Постанова

від 23.01.2019 по справі 826/16180/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16180/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МакФоксі до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ МакФоксі звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2017 року № 0009291401, № 0009281401, №0058311401, № 0009311401, № 0009321401, № 0009301401, № 0009331401, №2032170302, № 2033140302, № 0058291409 та № 0058321406.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 листопада 2017 року № 0009321401, № 0009301401 в частині застосування штрафу в розмірі 170 грн.; № 2032170302; № 20331400302. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 12.06.2017 року по 07.07.2017 року на підставі направлень від 09.06.2017 року №620/26-15-14-01-01, № 621/26-15-14-01-01, № 622/26-15-14-04-06 від 09.06.2017 року, від 12.06.2017 року № 1306/26-15-14-06-03, № 1983/26-15-14-03-03, № 629/26-15-14-01-01 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ МакФоксі з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- підпункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 229 819 грн., в тому числі по періодам: травень 2015 року на суму 86351 грн., жовтень 2016 року на суму 143 468 грн.;

- пункт 46.1 статті 46, пункт 49.1, пункт 49.2, підпункту49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року;

- пункт 201.1, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації: до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 8241,68 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 24 991,67 грн.;

- пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату частини нарахованої по декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року частину суми податку на додану вартість в розмірі 4393,85 грн. з простроченням до 30 календарних днів;

- пункт 46.1 статті 46, пункту 49.1, пункту 49.2, пункту 49.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано податкову звідність з податку на додану вартість за вересень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, квітень 2015 року;

- підпункт 49.1.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з акцизного податку за січень 2015 року (№ 9022062577 від 24.02.2015 року, № 9021976930 від 24.02.2015 року, № 9020894954 від 23.02.2015 року, № 9022070761 від 24.02.2015 року, № 9027595362 від 02.03.2015 року, № 9152888516 від 20.07.2015 року, № 9027593598 від 02.03.2015 року), лютий 2015 року (№ 9152888400 від 20.07.2015 року), березень 2015 року (№ 9152888125 від 20.07.2015 року), квітень 2015 (№ 9152882960 від 20.07.2015 року), травень 2015 року (№ 9152881005 від 20.07.2015 року);

- пункт 51.1 статті 51, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не своєчасне подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку (форма № ДФ) за період який перевірявся;

- пункт 4 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пункту 1 розділу 3 наказу Міндоходів № 454 від 19.09.2013 року Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015;

- вимоги пунктів 2.8, 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 з послідуючими змінами та доповненнями в частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства за 29.08.2015 року, 30.08.2015 року, 31.08.2015 року та 12.01.2016 року;

- пункту 160.1 та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку з доходу нерезидента всього в сумі 8313 грн. за 2014 рік.

Результати перевірки оформлені Актом № 468/26-15-14-01-01/36470918 від 27.10.2017 року.

10.11.2018 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

-№ 0009291401, яким збільшено ТОВ МакФоксі суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 344 729 грн., з яких 228 819 грн. - за основним платежем та 114 910 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009281401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

- № 0058311401, яким за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 824,18 грн.;

- № 0009311401, яким за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 4998,33 грн.;

- № 0009321401, яким за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1439,39 грн.;

- № 0009301401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680 грн.;

- № 0009331401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 1870 грн.

- № 2032170302, яким за подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.;

- № 0058291409, яким за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 50 659,10 грн.;

- № 0058321406, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 091 грн., з яких 8313 грн. - за основним платежем та 2078 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 20331400302 від 10.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким за несвоєчасно поданий звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами.

Зокрема між позивачем (замовник) та ПП Абсолют Транс (перевізник), укладено договір № 150415-1 надання послуг по перевезенню вантажів транспортним засобом.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано акт прийняття-здачі виконаних робіт № 1604-1 від 16.04.2015 року, згідно з яким перевізником надані транспортні послуги по маршруту м. Київ - м.Кіровоград - м. Дніпропетровськ - м. Запоріжжя, а/м АЕ9791НА/АЕ4051ХО, загальною вартістю 5 360 грн. та копію платіжного доручення №26097 від 22.04.2015 про сплату 5 360 грн.

Проте, наданий позивачем акт виконаних робіт не містить інформації про дату перевезення, прізвища, ім'я, по батькові водія, що не відповідає умовам договору.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до суду податкової накладної № 2833 від 16.04.2015 року, виписаної на виконання умов договору № 150415-1 від 15.04.2015 року, що не дає можливості суду надати оцінку її відповідності вимогами чинного законодавства.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є правомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання послуг по перевезенню вантажів, отже до предмета доказування відноситься обставини, які доводять факт перевезення товару та транспортно-експедиційних послуг.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку факт отримання позивачем транспортних послуг не підтверджений належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, оскільки останнім не надано до суду замовлення на перевезення, товарно-транспортної накладної, які передбачені умовами договору.

Також, 26.01.2015 року між ТОВ МакФоксі (замовник) та ПП Хімінвест ( виконавець) укладено договір підряду № 20150126.24. Згідно умов вказаного договору виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, що визначені цим договором виконати роботи з ремонту приміщень, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно умов додаткової угоди № 1 до договору підряду, сторони домовились, що виконавець здійснить ремонтно-будівельні роботи в приміщенні замовника, а саме: влаштування серверної, фасадні роботи, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Соломенська, 33. Роботи виконуються до 30.04.2015 року, вартість робіт складає 811 075,20 грн., в тому числі ПДВ 135 179,20 грн. та відповідає сумі актів виконаних робіт.

Проте, позивачем до суду не надано ані акту виконаних робіт, ані податкової накладної, складених на виконання умов договору від 26.01.2015 року № 20150126.24, що не дає можливості суду надати оцінку їх відповідності вимогами чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 року у справі № 826/10908/16, оскільки вказаним рішенням встановлено виконання ПП Хімінвест будівельних робіт станом на 30.04.2015 року, передбачених умовами додаткової угоди № 1, про що складено акти надання послуг, проте питання

відображення податкового кредиту за травень 2015 року не досліджувалось.

Оскільки визначені додатковою угодою № 1 будівельні роботи станом на 30.04.2015 року виконані в повному обсязі та враховуючи, що умовами додаткової угоди № 1 не передбачено такого виду робіт, як установка пожарного виходу, суд критично ставиться до доводів позивача щодо відображення в травні 2015 року податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП Хімінвест здійснених на підставі договору підряду № 20150126.24 від 26.01.2015 року та додаткової угоди № 1.

Також, 01.10.2016 року між ТОВ Ентер-Сел (постачальник) та ТОВ МакФоксі ( покупець) укладено договір поставки № 20161001/12. Згідно умов договору постачальник зобов'язується передати окремими оптовими партіями продукти харчування у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати даний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано до суду видаткові накладні, виписку із рахунку в банку за період 13.12.2016 року -14.12.2016 року та копії товарно-транспортних накладних.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів оплати придбаного товару в розмірі 860 807,62 грн. Долучена ж до матеріалів справи виписка із рахунку в банку за період 13.12.2016 року-14.12.2016 року містить інформацію про сплату лише 86 081 грн.

Також, позивачем до суду не надано податкові накладні, складені на виконання умов договору № 20161001/12, що не дає можливості суду надати оцінку їх відповідності вимогами чинного законодавства.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчили про факт вчинення господарських операцій з ПП Абсолют Транс , ПП Хімінвест , ПП Ентер-Сел та використання позивачем зазначених послуг у власній господарській діяльності, а тому висновки відповідача щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі первинних документів, складених за участю вказаних контрагентів позивача є правильним.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0009291401.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень № 0058311401 та № 0009311401, якими за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 824,18 грн. та 4998,33 грн., та зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що ТОВ МакФоксі податкові накладні на адресу контрагентів-покупців зареєстровано з порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме: податкова накладна № 211 від 05.01.2017року зареєстрована 20.02.2017 року; податкова накладна № 75 від 02.12.2016 року зареєстрована 23.12.2016 року; податкова накладна № 182 від 04.11.2016 року зареєстрована 22.11.2016 року; податкова накладна № 1244 від 24.10.2016 року зареєстрована 09.11.2016 року; податкова накладна № 515 від 11.10.2016 року зареєстрована 27.10.2016 року; податкова накладна № 516 від 11.10.2016року зареєстрована 27.10.2016 року; податкова накладна № 1387 від 27.09.2016 року зареєстрована 13.10.2016року; податкова накладна № 1145 від 23.09.2016 року зареєстрована 13.10.2016 року; податкова накладна № 1200 від 22.04.2016 року зареєстрована 08.05.2016 року; податкова накладна № 1201 від 22.04.2016 року зареєстрована 08.05.2016 року; податкова накладна № 1 від 01.03.2016 оку зареєстрована 17.03.2016 року; податкова накладна № 2 від 01.03.2016 року зареєстрована 17.03.2016 року.

Згідно пункту 201.10 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.01.2017) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів (п. 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України).

Врахоуючи те, що позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0009301401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 48.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктами 49.18 статті 49 та 203.1 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України).

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ МакФоксі податкову звітність з податку на додану вартість за вересень 2014 року подано 24.10.2014 року (зареєстрована за № 9061631091), за грудень 2014 року - 21.01.2015 року (зареєстрована за № 9078866238), за січень 2015 року - 23.02.2015 року (зареєстрована за №9021564037), за квітень 2015 року - 21.05.2015 року (зареєстрована за № 9102219907).

Під час розгляду справи позивач зазначав, що податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року ТОВ МакФоксі подано 20.10.2014 року, проте останню не прийнято у зв'язку з порушення цілісності пакету, про що повідомлено квитанцією № 2 від 20.10.2014 року.

Цього ж дня позивачем повторно подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, яка прийнята контролюючим органом.

Так, п. 49.12 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає правильним висновок суд першої інстанції про те, що оскільки доказів оскарження рішення контролюючого органу щодо неприйняття податкової декларації за вересень 2014 року позивачем до суду не надано, як не надано і доказів протиправності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації за вересень 2014 року, застосування контролюючим органом до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації за вересень 2014 року є правомірним.

Аналогічного висновку колегія суддів дійшла й щодо застосування контролюючим органом до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації за грудень та січень 2014 року, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження своєчасного відправлення податкових декларації за вказаний період.

Щодо податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2015 року суд першої інстанції встановив, що позивачем податкову декларацію за вказаний період було відправлено з використанням електронної пошти 20.05.2015 року о 23:57 год.

Згідно п. 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем своєчасно відправлено до органів ДПС податкову декларацію за квітень 2015 року, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації за квітень 2015 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009301401 в частині застосування штрафу в розмірі 170 грн.

Щодо правоміності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0009281401, яким за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, граничний строк подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року є 10.05.2017 року.

Натомість, як вбачається з акту перевірки декларація з податку на прибуток за І квартал 2017 року зареєстрована 11.05.2017 року за № 9084813194.

Вказані обставини підтверджуються й наявною на копії декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року позначкою, в графі "дата подання" зазначено 11.05.2017 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0009281401.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0009321401, яким за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 439,39 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 203.2. статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Під час розгляду справи встановлено, що по декларації за березень 2014 року ТОВ МакФоксі грошове зобов'язання потрібно було сплатити до 30.04.2014 року, проте заборгованість погашена 05.05.2014 року, що під по декларації за березень 2014 року ТОВ МакФоксі грошове зобов'язання потрібно було сплатити до 30.04.2014, проте заборгованість погашена 05.05.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 17324 від 05.05.2014 року.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки граничний строк сплати грошових зобов'язань закінчився 30.04.2014 року то відповідно до п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яким передбачно, що податковий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, контролюючий орган мав право провести перевірку своєчасності сплати грошового зобов'язання за березень 2014 року у строк до 30.04.2017 року. Перевірка ж позивача розпочата 12.06.2017 року.

Враховуючи те, що контролюючим органом не дотримано вимог строків для застосування до позивача штрафу, податкове повідомлення-рішення № 0009321401 підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0009331401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 1870 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено несвоєчасне подання позивачем податкової звітності з акцизного податку до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, зокрема:

- за січень 2015 року (№ 9022062577 від 24.02.2015 року, № 9021976930 від 24.02.2015 року, № 9020894954 від 23.02.2015 оку, № 9022070761 від 24.02.2015 року, № 9027595362 від 02.03.2015 року, № 9152888516 від 20.07.2015 року, №9027593598 від 02.03.2015 року);

- лютий 2015 року (№ 9152888400 від 20.07.2015 року);

- березень 2015 року (№ 9152888125 від 20.07.2015 року);

- квітень 2015 року (№ 9152882960 від 20.07.2015 року);

- травень 2015 року (№ 9152881005 від 20.07.2015 року).

Статтею 223 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

За неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, накладається штраф в розмірі 170 гривень, за кожне таке порушення.

Врахоуючи те, що позивачем порушено граничні строки подання позивачем податкової звітності з акцизного податку, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1870 грн

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 2032170302, яким за подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем не своєчасно було подано податковий розрахунок за формою № 1ДФ за 1 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року та 1 квартал 2016 року.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2032170302, з огляду на те, що відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність висновків щодо несвоєчасного подання податкових розрахунків за формою № 1ДФ за 1 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року та 1 квартал 2016 року, зокрема у матеріалах справи взагалі відсутня інформація щодо дати подання позивачем податкового розрахунку за формою № 1ДФ за вказані періоди.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 20331400302, яким за несвоєчасно поданий звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів позивачем було відправлено з використанням електронної пошти 20.05.2015 року о 23:54 год..

Згідно п. 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем своєчасно відправлено до органів ДПС звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за квітень 2015 року, а тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0058291409, яким за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 50 659,10 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що 29.08.2015 року з каси підприємства (м. Київ, проспект Московський, 34-в) видано готівкові кошти в сумі 5400 грн. відповідно до видаткового касового ордеру № 721 від 29.08.2015 року, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: у видатковому касовому ордері № 721 відсутній підпис про одержання готівки відповідальної особи на суму 5400 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 29.08.2015 року.

Зокрема, залишок готівки на кінець робочого дня 29.08.2015 року в касі підприємства становив 11076,98 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 5400 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 29.08.2015 року становило 7799,98 грн.

Аналогічна ситуація відбулась і в інші дні, а саме:

- 30.08.2015 року (залишок готівки на кінець робочого дня 30.08.2015 року в касі підприємства становив 10475,08 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 8400 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 30.08.2015 року становило 10180,08 грн.);

- 31.08.2015 року (залишок готівки на кінець робочого дня 31.08.2015 року в касі підприємства становив 7144,68 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 7500 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 31.08.2015 становило 5967,68 грн.);

- 12.01.2016 року (залишок готівки на кінець робочого дня 12.01.2016 року в касі підприємства становив 6658,81 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 3400 грн., ліміт залишку готівки в касі становить 8677 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 12.01.2016 становило 1381,81 грн.).

Згідно п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Пунктом 3.5 Положення № 637 передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

У разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки ).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача у видаткових касових ордерах від 29.08.2015 року № 721, від 30.08.2015 року № 725, від 31.08.2015 року № 729, від 12.01.2016 року № 72, а тому дії контролюючого органу щодо застосування до позивача штрафу в розмірі 50659,10 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням №0058291409 від 10.11.2017 року є правомірними.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0058321406, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 091 грн., з яких 8313 грн. - за основним платежем та 2078 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.05.2009 року між Lazeroni LTD, Кіпр (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МакФоксі (позичальник) укладено договір позики № МС/L-1505, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику у сумі 1 500 000 доларів США на термін до 26.05.2014 року, але не раніше одержання реєстраційного свідоцтва в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та області. Позикодавець надає позичальнику позику на поповнення обігових коштів. Процентна ставка за використання позики складає 15 відсотків річних, фіксована.

Головним управління Національного банку України по м. Києву і Київській області видано повідомлення про реєстрацію договору від 10.06.2009 року № 11166.

Додатковими угодами № 1 та № 2 до договору позики від 15.05.2009 року № МС/L-1505 внесено зміни та отримано додаток від 04.11.2013 року № 09-204/17086 до реєстраційного свідоцтва від 10.06.2009 року № 11166: сума отримання позики - 3 500 000 доларів США, строк погашення - 26.05.2017 року.

Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на 01.01.2014 року, у ТОВ МакФоксі обліковується кредиторська заборгованість за договором позики від 15.05.року № МС/L-1505 перед нерезидентом компанією Lazeroni LTD (Кіпр) у загальному розмірі 2 689 000 доларів США (еквівалент 21 493 177 грн.).

З акту перевірки вбачається, що на виконання умов кредитного договору від 15.05.2009 року № МС/L-1505, ТОВ МакФоксі не отримувало та не повертало кредитні кошти компанії Lazeroni LTD (Кіпр). Проте, в період, який перевірявся, ТОВ МакФоксі перераховано відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 52 000 доларів США (еквівалент 415 636 грн.).

За результатами перевірки встановлено, що станом на 31.03.2017 року заборгованість по основній сумі кредиту ТОВ МакФоксі перед Компанією Lazeroni LTD (Кіпр) за кредитним договором від 15.05.2009 року № МС/L-1505 складає 2 689 000 доларів США (еквівалент 72 538 620 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 506.

Згідно пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2014) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом а) частини другої пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України взначено, що для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.160.2 статті 160 Податкового кодексу України).

Згідно пунктів 1, 2 статті 11 Проценти Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилення стосовно податків на доходи, яка набрала чинності для України 07.08.2013, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Пунктом 3 статті 11 Конвенції визначено, що термін "проценти" у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій контролюючого органу з нарахування позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 091 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0058321406 від 10.11.2017 року.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.О.Аліменко

Є.І.Мєзєнцев