Рішення

від 02.08.2018 по справі 906/244/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/244/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Титарчук С. Ф., довіреність №б/н від 31.01.2018;

від відповідача: Малий - довіреність №01-26/26 від 24.07.2018;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіус - Трейд"

про стягнення 2161448,98грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 2161448,98грн, з яких 1859981,93грн сума основного боргу, 57809,90грн 3% річних, 243657,15грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті коштів за відпущену продукцію згідно порядку, умов та строків, визначених договором поставки №55 від 21.02.2017.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 173, 174, 193, 216-218 ГК України, ст.625 ЦК України, ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 19.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2018.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, у письмових поясненнях зазначив, що враховуючи наявні зобов'язання та первинні фінансово-бухгалтерські документи, основна сума боргу відповідача перед позивачем по договору поставки №55 від 21.02.2017 на час розгляду справи становить 1606158,00грн, а не 1859981,93грн, як зазначено у позовній заяві(а.с.149-150).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.202).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2017 між ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна група" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки №55 (а.с.110-114), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець- прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях на умовах та в строки передбачені договором (п.1.1 договору).

Кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговореними сторонами) в термін 10 (десяти) робочих днів з часу отримання замовлення від покупця.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) банківських днів після поставки продукції. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Сторонами у справі підписано специфікації №1, №2, №3, №4, які є відповідно додатками №1, №2, №3, №4 до договору №55 від 21.02.2017 в яких визначено кількість, ціну та номенклатуру продукції (а.с. 115-118) .

На виконання умов договору №55 від 21.02.2017 позивач відвантажив відповідачу замовлену продукцію на загальну суму 3277956,95грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 28.02.2017 на суму 824619,00грн, №РН-0000005 від 28.02.2017 на суму 385743,30грн, №РН-0000008 від 07.03.2017 на суму 874086,00грн, №РН-0000011 від 20.03.2017 на суму 622320,05грн, №РН-0000013 від 20.03.2017 на суму 225211,20грн, №РН-0000014 від 22.03.2017, №РН-0000018 від 03.04.2017 на суму 172419,00грн (а. с.119-125).

Відповідач, в порушення умов договору, оплатив поставлену продукцію частково на загальну суму 701868,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №8284 від 19.04.2017 на суму 400000,00грн та №10231 від 01.08.2017 на суму 301868,00грн (а.с.157).

Крім того, як зазначає позивач, покупцем в період:

- з 20 по 22 березня 2017 року повернуто частину продукції на суму 199217,40грн, що підтверджується поворотними накладними №17 від 20.03.2017, №18 від 20.03.2017 та №23 від 22.03.2017;

- в період з 18.04.2017 по 01.06.2017 повернуто продукцію на суму 516889,62грн, що підтверджується поворотними накладними №28 від 18.04.2017, №31 від 18.04.2017, №32 від 18.04.2017 та №48 від 01.06.2017 (а.с.126-132).

Таким чином, за даними позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1859981,93грн (3277956,95грн (сума поставки) - 701868,00грн (оплата продукції) - 716107,02грн (повернуто продукції)).

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на підставі договору №55 від 21.02.2017.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п.5.2 договору встановлено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах: відстрочка платежу 14 банківських днів після поставки продукції.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлену продукцію не провів.

Слід зазначити, що позивач в письмових поясненнях (а.с. 182), обґрунтовуючи вимогу про стягнення 1859981,93грн, вказує, що крім договору №55 від 21.02.2017 з відповідачем укладено інший договір №119/П-16. На виконання умов останнього позивач поставив товар на загальну суму 1008450,00грн серед якого був Гідронапівкомпас ГПК-59 на суму 25920,00грн за штуку без ПДВ та Блок управління ПБ2-390-179 на суму 185150,00грн за штуку без ПДВ, разом на суму 211070,00грн без ПДВ (253284,00 з ПДВ). Накладною вимогою №18 від 20.03.2017 повернуто товар по договорам №55 від 21.02.2017 на суму 32590,00грн без ПДВ (39108,00грн з ПДВ) та по договору №119/П-16 від 16.02.2016 на суму 211070,00грн без ПДВ (253284,00 з ПДВ). Про даний факт зазначено в акті звірки від 10.08.2017 .

Разом з тим, при дослідженні долучених до справи накладних №17 від 20.03.2017, №18 від 20.03.2018, №23 від 22.03.2017, №28 від 18.04.2017, №31 від 18.04.2017, №32 від 18.04.2017, №48 від 01.06.2017 на повернення продукції, судом встановлено наступне.

- Згідно накладної №17 від 20.03.2017 (а.с.126) відповідачем повернуто наступний товар: Термометр 2ТУЕ-111 у кількості 3 шт, загальною вартістю 26392,50грн (без ПДВ); Насос ТНВД у кількості 1 шт, загальною вартістю 75900,00грн (без ПДВ); Вольтметр ВА-440 у кількості 2 шт, загальною вартістю 11132,00грн без ПДВ.

Загальна сума повернутого товару згідно накладної №17 від 20.03.2017 з урахуванням ПДВ складає 136109,40грн.

- Згідно накладної №18 від 20.03.2017 (а.с.127) відповідачем повернуто наступний товар: Пульт керування 902.02.000 у кількості 1 шт, загальною вартістю 9315,00грн (без ПДВ); Блок управління пб2.390.179.02 у кількості 1 шт, загальною вартістю 185150,00грн (без ПДВ), Кран 625-300 МК у кількості 2 шт, загальною вартістю 9775,00грн (без ПДВ); Комплект тенів у кількості 2 шт, загальною вартістю 13500,00грн.

Загальна сума повернутого товару згідно накладної №18 від 20.03.2017 з урахуванням ПДВ складає 261288,00грн.

- Згідно накладної №23 від 22.03.2017 (а.с.128) відповідачем повернуто наступний товар: Манометр МТ-60УП у кількості 8 шт, загальною вартістю 20000,00грн (без ПДВ).

Загальна сума повернутого товару згідно накладної №23 від 22.03.2017 з урахуванням ПДВ складає 24000,00грн.

- Згідно накладної №28 від 18.04.2017 (а.с.129) відповідачем повернуто наступний товар: Прилад ТНП-350 у кількості 7 шт, загальною вартістю 84700,00грн (без ПДВ).

Загальна сума повернутої продукції згідно накладної №28 від 18.04.2017 з урахуванням ПДВ складає 101640,00грн.

- Згідно накладної №31 від 18.04.2017 (а.с.130) відповідачем повернуто наступний товар: Вольтметр ВА-440 у кількості 2 шт, загальною вартістю 11132,00грн (без ПДВ); Прилад ТНП-350Б у кількості 1 шт, загальною вартістю 12100,00грн (без ПДВ); Манометр МТ-60УП у кількості 5 шт, загальною вартістю 12500,00грн (без ПДВ); Електромагніт ем-46 у кількості 1 шт, загальною вартістю 10626,00грн (без ПДВ); Перетворювач ПТ-200Ц у кількості 1 шт, загальною вартістю 23287,50грн (без ПДВ); Термометр 2ТУЕ-111 у кількості 1 шт, загальною вартістю 8797,50грн (без ПДВ).

Загальна сума повернутої продукції згідно накладної №31 від 18.04.2017 з урахуванням ПДВ становить 94131,60грн.

- Згідно накладної №32 від 18.04.2017 (а.с.131) відповідачем повернуто наступний товар: Пульт управління 902 у кількості 1 шт, загальною вартістю 9315,00грн (без ПДВ).

Загальна сума повернутої продукції згідно накладної №32 від 18.04.2017 з урахуванням ПДВ становить 11178,00грн.

- Згідно накладної №48 від 01.06.2017 (а.с.132) відповідачем повернуто наступний товар: Нагнітач 765-08-сб148 у кількості 5 шт, загальною вартістю 185833,35грн (без ПДВ); Автомат тиску АДУ-2С у кількості 5 шт, загальною вартістю 72450,00грн (без ПДВ).

Сума повернутої продукції згідно накладної №48 від 01.06.2017 з урахуванням ПДВ становить 309940,02грн.

Вказану продукцію отримав позивач відповідно до довіреностей №4 від 20.03.2018, №6 від 22.03.2017, №10 від 10.04.2017, №11 від 31.05.2017 (а.с. 153-156).

Таким чином відповідачем в період з 20.03.2017 по 01.06.2017 повернуто продукцію, яка поставлена на підставі договору поставки №55 від 21.02.2017 на загальну суму 938287,02грн (136109,40грн+261288,00грн+24000,00грн+101640,00грн+94131,60грн+11178,00грн+309940,02грн).

Як зазначено вище, позивач вважає, що Гіронапівкомпас ГПК-59 на суму 25920,00грн за штуку без ПДВ та Блок управління ПБ2-390-179 на суму 185150,00грн за штуку без ПДВ є предметом поставки по іншому договору, а саме №119/П-16 від 16.02.2017, тому вказана продукція не може бути врахована як часткове повернення товару, що поставлений згідно договору №55 від 21.02.2017.

Разом з тим, при дослідженні доказів, зокрема, специфікацій №3, що є додатком №3 до договору поставки №55 від 21.02.2017, судом встановлено, що серед найменування продукції, яку сторони обумовили поставити відповідно до договору поставки №55 від 21.02.2017 вказано Блок управління ПБ2-390-179 на суму 185150,00грн за штуку без ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно видаткової накладної №РН-0000008 від 07.03.2017 позивачем здійснено поставку продукції, в тому числі Блок управління ПБ2-390-179 на суму 185150,00грн за штуку без ПДВ.

В подальшому, а саме: 20.03.2017 Блок управління ПБ2-390-179 на суму 185150,00грн за штуку без ПДВ повернуто постачальнику відповідно до накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (підставою повернення зазначено договір №55 від 21.02.2017).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що поставка Блоку управління ПБ2-390-179 на суму 185150,00грн за штуку без ПДВ (222180,00грн з ПДВ) була здійснена на підставі договору №55 від 21.02.2017, та в подальшому повернута постачальнику.

Що стосується пояснень відповідача, що заборгованість у розмірі 1859981,93грн зафіксована у акті звірки взаєморозрахунків від 10.08.2017 суд зазначає, що наданий позивачем до позовної заяви документ (акт звірки) не можна визнати первинними документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не фіксує реальність здійснення відповідачем та позивачем з самої господарської операції (поставки товару).

Крім того, з поданого акту звірки вбачається, що він містить посилання на три договори, а саме: договір №119/П-16 від 16.02.2016, договір №14 від 26.01.2017 та договір №55 від 21.02.2017, при цьому загальне сальдо станом на 10.08.2017 складає 2218144,92грн (а.с.36).

Врахувавши вищенаведені норми та встановивши підтвердження належними та допустимими доказами поставку товару відповідачу на підставі договору №55 від 21.02.2017 , часткове повернення продукції та часткову оплату, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в сумі 1637801,93грн (3277956,95грн (загальна сума поставки продукції) - 938287,02грн (повернуто продукції) - 701868,00грн (оплачено продукції). Позовні вимоги в частині стягнення 222180,00грн основного боргу необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 57809,90грн 3% річних та 243657,15грн інфляційних.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача (а.с.6-8) останнім заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57809,90грн обраховані за період з 31.03.2017 по 02.03.2018 року на суму простроченої заборгованості, яка виникла згідно видаткових накладних від 28.02.2017, 07.03.2017 та 20.03.2017.

Досліджуючи поданий розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем частково не враховано повернення продукції, у зв'язку з чим нарахування проведено невірно.

Судом здійснено власний розрахунок та прийнято до уваги наступне.

Згідно видаткових накладних від 28.02.2017 постачальником відвантажено продукцію на суму 1210362,30грн (824619,00грн+385743,30).

20.03.2017 та 22.03.2017 відповідач частково повернув товар на суму 160109,40грн, який був поставлений згідно видаткових накладних від 28.02.2017 ( Термометр 2ТУЕ-111 у кількості 3 шт; Насос ТНВД у кількості 1 шт; Вольтметр ВА-440 у кількості 2 шт; Манометр МТ-60УП у кількості 8 шт)

Таким чином, 3% річних слід нараховувати з 31.03.2017 по 31.05.2017 на суму заборгованості 1050252,90грн (1210362,30грн-160109,40грн).

01.06.2017 відповідач частково повернув товар на суму 86940,00грн, що поставлений згідно видаткових накладних від 28.02.2017 (Автомат тиску АДУ-2С у кількості 5 шт).

Отже, з 01.06.2017 по 02.03.2018 3% річних необхідно нараховувати, виходячи із суми заборгованості 963312,90грн (1050252,90грн-86940,00грн).

Сума 3% річних за видатковими накладними від 28.02.2017 становить 27125,48грн (за період з 31.03.2017 по 31.05.2017=5351,97грн+за період з 01.06.2017 по 02.03.2018=21773,51грн)

Згідно видаткової накладної від 07.03.2017 постачальником відвантажено продукцію на суму 874086,00грн.

20.03.2017 відповідач частково повернув товар на суму 261288,00грн поставлений згідно видаткової накладної від 07.03.2017 (Пульт керування 902.02.000 у кількості 1 шт, Блок управління пб2.390.179.02 у кількості 1 шт, Кран 625-300 МК у кількості 2 шт, Комплект тенів у кількості 2 шт ).

Таким чином, з 07.04.2017 по 02.03.2018 3% річних слід нараховувати на суму заборгованості 612798,00грн (874086,00грн-261288,00грн), які складають 16621,10грн.

Згідно видаткових накладних від 20.03.2017 постачальником відвантажено продукцію на суму 847531,25грн (622320,05грн+225211,20грн).

18.04.2017 відповідач частково повернув товар на суму 40696,20грн поставлений згідно видаткових накладних від 20.03.2017 (Електромагніт ем-46 у кількості 1 шт; Перетворювач ПТ-200Ц у кількості 1 шт ).

19.04.2017 відповідач частково оплатив продукцію на суму 400000,00грн

Отже, з 20.04.2017 по 31.05.2017 необхідно нараховувати 3 % річних на суму 406835,05грн (847531,25грн-40696,20грн-400000,00грн)

01.06.2017 відповідач частково повернув товар на суму 223000,02грн поставлений згідно видаткової накладної від 20.03.2017 (Нагнітач 765-08-сб148 у кількості 5 шт).

01.08.2018 відповідач оплатив частину продукції на суму 301868,00грн

Таким чином, з 01.06.2017 по 31.07.2017 3% річних слід обраховувати на суму 183835,03грн (406835,05грн-223000,02грн)

Сума 3% річних за видатковими накладними від 20.03.2017 становить 2326,11грн (за період з 20.04.2017 по 31.05.2017=1404,42грн+за період з 01.06.2017 по 31.07.2017=921,69грн).

За вказаних обставин, загальна сума 3% річних, які підлягають до стягнення складають 46072,69грн (27125,48грн+16621,10грн+2326,11грн). Суд відмовляє в позові в частині стягнення 11737,21грн.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 ).

Однак позивач не врахував рекомендації, викладені у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 та необґрунтовано здійснив нарахування інфляційних, крім того позивачем не взято до уваги часткове повернення відповідачем продукції.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір інфляційних за період прострочення зобов'язання, яке виникло внаслідок невчасної оплати видаткових накладних від 28.02.2017, 07.03.2017 та 20.03.2017 складає 197458,92грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 46198,23грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, доказів сплати заборгованості та відзиву на позовну заяву не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1881333,54грн, з яких: 1637801,93грн основного боргу, 46072,69грн 3% річних та 197458,92грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 222180,00грн основного боргу, 11737,21грн 3 % річних та 46198,23грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" (14000, Чернігівська область, м.Чернігів, вул.Князя Чорного, 4, офіс 8, ідентифікаційний код 35945518) до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" (14000, Чернігівська область, м.Чернігів, вул.Князя Чорного, 4, офіс 8, ідентифікаційний код 35945518)

- 1637801,93грн основного боргу;

- 46072,69грн 3% річних;

- 197458,92грн інфляційних;

- 28220,00грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 222180,00грн основного боргу, 11737,21грн 3% річних та 46198,23грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)

4 - третій особі ТОВ "Альтіус-Трейд" (01135, м.Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, будинок 41-Д) рек. з пов.