Рішення

від 07.08.2018 по справі 909/339/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/339/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А.

при секретарі судового засіданні ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01601

до відповідача: Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс"

вул. Винниченка, 5, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100

про стягнення заборгованості в сумі 187 502 грн 21 к.

за участю

Від позивача: ОСОБА_2, (довіреність № 14-69 від 14.04.17 )-юрисконсульт

Від відповідача: ОСОБА_3, НОМЕР_1

в с т а н о в и в

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 187 502 грн 21 к., з них: 99115,61 грн. - пеня,5 063,18 грн. - 3% річних, 83 323 грн41 коп. - інфляційні втрати .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1100/15-БО-15 куплі-продажу природного газу.

Відповідач відзив на позов не подав, однак представник в судовому засіданні наявність заборгованості пояснив відсутністю коштів на банківських рахунках в зв"язку з недофінансуванням з державного бюджету.

Крім цього, відповідачем було поданов клопотання про проведення судової експертизи ( вх.10739/18 від 19.07.2018), у якому зазначає, що до позовної заяви додано розрахунок заборгованості штрафних санкцій, а оскільки відповідач не володіє спеціальними знаннями для здійснення даного виду розрахунку, відповідач вважає за доцільне призначити проведення по справі економічної експертизи.

Відповідно до ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Приймаючи до уваги, що встановлення обставин на підставі наявних у справі доказів не потребує спеціальних знань і навичок, суд відмовляє у задоволенні поданої заяви.

За клопотанням позивача судові засідання призначені на 17.05.2018 та 25.06.2018 відбувались в режимі відеоконференції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд виходить з наступного.

27.11.2014, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Районним комунальним підприємство Галичтеплосервіс укладено договір №1100/І5-БО-15 купівлі - продажу природного газу.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1855603,69 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання та вимоги п.6.1 Договору. На доказ невчасної оплати позивачем подано відомість проведених відповідачам оплат .

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1. договору, останній сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведеної договірної умови відповідачу нарахована пеня за прострочення оплати за переданий газ в сумі 99115,61грн.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст.625 ЦК України, відповідачу нараховано також три проценти річних на суму 5063,18грн. та інфляційні втрати у розмірі 83323,41грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1100/15-БО-15 купівлі продажу природного газу, склала 187502,21грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою за захистом свого порушеного права та стягнення штрафних санкцій в судовому порядку на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог частини 1статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV, зі змінами та доповненнями (далі -ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1855603,69 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору, зокрема п.6.1, відповідач не здійснював оплату за переданий газ своєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання та вимоги Договору.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1. договору, останній сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведеної договірної умови, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати за переданий газ в сумі 99115,61грн.. Суд здійснивши перевірку нарахування пені прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних в сумі 5063,18грн та 83323,41грн інфляційних втрат, прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач доводи позивача не спростував.

З аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями ст. 11, 549, 61, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, 13, 73, 74, 76, 77, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача, Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс" про стягнення боргу за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідно до договору купівлі - продажу природного газу № №1100/І5-БО-15 купівлі-продажу природного газу в сумі 187 502 грн 21 к., з них: 99115,61 грн. - пеня, 5063,18 грн. - 3% річних, 83323 грн41 коп. - інфляційні втрати .

Стягнути з відповідача, Районного комунального підприємства "Галичтеплосервіс" (вул. Винниченка, 5, м. Галич, Івано-Франківська область, код 37953159) на користь позивача, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",( вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, код 20077720) - борг за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідно до договору купівлі - продажу природного газу № №1100/І5-БО-15 купівлі-продажу природного газу в сумі 187 502 грн 21 к., з них: 99115,61 грн. - пеня, 5063,18 грн. - 3% річних, 83323 грн41 коп. - інфляційні втрати, а також 2812,53грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ст.241 ГПК України).

Повне рішення складено 08.08.2018

Суддя Шкіндер П.А.