Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/15048/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/15048/17 за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Печерськсервіс", м. Київ,

про розірвання договору від 20.10.2015 № 2049 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду та виселення з орендованого приміщення

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін

від позивача - Ваховська І.Б.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - Рижкова Л.Є.

В судовому засіданні 06.08.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 від 20.10.2015 та виселення відповідача з орендованого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди від 20.10.2015 №2049, зокрема в частині сплати орендних платежів. За твердженнями позивача станом на 01.07.2017 у відповідача наявна заборгованість з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою понад три місяці підряд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. у справі № 910/15048/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р., позов задоволено, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 від 20.10.2015р. розірвано та виселено ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 № 910/15048/17 касаційну скаргу ТОВ "Аладін-2013" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. у справі №910/15048/17 скасовано. Справу №910/15048/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

На підставі розпорядження від 08.05.2018 № 05-23/568 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу № 910/15048/17 передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 прийнято справу до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 18.06.2018.

Ухвалою суду від 18.06.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 16.07.2018.

В судовому засіданні 16.07.2018 оголошено перерву до 23.07.2018. Ухвалою суду від 16.07.2018 викликано в судове засідання відповідача.

В судовому засіданні 23.07.2018 оголошено перерву до 06.08.2018. Ухвалою суду від 23.07.2018 відповідача викликано в судове засідання.

Через канцелярію суду 24.07.2018 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено за які періоди виникла у відповідача заборгованість з орендної плати та в яких сумах орендна плата була сплачена відповідачем. Відповідач протягом 11 місяців підряд взагалі не сплачував орендну плату, в зв'язку з чим вимоги позивача про розірвання договору та виселення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Через канцелярію суду 24.04.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що з серпня 2016 року орендна плата на рахунок балансоутримувача взагалі не сплачувалась, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судове засідання 06.08.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовані обставинами, викладеними у заявах по суті спору. Крім того представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив при прийнятті рішення не розподіляти судовий збір оскільки відповідачем в примусовому порядку на підставі наказу господарського суду міста Києва після прийняття рішення по справі №910/15048/17 частково був стягнутий судовий збір на користь позивача.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 0103046157404, № 0103046159970 отримав ухвали суду проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 14.05.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15048/18.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та попереджений про наслідки не надання відзиву, його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.10.2015 Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (орендар) і Комунальним підприємством "Печерськсервіс" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.12.2014 №756/756 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиним претендентам на право оренди" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Військовий проїзд, буд. 1, літера "Ж", корпус 6, для розміщення складу. (пункт 1.1 Договору);

Об'єктом оренди є нежитловий будинок загальною площею 1245,40 кв.м., що складає невід'ємну частину Договору (пункт 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим актом оцінки нерухомого майна (стандартизована оцінка) або висновком про вартість майна станом на 31.08.2015 становить за 1 кв.м. 6650,00 грн., всього 8281888,00 грн.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, і становить без ПДВ 44,33 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 року 55220,59 грн.; згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 27606,29 грн. та нараховується починаючи з 20.10.2015 по 14.07.2016. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Умовами договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою. Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 3.1, 3.2, 3.5, 3.6, 3.7 Договору).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

У разі закінчення/припинення дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж той, в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору (пункт 7.5 Договору).

Згідно п. 9.1, 9.4 - 9.6 Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 до 18.10.2018. Договір припиняється в разі: невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору та з інших підстав, передбачених законом.. Договір може бути розірвано за погодженням сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати Договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об'єкта за актом приймання-передачі. На вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування згідно з Договором нежитловий будинок, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 1245,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "Ж", корпус 6, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.10.2015, який підписано повноважними представниками Департаменту, Підприємства і Товариства та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Листом від 16.03.2016 №062/07/15-2665 Департамент вимагав у відповідача сплатити наявну за Договором заборгованість. Надіслання зазначеного листа підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 25.03.2016 №2780.

31.03.2016 балансоутримувач звернувся до Департаменту з листом № 08-19, в якому просив надати документи, необхідні для підготовки позовних матеріалів для звернення до суду з приводу стягнення заборгованості (отримано 01.04.2016). 25.07.2017 балансоутримувач звернувся до Департаменту з листом № 08-42 з проханням ініціювати позов про розірвання договору оренди № 2049 від 20.10.2015 та виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованих приміщень, до листа долучено довідку про заборгованість орендаря (отримано 25.07.2017).

Листами від 11.11.2016 №062/05/15-11424, від 19.01.2017 №062/05/15-571 і №062/05/15-522 Департамент у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору відмовився від Договору та вимагав термінового звільнення приміщення і підписання з Підприємством акта приймання-передачі. Надіслання вказаних листів підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи та фіскальними чеками.

До матеріалів справи долучено банківські виписки з рахунку балансоутримувача на підтвердження часткових оплат, проведених відповідачем за договором оренди № 2049 від 20.10.2015: 07.12.2015 на суму 12242,50 грн, 28.12.2015 на суму 5219,80 грн, 30.03.2016 на суму 47192,71 грн, 18.03.2016 на суму 45811,36 грн, 30.06.2016 на суму 500,00 грн, 08.07.2016 на суму 600,00 грн, 29.07.2016 на суму 140,00 грн, 21.07.2016 на суму 100,00 грн. Загальна сума, що сплачена відповідачем складає 111806,37 грн.

Частково сплачені відповідачем кошти були йому повернуті, що підтверджується поданими банківськими виписками: 05.07.2016 на суму 500,00 грн; 12.07.2016 на суму 400,00 грн.

Отже з урахуванням повернутих відповідачу сум за період з 07.12.2015 по 29.07.2016 ним було сплачено балансоутримувачу 110906,37 грн.

Починаючи з серпня 2016 року відповідач взагалі не сплачує орендну плату, в зв'язку з чим наявне прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати більше 3 місяців підряд. Згідно довідки наданої позивачем відсутність будь-яких оплат мала місце з 15.08.2016 по 15.06.2017.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Позивачем було належним чином виконано умови Договору та відповідно до акта приймання-передачі від 20.10.2015 Департаментом здано приміщення, а Товариством прийнято в орендне користування.

Проте, порушуючи умови Договору відповідач не виконав свого зобов'язання зі сплати орендної плати за приміщення, передане йому в користування за Договором. У зв'язку з цим у Товариства наявна заборгованість з орендної плати перед Підприємством у сумі 1022425,19 грн. та заборгованість щодо компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 215411,88 грн за період з листопада 2015 року до червня 2017 року. Доказів на підтвердження погашення вказаних сум заборгованості відповідачем суду не подано.

У зв'язку з наявною у відповідача заборгованістю Підприємство (балансоутримувача) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент, про стягнення з заборгованості, розірвання Договору та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 зі справи №910/9480/16, за позовом Комунального підприємства "Печерськсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року та Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" заборгованості з орендної плати у розмірі 169647,80 грн., заборгованість з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою у розмірі 68265,23 грн, пеню у розмірі 17895,79 грн, 3% річних у розмірі 1329,01 грн, 3% річних у розмірі 5203,63 грн.; щодо розірвання Договору та зобов'язання Товариства передати за актом приймання-передачі Підприємству нежитлове приміщення площею 1245,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літ. "Ж", корп. 6, вищезазначене рішення та постанови скасовано постановою Верховного Суду України від 07.06.2017 року, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Підприємства.

Судом встановлено прострочення оплати відповідачем орендної плати більше трьох місяців підряд. За період з 15.08.2016 по 15.06.2017 (10 місяців) відповідачу було нараховано орендну плату на загальну суму 766063,47 грн, яка ним взагалі не сплачувалась, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, що регулюють розірвання договору.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Поряд з цим, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 5.2 Договору при несплаті орендарем плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря. У разі відмови наймодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.6. Договору, на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроко розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами свої зобов'язань та з інших підстав, передбачених закондавчими актами України.

Відповідно до п. 9.4. Договору, договір припиняється у разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.

Так, Договором передбачено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Таким чином, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору (тривала несплата орендної плати), дія якого не завершена, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що договір підлягає розірванню, а тому позовні вимоги в цій частині вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, умовами Договору, зокрема, пунктом 7.5 встановлено, що у разі закінчення/припинення дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до частини першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Листами від 11.11.2016 №062/05/15-11424, від 19.01.2017 №062/05/15-571 і №062/05/15-522 Департамент у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору відмовився від Договору та вимагав термінового звільнення приміщення і підписання з Підприємством акта приймання-передачі. Надіслання вказаних листів підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи та фіскальними чеками.

Відповідач відповіді на вказані листи не надіслав, орендоване приміщення не повернув.

Отже наявність обов'язку відповідача звільнити об'єкт оренди та передати його за актом приймання-передачі Підприємству документально підтверджено.

У зв'язку із розірванням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, враховуючи, що належних доказів на підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з об'єкту оренди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та містить докази в підтвердження обґрунтувань позовних вимог, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він сплачував орендну плату у визначеному договором розмірі, порядку та строки. Проте відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив у встановлені судом строки в спростування обставин, зазначених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належним чином, а тому суд задовольняє позов у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору не розподіляються судом при ухваленні рішення за клопотанням позивача, в зв'язку з необхідністю з'ясування розміру судового збору сплаченого відповідачем в примусовому порядку на користь позивача після прийняття рішення по справі №910/15048/17.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір від 20.10.2015 №2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код 19020407) Комунальним підприємством "Печерськсервіс" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 19024635) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 38706293).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 38706293) з орендованого приміщення, а саме: з нежилих приміщень, загальною площею 1245,40 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "Ж", корпус 6, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 08.08.2018

Суддя І.В.Усатенко