ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.08.2018Справа № 910/6175/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Грицанюк Валерія Федоровича (02140, АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 155, оф. 44)
про стягнення 40 000,00 грн.
Представники сторін не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Грицанюк Валерій Федорович звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід про стягнення 40 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Фізичною особою-підприємцем Грицанюк В.Ф. (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Рапід" (надалі - відповідач) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 22/01/18 від 22.01.2018, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався замовити, а позивач надати послуги з організації і виконання перевезень вантажів відповідача автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях. За доводами позивача, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 41 244,00 грн., з яких: 40 000,00 грн. - основна заборгованість, 804,00 грн. - інфляційних втрат, 440,00 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.18 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Грицанюка Валерія Федоровича без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 155, оф. 44), підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
14.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Грицанюка Валерія Федоровича про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач надав на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 докази направлення позовної заяви з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 155, оф. 44) та підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6175/18 та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 155, оф. 44, а також на поштову адресу, зазначеної у договорі та у позові: 08292, Київська область, м. Буча, вул.. Енергетиків, 4/41.
Як вбачається і матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду від 18.06.2018 про відкриття провадження у справі за юридичною адресою 09.07.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 0103046947928.
Також судом встановлено, що 20.07.2018 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.06.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (за адресою 08292, Київська область, м. Буча, вул.. Енергетиків, 4/41).
За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
22 січня 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Грицанюком Валерієм Федоровичем (надалі - перевізник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (надалі - експедитор/відповідач) було укладено договір № 22/01/18 на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів експедитора (надалі - послуги) автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.
Об'єм і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін окремо для кожного перевезення в додатках, або замовленнях на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору експедитор зобов'язується зокрема надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженої сторонами Замовлення на перевезення , що є невід'ємною частиною цього договору .
Згідно з п. 3.1. договору ціна на послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказується у рахунках-фактурах перевізника, які є невід'ємною частиною договору, на підставі діючих у експедитора тарифів, узгоджених сторонами.
У п. 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий перевізника, протягом 2-3 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, якщо в Замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг (п. 8.2. договору).
Відповідно до п. 3.8. договору він ступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 року.
У п. 8.7. договору визначено, що Замовлення на перевезення , отримані від експедитора за допомогою факсимільного зв'язку, мають юридичну силу, за умови його підтвердження перевізником відповідно до п. 2.2.1. цього договору.
За доводами позивача, перевізником на підставі договору № 22/01/18 від 22.01.2018 та заявки № 012 до договору надало послуги відповідачу по перевезення вантажу за маршрутом місто Тальне, Черкаська область, Україна - м. Klingenderg, Німеччина на загальну суму 69 645,13 грн, проте відповідач вказану послуги не оплатив.
Як вбачається із матеріалів справи між сторонами укладено заявку №012 від 22.01.2018 (надалі - заявка) за умовами якого позивач як перевізник зобов'язався надати відповідачу як експедитору послуги перевезення: вантажу, за маршрутом місто Тальне, Черкаська область, Україна - м. Klingenderg, Німеччина.
У вказаній заявці сторонами також погоджено строки оплати послуг, а саме протягом 14 банківських днів з моменту отримання оригіналу CMRі рахунку (інвойса).
Отже, судом встановлено, що у заявці сторонами визначено адреса завантаження, розвантаження, умови та форма оплати.
За твердженням позивача, останнім виконано заявку відповідача та надано послуги по перевезенню вантажу у строки визначені у заявці, що підтверджується міжнародно-транспортною накладною (СМR) № 668353 від 21.01.2018, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 62 від 02.02.2018, підписаного уповноваженими представниками сторін сторонами та скріпленого печатками. Також позивач зазначає, що оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру № 62 від 02.02.2018, акт надання послуг та СМR направив на адресу відповідача для оплати послуг у розмірі визначеному у заявці. Дані документи були отриманні відповідачем 10.02.2018 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0214010253438. Відповідачем частково було виконано свої зобов'язання за договором та оплачено послуги у сумі 14 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 23.03.2018 та у сумі 15 645,13 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 04.04.2018 у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 40 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Внаслідок укладення сторонами договору та заявки на здійснення транспортного перевезення, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги по маршруту місто Тальне, Черкаська область, Україна - м. Klingenderg, Німеччина, що підтверджується міжнародно-транспортною накладною (СМR) № 668353 від 21.01.2018, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 62 від 02.02.2018, підписаного уповноваженими представниками сторін сторонами та скріпленого печатками. Також в матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 62 від 02.02.2018 на суму 69 645,13 грн, та докази направлення та отримання оригіналів документів відповідачем для оплати.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань розрахувався за надані позивачем послуги не у повному обсязі, здійснивши часткову оплату у сумі 29 645,13 грн, докази чого також містяться у матеріалах справи.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України ).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи строки сплати, зазначений у заявці, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав.
Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 40 000,00 грн.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 804,00 грн. - інфляційних втрат, 440,00 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок 3% річних з урахуванням часткових проплат здійснених відповідачем в березні та квітні, та встановлено, що до стягнення підлягає 3 % річних у сумі 300,02 грн, в іншій частині слід відмовити.
При цьому, згідно перерахунку суду, загальна сума нарахованих за вказаний позивачем період інфляційних втрат є більшою, тоді як заявлена до стягнення меншої суми є правом позивача, що є підставою для задоволення позову в цій частині відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (03150 м. Київ, вул. Антоновича, буд. 155, офіс 44; ідентифікаційний код 30966596) на користь Фізичної особи-підприємця Грицанюка Валерія Федоровича (02140, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 804 (вісімсот чотири) грн 00 коп.; 3% річних у розмірі 300 (триста) грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн 02 коп.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.08.2018
Суддя Пукшин Л.Г.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.08.2018 |
Оприлюднено | 09.08.2018 |
Номер документу | 75744803 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пукшин Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні