Ухвала

від 25.07.2018 по справі 757/5652/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката (власника майна) ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року у кримінальному провадженні № 22014101110000187, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 22014101110000187, внесеномудо Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 22.10.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та накладено арешт на ряд земельних ділянок низки фізичних осіб, зокрема, в частині, накладено арешт на земельну ділянку у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0019, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , земельну ділянку у АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0020, яка на праві власності належить ОСОБА_8 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0014, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0013, яка на праві власності належить ОСОБА_10 , земельну ділянку у АДРЕСА_4 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010, яка на праві власності належить ОСОБА_6 , земельну ділянку у АДРЕСА_5 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0021, яка на праві власності належить ОСОБА_11 .

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати, що вказане майно є об`єктом кримінальних протиправних дій, а тому його арешт необхідний з метою забезпечення відшкодування заподіяних держав збитків, зокрема, і з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі адвокат (власник майна) ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,., просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що ні він ні інші власники майна присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в суді першої інстанції не були, про ухвалу слідчого судді дізнались 18 квітня 2018 року Також апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно в частині, що належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. Апелянт вважає, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, є необґрунтованим.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не є стороною у кримінальному провадженні №22014101110000187, не має жодного процесуального статусу, а тому, застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, порушує їх права, як власників вищезазначених земельних ділянок.

Крім того апелянт вказує на те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є законними набувачами та не мають жодного відношення до обставин, за якими здійснюється досудове розслідування, тому на його погляд відсутні правові підстави для накладення арешту, при цьому майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно власники присутніми не були, про ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації дізнались лише 18 квітня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22014101110000187, внесеному до Єдиного реєстру Досудових розслідувань 22.10.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. В межах зазначеного кримінального провадження слідчий ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на ряд вищезазначених земельних ділянок, що відведені у власність фізичним особам, зокрема, на земельну ділянку у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0019, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , земельну ділянку у АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0020, яка на праві власності належить ОСОБА_8 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0014, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0013, яка на праві власності належить ОСОБА_10 , земельну ділянку у АДРЕСА_4 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010, яка на праві власності належить ОСОБА_6 , земельну ділянку у АДРЕСА_5 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0021, яка на праві власності належить ОСОБА_11 обґрунтовуючи його тим, що дане майно здобуте злочинним шляхом та є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання органу досудового розслідування задоволено та накладено арешт на майно.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідування та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту вищезазначеного майна, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що земельна ділянка у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0019, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , земельна ділянка у АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0020, яка на праві власності належить ОСОБА_8 , земельна ділянка у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0014, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , земельна ділянка у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0013, яка на праві власності належить ОСОБА_10 , земельна ділянка у АДРЕСА_4 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010, яка на праві власності належить ОСОБА_6 , земельна ділянка у АДРЕСА_5 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0021, яка на праві власності належить ОСОБА_11 виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, не має. Відсутні такі дані і в ЄДРДР. Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на вищезазначене майно постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження. Крім того колегія зважує і на відсутність в матеріалах провадження постанови про визнання майна речовим доказом, не надано такої постанови прокурором і під час апеляційного перегляду справи. Дана обставина свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, так як без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.

Крім цього, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину у кримінальному провадженні № 22014101110000187.

При цьому колегія суддів звертає увагу на додані до матеріалів клопотання документи, зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанова про визначення підслідності кримінального провадження, постанова про призначення в провадженні декількох прокурорів, постанова про визначення групи прокурорів, повідомлення про кримінальне правопорушення, перелік лісгоспів та лісництв, ліси яких передаються виконкому Київської міськради депутатів трудящих, постанова Центрального комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР., не містять даних щодо неправомірного набуття права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на земельні ділянки та доказів причетності до вчинення кримінального правопорушення, за якими здійснюється досудове розслідування.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 має до розслідування вчинених кримінальних правопорушень, колегія судів вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату (власник майна) ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,. строк на апеляційне оскарження ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року.

Апеляційну скаргу адвоката (власник майна) ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 22014101110000187, внесеномудо Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 22.10.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та в частині накладення арешту на земельну ділянку у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0019, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , земельну ділянку у АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0020, яка на праві власності належить ОСОБА_8 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0014, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0013, яка на праві власності належить ОСОБА_10 , земельну ділянку у АДРЕСА_4 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010, яка на праві власності належить ОСОБА_6 , земельну ділянку у АДРЕСА_5 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0021, яка на праві власності належить ОСОБА_11 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 22014101110000187, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 22.10.2014 року в частині накладення арешту на земельну ділянку у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0019, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , земельну ділянку у АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0020, яка на праві власності належить ОСОБА_8 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0014, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , земельну ділянку у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0013, яка на праві власності належить ОСОБА_10 , земельну ділянку у АДРЕСА_4 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0010, яка на праві власності належить ОСОБА_6 , земельну ділянку у АДРЕСА_5 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0021, яка на праві власності належить ОСОБА_11 - відмовити.

В решті залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/2889/2018 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13

Доповідач - ОСОБА_1