Рішення

від 25.07.2018 по справі 2а-16917/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2018 року №2а-16917/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників:

від позивача - Кравчук А.Л., Медведєва О.Ю., Бігдан О.В.,

від відповідача - Демченко С.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 №0000242320.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 20.06.2012 №610/40-50/23-20/25394566 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року. Позивач зазначає, що господарські операції ДП з ІІ Сантрейд з контрагентом-постачальником олії соняшникової нерафінованої, вчинені у той самий період, є реальними та підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами, та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства. Товариством дотримано всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість, що зумовило виникнення від'ємного значення з цього податку. За наведених обставин, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким йому зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012 року протиправним і просить його скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 у справі №2а-16917/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, відмовлено у задоволенні цього позову.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2018 касаційну скаргу Дочірнього підприємства задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, а справу №2а-16917/12/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, в тексті вказаної постанови від 28.02.2018 Верховний Суд відзначив, що суди першої та апеляційної інстанції зазначили у своїх судових рішеннях про наявність постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області 13 червня 2012 року про притягнення як обвинуваченого директора ПП Антарес - Вовка Г.М. по кримінальній справі №12/169003 за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, відповідно до якої останній свою вину визнав. При цьому, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів мали з'ясувати також результати порушеного кримінального провадження, не перевірили, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі, та залишили поза увагою необхідність надання правової оцінки результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважними особами, не допитали Вовка В.Г. як свідка. За наведених мотивів Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішень судів у справі №2а-16917/12/2670 та повернення матеріалів такої справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2018 справу №2а-16917/12/2670 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

14.05.2018 суд у підготовчому засіданні відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив заміну відповідача на належного - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

09.07.2018 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.07.2018 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у тексті його заперечень.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача, встановлені факти протиправності формування платником податків (позивачем) показника податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентом ПП Антарес , що, у свою чергу, призвело до завищення податкового кредиту за березень 2012 року на загальну суму 1 335 879,52 грн.

У судове засідання 25.07.2018 в якості свідка був викликаний гр-н Вовк Геннадій Миколайович (директор ПП Антарес ), однак останній з причин незалежних від суду у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, проаналізувавши надані у судових засіданнях усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як було встановлено судами в ході попереднього розгляду даної справи, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено перевірку ДП з ІІ Сантрейд , за результатами якої 20.06.2012 складений акт №610/40-50/23-20/25394566 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в періоді з 01.02.2012 по 29.02.2012.

В ході проведення такої перевірки перевіряючим було встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ДП з ІІ Сантрейд безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2012 року податкові накладні, отримані від ПП Антарес на загальну суму 8 015 277,12 грн., в т.ч. ПДВ 1 335 879,52 грн. за березень 2012 року.

Згідно висновків цього акта перевірки, окрім інших порушень, встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення за березень 2012 року на суму ПДВ 1335879 грн.

Виявлене порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту за березень 2012 року суми податку на додану вартість 1 335 879,52 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП Антарес за березень 2012 року на загальну суму 8 015 277,12 грн. (крім того ПДВ), оскільки згідно акта ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №152/22-6/32150232 від 13.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Антарес (код ЄДРПОУ 32150232) щодо підтвердження господарських відносин з Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд за період березень 2012 року, ПП Антарес до податкового органу не подавало податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року. Крім того, підприємство має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.10.2012.

На підставі акта перевірки Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби 06.07.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242320 (форми В4 ), яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 335 879 грн., задекларованого у податковій декларації реєстр. №9020432276 від 19.04.2012 за звітний період березень 2012 року.

Судами також встановлено, що між ДП з ІІ Сантрейд (як покупцем), в особі директора з напряму олійних і їх переробки Чайковського А.Г. і головного бухгалтера Березяка В.В., та ПП Антарес (як продавцем), в особі директора Вовка Г.В., укладено контракт №4500613312 від 07.03.2012, предметом якого є поставка олії соняшникової нерафінованої з насіння соняшнику урожаю 2011 року, в кількості 800 (вісімсот) тон +/- 10% на вибір покупця, на умовах, які передбачені даним контрактом.

За умовами п.п. 4.1 - 4.7 цього контракту товар поставляється автомобільним і залізничним транспортом на умовах DDU (згідно Інкотермс у редакції 2000 року) м. Херсон, (вантажоодержувач: ТОВ Херсонес для ДП Сантрейд ; адреса одержувача: м. Херсон, вул. Красностудентська, 36-В) тут і надалі пункт поставки . Вартість перевезення товару до пункту поставки включена у вартість товару. Термін поставки - з 07.03.2012 по 18.03.2012, датою поставки вважається дата штемпеля товаротранспортної накладної в пункті поставки. Поставка товару здійснюється в чистих і справних автомобільних і залізничних цистернах. Поставка товару може здійснюватися партіями. Перехід права власності на товар відбувається у момент передачі товару покупцю в пункті поставки. Передача товару здійснюється в пункті поставки, за результатами прийому товару сторони підписують акт прийому-передачі до акту прийому в пункті поставки.

Сторони також визначили, що покупець зобов'язується здійснювати оплату кожної партії товару протягом 2-х банківських днів після поставки товару покупцеві і отримання від продавця, зокрема, наступних документів: копій відвантажувальних документів (рахунку на оплату вартості отриманого товару (з врахуванням остаточної ваги в пункті поставки); якісних посвідчень на товар, виданих лабораторією заводу-виробника з вказаними показниками безпеки; видаткових накладних на відповідну кількість товару; податкових накладних на всю вартість поставленого товару, а також після надання по місцю поставки документів, передбачених п.п. 4.8 даного контракту (а саме всі цистерни повинні супроводжуватись документами: товарно-транспортною накладною встановленого зразка з оригінальною печаткою відправника; у разі супроводу вантажу експедитором відправника - відрядне посвідчення експедитора з оригінальною печаткою відправника; посвідчення якості із вказаними показниками безпеки; санітарно-гігієнічний висновок; санітарний паспорт автомобіля; санітарна книжка водія; довідка про санітарну обробку автоцистерни; протокол випробувань, що діє на показники безпеки (п.п. 2.4, 4.8 контракту).

Остаточна якість визначається відповідно до результатів аналізу виробленого акредитованою лабораторією вантажоодержувача. У разі виникнення розбіжності за якістю сторони номінують першокласного незалежного сюрвейєра для проведення аналізу. У такому разі сертифікат якості сюрвейєра визначить остаточну якість для обох сторін (п. 3.3 контракту).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного Контракту позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду в межах цієї справи були подані наступні копії документів;

- видаткових накладних, підписаних від імені постачальника (ПП Антарес ) директором Вовком Г.М.; рахунків-фактур; товарно-транспортних накладних, за змістом яких замовником автоперевезень і вантажовідправником значиться ПП Антарес , вантажоодержувачем є ТОВ Херсонес для ДП Сантрейд , пунктом навантаження - Дніпропетровська обл. а пунктом розвантаження - м. Херсонес; податкових накладних, підписаних від імені постачальника (ПП Антарес ) Вовком Г.М.; платіжних доручень ДП з ІІ Сантрейд з відмітками банку про проведення платежів

- актів прийому-передачі вантажу на зберігання за період з 06.03.2012 по 17.03.2012, за змістом яких ДП з ІІ Сантрейд передало, а ТОВ Херсонес прийняло на зберігання вантаж - олію соняшникову нерафіновану, що надійшов відповідно товарно-транспортних накладних вантажовідправника - ПП Антарес .

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку наведеним первинним документам дійшли висновку про їх невідповідність вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, посилаючись на те, що в товарно-транспортних накладних (а.с. 55,59,60,64,68,72,76,80,81,85-87 т.1) кількість зазначеного товару не відповідає кількості товару зазначеного в актах прийому-передачі товару за березень 2012 року або взагалі відсутня; у видаткових накладних не зазначено ПІБ та посаду особи, яка отримала товар, у зв'язку з чим неможливо встановити ким отримано товар, за чиїм дорученням та чи взагалі він отримувався (а.с. 57,62,66,70,74,78,83,89,94,98,102,108,109,113 т.1); у виписаних рахунках-фактурах також відсутнє найменування посади та прізвища особи, яка видала вказаний документ (а.с. 63,68,71,75,79,84,90,95,99,103,114,119 т.1), при цьому накладні про оприбутковування товару взагалі відсутні в матеріалах справи.

Поряд з цим, позивачем додатково до матеріалів справи в ході попереднього розгляду цієї справи були надані копії наступних документів:

- довіреностей ДП з ІІ Сантрейд №29-2011/Agribusinessвід 01.06.2011 та №0056-2012_Agril віж 02.11.2012, виданої своїм працівникам, в т.ч. Чайковському А.Г. і Березяку В.В. на право вчинення від імені Підприємства укладання правочинів (укладання договорів, угод, тощо), підписання листів та інших документів, які виникають у сфері діяльності департаменту агробізнесу виключно з відносин (виробництво, торгівля, логістика, тощо), об'єктом яких є рафінована та/чи нерафінована олія, - строком дії на 1 рік;

- посвідчень якості на товар;

- санітарно-гігієнічного висновку;

- сертифікатів очищення автоцистерни, актів огляду цистерни;

- протоколу випробувань на показники безпеки;

- договору №1-ХР від 19.09.2011, укладеного між ТОВ Херсонес (як виконавцем) і ДП з ІІ Сантрейд (як замовником) щодо виконання ТОВ Херсонес на користь позивача за його рахунок комплексу організаційно-управлінських та інших робіт з транспортно-експедиційного обслуговування експортного вантажу (олії сирої соняшникової нерафінованої українського походження) замовника, шляхом приймання, зберігання у ємностях терміналу ТОВ Херсонес з наступним відвантаженням на корабель, номінований замовником чи контрагентом замовника для відправлення на експорт. Разом з копією зазначеного договору позивачем були надані копії рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору, та листа ТОВ Херсонес №253 від 19.07.2012, адресованого ДП з ІІ Сантрейд з питання перевалки олії. У тексті цього листа ТОВ Херсонес підтвердило, що у період з 19.09.2011 по 19.07.2012 Товариство здійснило приймання, зберігання олії соняшникової нерафінованої, поставленої в т.ч. ПП Антарес (5 301,100 тон) для ДП з ІІ Сантрейд і з подальшим експортним відвантаженням з урахуванням убутку 5 297,919 тон;

- документальні докази реалізації товару - олії соняшникової нерафінованої на користь покупця-нерезидента - Компанії Bunge Handelsgressellschaft mbH (Німеччина), а саме: копії контракту №1069081 від 17.04.2012, вантажної митної декларації №508040000/2012/001750 від 04.06.2012, довідки ПАТ Сітібанк від 06.11.2012 з відомостями про отримання ДП з ІІ Сантрейд коштів за вказаним контрактом.

Крім того, позивач надав письмові пояснення про причини відсутності у ДП з ІІ Сантрейд інших товаросупровідних документів (в тексті клопотання від 11.02.2013), наявність яких передбачалась умовами контракту №4500613312 від 07.03.2012 з ПП Антарес . Як пояснив представник позивача, відрядне посвідчення експедитора не оформлялось, оскільки спірні партії товару не супроводжувались експедитором під час перевезення, а приймались останнім вже безпосередньо в порту; копії санітарного паспорту автомобіля та санітарної книжки водія у позивача відсутні, оскільки вказані документи оглядались експедитором в порту та копії з них не виготовлялись, що не суперечить умовам контракту.

В тексті інших письмових пояснень від 04.06.2013 представник позивача пояснив, що зі сторони ДП з ІІ Сантрейд участь у прийнятті відповідних партій товарів в обумовленому пункті поставки приймав директор з напрямку олійних та продуктів їх переробки Чайковський А.Г.

У свою чергу відповідачем були надані копії документів, які не були враховані під час проведення перевірки позивача та не відображені у тексі акта перевірки;

- засвідчені копії постанов ст. слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС у Житомирській області капітана податкової міліції Ковальчука С.О. від 29.03.2012 та від 13.06.2012 про притягнення Вовка Г.М. як обвинуваченого в рамках кримінальних справ №12/169002 і №12/169003 (подані разом з супровідним листом ГУ Міндоходів у Житомирській області від 24.05.2013 №439/10/09-006). Відповідно до текстів цих постанов Вовка Г.М. було притягнуто як обвинуваченого у зв'язку зі скоєнням злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч.ч. 1, 3 і 4 ст. 358 Кримінального кодексу України та ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 і 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Так, Вовку Г.М. інкриміновано створення (придбання) з метою реалізації злочинного умислу направленого на пособництво в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах суб'єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, а саме: ПП Вікленд-К (код ЄДРПОУ 36906899), ПП Директорія Д (код ЄДРПОУ 36440919), ПП Альфатек (код ЄДРПОУ 36532350), ПП Украгро-Трейд (код ЄДРПОУ 37452250), ПП Гранд ЗГО (код ЄДРПОУ 37070115), ПП Кристал Г (код ЄДРПОУ 37151115), ПП Онікс ЛС (код ЄДРПОУ 35396865), ПП Варнус (код ЄДРПОУ 35544501), ПП Граніт-торг (код ЄДРПОУ 35984599), ПП Арнікс ВЛ (код ЄДРПОУ 36161358), ТОВ КФ МКС-Промтех (код ЄДРПОУ 36366145), які в подальшому той використовував для сприяння підприємствам - реальним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати податків до державного бюджету, в результаті чого заподіяв державі матеріальну шкоду у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах;

- незасвідчені копії протоколів допиту обвинуваченого від 23.06.2012, в тексті яких допитаний в якості обвинуваченого Вовк Г.М. (який, як було вказано у текстах цих постанов, займає посаду директора на підприємствах Украгротрейд , Спецелектромонтаж , Антарес ) визнав свою провину у пред'явлених йому обвинуваченнях, викладених у текстах постанов від 13.06.2012 у кримінальній справі №12/169003 та від 29.03.2012 у кримінальній справі №12/169002.

На переконання відповідача зазначені копії постанов ст. слідчого про притягнення Вовка Г.М. як обвинуваченого в рамках кримінальних справ №12/169002 і №12/169003 та протоколів допиту обвинуваченого у цих самих кримінальних справах є доказом фіктивності вчинених спірних господарських операцій між ДП з ІІ Сантрейд і ПП Антарес .

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, за змістом норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04.04.2018 № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15).

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданих представником позивача копій первинних документів по спірних господарських операціях з ПП Антарес та інших документів, суд дійшов висновку, що останні повною мірою підтверджують факт здійснення цим постачальником у березні 2012 року поставок товару (олії соняшникової нерафінованої) на адресу позивача відповідно до умов укладеного між ними контракту №4500613312 від 07.03.2012, та понесення позивачем витрат у зв'язку з таким придбанням. При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, поставки партії товарів за вказаним контрактом фактично відбувались за участю третьої особи - ТОВ Херсонес , яке приймало та зберігало зазначений товар для ДП з ІІ Сантрейд , з подальшим оформленням такого товару на експорт, а тому відсутні підстави для висновку, що вказані операції відбувались лише на папері (умовно).

Що ж стосується зауважень судів першої та апеляційної інстанцій до порядку оформлення певних первинних документів, що були наведені в текстах скасованих рішень судів у даній справі, то суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду (викладена в тексті постанови від 08.05.2018 у справі №815/3526/17). Так, Верховний Суд відзначив, що наявність або відсутність окремих документів або помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

08.05.2018 представником позивача до матеріалів справи були надані обгрунтовані письмові пояснення по суті кожного з таких зауважень. Зокрема, як пояснив позивач, за даними товарно-транспортних накладних дійсно показники ваги (брутто, тари, нетто) олії при завантаженні на транспортний засіб та показники ваги такої при прийнятті у пункті доставки відрізнялись, що пов'язано із впливом зовнішніх чинників на олію під час її перевезення, наявністю похибок при перевантаження на різних терезах. Між тим, фактичний обсяг прийнятої олії, після її зважування експедитором - ТОВ Херсонес , зазначався останнім у правому нижньому куті товарно-транспортної накладної та у відповідному акті прийняття товару на зберігання, що відповідало умовам п. 4.7 контракту №4500613312 від 07.03.2012. Оприбуткування товару позивачем здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, що також не суперечить вимогам чинного законодавства України.

При цьому, суд звертає уваги на те, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки позивача (результати якої оформлені актом від 20.06.2012) контролюючим органом не було встановлено випадків неоприбуткування ДП з ІІ Сантрейд за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (товару), отриманих від ПП Антарес за контрактом №4500613312 від 07.03.2012.

Інші встановлені судами недоліки, як то відсутність найменування посади та ПІБ особи, яка видала рахунки-фактури від імені ПП Антарес , та підписала видаткові накладні від імені ДП з ІІ Сантрейд суд в даному випадку вважає такими, що за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу олії соняшникової нерафінованої, та наявністю зв'язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій з ПП Антарес .

Так, посилання відповідача на обставину недекларування ПП Антарес результатів вчинених господарських операцій у звітному періоді березні 2012 року (неподання податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період), на думку суду, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Такий правовий висновок суду касаційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, як зазначено у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Також розглянувши справу Інтерсплав проти України , Європейський суд з прав людини вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. У зв'язку з цим суд визнає безпідставними посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товару через порушення ПП Антарес порядку подання податкової звітності з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Надаючи окрему правову оцінку наданим відповідачем копіям документів по кримінальним справам №12/169002 і №12/169003 (а саме: описаним вище постановам про притягнення як обвинуваченого та протоколам допиту обвинуваченого) суд зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ч. 6 ст. 78 цього Кодексу вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З контексту наведених вище норм матеріального та процесуального права вбачається, що інформація наведена у текстах вказаних вище постанов та протоколів щодо вчинених гр-ном Вовком Г.М. кримінальних правопорушень, не може прийматися до уваги у якості доказу у межах даного спору, оскільки факти скоєння тих чи інших правопорушень мають бути встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрав законної сили.

Разом з тим, обставини наявності вироку суду, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, винесених відносно посадових осіб ПП Антарес та/або ДП з ІІ Сантрейд , які були відповідальні за укладення контракту №4500613312 від 07.03.2012 та вчинення спірних господарських операцій, сторонами під час розгляду даної справи документально не підтверджено.

Крім того, жоден із наданих відповідачем документів (постанов, протоколів) не містить відомостей, що стосуються предмету доказування у межах цього спору, - обставин легітимності створення та діяльності ПП Антарес , реальності укладення та виконання ПП Антарес умов контракту №4500613312 від 07.03.2012 з ДП з ІІ Сантрейд за період березень 2012 року.

З огляду на це суд вважає, що наявні у матеріалах справи копії постанов про притягнення Вовка Г.М. як обвинуваченого та протоколів допиту обвинуваченого Вовка Г.М. у кримінальних справах №12/169002 і №12/169003 не стосуються предмету доказування у цій адміністративній справі та не являються належними доказами в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ПП Антарес , що були віднесені до складу податкового кредиту ДП з ІІ Сантрейд за звітний період березень 2012 року, та як наслідок про протиправність здійсненого податковим органом зменшення від'ємного значення податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 №0000242320.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 06.07.2012 №0000242320 протиправним та такими, що підлягає скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 04.12.2012 №15025728 підтверджено, що ДП з ІІ Сантрейд під час звернення до суду з вказаним позовом сплатило судовий збір у сумі 2 146 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 06.07.2012 № 0000242320.

3. Присудити здійснені Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення виготовлено 06.08.2018.