Постанова

від 07.08.2018 по справі 820/1787/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

07 серпня 2018 р. Справа № 820/1787/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю КВАДР ОІЛ ТРЕЙД до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

13.03.2018 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю КВАДР ОІЛ ТРЕЙД (подалі - ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД , підприємство) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог /а.с. 11, т. 1/ просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) №№ 00000111405, 00000121405 від 28.02.2018 року.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що факти викладені в акті перевірки не відповідають фактичному стану бухгалтерського та податкового обліку, наданим в ході перевірки первинним документам не надана належна правова оцінка, перевіряючими помилково та поверхово застосовані положення діючих нормативно-правових актів, наслідком чого вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти позову ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вказує, контролюючий орган отримав від інших податкових органів інформацію, яка свідчила про можливе вчинення платником податкових правопорушень, за результатами перевірки встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а отже позивачем неправомірно сформовані показники податкової звітності, внаслідок чого йому донараховані грошові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 21.05.2018 року) позовні вимоги ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД задоволені у повному обсязі.

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області на користь ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД судовий збір у сумі 5342,00 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповноту дослідження доказів у справі, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що проведеною перевіркою ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД встановлено, що у березні 2016 року підприємство отримало від ТОВ ТРЕЙДІНГ-С (код ЄДРПОУ 39865578) та включило до складу податкового кредиту податкову накладену від 21.03.2016 року № 28 на поставку 70188,679 літрів бензину А-95 на загальну суму 1116000,00 грн., в тому числі ПДВ 186000,00 грн.

Вищевказана податкова накладна включена ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД до складу податкового кредиту березня 2016 року у сумі ПДВ 186000,00 грн. Оплата за отриманий бензин ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД не проведена станом на 30.06.2017 року по бухгалтерському рахунку 631 обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ ТРЕЙДІНГ-С за отриманий бензин на суму 1116000 грн.

Перевіркою встановлено відсутність перерахування грошових коштів від ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД в адресу ТОВ ТРЕЙДІНГ-С .

Отриманою податковою інформацією стосовно ТОВ ТРЕЙДІНГ-С встановлено неможливість здійснення поставки, у зв'язку з реалізацією товарів відмінних від придбаних. Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД оплата за бензин не здійснювалася. По бухгалтерському обліку обліковується заборгованість за поставлений товар на суму 1116000 грн.

Для підтвердження реальності здійсненого придбання товару ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення бензину: пункт навантаження м. Миколаїв, пункт розвантаження смт. Нова Водолага, вантажовідправник - TOB ТРЕЙДІНГ-С , вантажоодержувач та замовник ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД , автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_2, автомобіль НОМЕР_1.

Надано акти здачі-приймання робіт від ФОП ОСОБА_2 на надання транспортних послуг з перевезення (смт. Нова Водолага Харківська область - м. Миколаїв) на загальну суму 84 840 грн.

В журналі ордері обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (рахунок 63) ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД відображено по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2: за березень 2016 року відображена сума 70700 грн. проводкою дебет 93 кредит 63, за квітень 2016 року відображена сума 20048,0 грн. проводкою дебет 93 кредит 63.

Станом на 30.06.2016 року по даним журналам ордерам обліковується кредиторська заборгованість по ФОП ОСОБА_2 на суму 90748 грн.

Скаржник зазначає, що під час проведення попередньої перевірки (акт від 14.12.2017 року № 24608/20-40-14-05-19/33709542) вищевказані документи не надавались, дані журналів ордерів по рах. 63 не містили взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що відсутнє документальне підтвердження щодо придбання зазначених ТМЦ, але ТМЦ є в наявності, а також те, що отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД від ТОВ ТРЕЙДІНГ-С фактично не відбувалось і виходячи з фактичного змісту проведених операцій, як безоплатно отриманих матеріальних цінностей, документальне оформлення їх оприбуткування повинно відображатися наступними бухгалтерськими проводками - д-т рах. 282 к-т рах. 718; д-т рах. 718 к-т рах.79.

У зв'язку з вищевикладеним, ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД , в порушення п. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 року № 433, занижено доход, що призвело до заниження обороту по кредиту рах. 71 Інший операційний доход на загальну у суму 930 000 грн. за 2016 рік. Внаслідок вищевказаного ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД занижено податок на прибуток за 2016 рік на 78033 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку у квітні 2016 року бензин А-95 отриманий від ТОВ ТРЕЙДІНГ-С було частково реалізовано ТОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО КАРТАМИШ податковий номер 31731120, згідно видаткової накладної від 25.04.2016 року № РН-0000053 у кількості 27977 літрів на загальну суму 486799,80 грн, в тому числі ПДВ 81133 грн. Інші залишки використані для здійснення власної господарської діяльності - ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД орендує АЗС та здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним.

Для підтвердження реальності здійсненого придбання товару ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення бензину: пункт навантаження м. Миколаїв, пункт розвантаження смт. Нова Водолага, вантажовідправник ТОВ ТРЕЙДІНГ-С , вантажоодержувач та замовник ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД , автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_2, автомобіль НОМЕР_1.

Надано акти здачі-приймання робіт від ФОП ОСОБА_2 на надання транспортних послуг з перевезення (смт. Нова Водолага Харківська область - м. Миколаїв). Загальна вартість отриманих транспортних послуг склала 84 840 грн.

В журналі ордері обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (рахунок 63) ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД відображено по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2: за березень 2016 року відображена сума 70700 грн. проводкою дебет 93 кредит 63, за квітень 2016 року відображена сума 20048,0 грн. проводкою дебет 93 кредит 63.

Станом на 30.06.2016 року по даним журналам ордерам обліковується кредиторська заборгованість по ФОП ОСОБА_2 на суму 90748 грн.

Скаржник зазначає, що під час проведення попередньої перевірки (акт від 14.12.2017 року № 24608/20-40-14-05-19/33709542) вищевказані документи позивачем також не надавались, дані журналів ордерів по рах. 63 не містили взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2

Перевіркою встановлено відсутність перерахування грошових коштів від ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД в адресу ТОВ ТРЕЙДІНГ-С .

Отриманою податковою інформацією стосовно ТОВ ТРЕЙДІНГ-С встановлено неможливість здійснення поставки , у зв'язку з реалізацією товарів відмінних від придбаних. Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД оплата за бензин не здійснювалася. По бухгалтерському обліку обліковується заборгованість за поставлений товар на суму 1116000 грн.

Відтак, контролюючий орган вважає, що згідно ПК України у ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД відсутні підстави для віднесення суми ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на те, що контролюючий орган цілком дотримався процедури винесення оскаржуваних повідомлень-рішень від 28.02.2018 року №№ 00000121405, 00000111405, які ґрунтуються на доводах та висновках акту перевірки № 497/20-40-14-0519/33709542 від 09.02.2018 року, що не порушують прав платника податку, а відтак не підлягають скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області від позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом установлено, що у період з 29.11.2017 року по 05.12.2017 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову перевірку підприємства позивача ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 14.08.2017 року, про що складено акт від 14.12.2017 року № 24608/20-40-14-05-19/33709542 /а.с. 17-62, т. 1/.

Означеним актом перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- завищено собівартість на загальну суму 930000,00 грн. та завищено доход від продажу товарів на суму 405666,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 58485,00 грн., у тому числі, за 2016 рік на 1461,00 грн., за півріччя 2017 року у сумі 57024,00 грн.;

- завищено податковий кредит за березень 2016 року на суму 180000,00 грн., завищені податкові зобов'язання за квітень 2016 року на суму 81133,00 грн., занижені податкові зобов'язання на 320,00 грн., у тому числі, за квітень 2016 року на суму 309,00 грн., за грудень 2016 року на суму 11,00 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення по ПДВ на суму 99176,00 грн.;

- занижено базу оподаткування, з якої утримується податок на доходи з фізичних осіб в сумі 706,00 грн, чим порушено пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, ч. 2 п. 291.4 ст. 291, пп. А. п. 176.2 ст. 176 ПК України;

- занижено базу оподаткування, з якої утримується військовий збір, у сумі 706,00 грн., чим порушено пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України;

- у поданих податкових розрахунках за формою 1-ДФ невірно відображено ознаку доходу фізичних осіб, а саме: дохід, нарахований фізичним особам, відповідно договорів найму (оренди) транспортних засобів, відображено за ознакою доходу (157), з якого не утримується податок на доходи у джерела виплати, а потрібно відображати за ознакою доходу (ознака 127 - інші доходи), який оподатковується податком на доходи фізичних осіб, чим порушено п. 176.2 ст. 176 ПК України;

- п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, у зв'язку з чим, застосовується штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до них в ЄРПН у розмірі 10% від суми 308,86 грн. та 20% від суми 3833,33 грн. податку на додану вартість.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких, з 29.01.2018 року контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку підприємства з питань, викладених в запереченнях до акту перевірки від 14.12.2017 року № 24608/20-40-14-05-19/33709542.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2018 року № 497/20-40-14-05-19/33709542, яким зафіксовані в тому числі порушення вимог п. 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 5,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 року № 433, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 135020,00 грн.; п.п. 185.1. ст. 185, п. 198.1.-198.2 ст. 198 ПК України, внаслідок чого, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість у сумі 186320,00 грн. /а.с. 63-72, т. 1/.

На підставі означеного акту перевірки, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 року:

- № 00000111405, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 168775.00 грн., в тому числі основний платіж 135020,00 грн., штрафні санкції 33755,00 грн. /а.с. 12, т. 1/.

- № 00000121405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186320,00 грн./а.с. 14, т. 1/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не відбувалось, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом установлено, що між позивачем та ТОВ ТРЕЙДІНГ-С укладено договір купівлі продажу від 01.03.2016 року № 01/03-16П, відповідно до якого позивачем придбано паливно-мастильні матеріали, транспортування придбаних ТМЦ здійснюється за рахунок продавця (п..1.1., 2.1.2 Договору) /а.с. 74, т. 1/.

Відвантаження товару здійснено на підставі видаткової накладної № РН-21-03/16 від 21.03.2016 року /а.с. 75, т. 1/.

На виконання вимог ст. 201 ПК України позивачеві виписана податкова накладна від 21.03.2018 року № 28 /а.с. 77, т. 1/.

Оплата за ПММ згідно видаткової накладної № РН-21-03/16 від 21.03.2016 року підтверджується платіжними дорученнями № 934 від 22.06.2018 року, № 939 від 27.06.2018 року /а.с. 12-13, т. 2/.

Транспортування паливно-мастильних матеріалів, придбаних за цим договором від 01.03.2016 року № 01/03-16П здійснено ФОП ОСОБА_2 на підставі товарно-транспортних накладних № 21/03 від 21.03.2016 року, № 23/03 від 23.03.2016 року, № 25/03 від 25.03.2016 року, № 28/03 від 28.03.2016 року, № 30/03 від 30.03.2016 року, № 04/04 від 04.04.2016 року /а.с. 78-83, т. 1, а.с. 3-8, т. 2/, оплата за транспортні послуги з перевезення ПММ підтверджується платіжними дорученнями № 903 від 17.05.2018 року, № 912 від 30.05.2018 року /а.с. 15-16, т. 2/.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що в подальшому придбані паливно-мастильні матеріали частково реалізовані ТОВ СВП КАРТАМИШ на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2016 року № 24 /а.с. 110-111, т. 1/, видаткової накладної № РН-0000053 від 25.04.2016 року /а.с. 112, т. 1/, податкової накладної № 36 від 25.04.2016 року /а.с. 113, т. 1/, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № К-1 від 25.04.2016 року, № К-2 від 25.04.2016 року /а.с. 115-118, т. 1, а.с. 9-10, т. 2/.

Колегія суддів зазначає, що наданими позивачем ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД відомостями аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками /а.с. 161-163, т. 1/, актом заліку взаємних вимог від 30.04.2016 року /а.с. 181, т. 1, а.с. 11, т. 2/, підтверджується оплата за придбаними та реалізованими паливно-мастильними матеріалами.

Зберігання придбаних у ТОВ ТРЕЙДІНГ-С паливно-мастильних матеріалів здійснено на об'єктах, які належать вказаному підприємству на підставі договору відповідального зберігання № 21-ВЗ від 21.03.2016 року /а.с. 84-85, т. 1/, передача товару підтверджується актами приймання-передачі № 1 від 21.03.2016 року, № 2 від 23.03.2016 року, № 3 від 25.03.2016 року, № 4 від 28.03.2016 року, № 5 від 30.03.2016 року, № 6 від 04.04.2016 року /а.с. 87-92, т. 1/, оплата за зберігання ПММ за цим договором підтверджується платіжним дорученням № 527 від 07.04.2016 року /а.с. 14, т. 2/.

А також на об'єктах, які належать МЧП ТЕХСЕРВІС , на підставі договору зберігання № 1 від 05.01.2016 року /а.с. 100-101, т. 1/, передача паливо-мастильних матеріалів здійснено на підставі відповідних актів приймання-передачі № 1 від 22.03.2016 року, № 2 від 24.03.2016 року, № 3 від 26.03.2016 року, № 4 від 28.03.2016 року, № 5 від 31.03.2016 року, № 6 від 04.04.2016 року, № 7 від 25.04.2016 року, № 8 від 25.04.2016 року /а.с. 102-109, т. 1/, оплата за зберігання ПММ за цим договором підтверджується платіжними дорученнями № 672 від 29.09.2017 року, № 745 від 29.11.2017 року /а.с. 17-18, т. 2/.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи посвідчується та обставина, що правочин укладений між позивачем ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД та його контрагентом виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що означений правочин є діючим, укладеним між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ у періоді їх укладення та виконання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, колегія суддів установила, що вони відповідають вимогам до їх оформлення в розумінні Закону № 996-XIV та Положення № 88, мають всі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, відтак, вони підтверджують реальність вчинених позивачем господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростована за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України у ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції і та обставина, що фінансово-господарські операції позивача за перевіряємий період знайшли своє відображення у господарській діяльності підприємства.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі № 813/1766/17 (К/9901/3360/17).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги контролюючого органу щодо наявності негативної податкової інформації ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно контрагента позивача ТОВ ТРЕЙДІНГ-С , відповідно до якого, вказане підприємство немає потужностей для реального здійснення господарських операцій та відповідно реалізує ТМЦ відмінні за номенклатурою товару, реалізованому позивачеві /а.с. 183-209, т. 1/, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні ПК України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 09.01.2007 року у рішенні Інтерсплав проти України .

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Так, у вищезазначеному рішенні вказано, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Разом із цим, колегія суддів зауважує, що відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано жодного доказу відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Стосовно податкового повідомлення рішення № 00000111405 від 28.02.2018 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п. 44.., 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

За змістом пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, з метою здійснення бухгалтерського обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відноситься до загального доходу підприємства.

З урахуванням тієї обставини, що судовим розглядом установлено реальність господарської операції позивача щодо придбання ПММ, колегія суддів не знаходить підстав для визнання обґрунтованим висновку податкового органу про завищення доходів від продажу бензину ТОВ СВП КАРТАМИШ .

Враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ТОВ КВАДР ОІЛ ТРЕЙД та задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції на підставі приписів ч. 2 ст. 6 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції вказав на те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &?й; &?к; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не підлягають новому розподілу.

Фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось згідно положень ч. 4 ст. 229 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик

Постанова складена і підписана 07 серпня 2018 року.