Постанова

від 31.07.2018 по справі 202/256/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1848/18 Справа № 202/256/17 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю СТАВР , про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, ТОВ СТАВР про витребування документів із незаконного володіння та визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 01 липня 2014 року ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК придбало у ТОВ АВТОРУБІЖ-І 1/2 частину нежитлових будівель за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ (наразі місто Дніпро), Донецьке шосе, будинок 122-К.

Дану угоду було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Виноградовою В.Ю., номер запису про право власності НОМЕР_1, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14131286 від 01.07.2014 року.

02 липня 2014 року було укладено другу угоду між тими ж сторонами на придбання другої частини вказаного майна.

01 травня 2016 року позивачем укладено Договір доручення виконання робіт та послуг №0405/16 з ТОВ СТАВР . Останнє зобов'язувалось: отримати дозвільні документи для діяльності Довірителя або підрядників які виконують роботи чи послуги для Довірителя, пошук підрядників для виконання робіт та послуг необхідних Довірителю, контроль за виконанням підрядниками робіт та послуг необхідних Довірителю, підпис і укладання договорів та інших правових документів які необхідні для проведення робіт та послуг Довірителю.

Відповідно до зазначеного вище Договору, ТОВ Ставр зобов'язувалось вчинити всі необхідні дії які були необхідні позивачу у зв'язку з будівництвом нежитлових будівель за адресою: м.Дніпро, Донецьке шосе, 122К.

08 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ СТАВР було підписано Акт приймання-передачі майна до договору доручення виконання робіт та послуг №0405/16 від 01 травня 2016 року.

Відповідно до даного акту Позивач прийняв наступне майно: літ. У1-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У2-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У3-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У4-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У5-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У6-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У7-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У8-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У9-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У10-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; Ф-1 загальною площею приміщень 345 кв.м.; Х1-1 загальною площею приміщень 42,2 кв.м.; Х2-1 загальною площею приміщень 35,4 кв.м.; Ц1-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; Ц2-1 загальною площею приміщень 12,4 кв.м.; Ч загальною площею приміщень 58,2 кв.м.; Ш1-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш2-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш3-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш4-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш5-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш6-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш7-1 загальною площею приміщень 36 кв.м.; Ш8-1 загальною площею приміщень 35,5 кв.м.; Ш9-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш10-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Щ1-1 загальною площею приміщень 49 кв.м.; Щ2-1 загальною площею приміщень 49 кв.м.; Ю-1 загальною площею приміщень 36 кв.м.; Я-1 загальною площею приміщень 410 кв.м.; мостіння І площею 37 кв.м.; мостіння ІІ площею 1219 кв.м.; підпірна стінка №5 розміром 16,1 м.пог.

В листопаді 2016 року для оформлення всіх необхідних документів для встановлення права власності на новозбудоване майно, позивачем укладено Договір про надання послуг з громадянином ОСОБА_2 Останній зобов'язувався підготувати самостійно весь пакет документів необхідних для здійснення реєстрації права власності на новозбудоване майно.

Згідно договору, відповідач мав щотижня інформувати про вчинені дії.

Відповідач уникає будь-яких контактів після укладання угоди й не повертає отриманих від Позивача документів, а саме: Технічний паспорт на будівлі та споруди, Договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових будівель від 01.07.14 року та Договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових будівель від 02.07.14 року, іншу технічну документацію надану йому на виконання Договору.

На звернення позивача, надати вищевказані документи для здійснення комплексу дій необхідних для оформлення за собою права власності на будівлі, відповідач не реагував тому,на думку позивача, своїми діями і бездіяльністю, відповідач не дає здійснити позивачу повноваження власника за загальним порядком оформлення та реєстрації права власності на нерухоме майно, чим піддає його право власності сумніву і ставить його у невизначене правове становище самочинного забудовника.

Тому на підставі ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України позивач просив визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК (ЄДРПОУ 39121234) право власності на нежитлові будівлі що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ (місто Дніпро), Донецьке шосе, 122-К, а саме : літ. У1-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У2-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У3-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У4-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У5-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У6-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У7-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У8-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У9-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; літ. У10-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; Ф-1 загальною площею приміщень 345 кв.м.; Х1-1 загальною площею приміщень 42,2 кв.м.; Х2-1 загальною площею приміщень 35,4 кв.м.; Ц1-1 загальною площею приміщень 30 кв.м.; Ц2-1 загальною площею приміщень 12,4 кв.м.; Ч загальною площею приміщень 58,2 кв.м.; Ш1-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш2-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш3-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш4-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш5-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш6-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш7-1 загальною площею приміщень 36 кв.м.; Ш8-1 загальною площею приміщень 35,5 кв.м.; Ш9-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Ш10-1 загальною площею приміщень 23,5 кв.м.; Щ1-1 загальною площею приміщень 49 кв.м.; Щ2-1 загальною площею приміщень 49 кв.м.; Ю-1 загальною площею приміщень 36 кв.м.; Я-1 загальною площею приміщень 410 кв.м.; мостіння І площею 37 кв.м.; мостіння ІІ площею 1219 кв.м.; підпірна стінка №5 розміром 16,1 м.пог.

В решті позовних вимог ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК до ОСОБА_2, ТОВ СТАВР про визнання права власності відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, прокуратура Дніпропетровської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме:

-судом порушено інтереси власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради щодо користування,володіння,розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном та інтереси Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, яке уповноважене на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель;

-в матеріалах справи відсутні докази,які б свідчили про наявність у позивача права власності чи користування на земельну ділянку під спірним нерухомим майном;

-судовий порядок визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до ст.376 ЦК України не поширюється на випадки перебудови,перебудова об'єктів не може бути підставою для повторного визнання права власності;

-спірне майно не прийнято до експлуатації,не є створеним в розумінні ст.331 ЦК України,що також виключає можливість визнання права власності;

-застосування ст.392 ЦК України є безпідставним,оскільки відсутні будь-які посилання на не визнання чи оспорення відповідачами права власності на нерухоме майно,що є предметом спору;

-відповідачі у справі є неналежними;

-до участі у справі не залучено Дніпровську міську раду та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як визначено ч. 1 ст. 39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п. п. 2 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2014 № 294, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Відповідно до ч. 1 ст.122 ЗУ України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порушення інтересів держави в особі Дніпровської міської ради полягають в тому, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном.

Всупереч вимогам ст. 33 ЦПК України, Дніпровська міська рада як власник самовільно забудованої земельної ділянки не була залучена до участі у справі в якості відповідача.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав інших осіб, без їх залучення до справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд застосував до спірних правовідносин положення ст. 328, ч. 1 ст. 331, ст. 392 ЦК України, які спірні правовідносини не регулюють.

Судом не надано жодної правової оцінки тому, що спірне нерухоме майно фактично є самовільним будівництвом та визнання права власності на нього можливе лише за умови введення його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Як визначено ч. ч. 5, 8 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Матеріали справи взагалі не містять належних доказів, які підтверджують право позивача на користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил - є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому не є створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення за наслідками її розгляду.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи за потрібне стягнути з ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК на користь держави судовий збір у розмірі 28133,77 грн. за подання апеляційної скарги.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою, позивач не сплачував судовий збір за її подання, отже, в силу п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір за подання позовної заяви у сумі 18755,85 грн. підлягає стягненню з ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК .

Таким чином з ТОВ ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК на користь держави слід стягнути судовий збір у загальній сумі 46889,62 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської міської ради - задовольнити .

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2017 року - скасувати та у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДНЕПРРИТЄЙЛПАРК (ЄДРПОУ 39121234) на користь держави судовий збір у сумі 46889,62 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко