Постанова

від 07.08.2018 по справі 826/1962/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 серпня 2018 року

справа №826/1962/14

адміністративне провадження №К/9901/5827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральній офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у складі судді Келеберда В. І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у складі колегії суддів Мамчура Я.С., Шостака О.О., Желтобрюх І.Л. у справі № 826/1962/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Межрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

14 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Межрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 12 листопада 2013 року №0001634210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 677609 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 317363 грн. та №0001644210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1074253 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Справа розглядалась неодноразово. Судові рішення, що є предметом цього касаційного перегляду прийняті у порядку нового розгляду здійсненого за результатами постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року.

13 травня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, позов Товариства задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 12 листопада 2013 року №0001634210 та №0001644210.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу визначення податкового зобов'язання, встановили реальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Технотел з іншими контрагентами в період 2008-2011 років, що поставляли йому послуги, обладнання, матеріали для виконання останнім господарських зобов'язань перед позивачем.

05 серпня 2015 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи та суперечність нормам матеріального права, а саме пункту 185.1 стаття 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та процесуального права, а саме положень статей 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та постановите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

Заявником касаційної скарги викладені фактичні обставини справи, з висновком про те, що підтвердити фінансово-господарські операції контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Технотел з контрагентами постачальниками та покупцями не є можливим. Порушення норм процесуального права зведено виключно до цитування норм Кодексу адміністративного судочинства України.

31 серпня 2015 року Товариством подані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач посилається на правильність встановлення судами попередніх обставин справи та дотримання вимог матеріального та процесуального права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

07 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 826/1962/14 із Окружного адміністративного суду м. Києва.

13 жовтня 2015 року справа № 826/1962/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року справа № 826/1962/14 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/5827/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що впродовж вересня - жовтня 2013 року податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю Технотел за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року та з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року, результати якої, результати якої викладені в акті перевірки від 25 жовтня 2013 року №1291/42-10/21560766 (далі - первісний акт перевірки).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки та з урахуванням висновків до заперечення від 07 листопада 2013 року керівником податкового органу 12 листопада 2013 року прийняте податкове повідомлення - рішення №0001634210, яким за порушення пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 цього кодексу Товариству визначено податок на додану вартість за основним платежем 677609 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 317363 грн. на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки та з урахуванням висновків податкового органу на заперечення Товариства до нього, керівником податкового органу 12 листопада 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001644210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік у розмірі 1 074 253 грн., у тому числі за другий квартал 2011 року - 234019 грн., за другий-третій квартали (дев'ять місяців) 2011 року - 424931 грн., за другий - четвертий квартали 2011 року - 104253 грн., за порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт укладання та виконання договорів поставки обладнання та надання послуг з обслуговування обладнання, послуг по технічному обслуговуванню та ремонту кліматичної техніки та послуг по технічному обслуговуванню та ремонту (включаючи, при необхідності, демонтаж та монтаж) кондиціонерів з Товариством з обмеженою відповідальністю Технотел .

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності виконання між позивачем та його контрагентом усіх господарських договорів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції та послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції отримання позивачем продукції, послуг, включаючи дослідження усіх документів, її оприбуткування та подальшого використання. Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій були також сертифікати відповідності та інструкції з обслуговування та експлуатації обладнання, які самі по собі не є підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), послуг та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції підстав звільнення від доказування в розумінні статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року), статті 72 (до 15 грудня 2017 року), а саме обставин здійснення господарських операцій контрагентом позивача по придбанню обладнання в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року, яке в подальшому реалізовано ним, зокрема позивачу, встановлених постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі № 2а-7476/12/2670. Наведене спростовує доводи податкового органу щодо неможливості встановлення фактів придбання обладнання контрагентом позивача.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про те, що неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, доводить відсутність реальності здійснених господарських операцій, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить їх протиправність.

Верховний Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральній офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 826/1962/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер