Рішення

від 06.08.2018 по справі 826/16180/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2018 року № 826/16180/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МакФоксі" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 10 листопада 2017 року № 0009291401, № 0009281401, №0058311401, № 0009311401, № 0009321401, № 0009301401, № 0009331401, №2032170302, № 2033140302, № 0058291409 та № 0058321406.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, та зазначає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві є протиправними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "МакФоксі" не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та зазначає про правомірність збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "МакФоксі" грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки товариством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП Абсолют Транс , ПП Хімінвест , ПП Ентер-Сел та правомірність застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності, несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, несвоєчасну сплату грошового зобов'язання та заниження податку з доходу нерезидента.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 09.06.2017 №620/26-15-14-01-01, № 621/26-15-14-01-01, № 622/26-15-14-04-06 від 09.06.2017, від 12.06.2017 № 1306/26-15-14-06-03, № 1983/26-15-14-03-03, № 629/26-15-14-01-01 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 27.10.2017 № 468/26-15-14-01-01/36470918, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі :

1. підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 229 819 грн., в тому числі по періодам: травень 2015 року на суму 86351 грн., жовтень 2016 року на суму 143 468 грн.;

2. пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1, пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року;

3. пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації: до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 8241,68 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 24 991,67 грн.;

4. пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату частини нарахованої по декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року частину суми податку на додану вартість в розмірі 4393,85 грн. з простроченням до 30 календарних днів;

5. пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1, пункту 49.2, пункту 49.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано податкову звідність з податку на додану вартість за вересень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, квітень 2015 року;

6. підпункту 49.1.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з акцизного податку за січень 2015 року (№ 9022062577 від 24.02.2015, № 9021976930 від 24.02.2015, № 9020894954 від 23.02.2015, № 9022070761 від 24.02.2015, № 9027595362 від 02.03.2015, № 9152888516 від 20.07.2015, № 9027593598 від 02.03.2015), лютий 2015 року (№ 9152888400 від 20.07.2015), березень 2015 (№ 9152888125 від 20.07.2015), квітень 2015 (№ 9152882960 від 20.07.2015), травень 2015 року (№ 9152881005 від 20.07.2015);

7. пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не своєчасне подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку (форма № ДФ) за період який перевірявся;

8. пункту 4 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пункту 1 розділу 3 наказу Міндоходів № 454 від 19.09.2013 Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015;

9. вимоги пунктів 2.8, 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 з послідуючими змінами та доповненнями в частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства за 29.08.2015, 30.08.2015, 31.08.2015 та 12.01.2016;

10. пункту 160.1 та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку з доходу нерезидента всього в сумі 8313 грн. за 2014 рік.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2017 року:

- № 0009291401, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю МакФоксі суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 344 729 грн., з яких 228 819 грн. - за основним платежем та 114 910 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009281401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

- № 0058311401, яким за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 824,18 грн.;

- № 0009311401, яким за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 4998,33 грн.;

- № 0009321401, яким за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1439,39 грн.;

- № 0009301401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680 грн.;

- № 0009331401, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю МакФоксі суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 1870 грн.

- № 2032170302, яким за подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.;

- № 0058291409, яким за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 50 659,10 грн.;

- № 0058321406, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю МакФоксі суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 091 грн., з яких 8313 грн. - за основним платежем та 2078 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено також рішення № 20331400302 від 10.11.2017 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування", яким за несвоєчасно поданий звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі , як замовником, та Приватним підприємством Абсолют Транс , як перевізником, укладено договір № 150415-1 надання послуг по перевезенню вантажів транспортним засобом, за умовами якого перевізник зобов'язується надати транспортний засіб і доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату за домовленістю сторін. Згідно з пунктом 2.4 договору, перевізник зобов'язаний одержати у замовника (відправника) комплект належних товарно-транспортних накладних. Перевізник зобов'язаний здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений замовленням (пункт 2.5 договору). Перевізник зобов'язаний здати вантаж замовнику (одержувачу) у місці розвантаження з належною відміткою в товарно-транспортній накладній (пункт 2.8 договору). Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата за послуги здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту отримання належного примірнику товарно-транспортної накладної, договору, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт з вказанням перевізника, автотранспортного засобу, дати перевезення, прізвища, ім'я, по батькові водія та маршрута. Ціна за доставку вантажу до пункту призначення встановлюється за домовленістю сторін та визначається у замовленнях на перевезення (пункт 5.1).

16.04.2015 між Приватним підприємством Абсолют Транс та Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі підписаний акт прийняття-здачі виконаних робіт № 1604-1, згідно з яким перевізником надані транспортні послуги по маршруту м. Київ - м.Кіровоград - м. Дніпропетровськ - м. Запоріжжя, а/м АЕ9791НА/АЕ4051ХО, загальною вартістю 5 360 грн.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано копію платіжного доручення №26097 від 22.04.2015 про сплату 5 360 грн.

В акті перевірки вказано про надання Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі податкової накладної № 2833 від 16.04.2015 на загальну суму 5 360 грн., в тому числі ПДВ 893,33 грн.

Разом з тим, враховуючи не надання суду податкової накладної № 2833 від 16.04.2015 виписаної на виконання умов договору № 150415-1 від 15.04.2015, суд не має можливості надати оцінку її відповідності вимогами чинного законодавства.

Крім того, позивачем не надано замовлення на перевезення, товарно-транспортної накладної, які передбачені умовами договору. При цьому, акт виконаних робіт не містить інформації про дату перевезення, прізвища, ім'я, по батькові водія, що не відповідає умовам договору.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано первинних документів на підтвердження фактичного надання ПП Абсолют Транс транспортних послуг на користь ТОВ МакФоксі .

Крім того, як вбачається з акту перевірки, згідно даних АІС СФП по ПП Абсолют Транс наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 16.04.2015 № 247/7, згідно з якою ПП Абсолют Транс має наступну ознаку фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи від 16.04.2015 та порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження № 32015130010000036 від 16.04.2015 за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, перебуває в СУФР ГУ ДФС у Кіровоградській області.

26.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі , як замовником, та Приватним підприємством Хімінвест , як виконавцем, укладено договір підряду № 20150126.24, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, що визначені цим договором виконати роботи з ремонту приміщень, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.1.1 договору визначено, що роботи виконуються в приміщеннях замовника з 01.03.2015 по 30.04.2015 з матеріалів виконавця. Згідно з пунктом 1.2 договору, сторони укладають додаткові угоди до даного договору по кожному об'єкту окремо, в яких погоджують адресу об'єкту, термін виконання робіт, вартість робіт, інші особливості виконання робіт. Кошториси оформляються сторонами в формі додатків до додаткових угод.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору підряду, сторони домовились, що виконавець здійснить ремонтно-будівельні роботи в приміщенні замовника, а саме: влаштування серверної, фасадні роботи, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Соломенська, 33. Роботи виконуються до 30.04.2015, вартість робіт складає 811 075,20 грн., в тому числі ПДВ 135 179,20 грн. та відповідає сумі актів виконаних робіт.

В акті перевірки вказано про надання Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі податкової накладної № 228 від 29.05.2015 на загальну суму 512 748 грн., в тому числі ПДВ 85 458 грн., акту надання послуг від 29.05.2015 № 20150529.14 на загальну суму 512 748 грн.

При цьому зазначено, що в типовому, не деталізованому акті надання послуг складених ПП Велтіс-Хім-Торг (попередня назва ПП "Хімінвест") на адресу ТОВ МакФоксі за травень 2015 року не можливо встановити, які саме конкретно будівельні роботи виконувались ПП Велтіс-Хім-Торг , в акті зазначено: роботи приміщень під офіс ТОВ МакФоксі за адресою: вул. Соломенська, 33. Устр. пожарн. виходу. Не зазначено кількість прямих витрат, які були використані (матеріалів, сировини, конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничих, кількість коштів на зведення та розбирання тимчасових споруд, витрачені додаткові витрати при будівництві, інші супутні витрати, адміністративні витрати, кошти на покриття ризиків, податки, вартість матеріалів замовника та інше.

Разом з тим, враховуючи не надання суду первинних документів складених на виконання умов договору від 26.01.2015 № 20150126.24, суд не має можливості надати належну оцінку їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 у справі № 826/10908/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Як вбачається із вказаного рішення, судом встановлено правомірність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин за участю Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі та Приватним підприємством Хімінвест , згідно з договором підряду від 26.01.2015 № 20150126.24 та додаткової угоди до нього № 1.

В рішенні зазначено, що на виконання умов договору сторони підписали акти надання послуг №20150430.7 від 30.04.2015 (етап 1), №20150430.8 від 30.04.2015 (етап 2), №20150430.9 від 30.04.2015 (фасадні роботи).

ПП "ХІМІНВЕСТ" виписано позивачу податкові накладні № 10 від 30.04.2015 на загальну суму 339 926,40 грн., в т. ч. ПДВ 20% 56 654,40 грн., №11 від 30.04.2015 на загальну суму 80 847,36 грн., в т. ч. ПДВ 20% 13 474,56 грн., №12 від 30.04.2015 на загальну суму 390 301,44 грн., в т. ч. ПДВ 20% 65 050,24 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В матеріалах справи також наявні фотографічні матеріали підтвердження виконання вказаних ремонтних робіт.

Отже, вказаним рішенням встановлено виконання Приватним підприємством Хімінвест будівельних робіт за станом 30.04.2015, передбачених умовами додаткової угоди № 1, про що складено акти надання послуг.

При цьому, в межах даної адміністративної справи, предметом встановлення є відображення податкового кредиту за травень 2015 року.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10908/16 не є належним доказом на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ МакФоксі з ПП Хімінвест в травні 2015 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що додатковою угодою № 1 передбачено виконання будівельних робіт на суму 811 075,20 грн. у строк до 30.04.2015 та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10908/16 встановлено виконання зазначених вимог.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що визначені додатковою угодою № 1 будівельні роботи за станом на 30.04.2015 виконані в повному обсязі та враховуючи, що умовами додаткової угоди № 1 не передбачено такого виду робіт, як установка пожарного виходу, суд критично ставиться до доводів позивача щодо відображення в травні 2015 року податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП Хімінвест здійснених на підставі договору підряду № 20150126.24 від 26.01.2015 та додаткової угоди № 1.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до отриманої ухвали Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/12254/15-к, досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва функціонує група осіб, яка використовуючи реквізити СГД з ознаками ризикових , в т.ч. ТОВ КОМПАНІЯ ОМЕГА ЛЮКС , надають послуги щодо експортного та імпортного оформлення ТМЦ використовуючи схеми ухилення від сплати податків, а також надають реально діючим СГД послуги по ухиленню від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту від СГД з ознаками ризикових . Суть схеми по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ, полягає в створенні ланцюга транзитних СГД, що начебто купують товари (формують податковий кредит) від СГД, в яких виникає податковий кредит при імпорті (експорті) товарів, від СГД, які продають товари (послуги) за готівку, а документально оформлюють продаж на СГД з ознаками ризикових . В подальшому, незаконно створений податковий кредит перекладається (продається) реально діючим СГД шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій. Крім того, з метою створення уявної видимості придбання товарів (послуг) та оплати за їх постачання (надання), по рахункам підприємств проводиться перерахування безготівкових коштів з подальшим зняттям їх з рахунків підконтрольних СГД та поверненням в готівковому вигляді реально діючим СГД за мінусом відсотків.

Встановлено, що група осіб, що надає реально діючим СГД послуги по ухиленню від сплати податків використовує реквізити значної кількості ризикових СГД серед яких, крім ТОВ КОМПАНІЯ ОМЕГА ЛЮКС , є ПП ХІМІНВЕСТ (код ЄДР32424590), ТОВ ОПТОВА БАЗА ЧАЙ-АГРОПРОДУКТ (код ЄДР30785400).

Вказані підприємства пов'язані між собою особами, які фактично використовують їх реквізити для формування незаконного податкового кредиту з ПДВ, схематичністю формування незаконного податкового кредиту з ПДВ, службовими особами, реквізити яких використовуються з метою прикриття незаконної діяльності, працівниками, які згідно наданої звітності нібито працюють на СГД, іншими спільними ідентифікуючими ознаками.

01.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ентер-Сел , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі , як покупцем, укладено договір поставки № 20161001/12, за умовами якого постачальник зобов'язується передати окремими оптовими партіями продукти харчування у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати даний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (асортимент), кількість, ціна та вартість окремих партій товару визначаються за згодою сторін та вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними складовими частинами цього договору. Згідно з пунктом 2.1 договору, поставка товару по договору здійснюється на умовах EXW - склад продавця (Incoterms 2000). Адреса складу продавця: 08132, м.Вишневе, вул. В'ячеслава Чорновола, 54а.

Як вбачається з видаткових накладних від 31.10.2016 № 276, № 277, № 278, № 279, № 280, № 281, № 282, Товариство з обмеженою відповідальністю МакФоксі придбало товар (олія соняшникова рафінована дезодорована, філе курчат-бройлерів охолоджене, сир плавлений штучний, відро маленьке для крил, коробка під нагетс, підстаканник) на загальну суму 860 807,62 грн.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № Р276 від 31.10.2016, № Р277 від 31.10.2016, № Р279 від 31.10.2016, № Р280 від 31.10.2016, № Р281 від 31.10.2016, № Р282 від 31.10.2016.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано виписку із рахунку в банку за період 13.12.2016-14.12.2016.

В акті перевірки вказано про надання Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі податкових накладних:

№ 280 від 31.10.2016 на загальну суму 34 800 грн., в тому числі ПДВ - 5800 грн.;

№ 276 від 31.10.2016 на загальну суму 230 217,12 грн., в тому числі ПДВ - 38 369,52 грн.;

№ 278 від 31.10.2016 на загальну суму 43 061,76 грн., в тому числі ПДВ - 7176,96 грн.;

№ 277 від 31.10.2016 на загальну суму 230 591,62 грн., в тому числі ПДВ - 38 431,94 грн.;

№ 279 від 31.10.2016 на загальну суму 47 520 грн., в тому числі ПДВ - 7 920 грн.;

№ 281 від 31.10.2016 на загальну суму 44 400 грн., в том числі ПДВ - 7 400 грн.

№ 282 від 31.10.2016 на загальну суму 230 217,12 грн., в тому числі ПДВ 38 369,52 грн.

Разом з тим, враховуючи не надання суду податкових накладних складених на виконання умов договору від 01.10.2016 № 20161001/12, суд не має можливості надати належну оцінку їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Позивачем також не надано доказів оплати придбаного товару в розмірі 860 807,62 грн. Виписка із рахунку в банку за період 13.12.2016-14.12.2016 містить інформацію про сплату 86 081 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно даних АІС СФП по ПП Ентер-Сел наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 05.12.2016 № 2214, згідно з якою ПП Ентер-Сел має наступну ознаку фіктивності - порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України № 32016130370000037 від 29.11.2016.

При цьому, суд зазначає наступне.

З аналізу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано первинних документів та належних доказів на підтвердження надання Приватним підприємством Абсолют Транс транспортних послуг у квітні 2015 року, виконання Приватним підприємством Хімінвест будівельних робіт у травні 2015 року та придбання товару у Приватного підприємства Ентер-Сел у жовтні 2016 року та використання позивачем зазначених послуг у власній господарській діяльності.

Матеріали справи також не містять доказів відображення спірних господарських операцій у бухгалтерському обліку позивача.

Отже, відсутність зазначених вище документів свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів у перевіряємому періоді.

При цьому, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча у площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України, обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, повинна бути надана належна правова оцінка усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, необхідно з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі, з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № К/9901/562/18 2а-4259/12/1070.

При цьому, суд зазначає, що за відсутності належно оформлених документів, а також доказів, що такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного та враховуючи відсутність доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі первинних документів, складених за участю Приватного підприємства Абсолют Транс , Приватного підприємства Хімінвест та Приватного підприємства Ентер-Сел .

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0009291401.

Щодо прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0058311401, яким за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 824,18 грн. та № 0009311401, яким за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 4998,33 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.01.2016) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (пункт 201.10 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.01.2017) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що ТОВ МакФоксі податкові накладні на адресу контрагентів-покупців зареєстровано з порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме:

податкова накладна № 211 від 05.01.2017 зареєстрована 20.02.2017;

податкова накладна № 75 від 02.12.2016 зареєстрована 23.12.2016;

податкова накладна № 182 від 04.11.2016 зареєстрована 22.11.2016;

податкова накладна № 1244 від 24.10.2016 зареєстрована 09.11.2016;

податкова накладна № 515 від 11.10.2016 зареєстрована 27.10.2016;

податкова накладна № 516 від 11.10.2016 зареєстрована 27.10.2016;

податкова накладна № 1387 від 27.09.2016 зареєстрована 13.10.2016;

податкова накладна № 1145 від 23.09.2016 зареєстрована 13.10.2016;

податкова накладна № 1200 від 22.04.2016 зареєстрована 08.05.2016;

податкова накладна № 1201 від 22.04.2016 зареєстрована 08.05.2016;

податкова накладна № 1 від 01.03.2016 зареєстрована 17.03.2016;

податкова накладна № 2 від 01.03.2016 зареєстрована 17.03.2016.

З урахуванням наведеного суд зазначає про правомірність висновків відповідача щодо порушення ТОВ МакФоксі граничних строків реєстрації податкових накладних.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

За таких обставин суд зазначає про правомірність податкових повідомлень-рішень №0058311401 та № 0009311401.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0009301401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що ТОВ МакФоксі податкову звітність з податку на додану вартість за вересень 2014 року подано 24.10.2014 (зареєстрована за № 9061631091), за грудень 2014 року - 21.01.2015, (зареєстрована за № 9078866238), за січень 2015 року - 23.02.2015 (зареєстрована за №9021564037), за квітень 2015 року - 21.05.2015 (зареєстрована за № 9102219907).

При цьому, позивач під час розгляду справи зазначив, що податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 ТОВ МакФоксі подано 20.10.2014, проте декларацію не прийнято з поміткою про порушення цілісності пакету, про що повідомлено квитанцією № 2 від 20.10.2014. 24.10.2014 позивачем повторно подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, яка прийнята контролюючим органом.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно зареєстровано податкову накладну не з вини позивача. На підтвердження своєї позиції позивачем надано квитанцію № 1 від 20.10.2014 та скріншот з програмного забезпечення Ме Doc.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як встановлено під час розгляду справи позивачем рішення контролюючого органу щодо неприйняття податкової декларації за вересень 2014 не оскаржено та повторно відправлено податкову звітність 24.10.2014, незважаючи на отримання квитанції № 2 20.10.2014. Доказів протиправності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації за вересень 2014 року суду також не пред'явлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації за вересень 2014 року.

Також позивач вказує на те, що податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року подано позивачем 20.01.2015, проте квитанції № 1 та № 2 направлені позивачу лише 21.01.2015. Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року подано позивачем 20.02.2015, проте квитанції № 1 та № 2 направлені позивачу лише 21.02.2015. Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року подано позивачем 20.05.2015, проте квитанції № 1 та № 2 направлені позивачу лише 21.05.2015.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно зареєстровано декларації не з вини позивача, проте доказів на підтвердження дати відправлення податкових декларації за грудень 2014 року та січень 2015 року позивачем не надано.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження своєчасного відправлення податкових декларації за грудень 2014 року та січень 2015 року, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкових декларації за грудень 2014 року та січень 2015 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, податкову декларацію за квітень 2015 року позивачем відправлено з використанням електронної пошти 20.05.2015 о 23:57 год., а тому суд критично ставиться до доводів позивача відносно того, що контролюючим органом з невідомих причин відправлено позивачу квитанції тільки на наступний день, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).

Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну.

Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів.

У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивачем податкову декларацію в електронному вигляді відправлено до органів ДПС після 18:00 год., суд зазначає про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття податкової декларації на наступний день.

Разом з тим, відповідно до пункту 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Враховуючи, що позивачем своєчасно відправлено до органів ДПС податкову декларацію за квітень 2015 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації за квітень 2015 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009301401 в частині застосування штрафу в розмірі 170 грн.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0009281401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином, граничний строк подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року - 10.05.2017. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Разом з тим, згідно з даними акта перевірки, декларація з податку на прибуток за І квартал 2017 року зареєстрована 11.05.2017 за № 9084813194.

При цьому, як вбачається з копії декларації з податку на прибуток за І квартал 2017, в графі "дата подання" зазначено 11.05.2017.

За таких обставин, суд не приймає доводи позивача щодо своєчасної подачі декларації з податку на прибуток за І квартал 2017, а тому суд зазначає про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0009281401.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0009321401, яким за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 439,39 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою дотримання термінів сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 21.03.2017 встановлено, що ТОВ МакФоксі несвоєчасно сплачено нараховану по декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року № 9022595095 від 22.04.2014 суму податку на додану вартість, а саме: по декларації за березень 2014 року до 30.04.2014 ТОВ МакФоксі потрібно було заплатити нараховану суму податку на додану вартість 4400 грн. в зв'язку з тим, що на цю дату підприємство мало переплату в розмірі 6,15 грн., для погашення заборгованості потрібно було заплатити 4393,85 грн. Заборгованість погашена 05.05.2014, згідно з платіжним дорученням № 17324 від 05.05.2014.

Відповідно до пункту 203.2. статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, як встановлено під час розгляду справи по декларації за березень 2014 року ТОВ МакФоксі грошове зобов'язання потрібно було сплатити до 30.04.2014, проте заборгованість погашена 05.05.2014. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Разом з тим, позивач зазначає про порушення відповідачем строків накладення штрафу.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що граничний строк сплати грошових зобов'язань закінчився 30.04.2014, відповідно контролюючий орган мав право провести перевірку своєчасності сплати грошового зобов'язання за березень 2014 року у строк до 30.04.2017 року. Проте, перевірка позивача розпочата 12.06.2017.

За таких обставин, суд приймає до уваги позицію позивача, що контролюючим органом не дотримано вимог строків для застосування до позивача штрафу, а тому податкове повідомлення-рішення № 0009321401 визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009331401, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю МакФоксі суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 1870 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено несвоєчасне подання МакФоксі податкової звітності з акцизного податку до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві за січень 2015 року (№ 9022062577 від 24.02.2015, № 9021976930 від 24.02.2015, № 9020894954 від 23.02.2015, № 9022070761 від 24.02.2015, № 9027595362 від 02.03.2015, № 9152888516 від 20.07.2015, №9027593598 від 02.03.2015), лютий 2015 року (№ 9152888400 від 20.07.2015), березень 2015 (№ 9152888125 від 20.07.2017), квітень 2015 року (№ 9152882960 від 20.07.2015), травень 2015 (№ 9152881005 від 20.07.2015), тому суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 223 Податкового кодексу України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу в розмірі 1870 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2017 № 0009331401 за несвоєчасне подання платником податків декларацій акцизного податку за період з січня по травень 2015 року.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що позивачем вчасно, за виключенням випадків, які від нього не залежать (наприклад, безпідставне не підписання контролюючим органом договору про визнання електронних документів), подавалася звітність з акцизного податку за місцем реалізації підакцизних товарів, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 2032170302, яким за подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві надавались відповідно до вимог Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міндоходів від 21.01.2014 № 49 та наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4, але не своєчасно подано податковий розрахунок за формою № 1ДФ за 1 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року та 1 квартал 2016 року.

Згідно з пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до підпункту б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Разом з тим, ні позовна заява, ні матеріали перевірки, ні відзив відповідача не містять інформації щодо дати подання позивачем податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 1 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року та 1 квартал 2016 року.

З урахуванням наведеного та враховуючи положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність висновків щодо несвоєчасного подання податкових розрахунків за формою № 1ДФ за 1 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року та 1 квартал 2016 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2032170302.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 20331400302, яким за несвоєчасно поданий звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів позивачем відправлено з використанням електронної пошти 20.05.2015 о 23:54 год., а тому суд критично ставиться до доводів позивача відносно того, що контролюючим органом з невідомих причин прийнято звіт тільки на наступний день, виходячи з положень пунктів 3, 4 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, відповідно до пункту 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Враховуючи, що позивачем своєчасно відправлено до органів ДПС звітність за квітень 2015 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №20331400302.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0058291409, яким за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 50 659,10 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що 29.08.2015 з каси підприємства (м. Київ, проспект Московський, 34-в) видано готівкові кошти в сумі 5 400 грн. відповідно до видаткового касового ордеру № 721 від 29.08.2015, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: у видатковому касовому ордері № 721 відсутній підпис про одержання готівки відповідальної особи (відповідно до чеку - ОСОБА_1) на суму 5400 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 29.08.2015.

Залишок готівки на кінець робочого дня 29.08.2015 в касі підприємства становив 11076,98 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 5400 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 29.08.2015 становило 7799,98 грн.

30.08.2015 в касі підприємства (м. Київ, проспект Московський, 34-в) видано готівкові кошти в сумі 8 400 грн. відповідно до видаткового касового ордеру № 725 від 30.08.2015, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: у видатковому касовому ордері № 725 відсутній підпис про одержання готівки відповідальної особи (відповідно до чеку - ОСОБА_1) на суму 8400 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 30.08.2015.

Залишок готівки на кінець робочого дня 30.08.2015 в касі підприємства становив 10475,08 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 8400 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 30.08.2015 становило 10180,08 грн.

31.08.2015 в касі підприємства (м. Київ, проспект Московський, 34-в) видано готівкові кошти в сумі 7 500 грн. відповідно до видаткового касового ордеру № 729 від 31.08.2015, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: у видатковому касовому ордері № 729 відсутній підпис про одержання готівки відповідальної особи (відповідно до чеку - ОСОБА_1) на суму 7500 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 31.08.2015.

Залишок готівки на кінець робочого дня 31.08.2015 в касі підприємства становив 7144,68 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 7500 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 31.08.2015 становило 5967,68 грн.

12.01.2016 в касі підприємства (м. Київ, проспект Московський, 34-в) видано готівкові кошти в сумі 3 400 грн. відповідно до видаткового касового ордеру № 72 від 12.01.2016, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: у видатковому касовому ордері № 72 відсутній підпис про одержання готівки відповідальної особи (відповідно до чеку - ОСОБА_1) на суму 3 400 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 12.01.2016.

Залишок готівки на кінець робочого дня 12.01.2016 в касі підприємства становив 6658,81 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 3400 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 12.01.2016 становило 1381,81 грн.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до пункту 3.5 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Судом досліджено копії видаткових касових ордерів від 29.08.2015 № 721, від 30.08.2015 № 725, від 31.08.2015 № 729, від 12.01.2016 № 72 та квитанції банку, та встановлено, що кошти підлягали передачі інкасатору Київського ГРК ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_1, проте підпис про одержання коштів у видаткових касових ордерах відсутній.

Згідно з пунктом 7.24 Положення № 637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача у видаткових касових ордерах, суд зазначає про правомірність дій контролюючого органу щодо збільшення залишку грошових коштів в касі позивача, що мало наслідком перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 29.08.2015, 30.08.2015, 31.08.2015, 12.01.2016 на загальну сум 25 329,55 грн.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу в розмірі 50659,10 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням №0058291409 від 10.11.2017.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0058321406, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю МакФоксі суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 091 грн., з яких 8313 грн. - за основним платежем та 2078 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

15.05.2009 між Lazeroni LTD, Кіпр, як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі , як позичальником укладено договір позики № МС/L-1505, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику у сумі 1 500 000 доларів США на термін до 26.05.2014, але не раніше одержання реєстраційного свідоцтва в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та області. Позикодавець надає позичальнику позику на поповнення обігових коштів. Процентна ставка за використання позики складає 15 відсотків річних, фіксована.

Як вбачається з акту перевірки, Головним управління Національного банку України по м. Києву і Київській області видано повідомлення про реєстрацію договору від 10.06.2009 № 11166.

Додатковими угодами від 25.12.2009 № 1, від 15.02.2012 № 2 до договору позики від 15.05.2009 № МС/L-1505 внесено зміни та отримано додаток від 04.11.2013 № 09-204/17086 до реєстраційного свідоцтва від 10.06.2009 № 11166: сума отримання позики - 3 500 000 доларів США, строк погашення - 26.05.2017.

Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на 01.01.2014, у ТОВ МакФоксі обліковується кредиторська заборгованість за договором позики від 15.05.2009 № МС/L-1505 перед нерезидентом компанією Lazeroni LTD (Кіпр) у загальному розмірі 2 689 000 доларів США (еквівалент 21 493 177 грн.).

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, на виконання умов кредитного договору від 15.05.2009 № МС/L-1505, ТОВ МакФоксі не отримувало кредитні кошти від компанії Lazeroni LTD (Кіпр). В період, який перевірявся, ТОВ МакФоксі кредитні кошти нерезиденту Lazeroni LTD (Кіпр) не повертало.

Перевіркою також встановлено, що в період, який перевірявся, ТОВ МакФоксі перераховано відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 52 000 доларів США (еквівалент 415 636 грн.).

За результатами перевірки встановлено, що станом на 31.03.2017 заборгованість по основній сумі кредиту ТОВ МакФоксі перед Компанією Lazeroni LTD (Кіпр) за кредитним договором від 15.05.2009 № МС/L-1505 складає 2 689 000 доларів США (еквівалент 72 538 620 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 506.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2014) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з підпунктом а) частини другої пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 11 Проценти Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилення стосовно податків на доходи, яка набрала чинності для України 07.08.2013, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Пунктом 3 статті 11 Конвенції визначено, що термін "проценти" у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

З урахуванням наведеного суд зазначає про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0058321406.

При цьому, позивачем під час розгляду справи суду не пред'явлено доказів з метою спростування висновків відповідача, викладених в акті перевірки та доказів на підтвердження відсутності підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, № 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 36470918) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 листопада 2017 року № 0009321401.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 листопада 2017 року № 0009301401 в частині застосування штрафу в розмірі 170 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 листопада 2017 року № 2032170302

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 листопада 2017 року № 20331400302.

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, № 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 36470918) судовий збір у розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 34 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева