Рішення

від 30.07.2018 по справі 910/5272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2018Справа № 910/5272/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ресурстрейдінг ДоТовариства з обмеженою відповідальністю КІП ГРУП Простягнення 206 602,86 грн

Представники сторін:

від позивача: Гончаренко С.М.;

від відповідача: Гайдучок О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСУРСТРЕЙДІНГ звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КІП ГРУП про стягнення 206 602,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № РС-00047 від 26.09.2016 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/5272/18 від 03.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРСТРЕЙДІНГ залишено без руху.

15.05.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРСТРЕЙДІНГ надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.05.2018.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/5272/18 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2018.

18.06.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 18.06.2018 представника відповідача, судом задоволено його клопотання та постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.07.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.06.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у підготовче засідання, призначене на 09.07.2018.

04.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.07.2018 представник позивача надав усні пояснення стосовно поданого через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.

Судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.07.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 09.07.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2018.

В судовому засіданні 30.07.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 30.07.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких проти наявності заборгованості не заперечував, проте повідомив суд про неможливість її погашення з огляду на арешт рахунків.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, подих сторонами.

У судовому засіданні 30.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурстрейдінг (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю КІП ГРУП (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № РС-00047 поставки нафтопродуктів, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у зумовлені строки передати покупцю у власність нафтопродукти на умовах, викладених в договорі.

Найменування товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар та додатках до договору, які складають невід'ємну частину договору (п. 1.2 договору).

Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди (2.1).

Товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по цінах, що визначаються додатковими угодами на умовах: РСА франко-перевізник на складі постачальника; СРТ - фрахт/перевезення оплачені до місця названого покупцем; ЕХW- франко-завод на складі названому постачальником. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах (п. 3.2).

Відвантаження товару здійснюється відповідно до узгоджених умов поставки товару шляхом завантаження в автомобільний транспорт, наданий покупцем або постачальником, або передання товару на складі, названому постачальником, якщо інший порядок не узгоджений сторонами в додаткових угодах до цього договору (п. 3.4 договору).

Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості Товару, визначеної в рахунку-фактурі на поточний рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару протягом одного банківського дня, з дня виставлення рахунку-фактури, якщо інше не передбачене додатковою угодою (п. 4.1 договору).

За умовами п. 5.2 договору, покупець здійснює приймання товару за кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155, а також умовами цього договору. В разі розбіжностей між положеннями цього договору і наведеною інструкцією, пріоритет в тлумаченні умов поставки і приймання товару мають положення цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 8.1 договору).

У випадку, якщо жодна із сторін, не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до спливу строку дії Договору не заявить про намір його розірвати, договір вважається пролонгований на таких самих умовах і на той самий строк (п. 8.2 договору).

11.09.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 136 до договору № РС-00047 поставки нафтопродуктів від 26.09.2016, відповідно до умов п. 1 якої позичальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 в кількості 8090 літрів за ціною 22,10 гривень за літр з ПДВ. Загальна сума товару з ПДВ склала 178 821,36 гривень.

Відповідно по п. 2 додаткової угоди № 136 до договору поставки від 11.09.2017 дата оплати: 100% передплата.

21.09.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 137 до договору № РС-00047 поставки нафтопродуктів від 26.09.2016, відповідно до умов п. 1 якої позичальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 4 626 літрів за ціною 17,38 гривень за літр з ПДВ. Загальна сума товару з ПДВ склала 96 479,86 гривень.

Відповідно по п. 2 додаткової угоди №137 до договору поставки від 21.09.2017 дата оплати: 100% передплата.

11.09.2017 позивач поставив відповідачу бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 в кількості 8090 літрів на суму 178 821,36 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 396 від 11.09.2017 та актом приймання-передачі №396 від 11.09.2017.

Також 22.09.2017 позивач поставив відповідачу Дизельне паливо ДП-Л-Євро5-В0 в кількості 4626 літрів на суму 96479,86 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 401 від 22.09.2017 та актом приймання-передачі № 401 від 22.09.2017.

Таким чином, позивач поставив товар на загальну суму 275 301,22 грн, проте відповідач за поставлений твар у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим на момент подачі зазначеного позову його заборгованість становить 164 058,56 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу розмірі 164 058,56 грн, 28 986,68 грн пені, 2 926,08 грн три відсотки річних та 10 631,54 грн інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позовні вимоги задовольняє частково з огляду на наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки нафтопродуктів № РС-00047 від 26.09.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до умов договору поставки з додатковими угодами до нього, за поставку товару передбачена 100 % передоплата.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, поставлений товар оплатив частково на суму 111 242,66 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 164 058,56 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 164 058,56 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 28 986,68 грн пені за період нарахування з 23.09.2017 по 27.04.2018.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором, адже всупереч умов договору не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, покупець відшкодовує постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості Товару, в повній сумі понад штрафні санкції (пеню). До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в три роки. Оплата пені та відшкодування збитків не звільняє покупця від виконання зобов'язань за цим договором.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 22 792,65 грн. При цьому, судом при власному розрахунку пені було обмежено її нарахування 6 місячним строком з урахуванням вірного початку прострочення виконання зобов'язання (по накладній № 396 від 11.09.2017 прострочення розпочалося з 12.09.2017, а по накладній № 401 від 22.09.2017 - 23.09.2017) в межах періоду визначеного позивачем.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 926,08 грн три відсотків річних та 10 631,54 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 926,09 грн 3 % річних та 10 631,54 грн інфляційних нарахувань.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КІП ГРУП (місцезнаходження: 03680, м. Київ, провул. Радищева, 6, код ЄДРПОУ 39111865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРСТРЕЙДІНГ (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 6, код ЄДРПОУ 39111865) 164 058,56 грн основного боргу, 22 792,65 грн пені, 2 926,09 грн три відсотки річних, 10 631,54 грн інфляційних нарахувань та судовий збір у розмірі 3 006,13 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.08.2018

Суддя Спичак О.М.