (а.с. 65)

06.06.2003 року ОСОБА_4 придбала житловий будинок по вул. Зарічній, 1 в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 06.06.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №819, а також зареєстрованого в електронному реєстрі 20.06.2003 року. Придбано будинок згідно договору за 1000 грн (а.с.63)

17.06.2010 року ОСОБА_4 продала вище зазначений житловий будинок за згодою свого чоловіка ОСОБА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будинку від 17.06.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №1680. (а.с.66)

Згідно договору дарування житлового будинку від 18.06.2013 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок по вул. Горького, 13-в (нині вул. Св. Інокентія) в м. Роздільна Одеської області, договір зареєстровано в реєстрі за №1205. (а.с.10)

Вказане право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5040304 від 18.06.2013 року.(а.с.123)

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,043 га з кадастровим номером 5123910100:02:018:0052 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка).

Наявність житлового будинку підтверджується технічним паспортом, згідно якого житловий будинок по вул. Горького, 13-в (нині вул.. Св. Інокентія) в м. Роздільна Одеської області загальною площею 35,20 кв.м, в тому числі житловою 23,80 кв.м, та складається з: літ. А - житловий будинок, літ. Б - літня кухня, літ. В - вбиральня, І - цистерна. (а.с.115)

Вартість вказаного будинку згідно звіту по встановленню ринкової вартості житлового будинку по вул.. Св. Інокентія, 13-в м. Роздільна Одеської області складає 78156,00 грн. (а.с.96)

В даному будинку сторони зареєстровані по місцю проживання з 2010 року до цього часу.

Також судом встановлено на підставі наданих суду товарних чеків, що на ім'я позивача було придбано меблі та побутову техніку в 2010 році:

-кухонний гарнітур вартістю 2600 грн (товарний чек від 24.09.2010року б/н а.с.20);

-м'який куточок вартістю 4300 грн (квит. №12 від 19.07.2010 року а.с.20);

-спальня Бася вартістю 3600 грн ( квит. Від 25.06.2010 року а.с.93);

-пральна машинка Бош вартістю 4700 грн (товарний чек №5 від 19.06.2010 року а.с.93);

-холодильник Індезіт вартістю 3905 грн (товарний чек від 05.07.2010 року а.с.20);

-кутовий диван вартістю 3900 грн ( вит. Від 25.08.2010 року а.с.93) .

Вказане рухоме майно позивач також просить поділити між ними відповідно до часток.

Згідно наданого суду акту обстеження майна від 15.08.2017 року в результаті комісійного обстеження будинку по вул. Св.Інокентія, 13-в м. Роздільна підтверджено наявність в будинку меблів, холодильника, пральної машини.(а.с.92)

Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Так сторони перебували у шлюбі з 1994 року, а тому відповідно спірні правовідносини регулюються як нормами Кодексу України про шлюб та сім'ю та відповідно нормами Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 60 СК України, передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного суд України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя , спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК) , відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна , за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім"я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Згідно зі ст. 70 ч. 1 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також відповідно до ст.57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй , йому особисто: житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ; майно , набуте нею, ним за час шлюбу , але на підставі договору дарування або в прядку спадкування.

Відповідно до ч.7 ст.57 СК України якщо у придбання майна вкладені крмі спільних коштів кошти, що належали одному із подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

У постанові від 07.06.2016 року в справі №6-801цс16 Верховний Суд України відзначив, що норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1994 року по 2017 рік.

В 2003 році в період перебування шлюбі на підставі нотаріально посвідченого договору придбали будинок в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області, який згідно договору був оформлений на ім'я дружини ОСОБА_4

Тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. (Правова позиція, викладена у Постанові ВС у справі №711/5108/17 від 18.06.2018 року).

Відповідач доводила, що вказаний будинок був її особистою приватною власністю, так як за декілька місяців до купівлі-продажу будинку вона продала належну їй на праві особистої приватної власності квартиру в м. Первомайськ Слободзейського району ПМР, а за виручені кошти придбала вище зазначений будинок.

Суд вважає, що наявність самого факту продажу майна одним із подружжям в період перебування у шлюбі, яке є його особистою власністю, не свідчить про те, що придбане у шлюбі інше майно було придбано саме на ці кошти.

Спростовував цей факт і позивач.

Достовірних та допустимих доказів витрачання коштів від продажу квартири в смт. Первомайськ Слободзейського району на придбання будинку в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області відповідачем не надано. Ці кошти не надходили на банківські рахунки відповідача в Україні, не переміщувались у встановленому порядку через митний кордон України.

Також суд приймає до уваги, що згідно змісту договору спірний будинок в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області було придбано за 1000 грн, що не є значною сумою і в даному випадку не потребує перевірки джерел придбання вказаного будинку.

Таким чином, суд на підставі вказаних доказів вважає достовірно встановленим, що житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Зарічній, 1 в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області, був придбаний подружжям ОСОБА_4 в період шлюбу за спільні кошти, а тому відповідно до ст. 60 СК України вказане майно було спільною сумісною власністю подружжя.

Однак вказаний будинок в період перебування сторін у шлюбі був проданий в 2010 році і відповідно позивач просить визнати отриманий від продажу будинку дохід спільною сумісною власністю подружжя, це кошти у розмірі 6573 доларів США, а також встановити, що саме за дані кошти було придбано будинок в м. Роздільна по вул. Св.Інокентія , 13-в.

Суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

По перше, суд погоджується з доводами відповідача, що будинок був проданий за 24000 грн, а не за 51993 грн, так як доводи відповідача в цій частині підтверджуються нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будинку від 17.06.2010 року, згідно якого ціна договору вказана як 24000 грн, тоді як інвентаризаційна вартість будинку складає 51993 грн, тому наявність такого доходу від продажу будинку позивачем не підтверджено.

По друге, суд вважає, що відчуження будинку відбулося зі згоди позивача, будучи подружжям на той час вони продали вказаний будинок та за взаємною згодою переїхали до м. Роздільна Одеської області та зареєструвались по місцю проживання у будинку матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

Після продажу будинку та отримання вказаного доходу сторони проживали біля семи років у шлюбі. Відповідач стверджувала, що вказані кошти від продажу будинку були витрачені в 2010 році на придбання меблів та побутової техніки. Позивач стверджував, що подарований його дружині будинок по вул. Св. Інокентія, 13-в м. Роздільна Одеської області був фактично ними придбаний за спільні кошти подружжя, отримані від продажу будинку в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області.

Однак судом встановлено, що при житті ОСОБА_5 саме подарувала доньці ОСОБА_4 вказаний будинок безоплатно, а тому відповідно до ст.57 СК України вказаний будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_4 і не є спільною сумісною власністю подружжя, і тому відповідно поділу не підлягає.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України ).

Суд вважає також недопустимим доказом копію розписки, наданої позивачем до суду, згідно якої ОСОБА_4 начебто передала кошти в розмірі 6000 доларів США власній сестрі ОСОБА_6 за відмову від спадщини на будинок матері, так як даний факт відповідач заперечувала, а позивач оригіналу даної розписки суду надати не зміг.(а.с.12)

Крім цього, розписка щодо передачі коштів датована 25.04.2010 року (а.с.12), тоді як будинок в с. Топірчики Ізяславського району Хмельницької області було продано в червні 2010 року - 18.06.2010 року і саме в цей день ОСОБА_4 та ОСОБА_1 отримали кошти від продажу будинку, що підтвердив в суді позивач при дачі показів.(а.с.10)

Тому суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя отриманих коштів від продажу будинку в розмірі 6573 доларів США та факту їх витрачання на придбання житла, а саме будинку по вул. Св. Інокентія, 13-в м. Роздільна, а також визнання за ним права власності на 1/3 частину цього будинку задоволенню не підлягає, так як заявлений ним безпідставно.

Щодо поділу іншого майна, придбаного подружжям ОСОБА_1 у шлюбі, то суд виходить з наступного.

Судом встановлено на підставі товарних чеків, що в період шлюбу сторони придбали майно згідно переліку: кухонний гарнітур вартістю 2600 грн; м'який куточок вартістю 4300 грн; спальня Бася вартістю 3600 грн; пральна машинка вартістю 4700 грн; холодильник Індезіт вартістю 3905 грн; кутовий диван вартістю 3900 грн. Наявність в будинку цього майна підтверджено, як і факт його придбання в 2010 році в період перебування сторін у шлюбі.

Доводи відповідача, що вказане майно є її особистою приватною власністю непідтверджені належними доказами, а відтак дане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Суд вважає за можливе провести поділ вказано майна, передавши у власність позивачеві наступне майно: холодильник "Indesit SB 200 " вартістю 3905,00 грн (товарний чек від 05.07.2010 року а.с.20); кутовий диван вартістю 3900,00 грн (квит. від 25.08.2010 року) ; кухонний гарнітур вартістю 2600,00 грн (товарний чек б/н від 24.09.2010 року), всього на загальну суму 10405 грн і відповідно передати у власність відповідача: м'який куточок вартістю 4300 грн; спальню Бася вартістю 3600 грн (квит. Від 25.06.2010 року); пральну машину вартістю 4700 грн (товарний чек від 19.06.2010 року за №5).

Відповідач по даній справі подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.70)

Заява мотивована тим, що позивач більше трьох років знав, що мати подарувала їй будинок по вул. Св.Інокентія, 13-в м. Роздільна Одеської області, однак будь-яких вимог, про визнання даного будинку спільною сумісною власністю не заявляв.

Однак суд вважає, що в даному випадку строки позовної давності застосуванню не підлягають, так як суд визнає незаконними та необґрунтованими вимоги позивача в частині визнання доходу спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на частину будинку по вул. Св.Інокентія, 13-в м. Роздільна і відмовляє в задоволенні позову по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі - 1170,00 грн.

Судом встановлено, що судовий збір по даній справі складає - 2,174,10 грн (1 % від суми позову 217410 грн), позов задоволено частково на суму 10405 грн, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору відповідно до розміру задоволених вимог (5%), що складає 108,705 грн.

Крім цього, позивач при зверненні до суду здійснив переплату судового збору на суму 1027 грн, які йому належить повернути на підставі рішення суду через органи казначейства.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, та його поділ, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на придбане у спільну сумісну власність в період шлюбу майно: холодильник "Indesit SB 200 " вартістю 3905,00 грн; кутовий диван вартістю 3900,00 грн; кухонний гарнітур вартістю 2600,00 грн, всього на загальну суму 10405 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , 15.04.1959 року народженя , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії КЕ №914395 , на користь ОСОБА_1, 16.12.1956 року, паспорт серії НВ №230391, понесені по справі судові витрати у розмірі 108,70 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Роздільнянському районі Одеської області (м. Роздільна, вул. Муніципальна,19), код ЄДРПОУ 37958382,повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, паспорт серії НВ №230391, виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 07.12.2002 року, вул. Святого Інокентія, 13-в м. Роздільна Одеської області), надмірно сплачений судовий збір при розгляді справи у суді в розмірі 1027,00 грн через відділення Южного ГРУ ПАТ КБ Приват Банк за квитанцією №0.0.1006812440.1 від 10.04.2018 року, платник ОСОБА_1 отримувач Роздільнянський районний суд Одеської області, р/р отримувача 31211206700381, код отримувача 37958382, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО отримувача 828011, призначення платежу *;101;2080419615; 22030101; Судовий збір за позовом ОСОБА_1І./ Роздільнянський районний суд Одеської області

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через Роздільнянський районний суд Одеської області відповідно до п.15.5 Розділу Х11 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. В. Теренчук