Ухвала

від 12.07.2018 по справі 577/3867/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 липня 2018 року

м. Київ

справа № 577/3867/17

провадження № 61-38771ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Лат на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Лат про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2018 року подана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Лат на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 24 травня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Лат , у якому просила розірвати договір оренди землі від 10 квітня 2007 року, укладений між відповідачем і її матір'ю ОСОБА_2, посилаючись на те, що після смерті матері орендар припинив сплачувати орендну плату, хоча був обізнаний про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування до позивача, і має заборгованість по її сплаті за 2013-2017 роки.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди землі від 10 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю Біо Лат , зареєстрований 19 червня 2007 року в Конотопському міськрайонному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за реєстровим номером 040761903043. Вирішено питання щодо розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Лат залишено без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2018 року - без змін.

Ухвалюючи рішення задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався статтями 629, 1218 ЦК України, статтею 141 ЗК України, положеннями Закону України Про оренду землі , зазначаючи, що орендар Товариство з обмеженою відповідальністю Біо Лат з 2013 року припинило сплачувати орендну плату за договором оренди землі від 14 лютого 2018 року з підстав необізнаності про платіжні реквізити спадкоємця орендодавця, хоча не було позбавлене можливості направити платіж поштовим переказом або внести на депозит нотаріуса. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про систематичну несплату відповідачем орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є розірвання договору оренди землі.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Суд апеляційної інстанції визнав дану справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України , відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , ним не обґрунтовано, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Біо Лат на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 24 травня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко