Ухвала

від 31.07.2018 по справі 758/3001/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 31 липня 2018 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та Громадської організації «Ісламський культурний центр» на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року,

за участі: прокурора адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку 06 березня 2018 року, на земельній ділянці з кодом 88:061:004 площею 2264,23 кв.м., а саме, у приміщенні громадської організації «Ісламський культурний центр» (ЄДРПОУ - 33643106), (будівля громадської організації площею 3842 кв.м.), та нежитловому приміщенні (книжковий магазин), яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25А, а саме: на книги Юсуфа Аль-Кардави «Дозволенное и запретное в исламе» в кількості 55 шт.; 3 брошури білого кольору арабською мовою («Мухалляфат фі Ат-Таухід» - араб.) «Проступки в єдинобожжі», автор «Абдуль Азіз бін Раіс Ар-Раісі», (переклад зі слів перекладача).

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна підлягає задоволенню, оскільки доведено в судовому засіданні необхідність здійснення такого арешту з метою збереження речових доказів, та обґрунтовано правову підставу арешту.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та Громадської організації «Ісламський культурний центр» подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строків апеляційного оскарження адвокат зазначає, що про оскаржувану ухвалу йому стало відомо лише 03 квітня 2018 року.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням матеріальних та процесуальних норм кримінального законодавства.

Автор апеляційних скарг зазначає, що ОСОБА_6 та Громадська організація «Ісламський культурний центр» не мають жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого проводився обшук, та у вказаному провадженні жодну особу не повідомлено про підозру, власник майна такого процесуального статусу не має.

Крім того, на думку адвоката, відсутнє обґрунтування обставин, які підтверджують, що тимчасово вилучене майно підлягає спеціальній конфіскації, одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Зазначає адвокат і про те, що ні ОСОБА_6 , ні ГО «Ісламський культурний центр» чи їх представники не викликалися для участі у розгляді клопотання про арешт майна, отже не мали змоги надати жодних пояснень та доказів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Подільським управлінням поліції головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 06 грудня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101070000294, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 300 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи на території міста Києва розповсюджують книги російською мовою про культ та традиції ісламського віровчення, в тексті яких міститься висловлювання, що пропагують релігійну нетерпимість.

В ході проведення обшуку 06 березня 2018 року на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року на земельній ділянці з кодом 88:061:0004 площею 2264, 23 м. кв., а саме, у приміщенні громадської організації «Ісламський культурний центр» (Код ЄДРПОУ 33643106), (будівля громадської організації площею 3842 м. кв.), та нежитловому приміщенні (книжковий магазин), яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25А, проведено обшук в ході якого вилучено документи, які не входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання та вважаються тимчасового вилученим майном, а саме, книги Юсуфа Аль-Кардави «Дозволенное и запретное в исламе» в кількості 55 шт.; 3 брошури білого кольору арабською мовою («Мухалляфат фі Ат-Таухід» - араб.) «Проступки в єдинобожжі», автор «Абдуль Азіз бін Раіс Ар-Раісі», (переклад зі слів перекладача).

В ході досудового розслідування встановлено, що вищевказані документи, які вилучені під час обшуку містять у своєму тексті посилання, які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, що підтверджується експертним дослідженням. Крім того, дані документи мають значення для досудового розслідування, а також те, що відомості, які містяться у відшуканих документах можуть бути речовими доказами під час судового розгляду, а також могли бути використані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення і зберегти на собі його сліди.

09 березня 2018 року, прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене 06 березня 2018 року на земельній ділянці з кодом 88:061:0004 площею 2264, 23 м. кв., а саме, у приміщенні громадської організації «Ісламський культурний центр» (Код ЄДРПОУ 33643106), (будівля громадської організації площею 3842 м. кв.), та нежитловому приміщенні (книжковий магазин), яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25А.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року зазначене клопотання було задоволено.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Під час розгляду апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017101070000294, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку 06 березня 2018 року, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність здійснення такого арешту з метою збереження речових доказів, та обґрунтовано правову підставу арешту.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно є доказом злочину, відповідають критеріям, визначенимст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме - постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 від 07 березня 2018 року про визнання його речовими доказами (а.п. 25-26). Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбаченост. 170 КПК Українив якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ОСОБА_6 та Громадської організації «Ісламський культурний центр», з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними уст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено уч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зіст. 309 КПК України.

Що стосується доводів автора апеляційних скарг з приводу того, що ОСОБА_6 та Громадська організація «Ісламський культурний центр» не мають жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого проводився обшук, та у вказаному провадженні жодну особу не повідомлено про підозру, власник майна такого процесуального статусу не має, колегія суддів вважає їх не переконливими, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Інші доводи на які посилається автор апеляційних скарг також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та Громадської організації «Ісламський культурний центр» навіть з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку 06 березня 2018 року, на земельній ділянці з кодом 88:061:004 площею 2264,23 кв.м., а саме, у приміщенні громадської організації «Ісламський культурний центр» (ЄДРПОУ - 33643106), (будівля громадської організації площею 3842 кв.м.), та нежитловому приміщенні (книжковий магазин), яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25А, - залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та Громадської організації «Ісламський культурний центр», без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/2238/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1