Рішення

від 01.08.2018 по справі 910/6007/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.08.2018 Справа №  910/6007/18  Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агуна” про стягнення 110 213,82 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду м. Києва звернувся Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України (далі - Інститут хімії) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агуна” (далі - ТОВ “Агуна”) про стягнення заборгованості у сумі 110 213,82 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, № 69-А від 01.12.2017 р. в частині своєчасного внесення плати за користування орендованим майном. У позові Інститут хімії просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 110 213,82 грн., яка складається із заборгованості по орендній платі у сумі 101 934,31 грн., пені у сумі 6 488,76 грн., штрафу у сумі 1 200,10 грн. та 3 % річних у сумі 590,65 грн. Провадження за вказаними вимогами було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2018 р., розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідач у строк, визначений законом, надав відзив, у якому зазначив про часткову сплату заборгованості за договором оренди, у зв'язку із чим із сумою заявлених позовних вимог не погодився. У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів, викладених у відзиві на позов, зазначив, що здійснена ТОВ “Агуна” оплата була зарахована у рахунок погашення заборгованості відповідача за іншими договорами оренди, укладеними між сторонами, а тому заборгованість за договором оренди № 69-А від 01.12.2017 р. залишилась незмінною. Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 01.12.2017 р. між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України (орендодавець) та ТОВ “Агуна” (орендар) був укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 69-А (далі – договір оренди). Відповідно до цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення загальною площею 575,00 кв.м., розташоване за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17, у стендовому корпусі № 3, що перебуває на балансі Інституту. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за перший місяць оренди жовтень 2017 року - 19 540,80 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 3.4 договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Договір укладено та діє з 01.12.2017 р. до 31.10.2020 р. включно (п. 10.1). Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором оренди, Інститут передав у користування ТОВ “Агуна”, зокрема, частину приміщення загальною площею 575,00 кв.м., розміщену за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17, у стендовому корпусі № 3, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2017 р. Отже, у відповідача виник зустрічний обов'язок сплачувати орендні платежі за користування майном. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати орендних платежів виконав неналежним чином, а саме – орендну плату за період з 01.12.2017 р. по 27.04.2018 р. у загальній сумі 101 934,31 грн. не сплатив. Наявність вказаної заборгованості підтверджується актами виконаних робіт № 931 від 29.12.2017 р., № 1 від 31.01.2018 р., № 90 від 28.02.2018 р., № 177 від 30.03.2018 р., № 272 від 27.04.2018 р., підписаними обома сторонами та рахунками № 696 від 15.12.2017 р., № 1 від 15.01.2018 р., № 90 від 14.02.2018 р., № 177 від 12.03.2018 р., № 272 від 13.04.2018 р., які містяться в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати оренди виникли на підставі вказаних нормативних актів, а також укладеної між сторонами угоди. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідач, у відзиві зазначив про часткову сплату орендних платежів, на підтвердження чого надав платіжні доручення № 148 від 19.04.2018 р., № 154 від 24.04.2018 р., № 157 від 07.05.2018 р., № 2 від 15.06.2018 р. Однак, вказані платіжні доручення суд до уваги не приймає, оскільки згідно з призначенням платежу, зазначеного у цих платіжних дорученнях, відповідач здійснював оплату за іншими договорами оренди, отже, надані відповідачем докази не можуть бути підтвердженням належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 69-А від 01.12.2017 р. При цьому наданий відповідачем лист № 190-06-18 від 19.06.2018 р. з проханням про зарахування частини здійсненої оплати за оренду за іншими господарськими договорами в -рахунок оплати боргу за договором оренди № 69-А від 01.12.2017 р. не свідчить про сплату частини заборгованості за договором, що є предметом розгляду, а здійснення такого зарахування є правом орендодавця, а не його обов'язком. За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення даної суми заборгованості у сумі 101 934,31 грн. за договором оренди № 69-А від 01.12.2017 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.   Також за порушення зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6 488,76 грн. та штаф у сумі 1 200,10 грн. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України). Згідно з ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки – штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Як встановлено судом, пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, то вона підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату оплати оренди заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж 3 місяці, орендар сплачує штраф у сумі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8 договору). При цьому стаття 3 Закону “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені та штрафу, суд погоджується із розрахунком штрафних санкцій позивача та вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів у сумі 6 488,76 грн. та штраф у розмірі 1 200,10 грн. Крім того,  позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 590,65 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                                                                                                                                                                     Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Провівши перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 590,65 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агуна” про стягнення заборгованості у сумі 110 213,82 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агуна”  (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17, офіс 502, ідентифікаційний код 39407718) на користь Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17; ідентифікаційний код 03291669) заборгованість в сумі 101 934 (сто одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири) грн. 31 коп., пеню у сумі 6 488 (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 76 коп., штраф у сумі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 10 коп., 3 % річних у сумі 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 65 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Повне судове рішення складено 1 серпня 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                         Головіна К.І.